3. Стомлення, його фізіологічна сутність і діагностика.

Педагогічні основи подолання ранньої втоми

Як відомо, стомлення настає після тривалої, надмірної, напруже­ної, одноманітної роботи. Стомлення — природний фізіологічний стан організму, який виникає у процесі напруженої або довготривалої роботи і виявляється у низькій працездатності.

Розвиток стомлення пов'язаний її змінами, що відбуваються в ЦНС, порушенням проведення нервових імпульсів у синапсах. При цьому нервові клітини поступово на донині час втрачають здатність сприйма­ти із зовнішнього середовища сигнали, необхідні для продовження праці, а також сигнали від працюючого органа зменшується здатність нерво­вих клітин диференціювати необхідні і випадкові сигнали, відокремлювати потрібний сигнал від перешкод тощо. У результаті вони гірше викону­ють свою регулюючу функцію, розвивається гак зване охоронне галь­мування, тобто таке, що виникає внаслідок роботи за межами на­явних можливостей.

Гальмування називається охоронним тому, що воно розвивається раніше, ніж відбудеться повне виснаження резервів працюючого органа або системи органів, у тому числі і нервових клітин.

Первинне стомлення може бути подолане за допомогою вольово­го зусилля, завдяки якомусь стимулу до діяльності. У побуті здатність людини до додаткових зусиль одержала назву "другого дихання". Ця здатність потребує застосування психічного механізму волі.

Таким чином, стомлення — це гальмування в клітинах центральної нервової системи, спрямоване на запобігання значній витраті енергії, що могло б призвести до пошкодження певного органа або системи органів. Для стомлення характерні деякі зовнішні ознаки (табл. 19).

Одночасно стомлення є сигналом для працюючої людини про необхідність відпочинку. Виявленням стомлення є втома — суб'єктив­не відчуття, яке супроводжується байдужістю до роботи, а також не­бажанням людини її продовжувати.

Зовнішні ознаки стомлення при розумовій праці

Таблиця 19.

Об’єкти спостере­ження	Стомлення незначне	Стомлення значне	Стомлення різке
Увага	Нерегулярні розслаблення	Розсіяна	Послаблена, реакцій на нові подразники (нові словесні вка­зівки) немає
Поза	Непостійна, розслаблення ніг і випрямлення тулуба	Часта зміна поз, повороти голови у різні боки, підтримка голови руками	Прагнення покласти голову на стіл, витягнутися, відхилившись на спинку стільця
Рухи	Точні	Невпевнені, і затримкою	Метушливі рухи рук і пальців (погіршення почерку)
Інтерес	Живий інтерес, бажання вдавати питання	Слабкий інтерес, запитань немає	Інтересу немає, апатія

Відчуття втоми виникає не у всіх дітей одночасно. Якщо один учень (або група), відчуваючи почуття втоми, припиняє роботу, хоча інші її продовжують, то зовсім не обов'язково у нього можуть бути зареєстровані об'єктивні ознаки стомлення. Такий стан, коли людина за своїми функціональними можливостями ще може працювати, але припиняє діяльність при перших відчуттях стомлення, називається ранньою втомою.

Причин ранньої втоми у школярів може бути багато: дитина голод­на, не виспалася, не повністю відновилася після перенесеної хвороби, у неї розпочинається хвороба тощо. Педагогічні спостереження показу­ють, що досип, часто, окрім перерахованих причин, у школярів рання втома розтікається внаслідок браку звички до систематичної праці. Якщо учень не навчається за допомогою вольового зусилля долати по­чаткові ознаки стомлення, він не тренує свою працездатність, не збільшує її у часі, і згодом потрапляє у категорію «відстаючих».

Крім втоми і стомлення існує ще й стомлюваність — більша або менша схильність того чи іншого індивіда до втоми. Стомлюваність організму залежить від цілої низки чинників і передусім від стану здоров'я, харчування, умов проведення занять (повітря, освітлення тощо), змісту навчального матеріалу і методів викладання. Зменшення сто­млюваності організму, як і віддалення моменту настання ранньої вто­ми під час розумової і фізичної діяльності значною мірою, залежать від вправляння і тренування в цьому виді діяльності.

Подолання ранньої втоми і стомлюваності — завдання складне, і рішення його повинне бути комплексним, спрямованим на всі ланки лан­цюга: педагог, сім'я, колектив школи. Від педагога вимагається в пер­шу чергу доброзичливість у ставленні до учня. Додаткові заняття для ліквідації навчальної заборгованості слід проводити перед початком за­нять, уранці. Батьки мусять розуміти необхідність таких додаткових занять, створювати сприятливі умови для занять удома і контролювати виконання завдань. Що стосується шкільного колективу, то необхідно залучити учнів-активістів на допомог у педагогам, розвивати у школярів почуття відповідальності, взаємодопомоги.