Білет 1.

1.Аденовірусна інфекція відноситься до групи респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ), проте, на відміну від інших, характеризується різноманіттям клінічних симптомів: респіраторна симптоматика у поєднанні з ураженням очей, збільшенням лімфовузлів, а в деяких випадках можливе развівтіе блювоти і діареї. Аденовірусні захворювання зустрічаються цілий рік з підйомом захворюваності восени і навесні. Аденовірусна інфекція у дітей може бути, як у вигляді спорадичних випадків, так і вигляді епідемічних спалахів. Для даної хвороби характерно повільний розвиток і тривале, хвилеподібний перебіг. Дітлахи молодшого віку особливо схильні до гострих респіраторних вірусних захворювань, серед яких досить поширеною є аденовірусна інфекція у дітей. Найбільш сприйнятливі до цієї хвороби діти віком від 6 місяців до 3 років. У малюків першого півроку життя, як правило, є пасивний імунітет, який вони отримали від матері. Але після цього віку у дітей наявність специфічних антитіл у крові знижується, і вони стають чутливими до впливу вірусів.

Шляхи передачі і механізм розвитку аденовірусної інфекції Основний шлях передачі інфекції - повітряно-крапельний, але також може бути харчовий, водний і контактно-побутовий. Аденовіруси можуть виділятися в навколишнє середовище з рота і носа хворого до 2 тижнів, з фекаліями - до 2 місяців. Існує два варіанти розвитку аденовірусної інфекції. Перший: віруси впроваджуються в клітину і там затаюються, активізуючись за певних умов. Це називається вірусоносійство, і воно може тривати від 3 до 9 місяців. Другий, найбільш частий: аденовіруси починають відразу розмножуватися, і через 16 - 20 годин клітини гинуть, інфекційні агенти виходять з них. При цьому частина вірусів може потрапити в довколишні здорові клітини, а частина - в кров.

Часті ознаки захворювання Аденовірусная інфекція у дітей відрізняється різноманіттям клінічних проявів. Найбільш виражені запальні зміни спостерігається в місцях проникнення інфекційних агентів: кон'юнктивах, носоглотці і мигдалинах, нерідко - кишечнику. Як правило, захворювання характеризується гострим початком з появою катаральних явищ і синдрому інтоксикації. При цьому катаральні явища найчастіше включають наступні симптоми: почервоніння очей, набряклість повік, сльозотеча, нежить, біль при ковтанні, першіння і сухий кашель. Температура тіла може підвищуватися до високих цифр, і зазвичай на 2-3 добу від початку захворювання. Крім того, лихоманка може зберігатися до 5-10 днів. Типовий катаральний синдром може тривати до 2 -3 тижнів. Такі ознаки інтоксикації, як загальна слабкість, зниження апетиту, головний біль, ломота в м'язах і суглобах, носять помірний характер.

Особливості клінічної картини.Для аденовірусної інфекції у дітей характерне поєднання симптомів ураження респіраторного тракту та лімфатичної системи. Захворювання розвивається поступово з залученням в процес на тільки око, респіраторного тракту і лімфатичних вузлів, але і печінки, селезінки і кишечника. На відміну від дітей молодшого віку, у старших дітей при аденовірусної інфекції частіше зустрічаються симптоми гастроентериту ізольовано, без розвитку ознак ураження дихальних шляхів. Варто відзначити, що у малюків від 6 місяців до року патологічний процес може швидко спуститися в легені, при цьому пневмонія може з'явитися вже на 2 - 4 добу з моменту зараження. Крім того, швидке поширення аденовірусу зі зниженням імунного захисту сприяють нашаруванню вторинної бактеріальної флори. У хворих дітей також може бути атиповий перебіг інфекції, при якому ознак інтоксикації може не спостерігатися, і катаральні симптоми практично не виражені.

