2.Календар щеплень

(проти туберкульозу,правця-в/ш ,голка №0415 1-2 мл)

(п/ш-20 мм голка №0240 1-5 мл)

(в/в-10-20мл,голка 4 см і діаметр-0,8 мм)

3.Техніка виконання внутрішньовенної ін’єкції

• Спочатку потрібно посадити або укласти пацієнта. При необхідності, людини слід заспокоїти.

• Необхідно підкласти спеціальний валик під його ліктьовий згин.

• Накладення венозного джгута проводиться знизу вгору вище згину. Накладати слід не на голе тіло і сильно затягувати джгут не потрібно.

• Нехай пацієнт «попрацює кулачком» (кілька разів стисне і розтисне кулак), а потім стисне його і не розтискає до закінчення процедури.

• Місце, в яке буде виконуватися внутрішньовенна ін’єкція, необхідно обробити спиртом за допомогою змоченого в ньому ватного кульки. При цьому першим ватним кулькою потрібно обробити більш велику зону, навколо передбачуваного місця ін’єкції. Другим кулькою необхідно обробити безпосередньо саме місце уколу у вену (пункції). Рух виконується знизу вгору, в результаті вена стає більш доступною за рахунок припливу крові. Ще один змочений спиртом кульку береться під мізинець вільної від шприца руки.

• Шприц береться в руку, з голки знімається ковпачок. Необхідно легким натисканням на поршень стравити повітря зі шприца. Тримати його слід, направляючи голку зрізом вгору. Канюля голки фіксується вказівним пальцем, а поршень мізинцем.

• Підбивши чотири пальці вільної від шприца руки під руку пацієнта, вена фіксується великим пальцем за допомогою легкого натягування шкіри на себе.

• Шкіра проколюється, і голка вводиться безпосередньо у вену.

• Вільною рукою потрібно потягнути поршень. Наявність крові в шприці свідчить про те, що голка знаходиться у вені.

• Джгут знімається, і пацієнт може розтиснути кулак.

• Щоб переконатися, що голка не вийшла з вени, потрібно потягнути поршень ще раз.

• Повільно вводиться з шприца у вену лікарський препарат.

• Голка виводиться з вени, а до місця проколу притискається приготований раніше ватяну кульку.

• Нехай пацієнт, зігнувши руку в лікті, потримає до повної зупинки кровотечі.

4.

Білет 7.

1. Афо кровотворної системи у дітей

Етапи кровотворення у внутрішньоутробний період

3-6-й тиждень – кровотворення в жовтковому мішку (утворення примітивних еритробластів).

6-й тиждень – 5-й місяць – печінкове кровотворення (утворення еритроїдних клітин, нейтрофілів, мегакаріоцитів) з поступовим згасанням наприкінці внутрішньоутробного періоду.

12-й тиждень – 5-й місяць – печінково-селезінкове кровотворення (у селезінці утворюються лімфоцити та моноцити).

З 4-го місяця починається кістковомозкове кровотворення, яке до кінця вутрішньоутробного періоду і протягом усього життя стає основним.

Особливості кровотворення в дітей різного віку

У новонародженого гемопоез здійснюється в червоному кістковому мозку всіх кісток. Після 4-річного віку червоний кістковий мозок поступово перетворюється на жовтий. У віці 12-15 років кровотворення зберігається тільки в кістковому мозку плоских кісток, ребер, тілах хребців, проксимальних кінцях плеча, передпліччя, стегнової кістки. У дітей раннього віку відзначається функціональна лабільність кровотворної системи. Під впливом несприятливих факторів можливе повернення до ембріонального типу кровотворення з появою в кістковому мозку мієлоїдної та лімфоїдної метаплазії.

2.Гіпотрофія - недолік маси тіла. У дітей, особливо новонароджених, від показника маси тіла залежить багато чого. Дитина розвивається дуже швидко, і ознака нормального розвитку - відповідність нормам, зокрема нормам ваги. Новонароджені постійно додають увазі - тіло в цей період життя швидко збільшується в розмірі в усіх відношеннях, від кісток і м'язів до органів. Гіпотрофія у період до року особливо небезпечна, так як протягом розвитку може бути порушено.

Причини гіпотрофії у новонароджених

Недолік маси тіла при народженні - причина того, що дитина не отримував всіх необхідних поживних речовин внутрішньоутробно. Цьому, у свою чергу, можуть бути різні причини - від інфекційних захворювань матері та патологій плоду до недотримання матір'ю прописаних під час вагітності дієт, куріння, вживання алкоголю або іншого шкідливого впливу на організм (наприклад, на виробництві з шкідливими випарами).

Гіпотрофія у новонароджених, які годуються грудним молоком або сумішшю, може виникнути, як ні дивно, як від недокорма, що відбувається систематично, так і від надмірної годівлі. При недоїданні дитина не отримує достатньо їжі, що з-за швидкого зростання різко позначається на здоров'ї, а при надмірному годуванні можна спостерігати іншу болючу реакцію: спочатку він додасть у вазі, який буде надлишковим за всіма показниками, а потім різко втратить в ньому, коли травна система перестане справлятися зі всім об'ємом надходить їжі. Останнє має такі ж небезпечні наслідки, як і класична причина гіпотрофії - недогодівля.

