Вступне заняття. Місце і значення гігієни в системі медичних наук та практичній діяльності лікаря. Методи гігієнічних досліджень. Структура СЕС, санітарне законодавство. Основи запобіжного та поточного санітарного нагляду. Організація індивідуальної-дослідницької роботи студентів.

План

1. Гігієна як наукова дисципліна, її мета, завдання, зміст і предмет вивчення.

2. Методи та методики гігієнічних досліджень, їх класифікація, характеристика.

3. Фактори зовнішнього середовища, які впливають на людину (фізичні, хімічні, біологічні, психогенні та соціальні).

4. Профілактика, як провідний принцип охорони здоров’я населення. Профілактика суспільна та особиста, первинна, вторинна і третинна.

5. Поняття про гігієнічний норматив, об’єкти, що підлягають нормуванню. Принципи гігієнічного нормування.

6. Санітарія як практичне застосування положень гігієни, санітарних норм і правил, її використання у роботі лікарів різних спеціальностей.

7. Санітарне та правове законодавство з охорони навколишнього середовища та здоров’я населення.

8. Структура санітарно-епідеміологічної служби України. Державний та відомчий, запобіжний і поточний санітарний нагляд.

9. Структура санітарно-епідеміологічних станцій різних рівнів управління, їх завдання.

10. Визначення поняття „здоров’я”, його показники. Класифікація факторів навколишнього середовища, від яких залежить здоров’я.

11. Значення гігієни в діяльності лікарів різних фахів.

12. Закони гігієни.

13. Історія становлення та розвитку гігієни як науки – виникнення назви, періоди розвитку.

14. Емпіричний період розвитку гігієни.

15. Науково-експериментальний період розвитку гігієни.

16. Сучасний період розвитку гігієни.

17. Розвиток гігієнічної науки в Україні.

18. Проблеми гігієни на сучасному етапі.

Література:

1. Бардов В.Г., Москаленко В.Ф., Омельчук С.Т., Яворовський О.П. та ін. Гігієна та екологія.-Вінниця:Нова книга, 2006.-С.14-25; 225-253.

2. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології.-Київ:Здоров’я, 2004.-С.14-74.

3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології.-Київ:Здоров’я, 1999.-С.6-69.

Гігієна – основна профілактична наука в медицині. Термін гігієна походить від грецького слова hygieinos, що означає цілющий, який приносить здоров’я. Історія виникнення такої назви пов’язана з древньогрецькою легендою про Асклепія (Ескулапа) – сина бога сонця Апполона. Від народження Асклепій був слабким і хворим. Батько поселив його в сонячній долині, де був вилікуваний лікарями від всіх своїх хвороб. Після одужання Асклепій сам почав лікувати, зцілюючи всіх жителів долини. У цій справі йому допомагали дві доньки: Гігієйя і Панакея. Так, як Гігієйя, за повірям древніх греків, була богинею здоров’я, яка більше займалася попередженням захворювань, її ім’ям і було названо науку – гігієну.

Друга точка зору на походження терміну гігієна пов’язана також з іменем міфічної богині здоров’я Гігієї, доньки бога медицини Ескулапа, яка зображувалась у вигляді гарної дівчини з чашею в руках, обвитою змією. У древніх греків змія уособлювала символ мудрості, вона випивала отруту з чаші життя, знешкоджуючи її. Чаша із змією збереглась до цих пір як емблема медицини.

Гігієна – це наука, яка вивчає закономірності впливу навколишнього середовища на організм людини й громадське здоров’я з метою обґрунтування гігієнічних нормативів, санітарних правил і заходів, реалізація яких забезпечить оптимальні умови для життєдіяльності, зміцнення здоров’я та попередження захворювань. За висловлюванням англійського вченого Паркса “ Гігієна як наука переслідує велику і благородну мету – зробити розвиток людського організму найбільш досконалим, життя найбільш сильним, згасання найменш уповільненим, а смерть найбільш віддаленою ”.

Основна мета гігієни – збереження і зміцнення здоров’я людей.

Основні завдання гігієни:

1. Вивчення природних та антропогенних факторів навколишнього середовища та соціальних умов, які впливають на здоров’я людей.

2. Вивчення закономірностей впливу факторів та умов навколишнього середовища на організм людини або популяцію.

3. Наукове обґрунтування та розробка гігієнічних нормативів, правил і заходів щодо максимального використання позитивних факторів навколишнього середовища та усунення або обмеження до безпечних рівнів несприятливих чинників.

4. Використання в практиці охорони здоров’я та народному господарстві розроблених гігієнічних рекомендацій та удосконалення.

5. Прогнозування санітарної ситуації на найближчу та віддалену перспективу з урахуванням планів розвитку народного господарства.

