Організація роботи поста медичної сестри. Медична документація, порядок ії ведення.. Основні обов’язки та професійні дії медичної сестри педіатричного відділення

Медична сестра - представник середньої медичної ланки. На посаду медичної сестри призначають осіб, що закінчили медичні училища з терміном навчання не менше 2 років та отримали свідоцтво про присвоєння кваліфікації медичної сестри.

Особливості деонтології в роботі медсестри з дітьми та їх родичами

Медичні працівники, які безпосередньо знаходяться серед дітей, завжди повинні враховувати психологічні особливості хворих, їх переживання, відчуття. Медичній сестрі належить ведуча роль в створенні сприятливої психологічної обстановки в лікувальній установі, що нагадує дитині домашню обстановку .

Медичний працівник повинен вміти компенсувати дітям відсутність батьків і близьких. Особливо погано переносять розлуку з батьками діти до 5 років. Проте навіть хворобливо переживаючи тимчасовий відрив від батьків діти досить швидко звикають до нової обстановки, заспокоюються. У зв'язку з цим часті відвідини батьків в перші дні госпіталізації можуть травмувати психіку дитини. Доцільно в період адаптації (3—5 днів) не допускати частих візитів батьків. Після закінчення цього періоду, якщо батьки або близькі родичі не можуть регулярно відвідувати хвору дитину, медична сестра повинна порекомендувати їм частіше присилати листи, носити передачі, щоб дитина відчувала турботу і увагу.

Слід пям'ятати, що у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку нерідко виникають страхи болю, білих халатів, самотності. У зв'язку з цим у таких дітей часто розвиваються невротичні реакції (нетримання сечі (енурез) або калу (енкопрез), заїкання і т.і.). Медична сестра повинна допомогти дитині подолати страх. Необхідно в довірчій бесіді з дитиною з'ясувати причини того або іншого страху, розсіяти його, підбадьорити хворого, особливо перед лікувальними та діагностичними процедурами. Бажано забір крові з вени, виконання ін'єкцій і т.і. проводити дітям, що поступили недавно, і що знаходиться в стаціонарі тривалий час одночасно. Діти в цих випадках, як правило, набагато легше переносять незнайомі їм маніпуляції.

Медичні працівники не повинні вести розмови на професійні теми при хворих дітях. Важливо враховувати що деякі діти відрізняються недовірливістю, сугестивністю і в них може розвинутися ятрогенії, тобто захворювання, спровоковані дією медичного працівника, що відносяться до психопатій.

При спілкуванні з хворими медична сестра зазнає емоційної напруги, що іноді спичинена неправильною поведінкою дітей, їх капризами, необґрунтованими вимогами батьків. В цих випадках медична сестра, як і будь-який медичний працівник, повинна зберігати спокій, вміти пригнічувати в собі дратівливість і надмірну емоційність.

Неприпустимо розподілення дітей на "добрих" і "поганих", а тим більше виділяти "любимчиків". Діти надзвичайно чутливі до ласки і тонко відчувають відношення до них дорослих. Тон розмови з дітьми завжди повинен бути рівним, привітним. Все це сприяє встановленню між дитиною і медичним персоналом доброзичливих, довірливих відносин і впливає на хворого позитивно.

Велике значення при спілкуванні з дитиною має чуйність, тобто прагнення зрозуміти його переживання. Терпляча бесіда з дитиною дозволяє виявити особові особливості, домінуюче переживання, допомагає в постановці діагнозу. Потрібно не тільки формально вислухати скарги хворої дитини, а проявити теплу участь, відповідно реагуючи на почуте. Хворий заспокоюється, побачивши відношення медичного працівника, а останній отримує додаткову інформацію про дитину. Навпаки, різкий або фамільярний тон в розмові створює перешкоду для встановлення нормальних взаємостосунків хворого і медичної сестри.

Взаємостосунки медичної сестри з батьками і близькими хворої дитини. Батьки, особливо матері, в більшості випадків важко переживають захворювання дитини. Мати тяжкохворого в тому або іншому ступені психічно травмована і її реакції можуть бути неадекватними. Тому необхідний індивідуальний підхід до матері з боку всіх без виключення медичних працівників. Особливу увагу необхідно приділяти матерям, що здійснюють догляд за тяжкохворою дитиною в стаціонарі. Важливо не тільки заспокоїти жінку словами, але і створити необхідні умови для повноцінного відпочинку, харчування, переконати її, що дитина отримує правильне лікування і знаходиться в "добрих руках". Мати повинна розуміти важливість і правильність призначених лікарем і виконуваних медичною сестрою маніпуляцій, процедур.

Більшість батьків відноситься до медичних сестер з теплотою, довір'ям і вдячні їм за їх нелегку працю. Проте зустрічаються і "важкі батьки", які намагаються грубістю і нетактовною поведінкою добитися особливої уваги співробітників лікарні до своєї дитини. З такими батьками медичні працівники повинні проявляти внутрішню стриманість і зовнішній спокій, що саме по собі позитивно діє на погано вихованих людей.

