36 Штучне освітлення характеризують:

–      сила світла (І) – потужність джерел світла, яка визначається в канделах (Кд). Це сила світла, яка генерує у певному напрямку монохроматичне випромінювання з частотою 540  10¹² Гц, енергетична сила світла якого у цьому напрямку становить 1/683 Вт/стерадіан;

_–        світловий потік (F) – просторова щільність світлового випромінювання, одиницею якого є люмен (лм) – світловий потік, випромінюваний одиничним джерелом при силі світла 1 кд в тілесному куті 1 стерадіан (просторовий кут у вигляді конуса з вершиною у центрі сфери, що вирізає на поверхні цієї  сфери поверхню, площа якої дорівнює квадрату радіуса сфери);

_–        освітленість (Е) – поверхнева щільність світлового потоку ,

де: S – площа освітлювальної поверхні, м².

Одиниця освітленості – люкс (лк) – освітленість поверхні площею 1 м² світловим потоком в 1 лм;

–      яскравість (В) – сила світла, що випромінюється чи віддзеркалюється з одиниці площі в м² в певному напрямку:  кд/м²,

де:  - кут відхилення променя від нормалі до цієї поверхні.

Одиницею яскравості є кд/м² – яскравість світної поверхні (генеруючої чи відбиваючої) з площі 1 м² при силі світла 1 кд;

–    коефіцієнт відбиття () – відношення відбитого потоку світла (F_відб.) до потоку, що падає на поверхню (F_пад.), визначається за формулою  = F_відб./F_пад.

Величина  для свіжого снігу дорівнює – 0,9, для білого паперу – 0,7, для не засмаглої шкіри – 0,35.

–      коефіцієнт світлопропускання () – відношення світлового потоку, який пройшов крізь середовище (F_проп) до світлового потоку, що падає на це середовище

(F_пад):  = F_проп./F_пад.

Цей коефіцієнт дозволяє оцінювати якість і чистоту віконного скла, скла освітлювальної арматури.

–  світність (М) – поверхнева щільністю світлового потоку в лм, що випромінюється (чи відбивається) з площі 1 м²(лм/м²).

 

Розрах.метод Ватт (Е= питома потужність*освітленість 10 Вт/квм:10*К1,3)

37Під мікрокліматом розуміютькомплекс фізичних факторів повітряного середовища, які впливають на тепловий стан людини.

Розрізняють такі види мікроклімату:  1. Нагріваючий - це мікроклімат, який може призвести до перегрівання організму (гарячі цехи, ливарні, термічні, вироблення глибоких шахт та ін.)  2. Охолоджуючий - це мікроклімат, який може призвести до переохолодження організму (холодильні цехи, будівельно-монтажні роботи в холодний період року та ін.)  3. Оптимальний - це мікроклімат, який при тривалому систематичному впливі забезпечує нормальне тепловий стан організму, почуття комфорту і створює умови для високого рівня працездатності. 

4. Допустимий - це мікроклімат, який при тривалому і систематичному впливі може викликати скороминучі зміни теплового стану організму, що супроводжуються дискомфортними тепловими відчуттями, погіршують самопочуття і знижують працездатність.  5. Гранично-допустимий - це мікроклімат, який при тривалому і систематичному впливі може привести до стійких змін теплового стану організму, що супроводжуються зривом термостабільності організму і скаргами на виражене перегрівання чи переохолодження.

• • температура повітря;

• • температура поверхонь;

• • відносна вологість повітря;

• • швидкість руху повітря;

• • інтенсивність теплового опромінення.

Те, як людина переносить температуру і її теплові відчуття значною мірою залежать від вологості і швидкості навколишнього повітря. Чим більша відносна вологість, тим менше випаровується поту за одиницю часу і тим швидше починається перегрів організму.