Лікування аденовірусних захворювань у дітей Зазвичай терапевтичні заходи проводяться в домашніх умовах під наглядом педіатра. Винятком є ​​середньотяжкий і важка форма аденовірусні захворювань, а також приєднання бактеріальної інфекції. У таких випадках дітей слід госпіталізувати в стаціонар. Інфікованим дітям необхідно забезпечити ретельний догляд з постільною режимом, рясним питтям і повноцінним харчуванням. При високій температурі призначають жарознижуючі засоби, при вираженому сухому кашлі - муколітичні (відхаркувальні) препарати, при мокрому кашлі - масаж, ЛФК. Від нежитю застосовуються судинозвужувальні краплі. Крім того, призначаються препарати для відновлення кількісного і якісного складу корисної мікрофлори, а також для зменшення числа шкідливих бактерій. Для лікування аденовірусної інфекції у дітей широко використовуються противірусні препарати, в тому числі з групи рекомбінантних інтерферонів. Сучасним представником це групи є Віферон, який володіє не тільки антивірусною, але та імуномодулюючою дією. Завдяки застосуванню в комплексній терапії аденовірусної інфекції у дітей відбувається активація специфічних антитіл, дія яких спрямована на знищення збудника. Основна діюча речовина в складі препарату - альфа-2b інтерферон сприяє елімінації аденовірусів, схильних до тривалого перебування в лімфоїдної тканини мигдалин, аденоїдів, лімфатичних вузлів та інших тканинах організму. Крім цього, як показали клінічні дослідження, курсове застосування гелю, мазі і супозиторіїв препарату допомагає зміцнити імунітет і збільшити опірність дитячого організму до повторного впровадження вірусів.

Профілактика аденовірусної інфекції: У ряді країн для профілактики під дорослих організованих колективах застосовують живу вакцину з аденовірусів. В Україну імунопрофілактика не розроблена. Широке використання живих вакцин обмежує сформовану думку про здатність аденовірусів викликати злоякісні трансформації клітин у людини. екомендовани загальні санітарно-гігієнічні заходи, хлорування води в плавальних басейнах. У передепідемічний період рекомендовано обмежити спілкування, ослабленим дітям ясельного віку, які зазнали ризику зараження, показано введення специфічного імуноглобуліну та лейкоцитарного інтерферону.

Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) - особливо небезпечна інфекційна хвороба, що викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) і через відсутність у даний час специфічних методів профілактики та ефективних методів лікування призводить до смерті. Масове розповсюдження цієї хвороби в усьому світі та в Україні створює загрозу особистій, громадській та державній безпеці, спричиняє важкі соціально-економічні та демографічні наслідки, що зумовлює необхідність вжиття спеціальних заходів щодо захисту прав і законних інтересів громадян та суспільства.

Перебіг ВІЛ-інфекції розподіляють на ряд послідовних стадій:

- інфікування

- первинна ВІЛ-інфекція (з клінічними ознаками, або без них)

- стадія сероконверсії (поява специфічних антивірусних антитіл)

- латентна стадія

- стадія ранніх проявів ВІЛ-інфекції

- синдром набутого імунодефіциту (СНІД)

Звичайно за відсутності специфічного противірусного лікування пацієнтів, весь ланцюг подій від зараження ВІЛ до смерті відтворюється десь за 10 років. Проте він може бути меншим або більш тривалим, що залежить від багатьох чинників. Одним з них є шлях зараження: так, при переливанні крові цей період скорочується до 7 років, у хворих на гемофілію він складає 10 років, у споживачів ін'єкційних наркотиків - до 12 років, у гомосексуальних чоловіків - 8-12 років. Доведено, що темпи прогресування ВІЛ-інфекції не залежать ані від статі, ані від раси або належності до груп ризику. Вважається, що коли первинна ВІЛ-інфекція має яскравий клінічний перебіг, слід очікувати більш швидкий перебіг захворювання. Важливе значення має вік зараження: якщо інфікування відбулося у віці 16-24 роки, розвиток СНІДу відбувається в середньому десь через 15 років після зараження, а у пацієнтів, які набули ВІЛ у віці 35 років і пізніше, на це потребується в середньому всього 6 років. Суттєве значення для прогнозування перебігу ВІЛ-інфекції мають 2 лабораторних показника: рівень вірусного навантаження (тобто кількість копій ВІЛ в 1 мл крові) та вміст CD4+ лімфоцитів. Вважається, що без лікування щорічно втрачається 50 клітин на рік, а середній рівень вірусного навантаження, навпаки, зростає на 30-50 тис. Якщо ці цифри збільшуються, прогноз щодо швидкості розвитку СНІДу у даного пацієнта погіршується.

Сероконверсія - стадія ВІЛ-інфекції, яка характеризується появою в крові антитіл до ВІЛ, що виявляються за допомогою стандартного тестування. Проміжок часу від зараження до появи антитіл називають "сліпим вікном" (наукова назва - сероконверсійне чи cеронегативне вікно, від serum - сироватка, обумовлена тим, що обстеження сироватки в цей період даватиме негативний результат). В тих випадках, коли можна було точно встановити час зараження (наприклад, при переливанні інфікованої крові або в разі професійного зараження медпрацівника) появу антитіл зафіксовано за 3-12 тижнів. Вважається, що в 95 % це відбувається протягом 6 місяців після зараження. Найдовшим з усіх відомих був період "сліпого вікна" - 11 місяців - у медичного працівника із США.