Великого такту вимагає бесіда медичної сестри з батьками і близькими хворої дитини в дні відвідин і прийому передач. Не дивлячись на завантаженість, медичний працівник повинен знайти час спокійно і неквапливо відповісти на всі питання. Особливі труднощі можуть виникнути, коли батьки намагаються дізнатися про діагноз захворювання дитини, уточнити правильність лікування, що проводиться, призначення процедур. В цих випадках бесіда медичної сестри з родичами не повинна виходити за рамки її компетенції. Вона не має права розказувати про симптоми і можливий прогноз захворювання. Медична сестра повинна ввічливо вибачитися, послатися на необізнаність і направити родичів до лікаря або завідуючого відділенням.

Не слід прагнути виконати необґрунтовані вимоги батьків, наприклад припинити призначені лікарем ін'єкції, змінити режим і дієту. Такого роду "чуйність" здатна принести лише шкоду і не має нічого спільного з принципами гуманної медицини.

У взаємостосунках медичних працівників з батьками важливе значення має форма звертання. Звертаючись до батьків, медична сестра повинна називати їх на ім'я та по батькові, не допускати фамільярності і не користуватися такими термінами, як "матуся" і "тато".

Контакти медичних працівників з батьками в дитячих відділеннях тісні і часті. Правильна тактика спілкування середнього медичного персоналу з рідними і близькими хворої дитини створює належну психологічну рівновагу міжособистих взаємостосунків медичний працівник — хвора дитина — його батьки.

Законодавчі та нормативні акти, що регламентують роботу медсестри педіатричного відділення.

Робота медичних сестер організується відповідно положень, викладених в „Збірнику стандартів та технологій по організації та виконання робіт середнім медичним персоналом лікувально-профілактичної установи м. Київа” (1998 р.). У ньому визначено склад середнього медичного персоналу соматичного відділення (в тому числі педіатричного) лікарні: старша медична сестра відділення, палатна медична сестра, медична сестра процедурного кабінету), їх обов’язки, права та відповідальність.

Цей збірник починається „Кодексом медичної сестри”, який розроблений і затверджений Міжнародною Радою медичних сестер (1973р., 1989р.).

Структура і функції педіатричного стаціонару.

Дитяча лікарня – лікувально-профілактичний заклад для дітей які потребують постійного (стаціонарного) лікарського догляду, інтенсивної терапії або спеціалізованої допомоги. Основна мета роботи – відновлення здоров’я дитини.

Кожна дитяча лікарня має: приймальне відділення (оглядові та ізоляційні бокси, де ізолюються діти з підозрою на інфекційне захворювання, діти, які поступають без супровідних документів про відсутність контактів з інфекційними хворими; санітарний пропускник; санітарні приміщення, кабінет лікаря), лікувальні відділення (палати, сестринський пост, процедурний та маніпуляційний кабінети, кабінети відновного лікування, кабінет завідуючого відділенням, старшої медсестри та ординаторська, їдальня, кімната для медичного персоналу, санітарні приміщення, кімната для гри дітей або навчання, відділення інтенсивної терапії чи реанімації, діагностичне відділення (лабораторії, кабінети рентгенологічного дослідження, ендоскопії, УЗ діагностики), допоміжні приміщення (харчоблок, аптека, кабінет медичної статистики, архів) адміністративно-господарча частина.

Обсяг роботи дитячого стаціонару визначається його профілем.

Основні функції стаціонару:

1. Надання дітям висококваліфікованої лікарської допомоги.

2. Впровадження в практику сучасних методів діагностики, лікування і профілактики.

3. Консультативна і методична робота.

Основні обов’язки медичної сестри.

1. Медична сестра ретельно і неухильно виконує всі призначення лікуючого лікаря або чергового лікаря. Вона зобов'язана слідкувати щоб дитина прийняла призначені йому лікарські засоби, а при необхідності — допомогти їй в цьому.

Медична сестра присутня на лікарському обході хворих, повідомляє лікарю відомості про стан здоров'я дітей, отримує подальші вказівки по догляду за хворим та виконує їх. В обов'язки медичної сестри входить: вимірювання температури тіла хворого і її реєстрація в температурному листі медичної карти стаціонарного хворого, підрахунок пульсу, частоти дихання, визначення артеріального тиску, маси і довжини тіла і ін. Вона супроводжує дітей на рентгенологічні, ендоскопічні, радіологічні і інші дослідження; стежить за своєчасним поверненням медичних карт стаціонарних хворих від спеціалістів, вносить в них результати досліджень. За призначенням завідуючого відділенням або лікуючого лікаря медична сестра викликає для консультації фахівців з інших відділ

2. Вона робить записи в листках призначень про виконання лікувальних і гігієнічних процедур та маніпуляцій.

3. За призначенням лікаря медична сестра збирає матеріали для аналізів (сечу, кал, харкотиння і ін.), доставляє їх в лабораторію, отримує результати досліджень і підклеює бланки відповідей в медичні карти стаціонарних хворих.

4. Підготовляє до роботи необхідний інструмент, обладнання.

5. Здійснює догляд за хворими.

6. Вона стежить за санітарним станом закріплених за нею палат. Медична сестра спостерігає за чистотою, тишею і порядком в палатах; навчає дітей та їх батьків правилам особистої гігієни; проводить гігієнічні ванни, стежить за зміною натільної і постільної білизни.

7. Бере участь в санітарно-освітній роботі.