Інші причини гіпотрофії у дітей:

• часті захворювання, що супроводжуються проносом (корисні речовини не встигають засвоїтися), а також взагалі часті або хронічні інфекційні захворювання;нестача вітамінів;

• одноманітне харчування (наприклад, відсутність потрібного прикорму, тільки молочне харчування, занадто розбавлене молоко тощо);

• вживання годуючою матір'ю продуктів, заборонених в цей період;

• вроджені патології (наприклад, звуженість початку кишечника);

• поганий догляд за малюком (брак свіжого повітря, рідкісні купання).

Лікування гіпотрофії у дітей

Так як причиною гіпотрофії можуть бути захворювання або патології, візит до лікаря все одно обов'язковий. Він поставить діагноз, і, якщо гіпотрофія не потребує медикаментозному лікуванні ( якщо вона не є наслідком іншого захворювання), - порадить дієту і потрібні вітаміни. Ретельно доглядайте за дитиною, не дозволяйте перегодовувати або недогодовувати його, звіряйтеся з листами прикорму, давайте вітаміни. Слідкуйте за показниками маси тіла дитини - це обов'язкова процедура під час планових походів до педіатра.

Харчування при гіпотрофії

Харчування при гіпотрофії залежить від стану дитини і від його віку, вона завжди строго індивідуальна. Призначати таку дієту самому не можна, особливо тому що просто постачати дитину всіма необхідними речовинами відразу, як здорового, не можна - шлунково-кишковий тракт, ослаблений до цього, може не впоратися з таким навантаженням, і стан тільки погіршиться. Скласти докладний дієтичний план з продуктами та їх порціями - обов'язок лікаря після обстеження дитини.

В середньому при гіпотрофії у дітей (піврічного віку) прийоми їжі необхідно проводити через кожні чотири години, і частка прикорму в ньому повинна бути досить висока, а сам прикорм містити в собі сир, фруктове та овочеве пюре, грудне молоко або суміш, кашу і масло. Але пам'ятайте, що тільки лікар може скласти справжній план дієти!

3.Разведение антибиотиков

1:1.а) Во флакон с антибиотиком ввести такое количество растворителя, чтоб в 1 мл растворителя было 100 000 ЕД антибиотика (или 100 мг антибиотика).

Например:

– если флакон содержит 0,5 г, а это 500 000 ЕД, чтоб получить в 1 мл – 100 000 ЕД, надо взять 5 мл растворителя;

- если 1 г (1 000 000 ЕД) – 10 мл растворителя;

- если 0,25 г (250 000 ЕД) – 2,5 мл растворителя.

б) При разведении 1:1 все назначенные дозы антибиотиков надо разделить на 100 000.

Например:

- доза антибиотика 150 000 ЕД – после разведения набрать в шприц 1,5 мл;

- доза антибиотика 80 000 ЕД – после разведения набрать в шприц 0,8 мл.

Разведение 1:2.

а) Во флакон с антибиотиком ввести такое количество растворителя, чтоб в 1 мл раствора было 200 000 ЕД антибиотика (или 200 мг антибиотика).

Например:

- во флакон с 1 000 000 ЕД антибиотика надо ввести 5 мл растворителя;

- во флакон с 500 000 ЕД антибиотика надо ввести 2,5 мл растворителя;

- во флакон с 250 000 ЕД антибиотика надо ввести 1,25 мл растворителя.

б) При разведении 1:2 все назначенные дозы антибиотиков надо разделить на 200 000.

Например:

- доза антибиотика 200 000 ЕД – после разведения набрать в шприц 1 мл;

- доза антибиотика 350 000 ЕД – после разведения набрать в шприц 1,75 мл.

Разведение 1:4 (в детской практике применяется редко).

а) Во флакон с антибиотиком ввести такое количество растворителя, чтоб в 1 мл раствора было 400 000 ЕД антибиотика (или 400 мг антибиотика).

Например:

- во флакон с 1 000 000 ЕД антибиотика надо ввести 2,5 мл растворителя.

б) При разведении 1:4 все назначенные дозы антибиотиков надо разделить на 400 000.

Например:

- доза антибиотика 400 000 ЕД – после разведения набрать в шприц 1 мл;

- доза антибиотика 600 000 ЕД – после разведения набрать в шприц 1,5 мл.

4. Обозначить на флаконе дату, время разведения, дозу антибиотика в 1 мл, поставить подпись.

Примечание. Хранить разведенный антибиотик в холодильнике в течение 24 часов!

5. Провести пробу на пенициллин. Для проведения пробы на пенициллин набрать в шприц 0,1 мл разведенного антибиотика и добавить 0,9 мл изотонического раствора хлорида натрия или воды для инъекций. Провести пробу скарификационным методом.

Примечание. Пробу читать через 20-30 мин. При отрицательной пробе гиперемия или папула не должна быть больше 10 мм.

6. После отрицательной пробы на пенициллин прочитать внимательно назначенную дозу антибиотика. Рассчитать назначенную дозу антибиотика в мл.

7. Придерживаясь правил асептики и антисептики, ввести антибиотик.

Примечание. При первом назначении антибиотиков ребенку ввести его в/м в наружную поверхность средней трети плеча в половинной дозе.

8. Данные про введение антибиотика занести в лист назначений.

4.

Білет 8.