Зміст гігієни визначається наступними галузями: соціальна медицина, комунальна гігієна, гігієна праці, гігієна харчування, гігієна дітей і підлітків, гігієна лікувально-профілактичних закладів, гігієна надзвичайних станів з військовою гігієною, радіаційна гігієна, авіаційна гігієна, гігієна залізничного транспорту, спортивна гігієна, космічна гігієна, герогігієна та інші.

Предметом вивчення гігієни є здоров’я людини та навколишнє середовище.

Навколишнє середовище представляє собою сукупність природних, соціальних, побутових, виробничих та інших факторів. Навколишнє середовище – це все те, що нас оточує, що прямо або опосередковано діє на наше життя і діяльність. До складу навколишнього середовища, у широкому розумінні, входить вся наша планета і космічний простір. У більш вузькому значенні, під навколишнім середовищем розуміють біосферу. Біосфера – зовнішня оболонка Землі, у якій концентрується все живе. Біосфера включає в себе літосферу (верхня частина твердої оболонки Землі), глибиною до 10 км, тропосферу – нижню частину атмосфери – до 20-25 км і гідросферу (воду рік і океанів) - до глибини 12 км.

На організм людини безпосередньо можуть діяти матеріальні фактори навколишнього середовища, які умовно поділяються на фізичні, хімічні і біологічні. Крім того, на людину діють психогенні (інформативні) фактори.

Фізичними факторами є сонячна радіація, температура, вологість і швидкість руху повітря, атмосферний тиск, шум, вібрація, іонізуюче випромінювання, погода, клімат тощо.

До хімічних факторів навколишнього середовища відносяться хімічні елементи або сполуки, які входять до складу повітря, води, ґрунту або їжі.

До біологічних факторів відносяться мікроорганізми, віруси, гельмінти, гриби, рослини тощо.

До психогенних факторів відноситься слово або мовлення, звуки або музика, колір або зображення, пісня, стосунки в колективі тощо. Позитивні емоції сприятливо діють на вісцеральні функції, наприклад, покращують кровопостачання головного мозку і серця, нормалізують артеріальний тиск, тощо. У той же час, негативні емоції, психічний стрес, нервово-психічне напруження викликають різні патологічні процеси. Психогенні фактори приводять до захворювань нервової системи, в особливості вищих її відділів. До цих захворювань відносяться інфаркт міокарду, гіпертонічна і виразкова хвороби, цукровий діабет та інші.

Характер впливу факторі навколишнього середовища залежить від умов навчання та виховання, харчування, побуту і праці, які залежать від соціально-економічного укладу суспільства. Цим пояснюється визначальний вплив соціальних умов на здоров’я і захворюваність різни груп населення.

Профілактика – ведучий принцип охорони здоров’я. Профілактика – це широка система державних, медичних і громадських заходів, що направлені на збереження та зміцнення здоров’я людей, на виховання здорового молодого покоління, на підвищення працездатності та тривалості активного життя.

Розрізняють профілактику суспільну та особисту. Суспільна профілактика забезпечується державними заходами, зафіксованим в Конституції України, основах законодавства України про охорону здоров’я. Ці заходи передбачають право людини на працю, житло, відпочинок, безкоштовне навчання та лікування, пенсійне забезпечення тощо. Особиста профілактика включає боротьбу з перенапруженням нервової та інших систем, порушеннями режиму праці, відпочинку харчування, гіподинамією, вживанням алкоголю та тютюнопалінням.

Стосовно конкретних видів патології розрізняють профілактику первинну, тобто попередження виникнення захворювання, вторинну, мета якої – попередження прогресування або загострення захворювань і третинну, метою якої є запобігання рецидивів перенесених захворювань.

Видатний російський терапевт Г.А.Захар’їн відзначав значення гігієни: “Чим досвідченіший практичний лікар, тим більше він розуміє могутність гігієни і відносну слабкість лікування, терапії”. М.Я.Мудров говорив: “Краще зберегти, ніж повертати втрачене здоров’я і в цьому полягає перший обов’язок лікаря”.

Н.І.Пирогов говорив: “Я вірю в гігієну. Ось де полягає справжній прогрес нашої науки. Майбутнє належить медицині запобіжній ”. С.П.Боткін говорив: “Перше завдання лікаря – попередження захворювань, якщо не справився з цим – лікування хворого, при невиліковній хворобі – полегшення страждання”. Знаменитий гігієніст Ф.Ф.Ерісман говорив: “Лікар повинен не тільки лікувати хворих, але й попереджувати захворювання, і власне в цьому полягає справжня сторона його покликання, найкраща і найкорисніша сторона його діяльності ”.

Одним із найважливіших завдань гігієни є обґрунтування гігієнічних нормативів навколишнього середовища. Гігієнічні нормативи після апробації та затвердження МОЗ набувають законодавчої сили, а також юридичним документом для санітарного контролю.

Гігієнічним нормативом називають чітко визначений діапазон параметрів чинника навколишнього середовища, який є оптимальним або безпечним з точки зору збереження нормальної життєдіяльності і здоров’я людини, людської популяції і майбутніх поколінь.

