24. Болгарська мова, діалектне членування, літературна мова.

Болгарська мова — одна з південнослов'янських мов. Поширена у Болгарії, певна кількість носіїв також живуть в Україні (Одеська область), Молдові, Румунії, Македонії. Ця мова є офіційною мовою Болгарії. Літературна мова сформувалася на середину XIX століття на базі північно-східних говірок. У XX столітті літературна мова зазнала значного впливу західних говірок, на території яких знаходиться столиця Болгарії — Софія. Писемність — на основі кирилиці. У лексиці, а почасти і в словотворі, літературна Б. м. відбиває також значний вплив літературної російської мови, переважно в сфері абстрактних, політичних та взагалі культурних понять: современност, изгнание, промежуток та інші, однак слід зазначити, що значна частина подібних слів за своїм походженням — старослов’янізми.

Болгарські діалекти є частиною південнослов'янського діалектного континууму, на заході вони пов'язані із сербськими діалектами, на півдні межують з албанськими, грецькими, турецькими, на півночі - з румунськими.

Македонські діалекти традиційно класифікували як різновид (конкретний прояв) болгарських діалектів. З другої половини ХХ століття лінгвісти сприймають македонські діалекти як частину окремої македонської мови, ідучи за логікою кодифікації македонської літературної мови в межах Македонії.

Східні болгарські говори (на схід від ятевої межі):

Мізійські говори

Балканські говори

Рупські (південно-східні) говори

Західні болгарські говори (на захід від ятевої межі):

Північно-західні говори

Південно-західні говори

Болгарські говори переселенців за межі болгарської мовної території:

Болгарські говори в Україні, Молдові та інших територіях колишнього СРСР

Болгарські говори в Румунії

Болгарські говори в Малій Азії

25. Македонська мова, діалектне членування, літературна мова.

Македо́нська мо́ва (мак. Македонски јазик) — слов'янська мова, належить до східної підгрупи південно-слов'янських мов, офіційна мова Республіки Македонії. Використовує абетку на основі кирилиці із рядом особливостей.

Існує у трьох діалектних групах: західній, східній і північній (деякі дослідники виділяють лише західну і східну групи). Число носіїв становить близько 1,5 млн. людей.

Генетично македонська найбільш близька до іншої південно-слов'янської мови, болгарської. На відміну від багатьох слов'янських мов, македонська (як і болгарська) не має відмінків і має артиклі (в імен може бути три типи постпозитивного визначеного артикля). Майбутній час створюється додаванням до дієслова частки «ќе». Існує чотири форми минулого часу (в тому числі минулий час: «имам видено» — «я бачив» і давноминулий час). Наголос фіксований, на третьому складі з кінця.

Македонська літературна мова є офіційною мовою Македонії, хоча деякі лінгвісти, а також більшість болгар не визнають існування окремої македонської мови, що відрізняється від болгарської, і вважають її діалектом або літературним варіантом болгарської мови. Оскільки об'єктивних критеріїв для відрізнення літературної мови від кодифікованого діалекту нема, це питання залишається перш за все політичним.

Македонська літературна мова створювалась на основі діалектів, поширених на території Республіки Македонія. Її було кодифіковано у 1945 — за основу літературної мови було взято центральні говори західного діалекту.