Особливо несприятливий вплив на тепловий стан людини здійснює висока вологість у поєднанні з високою температурою (більше 30 °C), тому що при таких параметрах мікроклімату майже все тепло, що виділяється організмом, віддається в навколишнє середовище при випаровуванні поту. При підвищенні вологості піт не випаровується, а стікає краплями з поверхні шкірного покриву. Виникає потокова течія поту, яка виснажує організм і не забезпечує необхідної тепловіддачі.

Недостатня вологість повітря несприятлива для людини через інтенсивне випаровування вологи зі слизових оболонок, їх пересихання та розтріскування, а потім забруднення хвороботворними мікробами. Для людини вважається допустимим зниження її маси на 2...3% шляхом випаровування вологи – зневоднення організму. Зневоднення на 6% тягне за собою порушення розумової діяльності, зниження гостроти зору. Випаровування вологи на 15...20% призводить до смертельного результату.

Велика інтенсивність теплового опромінення (інфрачервоне випромінювання) і висока температура повітря можуть мати несприятливий вплив на організм людини. Теплове опромінення інтенсивністю до 350 Вт/м²не викликає неприємного відчуття, при 1050 Вт/м² вже через 3...5 хв на поверхні шкіри з’являється неприємне печіння (температура шкіри підвищується на 8...10 °С), а при 3500 Вт/м² через кілька секунд можливі опіки. При опроміненні інтенсивністю 700...1400 Вт/м² частота пульсу збільшується на 5...7 ударів в хвилину. Час перебування в зоні теплового опромінення лімітується в першу чергу температурою шкіри, болюче відчуття з’являється при температурі шкіри 40... 45 °С (в залежності від ділянки тіла).

Крім безпосереднього впливу на людину теплота, що випромінюється, нагріває навколишні конструкції. Ці вторинні джерела віддають теплоту до навколишнього середовища за допомогою випромінювання і конвекції, в результаті чого температура повітря в приміщенні підвищується.

38 Температура впливає на процеси теплоутворення і тепловіддачі.Зниження температури навколишнього середовища сприяє зростанню тепловтрати за рахунок конвекції та проведення,а зниження-до збільшення за рахунок випромінення.Підвищення температури призводить до зниження тепловіддачі шляхом проведення і випромінення,збільшення-шляхом випаровування.

При роботі в нагріваючого мікроклімату в результаті потовиділення (4 - 8 літрів на зміну) порушується водносолевой, білковий, вуглеводні обміни, відбувається зневоднення організму і втрата мікроелементів (калію, кальцію, магнію, цинку, йоду та ін) і водорозчинних вітамінів (С, В1, В2). Відзначаються зміни в серцево-судинній і нервовій системах, а також у системах дихання. У працюючих частішає пульс, підвищується артеріальний тиск максимальне і знижується мінімальне, розвивається гіпертрофія лівого шлуночка серця. Збільшується частота дихання в 2 - 2,5 рази, воно стає поверхневим. Послаблюється увага, сповільнюється реакція, порушується координація рухів, знижується працездатність.  Під впливом надлишкового надходження тепла ззовні, посиленою теплопродукції організму (особливо при важкій фізичній роботі) і утрудненою тепловіддачі розвивається виробнича гіпертермія (або перегрівання). Виділяють три форми професійних гіпертермії: тепловий удар, судорожне стан і вегетативно-судинна дисфункція з порушеннями терморегуляції (хронічна).  Інфрачервоне випромінювання (ІКД) викликає відчуття спеки, печіння, болю, підвищення частоти пульсу, артеріального тиску, збільшує швидкість біохімічних реакцій і ін При дії ІКД можуть розвиватися коньюктівіти, помутніння рогівки ока, опіки шкіри, коричнево-червона пігментація. З професійної патології слід відзначити тепловий удар і катаракту.  При роботі в охолодному мікрокліматі можуть відзначатися охолодження та переохолодження (гіпотермія) організму. Спостерігається судинний спазм, що супроводжується відчуттям болю, посилюються обмінні процеси в організмі, збільшується артеріальний тиск, змінюється вуглеводний обмін та ін Глибоке охолодження пригнічує фукцией центральної нервової системи, може призвести до холодової травми, відмороження окремих частин тіла. Тривала дія охолоджуючого мікроклімату (особливо з зволоженням) може призвести до розвитку професійної патології. 

