1.Характеристика і ознаки недоношеної дитини

1)Відсутність або погана координація смоктання і ковтання. При нормальному перебігу вагітності вже на 16 - 16,5 тижні з’являється смоктальний і ковтальний рефлекси. Координація смоктання, ковтання і дихання розпочинає формуватися на 32-34 тижні внутрішньочеревного розвитку. Слід зауважити, що у доношених дітей в 1-й день після народження на 3-5 смоктальних рухів спостерігається і ковтальний, на 2-й день - на 10-30 смоктальних рухів - 1 ковтання - це зріла відповідь (координація). Здорові недоношені діти можуть смоктати при масі тіла 2000-2500 г на 1-3 день, при масі тіла 2000-1500 г - під кінець другого тижня. Враховуючи, що у більшості недоношених дітей спостерігається та чи інша перинатальна патологія (асфіксія, гіпоксія, СДР, ураження ЦНС та інші) координація смоктання, ковтання, дихання спостерігаються частіше після 1 місяця життя;

2)Незначний об’єм шлунка і різко знижений тонус езофагокардіального сфінктера сприяють попаданню їжі в стравохід, тобто зригуванню, а також її аспірації;

3)сповільнене звільнення шлунку внаслідок низької перетравлюючої здатності шлункового соку (в 2-3 рази менше, порівняно з доношеними). Це обумовлює годування недоношеної дитини не часто ( через 3 години), а якщо через 2 години, то малими порціями;

4)значно знижена порівняно з доношеними внутрішньопорожнинна перетравлююча функція кишківника (білків, жирів, вуглеводів) і в меншій мірі - пристінкове (мембранне) травлення (гідроліз і всмоктування). Таким чином, при рекомендації сумішей (якщо в цьому буде трагічна необхідність) слід орієнтуватися на продукти з мінімальним внутрішньопорожнинним травленням (переважання моно-дицукрів, амінокислот і пептидів білків, середньо- і довголанцюгових жирів);

5)знижена моторна активність і дизкоординація шлунково-кишкового тракту. Це зумовлює призначення оптимальної за температурою (теплої), кількістю та якістю їжі;

6)знижена секреція імуноглобулінів, а значить й імунологічна резистентність кишківника. Саме це обгрунтовує вигодовування дітей грудним молоком (молозивом), яке містить біологічно активні речовини, в т.ч. й імуноглобуліни;

7)знижена клітинна проліферація і міграція ентероцитів, що пояснює низьку регенеративну можливість слизової оболонки. Ось чому особливо небезпечні для недоношених діарейні захворювання;

8) потрапляння їжі в шлунок не рідко викликає тимчасове тахіпноє, брадикардію, зниження рО2, іноді апноє. Такі ознаки є показом для дачі кисню недоношеним до і після годування.

У перші 10 днів життя дитини:

Разова кількість молока (мл) = 3 х n x m, де n - день життя дитини, m - маса в кг

Добова кількість молока (формула Ромеля):

V доб. = (n + 10)х на кожні 100г маси тіла, де n - число днів життя дитини.

Так, дитина масою 1800 г на 4-й день життя потребує (4+10)х18=252 мл молока на добу, а при 7-ми разовому харчуванні по 36 мл на годування.

Після 10-го дня життя

Об’ємний метод - 1/5 від маси тіла на добу.

-Недоношеним, які народилися з масою тіла до 1500 г (ІІІ-ІVст.) розрахунки до місячного віку ведуть на справжню (фактичну) масу, а потім на ту, яка повинна бути;

-недоношеним, при масі тіла від 1500 до 2000 г (ІІ ст.) - до двохтижневого віку на фактичну, а потім на ідеальну;

-при масі тіла більше 2000 г (І ст.) харчування розраховують на ідеальну масу.

Калорійний метод - згідно енергетичних потреб недоношеної дитини

І-ІІ ст. недоношеності - 120-115 ккал/кг (з другого місяця життя) - І півріччя;

115-110 ккал/кг - ІІ півріччя.

ІІІ-ІV ст. недоношеності - 120-115 ккал/кг (з четвертого місяця життя) - І півріччя;

115-110 ккал/кг - ІІ півріччя.

Годування дитини з низькою вагою при народженні

1)Мати повинна сціджувати молоко.

2)З метою збільшення виділення молока, необхідно якнайшвидше його зціджувати.

3)Для підтримки необхідної кількості молока в грудях варто якомога більше зціджувати його перед кожним годуванням дитини, тобто через кожні три години як вдень, так і вночі, або 8 разів на добу.

4)Не варто робити великих проміжків між зціджуваннями.

5)Якщо мати зціджує всього 1-2 рази на день або вночі робить між цим великі інтервали, утворення й виділення молока зменшується.

6)Дітей, масою менше 1600 г звичайно годують через назогастральний зонд, по якому молоко стікати вниз під силою свого тяжіння, тобто його не потрібно “нагнітати “.