РАННЯ ФАЗА ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ.Цей період наступає після появи антитіл і продовжується в середньому півроку. В цей час відбувається становлення рівноваги між ВІЛ та імунітетом, що супроводжується коливаннями вірусного навантаження та вмісту антитіл (аж до повного їх зникнення та наступної появи). Після цього періоду кількість копій ВІЛ та чисельність СD4+-клітин стабілізуються і протягом декількох наступних років за відсутності специфічного лікування їх коливання майже непомітне. Вважається, що нижчий рівень вірусного навантаження свідчить про кращий прогноз, вищий - про гірший. Раннє застосування антивірусних препаратів сприяє зменшенню вмісту ВІЛ аж до того рівня, який неможливо визначити існуючими нині лабораторними тестами.

ЛАТЕНТНА СТАДІЯ.В цій стадії захворювання пацієнти не мають ніяких скарг, і при їх обстеженні ніяких змін лікарями, як правило, не виявляється, за виключенням збільшення лімфовузлів. Їх дослідження показало високу концентрацію ВІЛ, як в клітинах, так і позаклітинно. Головним резервуаром вірусу в цій стадії виступає саме лімфоїдна тканина. По мірі прогресування захворювання клітини лімфовузлів руйнуються, що призводить до звільнення з них вірусу. В цей час швидкість його розмноження дуже висока, що супроводжується щоденним знищенням до 10 млрд. CD4 лімфоцитів. Але всі вони заміщаються новими клітинами. Щодоби оновлюється приблизно третина всієї популяції ВІЛ, який є в організмі людини, і приблизно 6-7 % CD4 лімфоцитів (тобто їх повна заміна відбувається кожні півмісяця). Безсимптомне вірусоносійство переходить у фазу персистуючої генералізованої лімфаденопатії поступово. Після цього тривалість інфекційного процесу в середньому складає від 6 міс. до 5 років. Крім генералізованої лімфаденопатії, наприкінці цієї фази можуть спостерігатися збільшення печінки, селезінки та астенічний синдром.

СТАДІЯ РАННІХ КЛІНІЧНИХ ПРОЯВІВ ВІЛ-ИНФЕКЦІЇ.Раніше ця стадія була відома під назвою "СНІД-асоційованого комплексу (САК)", а в 1993 році її було названо "Стадією B". Найчастіше в цей період виникають кандидозний стоматит, волосиста лейкоплакія язика, дисплазія шийки матки, рецидувуюча герпетична інфекція та деякі інші хвороби. Перехід в стадію СНІДу супроводжується втратою ваги тіла більш 10%, тривалими (понад 1 місяць) проносами та лихоманкою, появою поверхневих грибкових, вірусних або бактеріальних ушкоджень шкіри та слизових оболонок, неодноразово виникають фарингіти, тонзиліти, гайморити, синусіти.

СИНДРОМ НАБУТОГО ІМУНОДЕФІЦИТУ (СНІД).Цей період характеризується появою захворювань, які характерні для осіб з виразним імунодефіцитом - опортуністичними інфекціями, виникненням злоякісних пухлин, враженнями нервової системи. Серед СНІД-індикаторних захворювань найчастіше зустрічаються пневмоцистна пневмонія, цитомегаловірусна інфекція, туберкульоз, саркома Капоші, дисемінована інфекція, хронічна герпетична інфекція, рецидивуючі бактеріальні пневмонії, ВІЛ-асоційована деменція, токсоплазмоз.При ВІЛ/СНІДі розрізняють ВІЛ- та СНІД-асоційовані захворювання. До ВІЛ-асоційованих хвороб чи інфекцій відносяться ті інфекції, на які людина може заражатися одночасно з інфікуванням ВІЛ або незабаром після цього, і які звичайно обумовлені тими самими шляхами, якими відбулося зараження ВІЛ (табл. 4). Деякі з цих захворювань можуть передувати зараженню ВІЛ, і таким чином, служать свідками ризику для пацієнта в плані потенційного його інфікування ВІЛ. Іноді клініка цих захворювань може сприяти зараженню ВІЛ, наприклад, наявність ерозій при генітальному герпесі сприяє проникненню вірусної інфекції в організм.

