Фізичний розвиток дітей

Основні закони фізичного розвитку (ФР).

• Ріст - є відображенням системного розвитку організму. Затримка росту скелета, в певній мірі призводить до уповільнення росту і диференціації головного мозку, скелетних м'язів, міокарду, інших внутрішніх органів.

• З віком швидкість росту зменшується.

• Швидкість росту характеризується нерівномірністю, періоди витягування (ростові стрибки) чергуються з періодами закруглення.

• Ріст супроводжується зміною пропорцій тіла.

• Краніокаудальний градієнт росту - дистальні сегменти тіла ростуть з більшою швидкістю, ніж проксимальні.

• Темпи росту дітей мають статеву залежність.

Комплексна оцінка ФР включає:

• Оцінку результатів антропометрії та соматоскопії. Антропометрія - уніфікована методика вимірювання людського тіла та його частин. Соматоскопія - огляд і опис ознак пропорцій тіла та зовнішнього вигляду.

• Оцінку функціонального стану різних систем організму. Традиційно проводять динамометрію (вимірювання сили м'язів кисті), спірометрію (функціональне дослідження системи дихання) та функціональні проби серцево-судинної системи.

• Визначення біологічного віку дитини (найчастіше визначають кістковий вік за рентгенограмою кисті).

Така комплексна оцінка ФР проводиться при значному відхиленні дитини у ФР та підозрі на ендокринні, генетичні та деякі інші захворювання, або в дитячих колективах за спеціальними завданнями. В практиці дільничного педіатра найчастіше обмежуються тільки оцінкою антропометричних даних.

Закономірності збільшення основних антропометричних показників

Закономірність збільшення довжини тіла. Середня довжина тіла доношеної новонародженої дитини становить 51-54 см. На першому році життя швидкість зросту дитини змінюється щоквартально: в 1-му кварталі зріст збільшується на 3 см щомісяця, в 2-му кварталі - на 2.5см щомісяця, в 3-му кварталі - на 2см щомісяця, в 4-му кварталі - на 1см щомісяця. Уподовж 2-4 років довжина тіла збільшується на 8 см щорічно і до кінця 4-го року становить 100см. З 5-го року і до початку статевого дозрівання довжина тіла збільшується в середньому на 6 см, а в пубертатному періоді - на 8-12 см за рік.

Закономірність збільшення маси тіла. Середня маса тіла доношеної новонародженої дитини становить 3100 - 3500г. Протягом 1-го півріччя життя седньомісячний приріст маси тіла становить 800г, 2-го півріччя - 400г. До кінця першого року життя маса тіла дитини сягає 10кг. На 2-му році життя вона прибавляє 3-3.5 кг, а з третьго року і до десятого - по 2 кг щорічно. Таким чином в 5 років маса тіла дитини становить 20 кг, в 10 років - 30 кг. У пубертатному періоді маса тіла збільшується на 4-5 кг щорічно.

Закономірність збільшення окружності грудної клітки (ОГК). При народженні доношеної дитини ОГК становить 32-34 см, протягом 1-го півріччя збільшується на 2 см щомісяця, 2-го півріччя -на 0.5 см щомісяця. В віці 2-10 років ОГК збільшується на 1.5 см щорічно, в пубертатний період - по 3 см за рік. Таким чином ОГК становить: в 6міс.- 45 см, 1 рік- 48 см, 5 років - 55 см, 10 років - 63 см.

Закономірність збільшення окружності голови. У доношеного новонародженого окружність голови в середньому становить 34-36 см. В 1-му півріччі окружність голови збільшується на 1.5 см щомісяця, 2-му півріччі - на 0.5 см щомісяця. У дітей від 1 до 10 років окружність голови збільшується на 1 см щорічно. Таким чином, окружніть голови у дітей 6 міс. становить 43 см, 1 року - 46 см, 5 років - 50 см, 10 років - 55 см.

Методи оцінки фізичного розвитку дітей.

