70.Німецька зовнішня політика.

Наступ епохи імперіалізму супроводжувався зміною співвідношення сил великих держав на світовій арені, що відобразилось в боротьбі за переділ уже розділеного світу. Ініціатор цієї боротьби уже в останій роки 19-20 ст. виступив німецький імперіалізм. Німеччина яка залишалась до 19 ст. була сухопутною державою. На межі 19-20 ст. приймає рішення про будівництво великого військово-морського флоту. За законом 1900 р. німецький флот мав складатися з 32 лінійних кораблів, 11 важких і 34 легких крейсерів, і 100 міноносців. У жовтні1898 р. відбулась поїздка Кайзера Вільгельма ІІ. На схід його супроводжували Сіменс і інші представники німецької фінансової олігархії. Ця поїздка стала демонстрацією дальшого поглиблення економічної експансії німецьких монополій і банків. Другим найважливішим напрямом агресивної зовнішньої політики німецького імперіалізму була участь Німеччини в поділлі Китаю. Разом з іншими імперіалістичними державами. Насамперед з США Німеччина виступила ініціатором відправлення до Китаю експедиційного корпусу європейських держав і США для придушення народного повстання. Проводжаючи німецький експедиційний корпус в Китай 27 липня 1900 р. Вільгельм ІІ закликав солдатів не брати полонених а безжально знищувати китайців.

71.Франко-прусська війна та її наслідки.

Франко-прусська війна 1870-71 рр. – військовий конфлікт між Другою французькою імперією та королівством Пруссія. Союзниками Пруссії був північно-німецький союз членом якого вона була та південно-німецькі держава: Баден, Вюртемберг, Баварія. Франція провела мобілізацію і 19 липня 1870 р. оголосила війну тільки Пруссії але інші німецькі держави стали на її бік. Пруссія мала найсильнішу мережу залізниць в світі. Ряд рішучих перемог Пруссії і союзників на боці Франції завершився битвою під Седаном. В результаті якої 2 вересня Наполеон ІІІ з своєю армією був взятий в полон, але війна не завершилась. 4 вересня 1870 р. в Парижі було оголошено про створення Третьої республіки і французький спротив тривав при уряді національної оборони а потім Адольфа Пера. За п’ять місяців кампанії німецькі війська розгромили щойно набрану французьку армію в серії боїв на півночі Франції. Після тривалої облоги Париж був захоплений 28 січня 1871 р. Під час облоги вперше була використана зенітна артилерія; фабрика Крупп створила спеціальну гармату для ураження повітряних куль, якими французи користувались для передачі повідомлень. За 10 днів до того Німецькі держави оголосили про об»єднання під прусським королем. Нова держава стала другою після священної римської імперії національною державою німецьких народів – Німецькою імперією. Франк-фудський мирний договір був підписаний 10 травня 1871 р. коли було повстання Парижської комуни 1871 р. територіальні зміни Німеччини: північно-німецький союз і інші держави об»єдналися у німецьку імперію Ельзар і Лотарингія перейшли від Франції до Німеччини. На Францію покладено контрибуцію у розмірі 5 млрд. франків.

73.Проголошення державної незалежність Румунія.

В середині 80-х р. 19 ст. «східне питання» стало однією з найгостріших міжнародних проблем. Національно-визвольне повстання в Гереговині призвело до початку нової «східної кризи», що тривала з 1875-78 рр. румунський уряд на чолі якого стояв лідер консервативної партії Румунії Ел Натардужіум. Самому початку східної кризи взяв курс на підтримання політики нейтралітету щодо подій на Балканах. Восенни 1876 р. новий уряд на чолі з І.Бреціаном відмовився від отримання нейтралітету. Розпочались переговори з Росією – про військово-політичне співробітництво. 11 грудня 1876 р. було проголошено нову конституцію османської імперії. За якою Румунії відводилось лише місце привілейованої провінції Оттоманської імперії сприяло ще більшому схиленню румунського уряду до співробітництва з Росією. 4 квітня 1877 р. новий румунський міністр закордонних справ Н.Канмічану і російський дипломатичний представник у Бухаресті Д.Стюарт підписали політичну і військову конвенції. Згідно із умов політичної конвенції румунський уряд надавав російським військам вільний прохід до Туреччини, а російський уряд зобов’язував відшкодувати всі витрати. 12 квітня 1877 р. Росія оголосила війну Туреччині. Російські війська 11 квітня перейшли кордон Румунії і почали просування по Дунаю. У другій половині квітня османські війська почали військову операцію майже по всій лінії Дунаю. Румунський уряд вирішив прийняти відповідні закони наприкінці квітня 1877 р. після остаточної відмови від нейтралітету Румунського уряду парламентом Бухаресті було оголошено війну Туреччині наступним роком було проголошення державної незалежності. 9 травня 1877 р. було проголошення Румунії стало першим кроком фактом розпаду османської імперії.