2.Методика проведення антропометричних вимірів

Вимірювання довжини/зросту.Вимірювання довжини тіла у дітей до 2-х років життя проводиться спеціальним горизонтальним ростоміром в лежачому положенні. Вимірювання зросту у дітей 2-х років та старше проводиться вертикальним ростоміром. Якщо дитині менше 2-х років і немає можливості виміряти довжину тіла дитина у лежачому положенні, у такому випадку проводиться вимірювання зросту у вертикальному положенні та до результату виміру необхідно додати 0,7 см. Якщо дитині 2-х років та старше не можливо виміряти зріст у вертикальному положенні, у такому випадку проводиться вимірювання лежачи та від результату виміру необхідно відняти 0,7 см. Техніка виміру вертикальним ростоміром: перед виміром необхідно зняти взуття з дитини. Дитина стає на площадку ростоміру спиною до вертикальної стійки, торкаючись вертикальної стійки п’ятками, сідницями, між лопатковою ділянкою та потилицею, руки опущені вздовж тулуба, п’ятки разом, носки – врізнобіч. Голова встановлюється у положенні, при якому нижній край очниці і верхній край козелка вуха знаходяться в одній горизонтальній площині. Рухома пластинка прикладається до голови без надавлювання.

Визначення маси тіла.Визначення маси тіла дітей з моменту народження до трьох років проводять на чашечних вагах.Техніка зважування: спочатку зважується пелюшка. Вона кладеться так, щоб краї пелюшки не звисали з лотка. Дитина вкладається на широку частину лотка головою та плечовим поясом, ніжками – на вузьку частину лотка. Дитину можна посадити чи покласти на широку частину лотка, ніжки покласти на вузьку частину. Покази ваги знімають з того боку гирі, де є насічки, нижню гирю необхідно розміщати тільки в наявному на нижній шкалі гнізді. Після запису ваги гирі ставляться на нуль. Для визначення ваги дитини необхідно із показів ваги вирахувати вагу пелюшки.

Вимірювання обводу голови.Обвід голови вимірюється накладенням сантиметрової стрічки позаду по потиличній точці, а спереду – по лінії надбрівних дуг. Сантиметрова стрічка, яка використовується для виміру обводу голови, не повинна розтягуватись.

СХЕМА ПРОРІЗУВАННЯ МОЛОЧНИХ ЗУБІВ

До року

6 міс. – два нижніх середніх різця

8 міс. – два верхніх середніх різця

10-12 міс. – два верхніх крайніх різця

На другому році

13-14 міс. – два нижніх крайніх різця

15-16 міс. – чотири передніх корінних зуба

20-24 міс. – чотири клика

На третьому році

чотири задніх корінних зуба

3.Алгоритм дій при наданні невідкладної допомоги при гіпертермії у дітей, «біла» гіпертермія.

1. Зігріти дитини (грілки до рук і ніг)

2. Дати всередину рясне гаряче питво

3. Ввести політично суміш в / в струменевий або в / м: 50% розчин анальгіну 0,1 мл / рік життя +3% розчин тіаміну броміду 0,1 мл / рік життя + тавегіл 0,1 мл / рік життя. Політично суміш можна повторити через 2 години.

4. Ввести в / в струменевий або в / м один або два судинорозширювальних препарату

- Но-шпа 0,1 -0,2 мл / рік життя;

- 2% розчин папаверину 0,1 мл / рік життя;

1% розчин дибазолу 0,1 -0,2 мл / рік життя; 2,4% розчин еуфіліну 2-4 мг / кг;

1% розчин нікотинової кислоти 0,1-0,15 мл / рік життя; нітрогліцерин під язик до 1 року-1/4 табл., Від 1 до 3 років – 1/3 табл.

старше 3-х років -1 / 2 табл.

5. За відсутності ефекту ввести в / в струменевий поволі 0,25% розчин дроперидола в дозі 0,1-0,15 мл / кг або 2,5% розчин аміназину в дозі 0,1 мл / рік життя.

6. Необхідно проведення інфузійної терапії залежно від причини, що обумовило розвиток гіпертермічного синдрому.

7. Проведення терапії основного захворювання.