39 У процесі життєдіяльності людина постійно споживає кисень 02, а виділяє вуглекислий газ С02 і значну кількість тепла. Людський організм - це своєрідна термостатична система з внутрішнім джерелом тепла, а одяг - тепловий бар'єр між організмом людини і зовнішнім середовищем.

Енергетичний баланс людини має розглядатися як з урахуванням процесів, що відбуваються всередині організму, так і з урахуванням теплообміну між тілом й оточуючим середовищем.

Джерелом тепла в організмі е екзотермічні хімічні реакції, пов'язані з хімічними перетвореннями харчових речовин та обмінними процесами (реакції обміну з киснем повітря).

Кількість тепла, що виділяється організмом, залежить також від кількості споживаного кисню, яка, у свою чергу, визначається фізичною активністю людини. Людина, що спокійно сидить, споживає 0,2-0,25 л кисню на хвилину; виконуючи роботу середньої важкості - 0,5-1 л; при важкій фізичній роботі - до 2,5 л кисню на хвилину. Робота особливої фізичної інтенсивності вимагає ще більше кисню. У середньому людина споживає на добу понад 500 л кисню, пропускаючи через легені більше 10 тис. л (-12 кг) повітря (на рік більше 1 т повітря) порівняно з 1,5—2 кг води і їжі на добу. Теплова енергія, що виділяється при цьому, використовується організмом для підтримки внутрішньої температури тіла і виконання фізичної та розумової роботи. Крім того, слід мати на увазі, що необхідною умовою життєдіяльності людини в будь-якій обстановці (виробничій чи побутовій) є збереження внутрішньої температури тіла сталою і такою, що дорівнює 36,65*0 (±0,55°С). Сталість температури тіла (аксилярна температура (температура тіла) вимірюється в пахвовій западині) зумовлюється терморегуляцією організму, завдяки якій він пристосовується до зовнішніх умов.

Терморегуляція - це здатність людського організму підтримувати сталу температуру тіла людини при зміні параметрів мікроклімату і ступеня фізичного напруження організму.

Підтримання температури тіла людини на певному рівні (36-37вС) є складною функцією, що забезпечується місцевою дією хімічної і фізичної терморегуляції, тобто систем, які регулюють обмін речовин і теплотворення (посилення обміну речовин супроводжується зростанням утворення теплоти в організмі), з одного боку, і кровопостачання шкіри, потовиділення і дихання - з іншого.

В організмі людини сталість температури підтримують тільки "ядра" тіла (внутрішніх органів). Температура на поверхні тіла завжди тією чи іншою мірою залежить від коливань температури навколишнього середовища і становить на поверхні тіла 23-24°С, а за сприятливих умов - 32-34"С. Тому в тілі людини існує надзвичайно складне просторове температурне поле, що змінюється в часі.

Розмір "теплозахисної оболонки" внутрішніх тканин та органів у людини відповідає 20-50% (за вагою) тканин, розташованих у поверхневому шарі тіла, який має товщину 2,5 см. При сильному охолодженні розмір "оболонки" збільшується, підвищуючи тим самим теплоізоляцію організму.

Організм людини перебуває в процесі теплової взаємодії з навколишнім середовищем. Нормальне протікання фізіологічних процесів в організмі можливе лише тоді, коли виділюване організмом тепло безупинно виділяється в навколишнє середовище, а середовище здатне його цілком сприйняти. У цих умовах у людини не виникає теплових відчуттів, що її турбують — холод чи перегрівання.

Величина тепловиділення організмом людини залежить від таких факторів:

• фізичного чи розумового навантаження людини у певних метеоумовах, у стані легкої фізичної роботи — становить до 139 Вт і в стані важкої фізичної роботи - до 290 Вт;

• параметрів мікроклімату навколишнього середовища: t,°С; ф,%; V, м/с; Р, Па (мм рт. ст.).

