- •1. Вступ. Предмет і методи анатомії, фізіології та гігієни
- •2. Значення анатомії, фізіології та гігієни дитячого організму для педагогіки, психології
- •3. Коротка історія розвитку анатомії, фізіології та гігієни
- •4. Організм людини — єдине ціле
- •I.M. Маруненко, є.О. Невєдомськи, II і л'ои/шіім,ч Анатомія і вікова фізіологія з основами шкільної . І/Іііін
- •Тема 1. Загальні закономірності росту та розвитку дітей і підлі ї кін
- •5.Найхарактерніші риси різних періодів розвитку людини.
- •4. Вікова періодизація
- •Вікова періодизація за періодами навчання (соціальний принцип)
- •2. Хімічний склад клітини
- •1. Поділ клітини
- •4.Будова і функції тканин
- •Тема 2.
- •1. Значення опорно-рухової системи
- •2. Форма та з'єднання кісток
- •3. Анатомічна будова кістки
- •1. Частини скелета
- •1. Груднинна суглобова поверхня; 2 груднинний кінець; 3 — надплечовий кінець.
- •Скелет нижньої кінцівки
- •2. Хвороби кісток
- •3. Перша допомога при ушкодженнях опорно-рухової
- •Види ушкодження опорно - рухової системи і перша допомога при них
- •2. Будова, форма скелетних м'язів
- •Соскоподібний м 'яз;
- •- Підвищення великого пальця;
- •4. Робота м'язів
- •6. Профілактика захворювань і травм опорно-рухового
- •Гігієнічні норми часу організованої рухової активності дітей та підлітків
- •Тема 3.
- •2. Функції, склад і кількість крові
- •4. Будова і функції еритроцитів
- •8. Групи крові
- •1. Будова серця і судин
- •2. Цикл роботи серця. Вікові зміни серця
- •3. Рух крові по судинах
- •4. Велике і мале кола кровообігу.
- •6.Профілактика та перша допомога при серцево – судинних захворюваннях і кровотечах
- •Види кровотеч і перша допомога
- •1 Правила накладання тиснучої пов'яжи:
- •2 Правила накладання джгута на кінцівки:
- •3 Правила накладання джгута-закрутки:
- •Тема 4.
- •1. Значення дихання
- •2. Будова органів дихання
- •3.Дихальні рухи
- •4. Легеневі об'єми. Життєва ємність легень
- •1. Газообмін у легенях і тканинах
- •3. Хвороби дихальної системи та заходи запобігання їм
- •4. Перша допомога при ураженні органів дихання. Реанімаційні заходи при зупинці серця і дихання
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 5.
- •1. Біологічне значення травлення
- •Хімічні елементи, які містяться в організмі (з "Прикладної біохімії" Морзе)
- •1. Травлення в порожнині шлунка
- •6. Перша допомога при харчових отрутних
- •Тема 6.
- •1. Обмін речовин як основна умова життя
- •4. Обмін вуглеводів
- •Питання для самоперевірки
- •1. Звільнення і перетворення енергії в організмі.
- •Добова потреба дітей шкільного віку в білках, жирах вуглеводах та енергії
- •Добова потреба дітей шкільного віку у мінеральних речовинах
- •1. Органи і шляхи виділення кінцевих продуктів обміну
- •2. Сечова система: будова, функції
- •Література
- •2. Участь шкіри у теплорегуляції
- •3. Хвороби та ураження шкіри
- •Тема 7.
- •1. Біологічне значення залоз внутрішньої секреції
- •2. Будова і функції ендокринних залоз
- •3. Регуляція діяльності ендокринних залоз
- •Тема 8.
- •1. Біологічне значення нервової системи
- •2. Загальний план будови нервової системи
- •3. Властивості червової системи
- •4. Поняття про рефлекс. Рефлекторна дуга
- •5. Основні етапи розвитку нервової системи
- •2. Загальний план будови головного мозку
- •3. Ріст і розвиток головного мозку
- •4. Порушення стану нервової системи та їхня профілактика
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 9.
- •2. Умовні і безумовні рефлекси
- •3. Механізм утворення умовного рефлексу
- •IV встановлення тимчасового зв 'язку між вогнищами збудження в корі і утворення умовного рефлексу (виділення слини при дії світла).
- •4. Гальмування умовних рефлексів
- •6. Закони вищої нервової діяльності, сформульовані і.П. Павловим
- •1. Вчення і.П. Павлова про дві сигнальні системи дійсності
- •2. Пізнавальна діяльність людини
- •3. Увага: фізіологічний механізм, види, властивості
- •4. Пам 'ять: фізіологічні механізми та види
- •6. Динамічний стереотип
- •1. Типи вищої нервової діяльності
- •2. Особливості вищої нервової діяльності дитини
- •3.Сон та його гігієнічне значення.
- •5. Стрес: різновиди, механізми виникнення, біологічне значення
- •Література
- •Тема 10.
- •1.Значеня сенсорних систем для організму людини
- •2. Зорова сенсорна система: будова, функції.
