8. Готські джерела про слов'ян. Праця Йордана «Гетика».

У VI ст. придворний готський літописець Йордан докладно описав героїчний похід готів до Північного Надчорномор`я ( ІІІ – IV ст. ), а також розподіл цих територій між слов'янськими племенами V – VІ ст. Цьому він присвятив основну свою працю – «Про походження і дії гетів» (551), яку ще називають «Гетикою». Опис подій ІІІ – IV ст. подано за працею Кассіодора. Що ж до характеристик територіального і соціального устроїв слов'ян у V – середині VІ ст., то вона подається за власними спостереженнями вченого, які є досконалими і точними, оскільки він, як виходець з Нижнього Дунаю міг безпосередньо зустрічатися зі слов'янами, а певне возвеличення своїх земляків не вплинуло на об’єктивність висвітлення подій. Бездоганна точність у визначенні Йорданом племінних розмежувань слов'ян, їхнього територіального окреслення, хронології подій підтверджується усіма істориками, у зв’язку з чим свідчення готського літописця порівнюють до документальних фактів. Йордан використовує етнонім венети стосовно всіх слов'ян, у зв’язку з чим описані ним склавини й анти сприймаються як та самі венети. Він засвідчує, що в першій половині VI ст. названі угрупування ще зберігали багато спільних ознак, властивих первіснообщинному суспільству. Воодночас у межах окреслених географічних об’єктів уперше чітко виділено й локалізовано як відносно самостійні три основні слов'янські племена: венеди, склавини й анти. В інших працях Йордана є лише окремі репліки про слов'ян чи інші племена на їхній території.

9. Грецькі автори про слов'ян.

У першій половині ІІ ст. одну з достовірних інформацій про слов'ян дав давньогрецький астроном і географ, створювач геоцентричної системи світу Клавдій Птолемей. Характеризуючи племена лугіїв, сабоків, сулонів, велетів, костобоків, учений називає серед них і венетів, як одне з найчисленніших племен європейської Сарматії,що є «великим народом». Цінною у Птолемея є інформація пов’язана з використанням етнонімів на позначення слов'ян. Йдеться про те, що крім імовірного, кельтського венди (венети, венеди, венти) вчений уживає інший етнонім, можливо самоназву слов'ян – ставани , які за його уявленням засиляли широкі простори від Південної Балтики до Дону.

Окремі еклектичні згадки про давніх слов'ян можна знайти і в інших давньогрецьких авторів. Так, історик та географ Геродот (Уст. до н. е.) також розповідає, що бурштин привозять з району річки Ерідан, від племен, які здавна відомі видобутком і торгівлею "сонячним каменем".

10. Найпоширеніші відомості про слов'ян у римських авторів.

З поширенням територій праслов'ян у першій половині І ст. вийшли енциклопедичні праці римського письменника, вченого й державного діяча Плінія Старшого, з яких до нашого часу збереглися лише «Природнича історія». Крім аналізу історії, побуту й мистецтва Давнього Риму, автор багато уваги приділив опису південноєвропейських земель від Гібралтару до Азовського моря. Він згадує про скіфів, сарматів і гіррів, що просувалися зі сходу аж до басейну Вісли. Називає Пліній Старший і неврів, яких багато дослідників відносять до праслов'янських племен середини І тис. до н. е., що заселяли територію від Верхнього Дністра до верхньої частини Південного Бугу,а також венетів, які жили по лівому боці Вісли до басейну Балтійського моря.

У І ст. давньоримський мандрівник Віпісаній Агріппа склав примітивну географічну карту світу. На таблицях поряд з карпатськими бастарнами, гетами й даками згадані як сусіди цих племен й венети.

Значно більше інформації про венетів, як активне слов'янське плем’я в Центральній Європі початку І тис. н. е. дійшло до нас з праць давньоримського історика й політичного діяча Публія-Корнелія Тацита. Описуючи різні племена Центральної на Східної Європи Тацит згадує про венетів, які займають територію між германцями й сарматами. Тацит пише,що венети, подібно до сарматів, ведуть мандрівний спосіб життя, схильні до пограбувань. З іншого боку, як і германці, вони вміють будувати будинки, користуватись щитами та долати значні відстані пішки.