8. Медична сестра приймає у відділення дітей, що тільки поступили, проводить огляд їх шкіри і волосистої частини голови для виключення інфекційних захворювань і педікульозу, розміщує хворих дітей у відповідні палати, доповідає про них лікарю. В її обов'язки входить ознайомлення дітей, що поступили у лікарню, з правилами внутрішнього розпорядку, режимом дня і правилами особистої гігієни. В подальшому вона проводить огляд хворих на педікульоз щотижня.

9. В обов'язки медичної сестри входить контроль за лікувальним харчуванням, а при необхідності і особиста участь в роздачі їжі, годуванні тяжкохворих і дітей молодшого віку; контроль за передачами хворих і їх правильним зберіганням. Вона складає порційні вимоги на харчування хворих відповідно до призначень і передає їх на харчоблок.

Медична сестра в педіатричному відділенні лікарні повинна уміти виконувати: 1) годувати дитину через зонд, зондувати і промивати шлунок; 2) ставити клізми всіх видів (очисні, сифонні і ін.); 3) вводити газовідвідну трубку; 4) проводити катетеризацію сечового міхура м'яким катетером (у дітей старше 1 роки); 5) ставити компреси; 6) втирати лікарські засоби; 7) давати лікарські засоби через рот; 8) закапувати лікарські розчини в очі, ніс, вуха; 9) накладати пластир; 10) проводити внутрішньошкірні, підшкірні, внутрішньом'язові і внутрішньовенні (останні — за дозволом лікаря) ін’єкції; 11) вимірювати артеріальний тиск; 12) проводити непрямий масаж серця; 13) проводити штучну вентиляцію легенів (ШВЛ); 14) брати мазки із зіва і носа ; 15) збирати матеріал для лабораторних досліджень (сечу, кал, піт, блювотні маси і ін.); 16) проводити фізіотерапевтичні процедури (за призначенням лікаря); 17)проводити моніторінгове спостереження за хворим і помічати відхилення на дисплеї; 18) проводити дуоденальне і шлункове зондування.

Організація роботи поста медичної сестри.

На кожні 25-30 ліжок лікарні загального профілю організується сестринський пост. Його слід розміщувати недалеко від обслуговуваних палат. Пост медичної сестри – її робоче місце, має бути оснащений столом, шафою для зберігання медикаментів, медичного інструментарію, пересувним столиком для роздачі лікарських препаратів, столиком для підготовки до різних маніпуляцій, холодильником для зберігання засобів, що швидко псуються. Пост медичної сестри оснащують телефоном, настільною лампою і вмивальником.

Робота сестринського поста організується залежно від лікарняного режиму. Звичайно о 7 годині ранку сестра вмикає світло в палатах, вимірює температуру тіла хворих і фіксує дані у температурному листку, проводить санітарну обробку хворих. Провітрює палати, збирає і відправляє матеріал на дослідження в лабораторію.

Протягом робочого дня сестра виконує призначення лікаря. Крім того медична сестра відповідає за зразкове утримання сестринського поста, справний стан медичного і господарського інвентаря; дотримується правил зберігання лікарських засобів; складає вимоги на лікарські засоби, предмети догляду за дітьми, замовляє машину для перевезення дитини до іншої лікувально-профілактичної установи. Стежить за точним виконанням хворими, а також молодшим медичним персоналом і відвідувачами встановлених правил внутрішнього розпорядку лікарні.

З 17 до 19 години медсестра повторно проводить термометрію, потім роздає ліки, робить ін’екції і маніпуляції, призначені на вечірні години, проводить вечірній туалет важкохворим і о 22 годині вимикає світло в палатах. З 22 до 7 годин ранку вона щогодини робить обхід відділення, звертаючи увагу на важкохворих.

Документація, що заповнюється постовою сестрою та правила її ведення.

4. Журнал здачі чергувань. В нього заноситься об'єм невиконаних призначень за попередню зміну у того або іншого хворого, а також лікарські призначення чергового лікаря, дані про роздачу сильнодіючих лікарських засобів, підготовку дітей до лабораторних і інструментальних досліджень на поточний день, визначають дітей що мають температуру, тяжкохворих, кількість і технічний стан інструментаря, предметів догляду і та ін. В журналі відмічаються дані про рух хворих: кількість госпіталізованих, виписаних, переведених.

2. Щоденник роботи середнього медичного працівника (ф.№ 039/у) (сестринський зошит)

В якому виписані на поточну зміну призначені маніпуляції, ін’єкції, лабораторні та інструментальні дослідження. .

3. Журнал санітарно-освітньої роботи. В журнал записується дата і тема бесіди.

4. Журнал реєстрації оглядів на педікульоз. Огляд кожного хворого проводиться щотижнево.

5. Журнал реєстрації інфекційних захворювань.

В журналі фіксується прізвище, ім’я, рік дитини, що має інфекційне захворювання, діагноз, дата, контакти, прийняти заходи.

6. Журнал екстрених повідомлень записуються випадки екстреного характеру, що потребують термінового з’ясування причини виникнення та запобігання поширення патології (інфекційне захворювання, отруєння, небезпечна реакція на щеплення, лікарські препарати). Інформація про ці випадки терміново направляється в СЕС (санітарно-епідеміологічну станцію).

7. Температурний лист. Заповнюється щоденно

8. Лист лікарських призначень Медична сестра відмічає виконання призначень своїм підписом

Правила передавання чергувань наступній зміні.