- •3. Профілактика порушення зору у дітей і підлітків
- •4. Ембріологія ока. Вікові особливості зорових рефлекторних реакцій
- •5. Слухова сенсорна система: будова, функції
- •6. Хвороби вуха та гігієна слуху. Профілактика
- •7. Вікові особливості слухового аналізатора
- •Питання для самоперевірки
- •Вестибулярний апарат.
- •2. М'язово – суглобове чуття (руховий, пропріоцептивний
- •3.Органи чуття внутрішніх органів
- •4.Смаковий аналізатор: будова, функції
- •5.Нюховий аналізатор: будова, функції
- •6. Органи шкірного чуття
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 11.
- •3. Стомлення, його фізіологічна сутність і діагностика.
- •4. Перевтома як патологічний стан, заходи щодо її
- •Орієнтовний режим для учнів, які відвідують школу у першу зміну
- •Орієнтовний режим для учнів, які відвідують школу у другу зміну
- •Тема 1. Загальні закономірності росту та розвитку дітей та підлітків
Література
Бобрицька В.І. Поведінка людини як чинник формування здорового способу життя // Біологія і хімія в школі.— №4.— 2002.— С. 41^5.
Горго Ю.П. Психофізіологія (прикладні аспекти): Навч. посібник. — К.: МАУП, 1999. - 128 с.
Кирпиченко A.A. и др. Нервные и психические болезни (с основами ухода за больными): Учеб. пособие/A.A. Кирпиченко, A.A. Гурленя, А.А Пашков. Мн.: Выс. шк., 1997. -С. 231-233.
Максимова Н.Ю, Мілютіна К.Л., Піскун В.М. Основи дитячої патопсихології, Навч. посібник. К.: Перун, 1996.—464с.
Медико-біологічні основи валеології. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Під ред. П.Д.Плахтія. — Кам'янець - Подільський: Кам'янець-Подільський державний педагогічний університет, 2000.— С. 112-123.
Основи психології: Підручник / За загал, ред. O.B. Киричука, В.А. Роменця,— К.: Либідь, 1995. 632 с.
Подоляк - Шумило Н.Г., Познанський С.С. Шкільна гігієна. Навч. посібник для пед. ін-тов. — К.: Вища школа, 1981.— С. 140-155.
Присяжнюк М.С. Людина та її здоров'я: Пробн. навч. Посібник .— К.: Фенікс, 1998. С. 54 58.
Суворова В. В. Психофигзиология стресса. М.: І Іаука, 1975.— 173 с.
Трошихін В.О., Віленський Ю. Г. Що ми знаємо про себе?— К.: Наукова думка, 1975. С.72-84.
Хрипкова А.Г., Колесов Д.В. Гигиена и здоровье школьника.— М.: Просвещение, 1988,— С. 136-138.
Тема 10.
Анатомія, фізіологія і гігієна сенсорних систем
Лекція 23.
ЗНАЧЕННЯ СЕНСОРНИХ СИСТЕМ
ДЛЯ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ.
ЗОРОВА І СЛУХОВА СЕНСОРНІ СИСТЕМИ:
БУДОВА, ФУНКЦІЇ І ГІГІЄНА
План
Значення сенсорних систем для організму людини.
Зорова сенсорна система: будова, функції. Порушення зору.
Профілактика порушення зору у дітей і підлітків.
Ембріологія ока. Вікові особливості зорових рефлекторних реакцій.
Слухова сенсорна система: будова, функції.
Хвороби вуха та гігієна слуху. Профілактика негативною пилину "шкільного" шуму на організм школяра.
Вікові особливості слухового аналізатори.
Основні поняття: органи чуття, аналізатор, сенсорні системи, зоровий аналізатор, слуховий аналізатор, рецептори, адаптація, очне яблуко, допоміжний апарат ока, фоторецептори, сліпа пляма, жовта пляма. акомодація, далекозорість, короткозорість, рефракція, рефракція, іпетметропія, еметропія, міопія, астигматизм, офтальмотренаж, природно і штучне освітлення, світловий коефіцієнт, зовнішнє вухо, середнє вухо, внутрішнє вухо, фонорецептори, кортіїв орган.
1.Значеня сенсорних систем для організму людини
Система, яка забезпечує сприймання, передачу й перероблення інформації про явища навколишнього середовища називають аналізатором, або сенсорною системою (від лат. sensus — відчуття, сприйняття). Вчення про аналізатори розроблене І.П. Павловим. Аналізатор, за вченням І.П. Павлова, складається з трьох нерозривно зв'язаних відділів:
рецептора — периферичного сприймального апарату, який сприймає подразнення і перетворює його в нервовий процес збудження;
провідника збудження — доцентрового нервового волокна, яке передає збудження в головний мозок;
нервового центру — ділянки кори головного мозку, в якій відбувається тонкий аналіз збудження і виникають відчуття.
Таким чином, кожен аналізатор складається з периферичного, провідникового і центрального відділів (рис. 73). До периферичного відділу
входить рецепторний апарат, до провідникового — аферентні нейрони і провідні шляхи, до центрального — ділянки кори півкуль великого мозку.
