28. Словенська мова, діалектне членування, літературна мова.

Слове́нська мо́ва (словен. slovenski jezik) — слов'янська мова, належить до групи південних слов'янських мов. Поширена у Словенії, Австрії та Італії. Має 49 діалектів, що об'єднуються у 7 основних груп: паннонська,штирійська, каринтійська, верхньокраїнська (горенська), нижньокраїнська (доленська), ровтарська та приморська. У багатьох говірках установилася система трьох типів наголосу: слабкий, середній (у коротких складах) та сильний (у коротких та довгих складах). Писемність на базі латинки. Найдавніша писемна пам'ятка — Брижинські уривки кінця X-го — початку XI-го століття. Початок літературної мови пов'язаний з протестантизмом, з діяльністю у XVI столітті Приможа Трубара, який перекладав богослужебні книги доленським діалектом. У XVII сторіччі контрреформація загальмувала розвиток словенської літературної мови. Наприкінці XVIII століття зацікавленість мовою зростає, а в середині XIX століття, завдяки діяльності та творчості поета Франце Прешерна та його сучасників остаточно формується сучасна літературна мова.

29. Польська мова, діалектне членування, літературна мова.

По́льська мо́ва (język polski, polszczyzna) — одна зі слов'янських мов, офіційна мова Польщі. Найбільше поширена серед поляків. Разом із чеською, словацькою, кашубською, нижньолужицькою, верхньолужицькою та мертвою полабською мовами належить до групи західних слов'янських мов. За кількістю носіїв польська мова займає друге або третє місце серед слов'янських мов — після російської та, можливо, української. (Число носіїв української та польської мов у світі коливається приблизно в однакових межах — від 40 до 48 млн.) Польська мова використовує абетку на основі латинки. Польська мова стала більш однорідною в другій половині 20-го століття, частково через переселення кількох мільйонів поляків зі сходу на захід країни. Це переселення стало наслідком двох подій: радянської анексії Кресів 1939 року та приєднання колишніх німецьких територій після Другої світової війни. Цій тенденції до більшої однорідності мови сприяла також авторитарна форма Польської Народної Республіки. Літературна мова сформувалася в 16 ст. на базі великопольських, малопольських та мазовецьких говірок. За періодизацією літературну мову поділяєть на такі етапи: 1.Давньопольська мова — до 1500 року; 2.Середньопольська мова — з XVI століття по другу половину XVIII століття. 3.Новопольська мова — з другої половини XVIII століття. Мешканці різних регіонів Польщі досі розмовляють літературною польською трохи по-різному, хоча відмінності між цими «діалектами» є незначними. Людина, для якої польська є рідною, запросто зрозуміє ці варіанти мови. Натомість труднощі з розумінням регіональних особливостей можуть виникнути в людини, для якої польська не є рідною. Існує сім великих польських діалектів. Серед них троє основних: 1)Великопольський (захід). 2)Малопольський (південь і південний схід). 3)Мазовецький (центр та схід). Два з них опинилися за межами сучасної Польщі:

1)Північнокреський (Литва і Білорусь). Іноді його об'єднують з мазовецьким діалектом.

2)Південнокреський (Україна). Цей діалект фактично припинив існування внаслідок переселення українських поляків на захід Польщі в 1940-их роках. Ті його рештки, що поширені на південному сході Польщі, часто об'єднують із малопольським діалектом.

Ще два часто класифікують як окремі мови:

1)Сілезький (південний захід). Групу сілезьких діалектів частіше класифікують як окрему сілезьку мову, оскільки вона має достатньо значних відмінностей (зокрема поляки дуже погано її розуміють). Мова поширена в Сілезії на захід від Катовіцого. Згідно з переписом 2002 року нею розмовляють бл. 60 тис. осіб.

2)Кашубський (північний захід). Має статус, подібний до сілезького. Кашубська мова поширена в Помор'ї на захід від Ґданська (узбережжя Балтійського моря). Згідно з переписом 2002 року кашубською мовою розмовляють бл. 53 тис. осіб.

На колишніх німецьких землях, заселених поляками після Другої світової війни, утворилася мішанина різних діалектів, яку називають «нові мішані діалекти».

До інших характерних, але менших за поширеністю діалектів належать:

1)Гуральський діалект (gwara podhalańska), поширена в гірських районах біля кордону з Чехією та Словаччиною. На формування цього діалекту вплинула румунська мова, більшість міських поляків погано його розуміють.

2)Познанська ґвара, поширена в Познані та якоюсь мірою в усьому регіоні, що колись належав Пруссії (за винятком Верхньої Сілезії); в ній відчутно значний вплив німецької мови.

У деяких містах існують свої місцеві говірки — наприклад, у Варшаві. Варшавською ґварою частково розмовляють в районі Праґа, що на східному березі Вісли (Праґа — це єдина частина Варшави, чиє населення лишилося відносно незмінним після Другої світової війни). Втім ці говірки зараз зникають, змішуючись із розмовною польською мовою.

Багато поляків за кордоном (наприклад, у США), чиї родини покинули США одразу ж після Другої світової війни вживають у своїй повсякденній мові слова, притаманні першій половині 20-ого століття, які тепер, з точки зору сучасних мешканців Польщі, звучать архаїчно.