Література

1. Бобрицька В.І. Поведінка людини як чинник формування здорового способу життя // Біологія і хімія в школі.— №4.— 2002.— С. 41^5.

2. Горго Ю.П. Психофізіологія (прикладні аспекти): Навч. посібник. — К.: МАУП, 1999. - 128 с.

3. Кирпиченко A.A. и др. Нервные и психические болезни (с основа­ми ухода за больными): Учеб. пособие/A.A. Кирпиченко, A.A. Гурленя, А.А Пашков. Мн.: Выс. шк., 1997. -С. 231-233.

4. Максимова Н.Ю, Мілютіна К.Л., Піскун В.М. Основи дитячої патопсихології, Навч. посібник. К.: Перун, 1996.—464с.

5. Медико-біологічні основи валеології. Навчальний посібник для сту­дентів вищих навчальних закладів / Під ред. П.Д.Плахтія. — Кам'я­нець - Подільський: Кам'янець-Подільський державний педагогіч­ний університет, 2000.— С. 112-123.

6. Основи психології: Підручник / За загал, ред. O.B. Киричука, В.А. Роменця,— К.: Либідь, 1995. 632 с.

7. Подоляк - Шумило Н.Г., Познанський С.С. Шкільна гігієна. Навч. посібник для пед. ін-тов. — К.: Вища школа, 1981.— С. 140-155.

8. Присяжнюк М.С. Людина та її здоров'я: Пробн. навч. Посібник .— К.: Фенікс, 1998. С. 54 58.

9. Суворова В. В. Психофигзиология стресса. М.: І Іаука, 1975.— 173 с.

10. Трошихін В.О., Віленський Ю. Г. Що ми знаємо про себе?— К.: Наукова думка, 1975. С.72-84.

11. Хрипкова А.Г., Колесов Д.В. Гигиена и здоровье школьника.— М.: Просвещение, 1988,— С. 136-138.

Тема 10.

Анатомія, фізіологія і гігієна сенсорних систем

Лекція 23.

ЗНАЧЕННЯ СЕНСОРНИХ СИСТЕМ

ДЛЯ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ.

ЗОРОВА І СЛУХОВА СЕНСОРНІ СИСТЕМИ:

БУДОВА, ФУНКЦІЇ І ГІГІЄНА

План

1. Значення сенсорних систем для організму людини.

2. Зорова сенсорна система: будова, функції. Порушення зору.

3. Профілактика порушення зору у дітей і підлітків.

4. Ембріологія ока. Вікові особливості зорових рефлекторних реакцій.

5. Слухова сенсорна система: будова, функції.

6. Хвороби вуха та гігієна слуху. Профілактика негативною пилину "шкільного" шуму на організм школяра.

7. Вікові особливості слухового аналізатори.

Основні поняття: органи чуття, аналізатор, сенсорні системи, зоровий аналізатор, слуховий аналізатор, рецептори, адаптація, очне яблуко, допоміжний апарат ока, фоторецептори, сліпа пляма, жовта пляма. акомодація, далекозорість, короткозорість, рефракція, рефракція, іпетметропія, еметропія, міопія, астигматизм, офтальмотренаж, при­родно і штучне освітлення, світловий коефіцієнт, зовнішнє вухо, середнє вухо, внутрішнє вухо, фонорецептори, кортіїв орган.

1.Значеня сенсорних систем для організму людини

Система, яка забезпечує сприймання, передачу й перероблення інформації про явища навколишнього середовища називають аналізатором, або сенсорною системою (від лат. sensus — відчуття, сприйнят­тя). Вчення про аналізатори розроблене І.П. Павловим. Аналізатор, за вченням І.П. Павлова, складається з трьох нерозривно зв'язаних відділів:

1. рецептора — периферичного сприймального апарату, який сприймає подразнення і перетворює його в нервовий процес збудження;

2. провідника збудження — доцентрового нервового волокна, яке передає збудження в головний мозок;

3. нервового центру — ділянки кори головного мозку, в якій відбувається тонкий аналіз збудження і виникають відчуття.

Таким чином, кожен аналізатор складається з периферичного, про­відникового і центрального відділів (рис. 73). До периферичного відділу

входить рецепторний апарат, до про­відникового — аферентні нейрони і провідні шляхи, до центрального — ділянки кори півкуль великого мозку.

Периферичний відділ аналізато­ра представляють органи чуття із закладеними в них рецепторами, за допомогою яких людина пізнає навко­лишнім сні і, одержує інформацію про нього. Вони називаються органами зовнішнього чуття, або екстеро­рецепторами.