Периферичний відділ аналізатора представляють органи чуття із закладеними в них рецепторами, за допомогою яких людина пізнає навколишнім сні і, одержує інформацію про нього. Вони називаються органами зовнішнього чуття, або екстерорецепторами.
Екстерорецептори (від лат. exter — зовнішній, receptor— той, що сприймає) — чутливі утворення, що здійснюють сприйняття подразнень від довкілля. До них належать сприймаючі клітини сітківки ока, вуха, рецептори шкіри (дотику і тиску), органів нюху, смаку.
Рис. 73. Схема аналізаторів: А - слуховий аналізатор; Б — зоровий аналізатор; В — аналізатори руху, вольового відчуття, холоду, тепла, дотику; Г—аналізатор нюху. І рецепторний апарат; 2 провідниковий відділ; 3 — ділянка кори півкуль головного мозку.
Інтерорецептори (від лат. interior — внутрішній, receptor — той, піп сприймає) чутливі утворення, що сприймають зміни внутрішнього середовища організму.
Інтерорецептори розташовані в тканинах різних внутрішніх органів (серця, печінки, нирок, кровоносних судин та ін.) і сприймають зміни внутрішнього середовища організму і стан внутрішніх органів. У результаті надходження імпульсів від рецепторів внутрішніх органів відбувається саморегуляція дихання, артеріального тиску, діяльності серця.
Пропріорецептори (від лат. proprius — власний, особливий, той , що сприймає) — чутливі утворення, що сигналізують про положення і рух тіла; містяться в м'язах, суглобах і сприймають скорочення і розтягнення мускулатури.
Таким чином, у людини є такі органи чуття: зору, слуху, відчуття положення тіла в просторі, смаку, нюху, шкірної чутливості, м'язово-суглобове чуття.
За характером взаємодії з подразником рецептори поділяються ми контактні і дистантні, за видом енергії, що трансформується в рецепторах — механорецептори, хеморецептори, фоторецептори та інші.
Контактні рецептори можуть одержати інформацію про пласкі пості предмета, явища, дістати подразнення тільки мри контакті, безпосередньому стиканні з агентом середовища. Це хеморецептори язика, дотикові рецептори шкіри.
Завдяки дистантним рецепторам можна дістати інформацію на відстані: агент середовища поширює хвильову енергію—світлову, звукову. Саме її і вловлюють дистантні органи чуття, наприклад, око, вухо.
Механорецептори трансформують механічну енергію в енергію перинного збудження (наприклад, рецептори дотику),
хеморецептори — хімічну (рецептори нюху, смаку)
фоторецептори світлову (рецептори органа зору)
терморецептори — теплову (холодові і теплові рецептори шкіри).
Рецептори відрізняються дуже високою збудливістю щодо адекватних подразнень. Специфічні для певного рецептора подразники, до яких він спеціально пристосований у процесі філо- і онтогенезу, називаються адекватними. При дії адекватних подразників виникають відчуття характерні для певного органа чуття (око сприймає тільки світлові хвилі, але не сприймає запахи, звук).
Крім адекватних, існують неадекватні подразники, які зумовлюють тільки примітивні відчуття, властиві певному аналізатору. Наприклад, від удару у вухо виникає дзвін у вухах.
Збудливість рецепторів залежить як від стану всього аналізатора, так і від загального стану організму. Найменша різниця в силі двох подразників одного виду, яка може сприйматись органами чуття, називається порогом розрізнення. Проте більшість імпульсів від рецепторів внутрішніх органів, досягаючи кори великого мозку, не спричиняє психічних явищ. Такі імпульси називаються субсенсорними: вони нижче порога відчуттів і тому не зумовлюють відчуттів.
Рецептори здатні звикати до сили подразника. Цю властивість називають адаптацією при якій зменшується або збільшується чутливість рецепторів. Найбільша швидкість адаптації для рецепторів, які сприймають дотик до шкіри, найменша — для рецепторів м'язів. Найповільніше адаптуються рецептори кровоносних судин і легенів, що забезпечує постійну саморегуляцію артеріального тиску і дихання. Зумовлена адаптація, насамперед, змінами в кіркових відділах аналізаторів, а також процесами, які здійснюються у самих рецепторах.
Провідниковий відділ сенсорних систем складається з доцентрових (аферентних) нерпових волокон у складі чутливих нервів та деяких підкіркових утворень (ядер гіпоталамуса, таламуса та ретикулярної формації). У цьому відділі імпульс від рецепторів не тільки проводиться, але й кодується та перетворюється.
У центральному відділі аналізатора нервові імпульси набувають нових якостей та відображаються у свідомості, у вигляді відчуття. На основі відчуття виникають складніші суб'єктивні образи: сприймання, уявлення.
У дітей органи чуття ще недосконалі і перебувають в процесі розвитку. Найпершими розвиваються органи смаку і нюху, а потім органи дотику. Для удосконалення різних органів чуття у дітей велике значення має правильно поставлене тренування їх в процесі розвитку.