4.Кір – гостре вірусне захворювання, джерелом якого є хвора людина. Передається повітряно-крапельним шляхом, характеризується ураженням слизових оболонок дихальних шляхів, рота, очей, зіва. Має чітку циклічність перебігу, супроводжується інтоксикацією, гарячкою, плямисто-папульозним висипом на шкірі, а також специфічною енантемою у вигляді плям Бельського-Філатова-Копліка. Протиепідемічні заходи в осередку. Екстренну пасивну профілактику здійснюють донорським імуноглобуліном до 5-го дня від моменту контакту невакцинованим дітям, що мають протипоказання до вакцинації, або дітям до року. За відсутності протипоказань невакцинованим вводять живу корову вакцину. Планову вакцинацію проводять у віці 15-18-и місяців. Вакцину вводять одноразово в дозі 0,5 мл. підшкірно. Ревакцинація (якщо вона потрібна) за серонегативних реакцій проводиться одноразово в 6-7 років.

Білет 2.

1.Вітряна віспа – гостре інфекційне захворювання вірусної етіології, що характеризується виникненням характерної бульбашкової висипки в тлі загального інтоксикаційного синдрому.

Характеристика збудника

Вітряну віспу викликає вірус Varicella Zoster родини герпесвірусів, тон же – вірус герпесу людини 3 типи. Це ДНК-вірус, мало стійкий у зовнішньому середовищі, здатний до реплікації тільки в організмі людини. Інактивація вірусу відбувається досить швидко при впливі сонячного світла, ультрафіолетового опромінення, при нагріванні, висушування.

Резервуаром і джерелом вітряної віспи є хворі люди протягом 10 останніх днів інкубаційному періоду і п'ятих-сьоме доби періоду висипань.

Вітряна віспа передається по аерозольного механізму повітряно-крапельним шляхом. Зважаючи слабкої стійкості вірусу контактно-побутова передача важкореалізованою. Розповсюдження вірусу з дрібнодисперсним аерозолем, виділеним хворими при кашлі, чханні, розмові, можливо на досить велику відстань в межах кімнати, вірогідний занос з струмом повітря в Суміжні приміщення. Існує ймовірність передачі інфекції трансплацентарно.Люди володіють високою сприйнятливістю до інфекції, після перенесення вітряної віспи зберігається напружений довічний імунітет. Діти перших місяців життя захищені від інфекції отриманими від матері антитілами.

Вітрянкою найчастіше хворіють діти дошкільного і молодшого шкільного віку, які відвідують організовані дитячі колективи. Порядку 70-90% населення хворіють на вітряну віспу у віці до 15 років. Захворюваність в містах більш ніж в 2 рази вище, ніж у сільських населених пунктах. Пік захворюваності вітрянкою припадає на осінньо-зимовий період.

Патогенез вітряної віспи.Вхідними воротами інфекції є слизова оболонка дихальних шляхів. Вірус впроваджується і накопичується в клітинах епітелію, поширюючись в подальшому в регіонарні лімфовузли і далі в загальний кровотік. Циркулювання вірусу з потоком крові викликає явища загальної інтоксикації. Вірус вітряної віспи має спорідненість до епітелію покривних тканин. Реплікацію вірусу в епітеліальної клітці сприяє її загибелі, на місці відмерлих клітин залишаються порожнини, що наповнюються ексудатом (запальної рідиною) – формується везикула. Після розтину везикул залишаються скоринки. Після відділення скоринки під нею виявляється знову сформовані епідерміс. Висипання при вітряній віспі можуть утворюватися як на шкірі, так і на слизових оболонках, де досить швидко везикули прогресують в ерозії.Вітряна віспа у осіб з ослабленою імунною системою протікає у важкій формі, сприяє розвитку ускладнень, вторинного інфікування, загострення хронічних захворювань.

При вагітності вірогідність передачі вітрянки від матері плоду складає в перші 14 тижнів 0,4% і збільшується до 1% аж до 20 тижня, після чого ризик зараження плода практично відсутній. В якості ефективної профілактичної заходи вагітним жінкам, хворим на вітряну віспу, призначають специфічні імуноглобуліни, які допомагають знизити ймовірність передачі інфекції дитині до мінімуму. Більш небезпечна Вітряна віспа, що розвинулася за тиждень до пологів і в наступний після пологів місяць.

Стійкий довічний імунітет надійно захищає організм від повторної інфекції, однак при значимому зниженні імунних властивостей організму дорослі, хворіли на вітрянку в дитинстві, можуть заразитися їй знову.

Має місце феномен латентного носійства вірусу вітряної віспи, що накопичується в клітинах нервових вузлів і здатного активізуватися, викликаючи Оперізувальний лишай. Механізми вірусної активації при такому носійстві поки недостатньо ясні.