Позначимо кількість тепла, що виробляється в організмі, через Qм - так зване метаболічне тепло (метаболізм від грецького metabole — зміна, обмін речовин в організмі). Частина цього тепла витрачається на здійснення механічної роботи Qекв (дихання, серцева діяльність, рухи людини, а також виконання зовнішньої фізичної роботи), а частина залишається в організмі й підлягає виведенню в навколишнє середовище - Qвив, тобто

Віддача тепла організмом людини в навколишнє середовище регулюється механізмом терморегуляції з урахуванням мікроклімату та фізичного навантаження і відбувається тими самими шляхами, що і будь-якого нагрітого тіла - конвекцією, випромінюванням, випаровуванням.

1. За допомогою теплопровідності через контактні поверхні Qт і конвекцію з відкритих ділянок тіла людини і поверхні одягу Qк. Кількість тепла, що віддається за допомогою конвекції з поверхні тіла (шкіри) одягненої людини, може бути визначена за відомим законом охолодження Ньютона.

де Fк - площа поверхні тіла людини, м²; к - коефіцієнт тепловіддачі конвекцією, Вт/ м²; к = F (√V), к збільшується при збільшенні V; tод - середня температура відповідно поверхні тіла одягненої людини і навколишнього повітря, °С.

Проаналізувавши рівняння (3.2), дійдемо висновку, що конвективний теплообмін є функцією Fк, V, ∆t.

Терморегуляція при конвективному теплообміні здійснюється за рахунок різниці температур поверхні тіла, і при tод >> tп досягаються кращі умови теплообміну. Отже, теплообмін ефективний за умови

Зі зростанням температури повітря зменшується частка теплоти, що віддається конвекцією, а за температури 30-35,5°С тепловіддача припиняється. Тому в гарячих цехах конвективний теплообмін не є ефективним.

2. За допомогою випромінювання на навколишні поверхні Я (Вт). Кількість теплової енергії, передана шляхом випромінювання, визначається законом Стефана-Больцмана за формулою:

де Fвипр - ефективна випромінююча поверхня тіла людини, м²; є - випромінювальна здатність зовнішньої поверхні одягу; а - стала Стефана-Больцмана, а = 5,75 х 10-8 Вт/ м²*К4; Tод - середня температура поверхні тіла одягненої людини, К; Тоточ - температура оточуючих поверхонь, К.

Проаналізувавши рівняння (3.4), дійдемо висновку, що тепловіддача випромінюванням є функцією Fвипр, є, dT:

Теплообмін є ефективним при Тод >> Тоточ.

Випромінювання теплоти організмом відбувається за умови, що температура поверхонь, які оточують людину, є нижчою від температури поверхні одягу та відкритих частин тіла. Якщо ж температура оточуючих поверхонь висока (30-35°С), то тепловіддача за рахунок випромінювання припиняється, а за ще вищої температури оточуючих поверхонь відбувається зворотний процес нагрівання організму людини.

Інтенсивність теплообміну практично не залежить від властивостей навколишнього повітря (залежність становить менше 10% і зумовлюється кількістю водяної пари та кисню повітря).

3. За допомогою випаровування вологи (випаровування і потовиділення з поверхні шкіри) Qвипар. Тепло, що віддається організмом за рахунок випаровування вологи з поверхні тіла, залежить від температури, відносної вологості та швидкості руху повітря:

Випаровування є ефективним, якщо фв < 100%, Vп > 0 та tп > 0.

Тепловіддача випаровування зростає зі збільшенням температури повітря, при низьких температурах повітря питома частка тепловіддачі нижча. Зі збільшенням рухливості повітря прискорюється випаровування вологи з поверхні тіла.

4. Частина тепла в організмі витрачається на нагрівання вдихуваного повітря, спожитої їжі тощо Qдих. Це тепло є функцією температури навколишнього повітря і його вологовмісту (кількість водяної пари, в грамах, що припадає на 1 кг сухого повітря):

де dп — вологовміст повітря, г/кг.