Прийом і здача чергувань — найвідповідальніший момент роботи медичної сестри в здійсненні спадкоємності в лікуванні хворих. Медична сестра не має права самостійно покинути пост навіть в тому випадку, якщо не з'явилася її зміна.

Прийом і передача чергування медичними сестрами повинна проводитися поліжково. Медична сестра, що здає пост знайомить приймаючу пост медичну сестру з хворими дітьми, передає необхідні відомості про індивідуальні особливості лікування і догляду.

При заступанні на чергування медичні сестри (та, що здає і та , що приймає пост) спільно проводять обхід хворих, при цьому особливу увагу звертають на тяжкохворих, хворих, що мають температуру, санітарний стан палат, дотримання правил особистої гігієни. Заступаючи на чергування медична сестра приймає термометри, шприци, медикаменти, предмети догляду (поїльники, грілки, підкладні судна і ін.), інвентар, ключі від шаф з лікарськими засобами загального списку. Вона отримує складений наперед, список призначень на дослідження і направлення в різні лабораторії і кабінети. Необхідно перевірити наявність достатньої кількості чистої білизни на всю зміну. В кінці зміни медична сестра складає зведення руху хворих: кількість хворих у відділенні на початок доби, кількість, що поступили, вибули (окремо відзначаються переведені в інші відділення або лікувально-профілактичні установи, померлі). Ці відомості щодня передаються в приймальне відділення лікарні.

Організація роботи сестри процедурного кабінету. Основна документація.

На посаду медичної сестри процедурного кабінету призначається медична сестра яка добре володіє технікою внутрішньовенних маніпуляцій. Склад її професійних обов’язкеів:

- виконання внутрішньовенних, внутришньом’язових, підшкірних ін’єкції;

• забір крові з вени на лабораторні дослідження;

• визначення під контролем лікаря групи крові та резус-фактора;

• виконання гемотрансфузій;

• проведення обробки шприців та голок та здавання їх старшій медичної сестрі відділення.

• забезпечення процедурного кабінету необхідними медикаментами та дотримання правил їх зберігання.

• ведення обліку маніпуляцій (журнал маніпуляцій), та медикаментів (журнал обліку медикаментів);

• виконання санітарно-гігіеничного та протиепідемічного режимів процедурної кімнати;

• зберігання в належному стані медичних інструментів та обладнання.

Правила зберігання та обліку медикаментозних засобів і медичного інструментарію у процедурному кабінеті та на посту (за Наказом МОЗ України № 275/8874 від 03.03.04).

Для зберігання ліків відводять спеціальні шафи, що мають систему шухляд, які маркуються та закриваються. У шафі є окремі полички для препаратів, які приймають внутрішньо, для зовнішнього застосування, стерильних розчинів, речовин з сильним запахом, легкозаймистих речовин (спирт, ефір), перев’язочних матеріалів.

Зберігати ліки необхідно у відповідому посуді: настої, мікстури – в літрових та півлітрових банках; краплі – в маленьких баночках, ліки, що руйнуються на світлі (йод, бром) – у темному посуді.

Мікстури, відвари, вакцини, краплі для очей швидко псуються, тому їх треба зберігати в холодильнику. Інші лікарські форми зберігають у сухому прохолодному місці.

Медична сестра самостійно не може змінювати упаковку на ліках, переливати ліки з одного посуду в інший. Категорично забороняється зривати етикетки, складати в один пакет різні таблетки та порошки, використовувати прострочені препарати.

Необхідно слідкувати за терміном зберігання ліків. Ліки, приготовлені в аптеці (мікстури, настої, відвари, слизи, очні краплі) зберігаються 2 доби. Для стерильних розчинів, емульсій - термін зберігання до 3-х діб, для інших форм – 10 днів. Термін придатності заводських препаратів 2-5 років. Усі рідкі форми лікарських речовин, у тому числі, білкові препарати (наприклад, сироватки, інсулін), деякі антибіотики, пробіотики, мазі, повинні зберігатися в холодильнику при температурі +2 - +10ºС.

Облік медикаментів веде старша медична сестра, в якої знаходиться зошит обліку лікарських препаратів, підписаний головним лікарем.

Згідно Наказу МОЗ України № 356 від 18.12.1997р. „Про затвердження порядку обліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в державних та комунальних заходах охорони здоров’я України ”і відповідно до Наказу головного лікаря у відділеннях ста­ціонару обов'язковому предметно-кількісному обліку підлягають лікарські препарати, внесені до списку А (наркотичні анальгетики, психотропні препарати та прекурсори (ергометрину малеат, псевдоефедрин тощо).

Відповідальними особами в стаціонарі призначають завіду­вачів відділень та старших медичних сестер. Завідувач відділен­ня несе відповідальність за дотримання правил призначення, наявність умов для зберігання цих препаратів.

Безпосереднім виконавцем виписування, отримання, зберіган­ня та витрат медикаментів є старша медична сестра (ключ від сейфу та книга обліку цих препаратів знаходиться в неї). Наркотичні анальгетики вона виписує з розрахунку триденно­го запасу і передає їх у відділення на пост медичній сестрі. Книга обліку прошнурована, пронумерована. Підписана головним лікарем скріплена печаткою.