Екстерорецептори (від лат. exter — зовнішній, receptor— той, що сприймає) — чутливі утворення, що здійснюють сприйняття подразнень від довкілля. До них належать сприй­маючі клітини сітківки ока, вуха, ре­цептори шкіри (дотику і тиску), органів нюху, смаку.

Рис. 73. Схема аналізаторів: А - слуховий аналізатор; Б — зоровий аналізатор; В — аналізатори руху, вольового відчуття, холоду, тепла, дотику; Г—аналізатор нюху. І рецепторний апарат; 2 провідниковий відділ; 3 — ділянка кори півкуль головного мозку.

Інтерорецептори (від лат. interior — внутрішній, receptor — той, піп сприймає) чутливі утворення, що сприймають зміни внутрішнього середовища організму.

Інтерорецептори розташовані в тканинах різних внутрішніх органів (серця, печінки, нирок, кровоносних судин та ін.) і сприймають зміни внутрішнього середовища організму і стан внутрішніх органів. У результаті надходження імпульсів від рецепторів внутрішніх органів відбувається саморегуляція дихання, артеріального тиску, діяльності серця.

Пропріорецептори (від лат. proprius — власний, особливий, той , що сприймає) — чутливі утворення, що сигналізують про положення і рух тіла; містяться в м'язах, суглобах і сприймають скорочення і розтягнення мускулатури.

Таким чином, у людини є такі органи чуття: зору, слуху, відчуття положення тіла в просторі, смаку, нюху, шкірної чутливості, м'язово-суглобове чуття.

За характером взаємодії з подразником рецептори поділяються ми контактні і дистантні, за видом енергії, що трансформується в рецепторах — механорецептори, хеморецептори, фоторецепто­ри та інші.

Контактні рецептори можуть одержати інформацію про плас­кі пості предмета, явища, дістати подразнення тільки мри контакті, безпосередньому стиканні з агентом середовища. Це хеморецепто­ри язика, дотикові рецептори шкіри.

Завдяки дистантним рецепторам можна дістати інформацію на відстані: агент середовища поширює хвильову енергію—світлову, звукову. Саме її і вловлюють дистантні органи чуття, наприклад, око, вухо.

Механорецептори трансформують механічну енергію в енергію перинного збудження (наприклад, рецептори дотику),

хеморецептори — хімічну (рецептори нюху, смаку)

фоторецептори світлову (рецептори органа зору)

терморецептори — теплову (холодові і теплові рецептори шкіри).

Рецептори відрізняються дуже високою збудливістю щодо адекватних подразнень. Специфічні для певного рецептора подразники, до яких він спеціально пристосований у процесі філо- і онтогенезу, назива­ються адекватними. При дії адекватних подразників виникають відчут­тя характерні для певного органа чуття (око сприймає тільки світлові хвилі, але не сприймає запахи, звук).

Крім адекватних, існують неадекватні подразники, які зумовлю­ють тільки примітивні відчуття, властиві певному аналізатору. Наприк­лад, від удару у вухо виникає дзвін у вухах.

Збудливість рецепторів залежить як від стану всього аналізатора, так і від загального стану організму. Найменша різниця в силі двох под­разників одного виду, яка може сприйматись органами чуття, називається порогом розрізнення. Проте більшість імпульсів від рецепторів внут­рішніх органів, досягаючи кори великого мозку, не спричиняє психічних явищ. Такі імпульси називаються субсенсорними: вони нижче порога відчуттів і тому не зумовлюють відчуттів.

Рецептори здатні звикати до сили подразника. Цю властивість на­зивають адаптацією при якій зменшується або збільшується чутливість рецепторів. Найбільша швидкість адаптації для рецепторів, які сприймають дотик до шкіри, найменша — для рецепторів м'язів. Найповільніше адаптуються ре­цептори кровоносних судин і легенів, що забезпечує постійну саморегу­ляцію артеріального тиску і дихання. Зумовлена адаптація, насампе­ред, змінами в кіркових відділах аналізаторів, а також процесами, які здійснюються у самих рецепторах.

Провідниковий відділ сенсорних систем складається з доцентро­вих (аферентних) нерпових волокон у складі чутливих нервів та деяких підкіркових утворень (ядер гіпоталамуса, таламуса та ретикулярної формації). У цьому відділі імпульс від рецепторів не тільки проводить­ся, але й кодується та перетворюється.

У центральному відділі аналізатора нервові імпульси набува­ють нових якостей та відображаються у свідомості, у вигляді відчуття. На основі відчуття виникають складніші суб'єктивні образи: сприйман­ня, уявлення.

У дітей органи чуття ще недосконалі і перебувають в процесі розвитку. Найпершими розвиваються органи смаку і нюху, а потім органи дотику. Для удосконалення різних органів чуття у дітей велике значення має правильно поставлене тренування їх в процесі розвитку.