Симптоми вітряної віспи.Інкубаційний період вітряної віспи коливається в межах 1-3 тижнів. У дітей продромальний явища слабко виражені, або зовсім не спостерігаються, в цілому – протягом легке з незначним погіршення загального стану. Дорослі схильні до більш важкому перебігу вітряної віспи з вираженою симптоматикою інтоксикації (озноб, головний біль, ломота в тілі), лихоманкою, іноді відзначається нудота, блювота.Висипання у дітей можуть виникнути несподівано на тлі відсутності будь-якої загальної симптоматики. У дорослих період висипань нерідко починається пізніше, лихоманка при появі елементів висипу може деякий час зберігатися.Висип при вітряній віспі носить характер буллезного дерматиту. Висипання являють собою одиничні елементи, що виникають на будь-яких ділянках тіла і розповсюджуються без якої або закономірності. Елементи висипу спочатку являють собою червоні цятки, прогресуючі в папули, а потім – в дрібні рівний Однокамерний везикули з прозорою рідиною, спадає при проколюванні. Розкрилися везикули утворюють скоринки. Для вітряної віспи характерно одночасне існування елементів на різних стадіях розвитку і виникнення нових (подсипаніе).

Висип при вітряній віспі викликає інтенсивне свербіння, при розчісуванні можливе інфікування везикул з формуванням пустул. Пустули при заживання можуть залишити після себе рубець (віспини). Неінфіковані везикули Рубцов не залишають, після відділення корочок виявляється здоровий новий епітелій.При нагноєння висипного елементів загальне стану зазвичай погіршується, інтоксикація посилюється.

Висип у дорослих зазвичай більш рясно, і в переважній більшості випадків з везикул формуються пустули.

Висип поширюється практично по всій поверхні тіла за винятком долонь і підошов, переважно локалізуючись в області волосистої частини голови, на обличчі, шиї. Подсипанія (виникнення нових елементів) можливо на протЯжении 3-8 днів (у дорослих, як правило, вони супроводжуються новими ліхорадочними хвилями). Інтоксикація спадає одночасно з припинення подсипаній.Висип може з'являтися на слизових оболонках ротової порожнини, статевих органів, іноді – на кон'юнктиві. Висипного елементи на слизових прогресують в ерозії та виразки.У дорослих висип може супроводжуватися лімфоаденопатія, для дітей ураження лімфатичних вузлів не характерно.

Крім типового перебігу, розрізняють стерту форму вітряної віспи, що протікає без ознак інтоксикації і з короткочасною рідкісне висип, а також важкі форми, що розрізняються на буллезную, геморагічну і гангренозну.Бульозна форма характеризується висипання у вигляді великих в'ялих пухирів, що залишають після розтину довго загоюються виразкові дефекти. Така форма характерна для людей з важкими хронічними захворюваннями. Геморагічна форма супроводжується геморагічним діатезом, на шкірі і слизових оболонках відзначаються дрібні крововиливи, можуть виник кровотечі з носа. Везикули Мають коричневий відтінок за рахунок геморагічного вмісту. В осіб зі значно ослабленими організмом Вітряна віспа може протікати в гангренозній формі: швидко зростаючі везикули з геморагічним вмістом розкриваються з формуванням некротичних чорних кірок, оточених обідком запаленої шкіри.

Ускладнення вітряної віспи.У переважній більшості випадків протягом вітряної віспи доброякісне, ускладнення відзначаються не більше ніж у 5% хворих. Серед них переважають захворювання, викликані вторинною інфекцією: абсцеси, флегмони, у важких випадках – сепсис. Небезпечним, важко піддається терапії ускладнення є Вірусна (ветряночного) пневмонія. У деяких випадках вітряна віспа може провокувати кератит, енцефаліт, міокардит, нефрит, артрити, гепатит. До ускладнення схильні тяжкі форми захворювань у дорослих, особливо при супутніх хронічних патологіях і ослаблене імунній системі. У дітей ускладнення відзначаються у виняткових випадках.

Діагностика вітряної віспи.Діагностика вітряної віспи в клінічній практиці проводиться на підставі характерної клінічної картини.Загальний аналіз крові при вітряній віспі неспецифічний, патологічні зміни можуть обмежуватися прискоренням ШОЕ, або сигналізувати про запальному захворюванні з інтенсивністю, пропорційною загальній інтоксикаційної симптоматики.Вірусологічне дослідження передбачає виявлення віріонів при електромікроскопіи везикулярне рідини, забарвленої срібленням. Серологічна діагностика має ретроспективне значення і проводиться за допомогою РЗК, РГГА в парних сироватках.