У листку призначень лікар обов'язково записує назву препа­рату, його концентрацію, разову дозу, спосіб уведення і кожної доби зазначає години введення препарату, наприклад 6.00, 14.00, 20.00.

Крім цього, на кожного хворого, який отримує наркотичні анальгетики, медична сестра заводить листок призначення нарко­тичних анальгетиків, де зазначає прізвище, ім'я, по батькові хво­рого, № медичної карти, дату госпіталізації, діагноз, концентрацію та назву препарату, уведену дозу, дату і час до­би, ставить свій підпис та отримує підпис лікаря.

Завідувач відділення засвідчує дозвіл на отримання хворим наркотичних анальге­тиків..

Організація роботи сестри в маніпуляційному кабінеті

У маніпуляційному кабінеті виконуються очисні та інші види клізм, промивання шлунка, взяття зішкрябів на ентеробіоз та ін.. Ці маніпуляції проводить палатна медична сестра. Вона відповідає за санітарно-гігіенічний стан маніпуляційної кімнати, за дезінфекцію та зберігання відповідного інструментарію.

Обязанности и действия постовой и манипуляционной медицинской сестры педиатрического отделения

ОСНОВНЫЕ ФУНКЦИОНАЛЬНЫЕ ОБЯЗАННОСТИ МЛАДШЕГО ПЕРСОНАЛА В СТАЦИОНАРНЫХ ОТДЕЛЕНИЯХ ПЕДИАТРИЧЕСКОГО ПРОФИЛЯ

В больницах существует двухступенчатая (врач, медсестра) и трехступенчатая (врач, медсестра, младшая медсестра) система обслуживания больных.

Младшая медсестра исполняет следующие обязанности:

• Влажная уборка палат, кабинетов, операционных коридоров, мест общего пользования;

• Смена нательного и постельного белья;

• санитарная обработка больных;

• ежедневный туалет, уход за кожей, волосами, ушными раковинами, глазами, ротовой полостью, и т.д.;

• подача судна, его дезинфекция;

• профилактика пролежней;

• пеленание и подмывание детей;

• контроль за санитарным состоянием прикроватных тумбочек;

Подготовка младших медсестер совершается непосредственно в больницах.

Медицинская сестра— представитель средней медицинской цепочки. Это помощник врача в лечебно-профилактических, детских дошкольных и школьных учреждениях.

Медсестра принимает в отделение детей, которые только что поступили, проводит осмотр кожи и волосистой части головы для исключения инфекционных заболеваний и педикулеза, размещает детей в палаты, докладывает о поступивших больных врачу. В ее обязанности входит ознакомление детей с правилами внутреннего распорядка, режимом дня и правилам личной гигиены.

Медсестра в педиатрическом отделении больницы должна уметь выполнять следующие манипуляции: 1) кормить ребенка через зонд, зондировать и промывать желудок; 2) ставить клизмы всех видов (очистительные, сифонные); 3) вводить газоотводную трубку; 4) проводить катетеризацию мочевого пузыря мягким катетером (у детей старше 1 года); 5) ставить горчичники, банки, компрессы; 6) втирать медицинские препараты; 7) давать медицинские препараты через рот; 8) закапывать медицинские препараты в глаза, уши, нос; 9) накладывать пластырь; 10) проводить внутрикожные, подкожные, внутримышечные, внутривенные инъекции; 11) измерять артериальное давление; 12) проводить непрямой массаж сердца; 13) проводить искусственную вентиляцию легких; 14) брать мазки из зева; 15) собирать материал для лабораторных анализов (моча, кал, пот, рвотные массы); 16) проводить физиотерапевтические процедуры (по назначению врача); 17) проводить мониторинг за больным и отмечать отклонение на дисплее; 18) проводить дуоденальное и желудочное зондирование.

Регистрация пациентов, которые поступают в педиатрическое отделение. Медицинская сестра заполняет журнал приема больных.

Журнал приема больных (стационарный журнал, журнал регистрации больных), в котором регистрируются данные о госпитализации и выписке больных. Журнал содержит следующие сведения (заносятся в вертикальные колонки):

• номер по порядку

• номер истории болезни

• дата госпитализации

• фамилия, имя, отчество больного

• возраст

• адрес

• кем направлен

• диагноз при госпитализации

• заключительный диагноз (при выписке)

• дата выписки

• куда выписан (домой, переведен в другое лечебное учреждение, умер)

• количество койко-дней, проведенных в стационаре

Медицинская карта стационарного больного (история болезни), форма № 003/у – основной документ больного, в котором содержатся все данные о состоянии его здоровья, данные объективного, лабораторного, инструментального методов исследования, а также заключения узких специалистов, консультации, косилиумы. История болезни заполняется лечащим врачом, заведующим отделением, консультантами отделения.

Общие правила ведения истории болезни:

• соблюдение формы и порядка написания разных разделов документа;

• запись о состоянии здоровья больного должна быть ежедневной;

• не допускается сокращение слов, исправление, заклеивание, стирание текста;

• после выписки ребенка из больницы история болезни сдается в архив, где хранится 25 лет.

Схема медицинской карты стационарного больного.

