11. Відомості про слов'ян у східних авторів.

Життя і побут слов'ян кінця першого тисячоліття н. е. відображують також орієнтальні, передусім персидські, арабські, вірменські та європейські джерела. Частина з цих праць є переказом змісту якихось давніших творів. Однак більшість їх становить оригінальні записи дипломатії, купців, мандрівників та інших осіб, що протягом ІХ – ХІ ст. побували на слов'янських землях. Для славістики інтерес можуть становити праці таких східних авторів, як аль-Джазіх, Ібн-Ростех, Аль-Масуді, Ібн-Фадлан, Ібрагім Ібн-Якуб, аль-Джайхані та деякі інші.

12. Роль християнства у слов'янській культурі.

Релігійні вірування і міфологія стародавніх слов'ян стали культурним полем, на грунті якого поширювалось християнство. До прийняття християнства слов’янські племена мали цілу систему поглядів на життя, в основі яких лежало язичництво. Однак саме після прийняття християнства культура слов'ян піднялася на новий щабель, нова релігія стала ідеологічним підґрунтям для феодальних відносин, що формувались. Поширення християнства супроводжувалося його злиттям зі старою релігією. Про це подбало саме християнське духовенство, щоб зробити нову віру більш прийнятною для народу. Старі хліборобські та інші свята були присвячені дням церковного календаря. Старі поганські боги поступово злилися з християнськими святими і з більшу частину втратили імена, але перенесли своїх функцій і атрибути цих святих. Функції язичницьких богів перебрали на себе окремі християнські святі, деякі православні свята наклалися на дідівські ритуали. Писемність поширилася серед багатьох верств населення. Яскраві прояви впливу язичницьких вірувань на слов'янську культуру спостерігаються у творах прикладного мистецтва. Наприклад, на Русі значне поширення мали так звані змійовики-гривні, на яких поруч уживалися християнські зображення святих з язичницькою Медузою горгоною із зміями. Як приклад може служити відома золота «Чернігівська гривна» Володимира Мономаха, знайдена 1821 р. на р. Білоусі поблизу Чернігова Помітний вплив на розвиток культури, особливо літератури та мистецтва, а також громадської думки мала ідеологічна боротьба з Візантією у XI—XII ст. Загострення відносин зумовив правовий стан церкви, яка з часу прийняття християнства перебувала у залежності від константинопольського патріархату. До особливостей культури XII ст. належить поява місцевих рис у літописанні, архітектурі та живописі. У Чехії, Вірменії, Візантії та південнослов'янських країнах поширився культ руських святих Бориса та Гліба, їхні житія та «Житіє Феодосія Печерського». У XIII ст. в Сербії були відомі твори Іларіона, що знайшло відбиття у житіях, написаних ченцем Дементіаном, у Болгарії — «Повість временних літ», проповіді Кирила Туровського, руські переклади збірника висловів під назвою «Пчела», «Повість про Акіра Премудрого» тощо. Та, напевно, найбільшим плюсом стало те, що прийняття християнства зумовило виникнення писемності, яке було дуже необхідне для релігійних потреб. Писемність була конче необхідна державі для функціонування її інститутів: укладання договорів, діловодства, написання різних князівських грамот, оподаткування населення тощо. В свою чергу, християнство, основою якого була писана книга, також сприяло поширенню початків писемності. Християнізація східнослов'янських племен почалася у середині IV ст. У цей час спостерігається пожвавлення місіонерської діяльності греків у Подніпров'ї, що підтверджується археологічними знахідками місцевої кераміки з позначками у вигляді хрестів. Підтверджується це і еволюцією поховального обряду .