Конфлі́кт (від лат. conflictus) — зіткнення або боротьба, ворожі стосунки..
Конфлікт — ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Політичний конфлікт
Політичний конфлікт — зіткнення, протиборство різних соціально-політичних сил, суб'єктів політики в їх прагненні реалізувати свої інтереси і цілі.
Політичний конфлікт — гостре зіткнення протилежних сторін, обумовлене спільним виявом різних інтересів, поглядів, цілей у процесі боротьби за владу, перерозподілу і використання політичної влади, оволодіння ключовими позиціями у владних структурах та інститутах, завоювання права на вплив або доступ до прийняття рішень, про розподіл влади і власності в суспільстві.
Структура політичного конфлікту
Політичний конфлікт можна визначити як зіткнення взаємодіючих людей з питань відносин державної влади. Конфлікт, як самостійне соціальне явище, має складну структуру, що містить дві групи елементів. Одну з них, по-горизонталі, утворюють — суб'єкт конфлікту, предмет конфлікту (інтерес, потреби, позиції) і конфліктної ситуації. До іншої структурної групи конфлікту, по-вертикалі, належать — витоки, процес розгортання конфлікту і вихід із нього.[2]
Функції політичного конфлікту
Значення і місця конфлікту в політичному житті може бути уточнене на основі його функцій. Під функцією конфлікту розуміються визначені в тих або інших тимчасових рамках наслідки або спрямованість його впливу на суспільство в цілому або на окремі сфери життєдіяльності. Про позитивне або негативне значення конфліктів можна говорити лише у конкретних випадках і в досить умовному змісті. Конфлікти поліфункціональні:
виконують стабілізуючу роль і можуть привести до дезинтеграцї і дестабілізації суспільства;
сприяють вирішенню протиріч і відновленню балансу у суспільстві, а можуть спричинити загибель людей і призвести до матеріальних втрат;
стимулюють переоцінку цінностей, ідеалів, прискорюють або сповільнюють процес становлення нових структур;
забезпечують краще пізнання учасників конфлікту, а можуть призвести до кризи або втрати легітимності влади.[3]
Попри те, що кожен узятий окремо конфлікт унікальний, він усе ж несе у собі деякі загальні риси, що дозволяє віднести його до того або іншого типу (класові, видові). В основі типології конфліктів може бути:
подібність причин, що викликали конфлікт: соціальна несправедливість, нерівна участь у прийнятті політичних рішень, відчуження від влади і політичних інститутів;
сфера прояву: економічна, соціальна, міжнаціональна, культурна, військова тощо;
рівень формування і прояву: на міжособистісному, груповому, регіональному і глобальному рівнях;
на організаційному рівні: міжпартійні, міжінституціональні, між існуючою владою і суспільними силами, інтереси яких не представлені у владних структурах або представлені у виді заперечення і придушення цих інтересів, усередині самої влади;
час дії: затяжні, швидкоплинні.
ПРИЧИНИ КОНФЛІКТІВ
Недостатність ресурсів.
Найпростіший приклад: сімя назбирала певну суму, і тепер вона хоче витратити їх на посудомийну машину, а він – на новий компютер.
Взаємозалежність задач.
Конфлікти такого типу виникають, коли кілька людей працюють над однією задачею і не задоволені ефективністю своїх колег.
Неспівпадіння засобів досягнення мети
(іноді відносять до різновиду попередньої групи конфліктів).
Наприклад, для вирішення проблеми підвищення ефективності праці різні менеджери можуть запропонувати багато методів, а втілюватися в життя доводиться тільки 1-2. Або двоє друзів хочуть розвіятися, але для одного це – піти на дискотеку до ранку, а для другого – подивитися класний фільм і виспатися до завтра.
Неспівпадіння цілей –
поширена причина конфліктів не тільки між окремими людьми, але і між різними групами або між особою і групою.
Недостатність інформації, її неповна чи неточна передача.
Є у психології задачка про двох сестер, які сильно через апельсин, який був дуже потрібним обом. Вони би навіть побилися, але вирішили піти до мудреця, якому вдалося зясувати, що одній з них був потрібний апельсиновий сік, а другій – цедра з апельсинової шкірки. Вони вдало поділилися, але скільки б часу могли зекономити, якби вияснили це на самому початку!
Відмінність психологічних особливостей різних людей (темперамент, характер, звички).
Такі конфлікти, звичайно, виникають при спільній діяльності чи проживанні. Наявність конфліктних ситуацій не завжди призводить до конфлікту, все залежить від нашого вміння захищати свої права без включення у “психологічну бійку”.
Усвідомивши причину конфлікту, ми маємо більше шансів його попередити. Або хоча би менше емоціонувати з його приводу. У наступній нотатці розкажу трохи про стратегії виходу з конфліктів