На титульном листе отмечаются:

• дата госпитализации

• дата выписки (или смерти)

• название отделения

• номер палаты

• проведено койко-дней

• перевод в другое отделение

• повышенная чувствительность или непереносимость препарата

• паспортная часть: ФИО, возраст, адрес, какое дошкольное или учебное заведение посещает ребенок, место работы родителей

• кем направленный больной

• госпитализация экстренная или плановая

• диагноз лечебного учреждения, которое направило больного

• диагноз при госпитализации

• диагноз клинический (с указанием даты установления диагноза и фамилии врача, который установил диагноз)

• диагноз заключительный (основной, осложнения основного, сопутствующий)

История болезни содержит:

• листок врачебных назначений

• запись врача приемного отделения (жалобы, анамнез жизни, объективное состояние больного)

• запись зав. отделением

• температурный лист (с внесёнными в него данными о температуре тела, артериальном давлении, пульсе, частоте дыхания)

• дневники

• лист лабораторного и инструментального обследований

• листок консультаций специалистами

• эпикриз

• выписка из протокола патологоанатомического обследования

Пероральное (через рот) введение ллекарственных средств. Используют таблетки, драже, капсулы, гранулы, жидкости, порошок. Детям до 2-х лет нельзя давать пероральные средства насильственно. Если препарат не в виде сладкого сиропа или суспензии, которые дети обычно принимают охотно, то его размельчают, добавляют сахар и небольшое количество воды. Для того, чтобы ребёнок раскрыл рот, ему зажимают нос.

Парентеральное введение ллекарственных средств. Введение лекарственных веществ возможно внутрикожно, подкожно, внутримышечно, внутрикостно, в спинномозговой канал при помощи шприца. Этот метод требует строго соблюдения правил асептики.

Внутрикожные инъекции применяют с диагностической целью, а также для местного обезболивания. Иглу следует выбирать в маленькую, длиной не более 2-3 см и с малым диаметром. Обычно выбирают внутреннюю поверхность предплечья. Кожу на месте инъекции следует протереть спиртом, после высыхания вводят иглу в толщу кожи на незначительную глубину так, чтобы острие вошло только под роговой слой, и вводят 1-2 капли препарата. При правильном проведении манипуляции образуется симптом «лимонной корочки».

Подкожные инъекции. При подкожном введении всасывание лекарственных веществ, а следовательно, и в проявление терапевтического эффекта происходит медленнее, чем при внутримышечном и внутривенном. Однако действуют они в этом случае более длительно.

- Наиболее удобными участками для инъекций являются наружная поверхность плеча или лучевой край предплечья, подлопаточное пространство, передненаружная поверхность бедра, боковая поверхность брюшной стенки.

- Кожу обрабатывают спиртом.

- Левой рукой кожу в месте инъекций захватывают в складку, в основание которой быстрым движением вводят иглу.

- Укол делают в основание складки кожи снизу вверх (больной стоит) под углом 30° к поверхности плеча. При проколе кожи просвет иглы всегда должен быть обращен вверх.

Внутримышечные инъекции:

- Место инъекции: верхний наружный квадрант ягодицы или верхний переднее-наружный квадрант бедра.

- Кожу обрабатывают спиртом.

- Положение шприца должно быть перпендикулярно поверхности тела больного.

- Решительным движением вводят иглу со шприцем в середину кожной складки на глубину 7-8 см, оставляя 1 см над муфтой, так как в этом месте игла чаще всего ломается.

Внутривенное введение лекарственных веществ. При этом способе введения лекарственное вещество поступает непосредственно в кровь и оказывает немедленное действие. Введение лекарственных веществ в вену обеспечивает более точную дозировку препаратов, а также дает возможность введения таких средств, которые не всасываются из желудочно-кишечного тракта или раздражают его слизистую оболочку.

- Место введения: чаще в вену локтевого сгиба, у детей первых лет жизни – вены в области лучезапястного сустава, подкожные вены головы, вены области голеностопного сустава.

- Место предполагаемого укола тщательно обрабатывают спиртом.

- Выше локтевого сгиба на среднюю треть плеча накладывают жгут или любую резиновую трубку так, чтобы вызвать набухание вен, при этом важно не сдавливать артерии. Накладывают жгут так, чтобы его можно было легко распустить.

- Для усиления венозного застоя больному предлагают несколько раз сжать и разжать кулак или перед наложением жгута опустить руку.

- Вводить лекарство внутривенно и забирать кровь для исследований необходимо только в резиновых перчатках.

- Набрав лекарство в шприц, необходимо удалить все пузырьки воздуха, которые могут оказаться в шприце (ввиду опасности воздушной эмболии).

- Держа иглу правой рукой срезом вверх параллельно намеченной вене и под острым углом к коже, делают прокол - игла ляжет рядом с веной и параллельно ей, затем сбоку прокалывают вену. Создается ощущение провала в пустоту. Если игла находится в вене, пойдет кровь. Если крови нет, то, не извлекая иглы к из кожи, ее продвигают на несколько миллиметров в вену, фиксируя в таком положении.

- Перед введением раствора жгут осторожно снимают.

- Слегка оттягивая поршень, еще раз проверяют положение иглы. Введение раствора начинают только после этого. Его производят медленно, в течение 1-2 мин.

Внутривенные капельные вливания позволяют вводить большие количества жидкости, не перегружая сердечно-сосудистую систему. Вводимая жидкость должна иметь состав, не изменяющий осмотического давления крови, не содержать сильнодействующих средств, быть тщательно простерилизованной и подогретой до 40°С.

