46.Внутрішня і зовнішня політика президента Вільсона »Нові свободи».

Розкол республіканської партії сприяв перемозі на виборах 1912 р. демократа Вільсона. За нього було подано 6,3 млн. голосів. Соціалісту Дебсу відали свої голоси 900 тис. американців. Вільсон обіцяв поліпшити життя американців проведенням конструктивних реформ, спрямованих на досягнення «нових свобод». Глибокий страх буржуазії примусив правлячі кола США повернутися до політики буржуазних реформ. За ініціативою Вільсона було прийнято ряд законів: законодавство закріплювало право на організацію робітничих спілок, страйків і пікетувань; відмінялося судове переслідування за участь у страйках; заборонялось використання праці дітей у промисловості; встановлювалася система компенсації за нещасні випадки на виробництві (1916); конгрес прийняв акт Адамсона який установив 8-годинний робочий день. Хоч не всі закони були прийняті, проте загалом вони були перемогою американських робітників. Успіху досяг фермерський рух, були прийняті певні закони. Один з них давав фермерам можливість брати кредит у держави. Найбільш істотною частиною його програми стало створення федеральної резервної системи банків, якк цілком відповідала інтересам великого капіталу і сприяла підкоренню господарського життя країни могутній фінансовій олігархії

47.Зовнішня політика сша на поч.. 20 ст.

Закріпивши за собою тихоокеанські підступи до Азіатського материка – Гавайї, Філіппіни, Самоа, американські правлячі кола почали спрямовувати свої зусилля на те, щоб оволодіти позиціями в Азії. Доктрина Відкритих дверей і однакових можливостей була викладена на ноті США, державам що мали сферу впливу в Китаї. Одночасно з економічним проникненням у Китай США намагалися закріпитися на китайській території у долині Янцзи, де їхні інтереси стикалися з інтересами інших капіталістичних країн. Взявши участь у придушені антиімперіалістичного народного повстання іхетуанів у Китаї, США у 1900-1901 рр. прагнули зайняти Ціньвандао і закріпитися в провінції Чжілі. Під час російсько-японської війни США надавали дипломатичну і фінансову підтримку Японії. Мирний договір, що завершив цю війну, було підписано у Портсмуті (США), де таємна дипломатія Вашингтона сприяла Японії в Анексії південної частини Сахаліну. За цю послугу США хотіли проникнути в Маньчжурію. Не вдалося США і відкрити двері до Центрального Китаю. В 1910 р. Англія, Німеччина, Франція прийняла США в банківський консорціум, створений для фінансування будівництва залізниць у Китаї. У 1904 р. Рузвельт оголосив, що застосування доктрини Монро у західній півкулі змушує США взяти на себе обов’язок поліцейської сили. Після іспано-американської війни США тримали свої війська на Кубі доти, поки її конвент не прийняв 8 умов США (за ім.»ям американського сенатора вони дістали назву «поправка Платта»). Внаслідок оголошення незалежною республікою Куба фактично ставала протекторатом США. США дістало право Інтервенції і створення військово-морських баз на острові. Кубі заборонялося укладати угоди з іншими країнами про надання території для спорудження укріплень і одержувати іноземні позики. Наступні угоди ще більш обмежили суверенітет Куби і вона стало вотчиною монополістичного капіталу США. У 1907-1909 рр. майже весь американський флот брав участь і плаванні навколо світу з заходом в різні порти світу. Вояж тривав 14 місяців і коштував країні понад 12 млн. доларів. Багато з цих кораблів брали участь у воєнних акціях проти народів і урядів латиноамериканських країн. Військові окупації США зазнала Куба, Сан-Домінго, Мексика. На Латиноамериканському континенті яскраво виявилися методи колоніальної політики США: втручання у внутрішні справи; нав’язування кабальних договорів; організація переворотів.