Лікування вітряної віспи.Вітряну віспу лікують амбулаторно, за винятком випадків важкого перебігу з інтенсивними общеінтоксікаціонними проявами.

Етіотропна терапія не розроблена, в разі формування пустул вдаються до антибіотикотерапії нетривалим курсом в середніх дозах.Особам з імунною недостатністю можна призначати противірусні препарати: ацикловір, відарабін, лейкинферон (інтерферон нового покоління). Раннє призначення інтерферону сприяє більш легкому і короткочасно течією інфекції, а також знижує ризик розвитку ускладнень.Терапія вітрянки включає заходи по догляду за шкірою з метою попередження гнійних ускладнень: везикули змащуються антісептіческіми розчинами: 1%-й розчин брильянтового зеленого, концентрований – перманганату калію («зеленка», «марганцівки»). Виразки слизової обробляються перекисом водню в 3%-ном розведенні або етакрідіна лактатом. Інтенсивний сверблячка в області висипань полегшують, змащуючи ділянки шкіри гліцерин або обтирають розведеним оцтом, спиртом.В якості патогенетичного засобу призначають антигістамінні препарати.Вагітним жінкам і хворим з тяжкою формою призначають специфічний протівоветряночний імуноглобуліну.

Профілактика вітряної віспи. Профілактика вітряної віспи полягає в попередження заносу інфекції в Організовані дитячі колективи, для чого при виявлення випадків захворювання виробляються карантинні заходи. Хворих ізолюють на 9 днів з моменту появи висипань, які контактували з хворими діти разобщаются на 21 день. У разі якщо день контакту з хворим точно визначений, дитина не допускається в дитячий колектив з 11 по 21 день після контакту. Контактним дітям, не хворіли раніше на вітряну віспу, з ослабленими імунітетом у якості профілактичного заходу призначають протівоветряночний імуноглобуліну.

2.Взяття мазка із зіва.1. Посадіть хворого обличчям до джерела світла і попросіть його широко відкрити рот.2. Лівою рукою за допомогою шпателя придавіть корінь язика донизу, а правою вийміть з пробірки тампон і обережно, не торкаючись слизової оболонки щоки та язика, підведіть його до мигдаликів.3. У ділянці розміщення нальоту зробіть мазок по поверхні мигдаликів, обережно вийміть тампон із ротової порожнини та вставте його в пробірку, не торкаючись зовнішньої її поверхні. Перед тим горловину пробірки проведіть над вогнем (спиртівкою).4. До пробірки прикріпіть направлення й терміново відправте до лабораторії.Взяття мазка з порожнини носа1. Посадіть хворого на стілець, трохи відхиліть його голову назад.2. Лівою рукою злегка підніміть кінчик носа, а правою обережно введіть стерильний ватний тампон обертальними рухами в правий, а потім у лівий нижній носовий хід.3. Проведіть горловину пробірки над вогнем і вставте тампон у пробірку, не торкаючись зовнішньої її поверхні.4. До пробірки прикріпіть направлення й терміново відправте до лабораторії.

Дезінфекція металевих шпателів. Металеві шпателі після використання замочіть у 1 % розчині хлораміну на 30 хв, промийте холодною водою та прокип´ятіть у дистильованій воді протягом 30 хв.

Матеріал з носоглотки беруть сухимтампоном з негайним посівом на чашки з селективної живильним середовищем. Використовують також метод «кашлевих пластинок», при якому чашка Петрі з живильним середовищем встановлюється перед ротом кашляючих дитини (на відстані близько 10 см), утримується в такому положеннікілька секунд, щоб вловити 5-6 кашлевих поштовхів. Чашку з посівом швидко закривають кришкою і поміщають в термостат. При транспортуванні оберігають від охолодження (загортають у папір, вату, в контейнер поміщають грілку, заповнену гарячою водою). Однак за частотоювиділення збудників коклюшу метод «кашлевих пластинок» значно поступається взяття матеріалу тампоном. Серологічні методи можна використовувати для ретроспективної діагностики, а також у хворих з негативними результатами бактеріологічних досліджень. Зстарих методів можна використовувати СК, ПГА, реакцію аглютинації. Діагностіческімсчітается наростання титрів антитіл в 4 рази і більше, а також високі титри антитіл (1:80 і вище).

Останнім часом успішно використовують імуноферментний метод для виявлення антитіл всироватці (імуноглобуліни класу М) і в носоглоткову слизу (імуноглобуліни класу А). Ці антитіла з'являються з 2-3-го тижня хвороби і зберігаються протягом 3 міс. Диференціюють в катаральному періоді хвороби від Про З, в період спазматичного кашлю від інших захворювань,супроводжуються наполегливою кашлем при нормальній температурі тіла і відсутності ознак загальної інтоксикації.