Що нормується?

1. Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих хімічних домішок у повітрі, воді, ґрунті, харчових продуктах.

2. Гранично допустимі рівні (ГДР) та дози (ГДД) шкідливих фізичних факторів середовища антропогенного походження: пил, шум, вібрація, електромагнітна енергія різного діапазону частот, радіоактивні ізотопи тощо.

3. Оптимальні та допустимі параметри мікроклімату, освітлення, сонячного та ультрафіолетового опромінення, атмосферного тиску тощо.

4. Оптимальний та допустимий склад добового харчового раціону і питної води.

Крім цих параметрів нормуються також габарити житлових, виробничих і громадських приміщень, конструкція шкільних меблів, станків, машин, будівельних матеріалів, тканин одягу тощо.

Принципи гігієнічного нормування

1. Принцип першочерговості медичних показань.

2. Принцип диференціації біологічних відповідей.

3. Принцип розподілу об’єктів санітарної освіти.

4. Принцип урахування всіх можливих несприятливих впливів.

5. Принцип пороговості.

6. Принцип залежності ефекту від концентрації (дози) і часу.

7. Принцип лабораторного експерименту.

8. Принцип агравації.

9. Принцип відносності ГДК.

Санітарія (походить від латинського слова sanitas – здоров’я) – це практичне застосування розроблених гігієною нормативів, санітарних правил і рекомендацій, які забезпечують оптимізацію умов навчання та виховання, побуту, праці, відпочинку і харчування людей з метою зміцнення та збереження їх здоров’я.

Досягнення гігієни втілюються в практику шляхом проведення суспільно-гігієнічних заходів і дотримання особистої гігієни.

Для проведення суспільно-гігієнічних заходів необхідне законодавство. Основою санітарного законодавства є: 1) гігієнічні нормативи і 2) санітарні правила, які наказують дотримання гігієнічних вимог і нормативів при будівництві і експлуатації різних об’єктів: населених пунктів, житлових будинків, промислових підприємств, водогонів, їдалень, шкіл, лікарень тощо;

3) будівельні норми і правила (БНіП) для всіх видів промислового, комунального, лікарняного і інших видів будівництва, а також 4) Державні стандарти на якість водогінної води, харчових продуктів, одягу, полімерних матеріалів, пестицидів та інших виробів, які впливають на здоров’я людей.

Для підготовки гігієнічних нормативів і санітарних правил у системі МОЗ України є санітарно-епідеміологічна служба.

Запобіжний державний санітарний нагляд полягає у перевірці дотримання гігієнічних норм і санітарних правил у ході проектування і будівництва різних об’єктів і закінчується прийомом об’єкта в експлуатацію. Це контроль за вибором земельних ділянок під будівництво об’єктів, їх проектуванням, відповідністю будівництва об’єктів затвердженим проектам, за розробкою нормативної документації на нові види виробів, матеріалів та технологій, за виготовленням бактеріальних препаратів тощо.

Поточний державний санітарний нагляд полягає у контролі за дотриманням санітарних правил і норм в процесі експлуатації об’єктів, вивчення здоров’я населення; контроль за санітарно-протиепідемічною діяльністю лікувально-профілактичних закладів; робота з санітарним активом тощо. У випадку недотримання санітарних норм і правил СЕС притягує порушників до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Основним об’єктом вивчення гігієни є здорова людина. Інтегральним показником стану здорової людини є філософська категорія “здоров’я”. За визначенням ВООЗ “ Здоров’я ” – це стан повного соціального, біологічного та психологічного благополуччя, коли функції всіх органів і систем урівноважені з навколишнім середовищем, відсутні якісь захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти.

Показниками здоров’я колективу є фізичний розвиток, демографічні показники (народжуваність, смертність, середня очікувана тривалість життя), захворюваність, патологічна ураженість, інвалідність.

Здоров’я залежить від 4-х факторів:

1) способу життя (паління, неправильне харчування, зловживання алкоголем, шкідлива праця, стреси, гіподинамія, поганий побут, наркотики, неповна чи багатодітна сім’я, гіперурбанізація), їх питома вага складає 51-52%;

2) несприятливих факторів навколишнього середовища (забруднення повітря, води, продуктів харчування, ґрунту, рівень радіації), їх питома вага складає 20-21%;

3) біологічних факторів (стать, вік, спадковість, конституція), їх питома вага складає 19-20%;

4) медичних факторів (щеплення про інфекцій, медичні обстеження, якість лікування тощо), їх питома вага складає 9-9%.

Методи гігієнічних досліджень:

- за змістом досліджень:

Специфічні методи гігієнічних досліджень

1) епідеміологічний метод; 2) метод санітарного обстеження та описання;

3) метод гігієнічного експерименту; 4) метод санітарної експертизи; 5) метод санітарної освіти.

- за напрямками досліджень:

Методи гігієнічних досліджень