Оцінку ФР проводять шляхом порівняння індивідуальних показників дитини з нормативними. Першим (базовим), а в багатьох випадках єдиним методом оцінки ФР дитини, є проведення антропометричних досліджень та оцінки отриманих даних. При цьому використовують два основних методи: орієнтовних розрахунків та антропометричних стандартів.

Метод орієнтовних розрахунків грунтується на знанні основних закономірностей збільшення маси і довжини тіла, окружності грудної клітки, голови. Відповідні нормативні показники можна розрахувати для дитини будь-якого віку. Припустимий інтервал відхилень фактичних даних від розрахункових становить  7% для середніх показників фізичного розвитку. Метод дає лише приблизну картину про фізичний розвиток дітей і використовується педіатрами, як правило, при наданні медичної допомоги дітям вдома.

Метод антропометричних стандартів є більш точним, оскільки індивідуальні антропометричні величини порівнюють з нормативними у відповідності з віком та статтю дитини.Регіонарні таблиці стандартів є двох типів: сигмального і центильного.

При використанні таблиць, складених за методом сигмальних стандартів порівняння фактичних показників проводиться із середньою арифметичною величиною (М) для даної ознаки тієї ж статево-вікової групи, що і у дитини, яку ми обстежуємо. Отриману різницю виражають в сигмах /  - це середнє квадратове відхилення/, визначаючи ступінь відхилення індивідуальних даних від їх середньої величини (див. таблицю1).

При використанні таблиць, складених за методом центильних стандартів, необхідно визначити центильний інтервал, якому відповідає фактична величина ознаки, враховуючи вік та стать пацієнта і дати оцінку (див.таблицю1). Метод не математизований і тому краще характеризує варіаційні ряди в біології, та зокрема, в медицині. Він простий у використанні, не потребує розрахунків, повною мірою дає можливість оцінювати взаємозв'язок між різними антропометричними показниками і тому широко використовується у світі.

Таблиця 1. Шкала для оцінки фізичного розвитку дітей за різними методами

Оцінка	Метод сигмальних стандартів	Метод центильних стандартів
Дуже високе	-	від 97-го центиля
Високе	від М +2,1 і вище	Від 90 до 97 центиля
Вище середнього	Від M+ 1,1 до М+2	Від 75 до 90 центиля
Середнє	M  1	Від 25 до 75 центиля
Нижче середнього	Від М - 1,1 до М -2	Від 10 до 25 центиля
Низьке	від М-2,1 і нижче	Від 3 до 10 центиля
Дуже низьке	-	До 3 -го центиля

Семіотика порушень ФР

Відхилення в довжині тіла: затримка зросту чи високорослість. Значні ступені затримкм зросту називаються нанізмом, а високорослості - гігантизмом. Головні причини порушення зросту (в порядку зменшення частоти патології) такі: конституційні, церебрально-ендокринні, соматогенні (хронічні захворювання різних систем організму з порушенням функції того чи іншого органу), спадкові захворювання, соціально-побутові чинники.

Відхилення в масі тіла: зменшення або збільшення маси тіла. У дітей раннього віку відхилення в масі тіла меньше або більше 10% від нормативних показників, при наявності деяких інших характерних ознак, називаються , відповідно гіпотрофією і паратрофією. Збільшення маси тіла у дітей інших вікових груп понад 10 % за рахунок надмірного відкладання жиру називається ожирінням. Головними причинами відхилення в масі тіла дітей є аліментарні, конституційні, соматогенні, ендокринно-церебральні, та інші фактори.

Відхилення в окружності голови: зменшення (мікроцефалія) або збільшення (найчастіший варіант - гідроцефалія). Головними причинами відхилень в окружності голови є порушення розвитку мозку внутрішньоутробно, травми та гіпоксія мозку в пологах, травми, інфекційні захворювання пухлини мозку у дітей після народження.

Відхилення в окружності грудної клітки можуть бути як в сторону зменшення, так і збільшення. Причинами таких порушень є аномаліїї розвитку грудної клітки та легень, захворювання органів дихання, ступінь фізичної підготовки та розвитку м'язів, конституційні особливості, тощо.