3.Усі медикаменти поділяються на три групи: Список А, Список Б, Загальний список і зберігаються в спеціальних шафах з однойменним надписом усередині. Лікарські засоби слід зберігати окремо за фармакологічними групами залежно від способу їх уведення з урахуванням фізико-хімічних властивостей і відповідно до вимог інструкції до застосування. Шафи повинні закриватися на ключ і бути під контролем постової або старшої медичної сестри.За способом застосування лікарські засоби поділяються на парентеральні, внутрішні та зовнішні.

Лікарські засоби Загального списку в шафах розміщені залежно від способу їх уведення, з урахуванням фізико-хімічних властивостей і відповідно до вимог інструкції до застосування. Ліки для парентерального введення зберігаються окремо для внутрішнього і зовнішнього у прохолодному, захищеному від світла місці в окремій шафі або ізольованому приміщенні (кімнаті) з урахуванням особливостей тари (крихкість), якщо немає інших указівок на упаковці. Усі медикаменти повинні бути в оригінальній упаковці, з чітким найменуванням, серією і терміном придатності. Пересипати, переливати, переклеювати, перекладати лікарські засоби з однієї упаковки в іншу заборонено. Мікстури, порошки і ампули у шафі розмішуються окремо: більш високий (тара) посуд ставлять у глибину шафи, нижчий — наперед, що дає змогу легко прочитати назву препарату і вибрати необхідний засіб.Фарбувальні, пахучі та вогненебезпечні лікарські засоби зберігаються окремо один від одного. Медикаменти, що потребують захисту від світла, зберігаються у тарі з темного скла. Дезінфекційні засоби, перев'язувальні матеріали, гумові вироби, медичний інструментарій зберігаються окремо. Біопрепарати, супозиторії, мазі, настої, відвари, емульсії, розчини, що містять глюкозу, ферменти тощо повинні зберігатися в холодильнику за температури від 2 до 8 °С із дотриманням термінів зберігання: 2доби — для ін'єкційних засобів, відварів, очних крапель; 3 доби — для емульсій, решта лікарських засобів — не довше 10 діб. Термін зберігання ліків (сиропів, сус­пензій, крапель) після відкриття флакона вказується в інструкції до застосування.Етиловий спирт підлягає предметно-кількісному обліку, що його веде старша медична сестра. Він видається за замовленням маніпуляційної медсестри, про що фіксується в зошиті для одержання спирту.Старша медична сестра відділення обов'язково веде журнал обліку лікарських засобів за формою: дата отримання, звідки отримано, кількість, дата видачі, номер медичної карти стаціонарного хворого, прізвище та ініціали хворого, кількість призначеного препарату, залишок, підпис відповідального. На першій сторінці журналу вказується перелік лікарських препаратів з позначенням сторінки.У процесі зберігання не рідше одного разу на місяць проводять суцільний візуальний контроль стану тари, зовнішнього вигляду лікарських засобів. У разі ушкод­ження тари дефекти негайно усувають.Відповідальність за облік ліків у відділенні несуть старша медична сестра та завідувач відділення.Під час роздавання ліків дітям старшого віку медична сестра повинна особисто простежити за вживанням кожного медикаменту.

Забороняється роздавати ліки особам, допущеним доглядати за дітьми.

4.ентеробіоз. гігієна: часта зміна постільної білизни, спати в трусиках або піжамі. Коротко обстригти нігті, дегельмінтизація : вермокс, декаріс, ворміл. Повторно через 30 днів

1. Вимий руки, просуши індивідуальним рушником, одягни гумові рукавички

2. Візьми дерев'яну паличку, намотай вату.

3. Змочи в ізотонічному розчині натрію хлориду.

4. Залежно від віку дитину поклади на спину, або на лівий бік з підігнутими нижніми кінцівками.

5. Пальцями лівої руки розведи сідниці.

6. Вологим тампоном променевоподібними рухами візьми зіскоб з періанальних складок.

7. Паличку з ватним тампоном занури в пробірку з ізотонічним розчином натрію хлориду.

8. Постав порядковий номер на пробірку і на направлення.

9. Зіскоб відправ в клінічну лабораторію. Гумові рукавички знезараж в 3% розчині хлораміну.

10. Запиши в журнал реєстрацій зіскобу на ентеробіоз.

Білет 3.