У стані спокою за температури навколишнього повітря 18°С (20°С), тепловіддача організму людини становить:

- частки Qт і Qк близько 30% усього тепла, що відводиться, причому Qт<Qк;

- частки Qвипр ~ 45%;

- частки Qвипар ~ 20%;

- частки Qдих - 5%. 40 Хімічна терморегуляція  Хімічна терморегуляція відбувається за рахунок змін рівня теплоутворення під дією зовнішнього середовища. Основним джерелом теплоутворення в організмі є клітинний метаболізм. У клітинах і органах проходять окисні процеси, які супроводжуються вивільненням енергії. Найбільш інтенсивне теплоутворення відбувається в м'язах. У спокої в скелетних м'язах виробляється 20 % тепла. Незначна рухова активність збільшує теплоутворення на 50-80 %, а важка м'язова робота - на 400-500 %. В умовах холоду теплоутворення в м'язах збільшується рефлекторно наступним чином. Подразнюються холодові рецептори шкіри, в них виникає збудження, яке йде в центральну нервову систему і звідти — до м'язів, викликаючи періодичні їх скорочення - тремтіння і рефлекторне підвищення м'язового тонусу.  Підсилення обміну речовин і теплоутворення під впливом холоду відбувається і при відсутності м'язових рухів за рахунок окисного розпаду білків, жирів, вуглеводів.  У хімічній терморегуляції значну роль відіграють печінка і нирки. В стані спокою на частку печінки припадає близько 20 % загальної теплопродукції. При охолодженні тіла теплопродукція в печінці зростає.  При підвищенні температури повітря теплопродукція в організмі зменшується.  Цикл Кребса-цикл лимонної к-ти унаслідок якого акумулюється 12 мол АТФ,що йдуть на синтез органічних речовин.