- После перемешивания содержимого флакона обрабатывают его пробку спиртом или йодом, освободив иглу от защитного колпачка, вводят ее в пробку флакона как можно глубже.

- Флакон поворачивают вверх дном, укрепляют на штативе и обычным способом заполняют систему.

- Из фильтра и капельницы вытесняют воздух, приподняв капельницу так, чтобы капроновый фильтр находился вверху, а трубка капельницы - внизу. Вводимым раствором заполняют капельницу до половины, затем опускают ее и вытесняют воздух из нижнего отдела трубки, пока раствор не станет поступать из иглы струей. На трубку перед иглой накладывают зажим.

- Перед пункцией кожу обрабатывают спиртом. Если имеется абсолютная уверенность в правильно выполненной пункции вены (поступление крови через иглу), систему соединяют с иглой и приступают к введению раствора в вену.

- В течение нескольких минут наблюдают, не поступает ли жидкость под кожу (при этом может появиться припухлость), затем иглу фиксируют липким пластырем по направлению вены, а область пункции закрывают стерильной салфеткой.

- Во время введения раствора надо следить за работой всей системы, не промокает ли повязка, не образовался ли инфильтрат или отечность в области вливания вследствие поступления жидкости мимо вены, не прекратился ли ток жидкости из-за перегиба трубок системы или закупорки вены.

- Медицинская сестра во время процедуры должна следить за внешним видом больного, пульсом, частотой дыхания, обращать внимание на его жалобы. При малейшем ухудшении состояния она срочно вызывает врача.

- Введение раствора может быть струйным и капельным. К струйным введениям (не более 50 мл жидкости) прибегают при необходимости быстро возместить объем циркулирующей жидкости (массивные кровопотери во время операции, шок или коллапс).

- При капельном способе вводимый раствор медленно, по каплям, попадает в русло крови; число капель регулируется капельницей.

ДЕЗИНФЕКЦИЯ - это система мероприятий, которые направлены на уничтожение возбудителей болезней и создания условий, препятствующих их распространению в окружающей среде.

Различают два вида дезинфекции|: профилактическую дезинфекцию|, которая проводится в эпидемическом очаге, которая в свою очередь делится на текущую и заключительную.

Профилактическую и текущую дезинфекцию| в эпидемическом очаге проводят младших медицинских сестер и медицинских сестер. Для проведения заключительной дезинфекции| в эпидемическом очаге могут приглашаться сотрудники СЭС и дезинфекционных| станций.

Инвентарь для проведения дезинфекционных| мероприятий (ведра, швабры, ветошь и др.) маркируется и используется только в тех помещениях, для которых он предназначен.

Профилактическая дезинфекция| проводится в помещениях независимо от наличия инфекционных заболеваний с целью предупреждения накопления и распространения возбудителей болезней. Для обеззараживания воздуха используют ультрафиолетовое облучение, проветривание. Предметы обстановки, игрушки, пол и т.д. протирают (не реже 2 раз в день) тряпкой, смоченной 0,5—1% раствором хлорной извести или 0,2—1% раствором хлорамина или другими дезинфицирующими| растворами.

Влажную уборку мебели проводят ежедневно. Панели моют или протирают влажной тряпкой 1 раз в 3 дня. Верхние части стен, потолка, плафоны очищают от пыли 1 раза в неделю, с такой же частотой протирают оконные рамы и двери. Очень важно ежедневная влажная уборка радиаторов и труб центрального отопления, поскольку существующая пыль может прогореть, при этом образуется окисел углерода, который является недопустимым. Мягкие вещи (ковры, портьеры, покрывала, одеяла) выбивают и вытряхивают на открытом воздухе или чистят пылесосом.

Правила стерилизации сосок и бутылочек. Грязные соски тщательным образом моют сначала в проточной воде, а затем теплой водой с содой (0,5 чайной ложки питьевой соды на стакан воды), при этом их выворачивают наизнанку. Потом соски кипятят на протяжении 10—15 мин|. Стерилизация сосок проводится раз в день, обычно в ночное время. Проводит ее палатная медицинская сестра. Чистые резиновые соски хранят сухими в закрытой (стеклянной или эмалированной) посуде с маркировкой "Чистые соски". Чистые соски достают стерильным пинцетом, а затем чисто вымытыми руками надевают на бутылку. Использованные соски собирают в посуду с маркировкой "Грязные соски".

Сначала бутылочки обезжиривают в горячей воде с горчицей (50 г сухой горчицы на 10 л воды), потом моют с помощью ерша, промывают проточной водой снаружи и внутри (используют устройство в виде фонтанчиков для ополаскивания бутылочек) и ополаскивают. Чистые бутылочки шейкой вниз помещают в металлические сетки, а когда стекут остатки воды, бутылочки в сетках ставят в сухожаровой| шкаф на 50—60 мин| (температура в шкафу 120—150°С).

Бутылочки можно стерилизовать кипячениям. Для этого их помещают в специальную посуду (бак, кастрюлю), заливают теплой водой и кипятят 10 мин|. Хранят стерильные бутылочки закрытыми стерильными ватно-марлевыми тампонами, в отдельно выделенных для этого шкафах.

Приводим наиболее распространенные дезинфицирующие| растворы и способы их приготовления.