7)Якщо маса дитини понад 1600 г, і збережений рефлекс ковтання, мати може годувати дитя зцідженим грудним молоком з маленького кухлика. Деякі досвідчені медпрацівники вважають, що годування із кухлика безпечніше, ніж годування через зонд.

8)Якщо маса дитини уже досягла 1600 г, то варто, в такому випадку, прикладати дитя до грудей. Це допомагає розвивати вміння смоктати, а також стимулює рефлекс виділення молока. Смоктання грудей сприяє також кращому перетравленню молока і більш швидкому росту дитини.

9)Необхідно допомогти дитині взяти груди в правильному положенні. Можливо, недоношена дитина почне швидше самостійно смоктати, якщо її з самого початку привчити смоктати в правильному положенні.

Дитину потрібно тримати в теплі. Недоношені діти легко замерзають, навіть в жаркому кліматі. З метою зігрівання організм дитини “спалює” молоко, отримане ним під час годування, і внаслідок чого дитя не набирає масу. Матері варто звернути увагу на необхідність утримування дитини в теплі. Найкращий спосіб - це брати дитину на ніч до себе в ліжко, вкриваючи її тим же покривалом. Другий спосіб - носити дитину, закутавши її, біля грудей матері.

Регулярно зважувати дитину, щоб переконатися, як саме вона набирає масу.

3. по Амбурже для исследования собирают мочу за 3 часа и определяют количество эритроцитов и лейкоцитов, экскретируемых за 1 мин при проведении микроскопии осадка мочи.За 1 минуту по методу Амбурже в норме выделяются не более 1,0*102/л эритроцитов и 2,0*102/л лейкоцитов.Превышение в анализе по Амбурже повышение показателей лейкоцитов говорит в пользу хронического пиелонефрита и воспаления мочевых путей, а эритроцитов - в пользу хронического гломерулонефрита или других заболеваний почек и мочевых путей, сопровождающихся гематурией.

по методу Каковского-Аддиса мочу собирают либо за сутки (что точнее), либо за 10-12 ч. Суточное количество выпитой жидкости должно быть обычным. Желательно, чтобы больной не мочился в течение всей ночи (10-12 ч), а затем одномоментно собрал мочу в чистую посуду.В методе анализа мочи по Каковскому-Аддису измеряют общее количество мочи и для исследования берут такое количество, которое выделил больной за 1/5 ч, т. е. за 12 мин.У здорового человека с мочой в течение суток выделяется не более 2-4 миллионов (2,0-4.0х106/сут) лейкоцитов 1-2 млн (1,0-2,0*106/сут) эритроцитов и до 20 000 (2,0*104/сут.) цилиндров. Превышение указанного уровня форменных элементов по Каковскому-Аддису свидетельствует о наличии заболевания почек или мочевыводящих путях.

по Нечипоренко 1.​ На протяжении 1-2 дней перед тестом стоит придерживаться «средней» диеты с умеренным соотношением мясных и растительных продуктов, чтобы это не повлияло на кислотность мочи (кислотность может оказать воздействие на содержание цилиндров в образце)2.​ Сдавать мочу на фоне приема мочегонных нежелательно, потому что при слишком частых мочеиспусканиях, при которых изучаемые клетки постоянно вымываются из мочевыводящих путей, возможно искажение результатов теста Нечипоренко. Например, у больных, принимающих диуретики, могут быть нормальные результаты исследования даже при активно протекающем пиелонефрите.3.​ Непосредственно перед сдачей анализа надо обязательно обмыть с мылом промежность, так как иначе в пробе может оказаться повышенное количество лейкоцитов.4.​ Собирать надо только среднюю порцию мочи, она адекватнее всего отражает функцию почек. Кроме того, при сборе первой порции в материал могут попасть клетки из уретры, а там, опять же, находятся скопления лейкоцитов.5.​ Женщинам не следует проводить исследование в период менструации, потому что в мочу могут попасть эритроциты; если сдать анализ необходимо, следует воспользоваться тампоном, провести тщательную гигиену промежности и только после этого собирать образец.

Анализ мочи по Зимницкому – показатель концентрационной функции почек. Основные показания к применению: клинические признаки почечной недостаточности, хронический гломерулонефрит, хронический пиелонефрит, диагностика несахарного диабета, гипертоническая болезнь. Следует учитывать, что данная проба применяется не для нозологической диагностики, а для оценки функциональной способности почек.

Мочу для исследования собирают на протяжении суток (24 ч), в том числе и в ночное время.

Для проведения пробы подготавливают 8 емкостей, на каждой из которых указывают фамилию и инициалы пациента, порядковый номер и интервал времени, за который мочу необходимо собирать в банку.Утром (в первый день сбора) пациент опорожняет мочевой пузырь, причем эту первую утреннюю порцию мочи не собирают для исследования, а выливают.

Білет 5.