2. Фізична терморегуляція  Фізична терморегуляція відбувається шляхом зміни тепловіддачі організмом.  Розглядаючи механізми тепловіддачі, ми повинні враховувати два потоки тепла в організмі. 1) внутрішній: від внутрішніх ділянок тіла до зовнішніх; 2) зовнішній: від поверхні тіла у зовнішнє середовище.  Внутрішній потік тепла опосередковується кров'ю за рахунок її високої теплоємності.  Зовнішній потік тепла забезпечується теплопровідністю, конвекцією, радіацією і випаровуванням.  Теплопровідність відбувається шляхом нагрівання навколишніх предметів, з якими стикається тіло. Таким чином організм віддає 31 % тепла.  Конвекція - це перенесення тепла через більш холодні шари повітря. Рушійною силою конвекції є різниця між середньою температурою шкіри і повітря.  Радіація — це тепловіддача у вигляді інфрачервоного випромінювання від шкіри. 44 % тепла віддається шляхом радіації. Чим більша поверхня шкіри і вища її температура, тим інтенсивніше відбувається тепловіддача.  Перенесення тепла шляхом випаровування в нейтральних температурних умовах складає близько 20 %. Якщо ж температура зовнішнього середовища вища, ніж температура тіла, то тепловіддача випаровуванням складає 100 %. При випаровуванні 1 л води організм втрачає 2400 кДж тепла. Розрізняють залозисту і позазалозисту втрату води. Позазалозиста втрата води проходить через шкіру і слизові (з легень, із сечею). Залозиста втрата води опосередковується функцією потових залоз і є рефлекторним актом. Випаровування води залежить від вологості повітря. Чим вища вологість повітря, тим менше випаровується води. Тому при високій вологості атмосфери висока температура переноситься важче, ніж при низькій вологості.  Велику роль у тепловіддачі відіграє рефлекторне розширення і звуження судин шкіри. Під впливом холоду кровоносні судини, в першу чергу артеріоли, спочатку дещо розширюються, а потім звужуються. Внаслідок цього кровопостачання  шкіри зменшується, що призводить до зменшення тепловіддачі шляхом випромінювання.  Під впливом тепла артеріоли шкіри розширюються._; кров інтенсивно підходить до поверхні тіла, що сприяє підсиленню тепловіддачі.  У тепловіддачі бере участь дихання. Тепло використовується на випаровування води легенями і на зігрівання повітря, яке вдихається. Холод сприяє рефлекторному сповільненню дихання, а при високій температурі дихання стає частим, з'являється теплова ядуха.  Тепловіддачу гальмує підшкірний жир. Тому товсті люди легше переносять холод, ніж худі, а спеку - навпаки.  41)Утворюване в організмі тепло не може бути подальшимджереломенергії і виводиться з нього через шкіру і легені. ТепловіддачаПри високій температурі виробничого середовища у працівників відмічаються збільшення частоти пульсу до 140—180 ударів за хвилину, підвищення артеріального кров’яного тиску та підвищення температури шкіри. В деяких випадках можливий тепловий удар, тобто гіпертермія (перегрів організму) третього ступеня, що призводить до втрати свідомості, погіршення кровообігу. Зауважимо, проте, що невелике підвищення температури тіла працівника на початку роботи позитивно впливає на організм: підвищуються збудливість нервових центрів, лабільність і працездатність.завдяки впливові на організм теплового випромінювання і підвищеної температури, відбувається інтенсивне потовиділенняГіпертермія, або перегрівання, характеризується підвищенням температури тіла вище від нормальних величин, яке не пов'язане із дією пірогенних речовин. Розрізняють екзогенну й ендогенну гіпертермію. При екзогенній гіпертермії температура тіла підвищується в результаті затримки тепла в організмі на виробництвах з високою температурою зовнішнього середовища або в районах із гарячим кліматом. Перегріванню у цих умовах сприяє м'язова робота, теплий одяг, висока вологість. При ендогенній гіпертермії температура тіла підвищується без впливу факторів зовнішнього середовища, внаслідок порушення роботи центру терморегуляції: при патології головного мозку, пухлинах, травмах, крововиливах тощо.Гіпотермія - порушення теплового балансу, що характеризується зниженням температури тіла нижче нормальних величин. Виділяють екзогенну й ендогенну гіпотермію. Екзогенна гіпотермія виникає при зниженні температури навколишнього середовища (в холодну пору року, під час операції з використанням льоду, холодної води, охолодженого повітря). Сприяючим фактором є збільшення тепловіддачі внаслідок вживання алкоголю, невідповідність одягу тощо. Розвитку гіпотермії сприяє також знижена теплопродукція в результаті низької рухової активності, застосування наркотичних речовин). Ендогенна гіпотермія виникає при тривалому знерухомленні, деяких ендокринних захворюваннях (гіпотиреоз, недостатність кори надниркових залоз), введенні деяких лікарських препаратів.

42)Мінімальний термометр призначений для визначення найнижчої температури за дану добу. Для цих цілей звичайно використовується скляний спиртовий термометр. У спирт занурюється скляний штифт-покажчик зі стовщеннями на кінцях. Термометр працює в горизонтальному положенні. При зниженні температури стовпчик спирту відступає, захоплюючи за собою штифт, а при підвищенні – спирт його обтікає, не зрушуючи з місця, і тому штифт фіксує мінімальну температуру. Повертають термометр у робочий стан, перекидаючи резервуаром нагору, щоб штифт знову прийшов у зіткнення зі спиртом. Максимальний термометр використовується для визначення найвищої температури за дану добу. Звичайно це скляний ртутний термометр, схожий на медичний. У скляній трубці поблизу резервуара є звуження. Ртуть видавлюється через це звуження під час підвищення температури, а при зниженні звуження перешкоджає її відтокові в резервуар. Такий термометр знову підготовляють до роботи на спеціальній обертовій установці.

