22. Російська мова, діалектне членування, літературна мова.

Росі́йська мова — слов'янська мова, належить до групи східнослов'янських мов разом з українською та білоруською мовами; одна з найпоширеніших мов світу..

Російська мова — найпоширеніша зі слов'янських мов, одна з найпоширеніших мов світу, щодо кількості мовців посідає восьме місце після китайської, англійської, гінді, бенгальської, арабської, португальської та іспанської. Входить до 10 найпопулярніших мов серед користувачів Інтернету. Російська мова — одна з шести офіційних мов ООН.

Російська мова також є однією з двох державних мов в Білорусі (разом з білоруською).

Діалекти російської мови — територіальні різновиди російської мови, що об'єднуються в традиціях російської діалектології у дві основні великі діалектні величини — наріччя, між якими розташована область перехідних говірок (середньоросійські говірки). Наріччя та перехідні говірки включають до свого складу групи говірок (рідше виділяються підгрупи говірок). Як величини другого, додаткового діалектного членування території поширення російської мови в цілому, грає допоміжну роль, виділяються діалектні зони.

В межах європейської частини Росії ще в XV столітті склалися два великі угрупування говорів — північний говір і південний говір, що характеризуються низкою чітких ізоглос (наприклад, для півночі характерне окання, вибухове [g], форма родового відмінка у жони, такі слова, як зыбка, озимь, лаять, для півдня — акання, фрикативне [γ], форма у жене, а в тих же значеннях уживаються слова люлька, зеленя, брехати), а також проміжні середньоросійські говори (наприклад, в Москві прийняте вибухове [g] і закінчення родового відмінка -ы, як на півночі, але акання, як на півдні).

Для території пізнього формування (азіатська частина РФ, Поволжжя, Кавказ) характерна відсутність чіткого ділення діалектних зон, строкатість невеликих ареалів, висхідних до мови переселенців з різних регіонів, а також риси, що відображають змішення різних діалектів.

Середньоросійські говори (перш за все московський) лягли в основу російської літературної мови. Художньої літератури і періодичного друку на інших діалектах немає.

В межах цих трьох головних груп (двох прислівників і среднерусских говірок) виділяються групи і підгрупи говірок:

1)північне наріччя: ладого-Тихвінський, Вологодська, Костромська;

2)среднерусские говірки: Гдовський, псковська, Володимирський-поволзька;

3)південне наріччя: Курсько-Орловської, рязанська.

Среднерусские говірки, насамперед московський говір, лягли в основу літературного російської мови.

23. Білоруська мова, діалектне членування. Літературна мова.

Білор́уська м́ова (біл. беларуская мова) — одна з трьох східнослов’янських мов. Поширена, головним чином, у Білорусі. Державна мова Білорусі (разом із російською). Загальна кількість носіїв мови близько 8-9 млн., нею розмовляють білоруси й деякі інші представники автохтонного населення Східної Європи. Білоруська мова належить до індоєвропейської мовної сім'ї, слов'янської групи, східнослов’янської підгрупи мов. Генеалогічно найбільш споріднена з сучасною білоруською мовою є українська, бо обидві ці мові походять від давньоукраїнської (давньобілоруської, давньоруської) мови.

Південні білоруські діалекти є надзвичайно схожими своєю лексикою до поліської говірки української мови, що також свідчить про спорідненість цих мов.

Зараз поширені два варіанти білоруської мови: класична орфографія та офіційна.

Білоруська мова поширена найбільше в Білорусі та інших країнах пострадянського простору, зокрема в Росії, Україні, Прибалтиці та інших країнах.

Діалекти:

1)Північно-східний

2)Центральний (середній)

3)Південно-західний

4)Поліська мова. Мікромова української мови