51.Новий курс Джолітті в Італії.

Політична криза кінця 19 ст. завершилась поразкою реакції і при підтримці партії «Крайньої лівої» до влади прийшла ліберальна буржуазія. У 1900 р. в наслідок анархістського замаху був убитий король Умберто. Віктор Еммануїл ІІІ, що замінив його на троні 1901 р. змушений був сформувати ліберальний уряд Дзанарделі-Джолітті 1901-1903 рр. Італія вступила в ліберальну еру, що дістала за ім.»ям Джовані Джолітті - лідера ліберального табору, який не раз очолював уряд назву «Джоліттіанської». Джовані Джолітті (1842-1928 рр) відстоював програму заходів покликаних послабити соціальні суперечності в країні, забезпечити економічне піднесення, закріпити міжнародні позиції Італії. Серед перших заходів уряду Джолітті були такі: відміна надзвичайного стану – амністія; визнання трьох спілок і права робітників на страйки; законом про охорону жіночої і дитячої праці; створювали біржі праці (щоб полегшити наймання робочої сили), водночас уряд використовував війська для придушення страйків, що загрожували «громадському порядку» і селянських бунтів.

53.Зовнішня політика Італії.

Спочатку ліберальні уряди Джанарделі-Джолітті з метою зміцнення фінансів і «соціального миру» в середині країни утримувались від колоніальних воєн. Було вжито заходів щодо зближення з Англією, Францією і Росією. В 1900-1902 рр. укладено угоду з Францією вони стосувались середземноморських і європейських питань і гарантували Італії підтримку Франції у разі окупації Тріполітанії і Кіренаїки. В обмін за надання Франції свободи дій в Марокко. Італія зобов’язувалась на випадок війни затримувати дружнього Франції нейтралітету, що йшло в розріз з її зобов’язаннями з Троїстим союзом. У 1906 р. було укладено англо-італійську угоду про поділ сфер впливу в Ефіопії. Італія інспірувала нові інциденти з Ефіопією. Захоплюючи прикордоні землі і розширюючи економічне проникнення в Ефіопію. Угода з Францією і Англією поглибила італо-німецькі і італо-австрійські суперечності особливо після Альхефіраської конференції 1906 р. з марокканського питання на якій італійська делегація підтримала французькі вимоги. Загострились відносини між Італією і Австро-Угорщиною через «терре іреденте» - австрійські землі з італійським населенням – і через сферу впливу на Балканах.

55.Політичний та соціально-економічний розвиток Румунії.

Початок 20 ст. ознаменувався для Румунії тяжкою економічною і фінансовою Кризою. Піднесення промисловості, яке почалося після цього, привило до того, що за десять передвоєних років кількість робітників збільшилася в двоє, досягла 200 тис.. виникли нові і міцні старі монополістичні об»єднання в цукровій, нафтовій та інших галузях промисловості. У видобутку нафти на початку 20 ст. Румунія займала третє місце, зате металургія і машинобудування не розвивалися, переважала легка і харчова промисловість. Румунське село з його безземеллям і відробітковою системою завдавало чимало клопоту можновладцям. Постійна загроза селянських заворушень і страйкова боротьба пролетаріату, яка особливо посилилась в 1905-1907 рр. під впливом російської буржуазно-демократичної революції, примусили панівні класи зміцнювати союз буржуазії і поміщиків.