1. Хлорная известь (гипохлорид| кальция) является белым мелким порошком с резким запахом хлора. Хранят в сухой, защищенной от света таре. Используют в сухом виде для обеззараживания выделений больного.

Достаточно часто используется раствор погашенной хлорной извести Растворы хлорсодержащих| веществ готовят в деревянной, эмалированной, фаянсовой или защищенной от коррозии металлической посуде с крышкой. Как правило используют 10% и 20% растворы. Расчетное количество хлорной известки размешивают сначала в небольшом количестве воды до образованию равномерной кашки, потом, продолжая помешивать, доливают воду к общему объему, опять перемешивают к образованию однородной суспензии и оставляют под крышкой на 24 ч. На протяжении первых 4 ч необходимо не меньше 3 раз перемешивать смесь. Через 24 ч осторожно, не взбалтывая осадок, гашеный раствор сливают. Для дезинфекции как правило, используют 0,2—1 % рабочий раствор, изготовленный из исходного раствора (на 10 л нужно 200—1000 мл исходящего 10 % погашенного раствора).

2. ХлораминБ(N-хлорбензольсульфонамид натрия) — белый кристаллический порошок, содержащий 25—29% активного хлора. Для обеззараживания изготавливают 0,2—4% раствор хлорамина. Готовят 1% раствор хлорамина Б, размешивая порошок в небольшом количестве горячей воды (50—60 °С), потом доводят раствор водой до нужного объема. На 10 л воды необходимо взять 0,1 кг хлорамина. Срок хранения готового раствора не больше 5 дней.

3. Мыльно-содовый раствор 1—2% готовят путем добавления в воду соответствующее количество хозяйственного мыла и бикарбоната натрия (сода). Для приготовления 1% раствора 0,1 кг хозяйственного мыла и 0,1 кг соды разводят в 10л воды. Раствор готовят непосредственно перед использованием.

Характеристика некоторых эффективных современных дезинфицирующих| средств:

• «Стерилиум», «Октениамин», «Бактолин базик|» применяется для хирургической и гигиенической антисептики рук медицинского персонала с целью профилактики гепатита В, СПИДа.

• «Йодобак», «Кутасепт-G» - антисептические препараты для кожи, слизистых оболочек, ран, ожогов пред-| и послеоперационной обоработки| операционного поля и других случаях.

• «Тералин (ТРН-5225|)» -концентрат для влажной уборки.

• «Перформ» применяется для обработки поверхностей предметов, особенно в помещениях, где находятся пациенты с ослабленным иммунитетом и новорожденные.

• «Гигасепт ФФ|» используют| для дезинфекции| и химической стерилизации эндоскопического и реанимационно-анестезиологического оборудования|.

• «Лизетол АФ|» применяют для обработки медицинских инструментов. В связи с высоким очистительным свойством препарата его используют для одновременной дезинфекции| изделий и предстерилизационной| очистки. Лизетол – единственное средство, которое может разводить засохшие остатки крови, слизи и других биологических жидкостей человека в мелкокапиллярных| медицинских изделиях.

• «Бодефен» используют для дезинфекции| и предстерилизационной| очистки термолабильных и термостабильных медицинских инструментов, в том числе гибких эндоскопов.

• «Микробак форте» применяют для дезинфекции| и очистки поверхностей помещений (стен, пола), медицинского оборудования.

• «Санифект – 128» применяется для дезинфекции| и предстерилизационной| очистки изделий медицинского назначения, профилактической, текущей и заключительной дезинфекции|, генеральных уборок, обеззараживания поверхностей в помещениях, твердой мебели|, медицинских приборов и оборудования, белья, посуды, предметов ухода за больными.

Перечисленные дезинфицирующие средства| далеко не полностью исчерпывают список эффективных препаратов.

К мероприятиям профилактической дезинфекции| относят также мытье рук с мылом (необходимо осуществлять систематически как персоналу, так и больным детям), кипячение воды, соблюдения санитарных правил при раздаче пищи.

Текущую дезинфекцию| проводят для снижения инфицированности предметов обстановки, помещений, которые находятся возле источника инфекции. Обеззараживают все выделения больного и предметы к которым прикасался больной. Особенно важна текущая дезинфекция| при кишечных инфекционных заболеваниях.

Существуют механические, физические и химические способы дезинфекции|. При механическом способе стирают белье, моют руки, удаляют с поверхностей пыль и грязь влажной тряпкой. К физическим способам относится кипячение, эффективность которого растет при добавлении в воду бикарбоната натрия (20 г на 1 л воды), хозяйственного мыла (10—20 г на 1 л воды). Применяют также водяной пар, что уничтожает не только микроорганизмы, но и споры. Химические способы дезинфекции| являются самыми распространенными и заключаются в применении разных дезинфицирующих| растворов.

Заключительную дезинфекцию проводят для полной ликвидации возбудителей в боксе, палате, отделении. Дезинфекции подлежат помещения, предметы быта, одежда. Важным методом заключительной дезинфекции помещений является их обработка с помощью гидропульта смесью различных дезсредств. Заключительной может быть и дезинфекция поверхностей путем протирания или мытья их. Некоторые предметы (например книги, мягкая мебель, обувь) необходимо дезинфицировать в дезинфицирующих камерах.