43)Відносна вологість - відношення абсолютної вологості до максимальної, виражене впроцентах. Дефіцит насичення - різниця між максимальною й абсолютною вологістю.Найбільше гігієнічне значення мають відносна вологість і дефіцит насичення, які дають вистава про ступінь насичення повітря водяними парами jj і дозволяють судити про інтенсивність і швидкості випару ‘ поту з поверхні тіла при тієї або іншій температурі. Чим менше відносна вологість, тем швидше в такім повітрі буде відбуватися випар води й тем інтенсивніше тепловіддача шляхом випару. Найбільш сприятливої вважається відносна вологість, рівна 30-60 %. Більша вологість повітря несприятливо діє на людину. Це залежить від температури повітря. Так, при великій вологості й низькій температурі повітря різко збільшується віддача тепла шляхом конвекції, що може привести до надмірного охолодження організму.Тривале перебування людей у приміщенні з підвищеною вологістю й низькою температурою повітря (нижче 10-15 °С) впливає на організм, що виражається в зниженні опірності до інфекційних захворювань, а також захворюваннями верхніх дихальних шляхів, суглобів, м'язів і периферичних нервів. Із клінічних спостережень відомо, що сирий і холодний клімат веде до підвищення захворюваності дифтерією, туберкульозом, нефритом і т. д. Зі сказаного випливає, що повітря з високою вологістю при будь-яких, температурних умовах шкідливий для організму. Сухе повітря переноситься легше. Несприятливий вплив сухого повітря проявляється тільки при відносній вологості, рівної менш 20 %, і виражається відчуттям сухості слизуватої оболонки дихальних шляхів

44)Вологість повітря — вміст водяної пари в повітрі, характеризується пружністю водяної пари, відносною вологістю, дефіцитом вологи, точкою роси, — є одним з найважливіших параметріватмосфери, що визначає погоду, а також те, наскільки комфортно почуває себе людина в цей момент часу. Є два способи кількісної оцінки вологості: Абсолютна вологість — маса водяної пари, що утримується в одиницях об'єму повітря. Відносна вологість — відношення абсолютної вологості до її максимального значення при даній температури. При 100% відносній вологості в повітрі може відбутися конденсація водяних пар з утворенням туману, випаданням води. Температура, при якій це трапляється, називається точкою роси.Максимальна вологість – це кількість водяних парів при повному насиченні повітря вологою за даної температури.Дефіцит насичення – арифметична різниця між максимальною вологістю повітря при температурі 37?C (температура тіла) і абсолютній вологості під час спостереження.

45)Прилади для вимірювання вологості. Психрометр складається з двох розташованих поруч термометрів: сухого, що вимірює температуру повітря, і змоченого, резервуар якого обернуто тканиною (батистом), зволоженою дистильованою водою. Повітря обтікає обидва термометри. Через випаровування води з тканини змочений термометр звичайно показує більш низьку температуру, ніж сухий. Чим нижче відносна вологість, тим більша різниця показань термометрів. На основі цих показань за допомогою спеціальних таблиць і визначається відносна вологість. Волосной гігрометр вимірює відносну вологість на підставі змін довжини людського волоса. Для видалення натуральних жирів волосся спочатку вимочують в етиловому спирті, а потім промивають у дистильованій воді. Довжина підготовленого в такий спосіб волоса має майже логарифмічну залежність від відносної вологості в діапазоні від 20 до 100%. Час, необхідний для реакції волосся на зміну вологості, залежить від температури повітря (чим нижче температура, тим він більший). У волосном гігрометрі при збільшенні або зменшенні довжини волоса спеціальний механізм пересуває покажчик по шкалі. Такі гігрометри звичайно використовують для виміру відносної вологості в приміщеннях. Електролітичні гігрометри. Чуттєвим елементом цих гігрометрів служить скляна або пластмасова пластинка, покрита вуглецем або хлоридом літію, опір яких міняється в залежності від відносної вологості. Такі елементи звичайно використовуються в комплектах приладів для метеорологічних куль-зондів. При проходженні зонда крізь хмару прилад зволожується, а його показання протягом досить тривалого часу (поки зонд не виявиться за межами хмари і не висохне чуттєвий елемент) спотворюються.