3.Визначення цукру (глюкози)

Якісна проба (проба Гайнеса)

Проба заснована на властивості глюкози відновлювати гідрат окису міді в гідрат закису міді (жовтий колір) чи закис міді (червоний колір).

Реактиви:

реактив Гайнеса (суміш розчинів сірчанокислої міді, їдкого натру і гліцерину).

Хід дослідження:

У пробірку наливають 3 - 4 мл розчину Гайнеса, додають 8 - 10 крапель сечі і нагрівають до кипіння. За наявності цукру колір сечі змінюється від коричнювато-зеленого до червоного, в залежності від кількості цукру.

0ценка: У нормі цукру в сечі немає.

Кількісне визначення цукру сечі

Поляриметричний метод:

Принцип методу полягає у використанні властивості глюкози обертати площину поляризації вправо. За кутку обертання поляризованого променя можна визначити кількість глюкози.

Хід визначення:

Сеча повинна бути прозорою, не містити білка, кислої реакції. Для цього сечу підкисляють слабкою оцтовою кислотою, кип'ятять, охолоджують і фільтрують. Трубку поляриметра заповнюють профільтрованої сечею без бульбашок повітря, накривають шліфованим склом, загвинчують щільно, насухо витирають і поміщають в апарат.

Визначення виробляють через 2 - 3 хвилини після заповнення трубки, так як коливання частинок рідини заважає дослідженню. Оптично активний розчин глюкози, відхиляючи промінь, змінює інтенсивність світла в окулярі; відновити освітленість можна, повернувши аналізатор на певний кут. Кут відхилення виражається в градусах шкали приладу. Кут відхилення в 1 градус відповідає 1% глюкози при довжині трубки 18,94; якщо довжина 9,47 - отриманий результат помножити на 2.

Глюкозо-толерантний тест

Показання для застосування. Пероральний глюкозо-толерантний тест необхідно використовувати у випадку, коли вміст глюкози в крові не дає можливості встановити діагноз порушення толерантності до глюкози або діабету.

Спосіб застосування та дози. Пацієнт не повинен зменшувати кількість їжі протягом 3 днів до проведення тесту. Безпосередньо перед проведенням тесту пацієнт не повинен вживати їжу протягом 10-16 годин. Тест проводиться зранку. Спочатку визначається рівень глюкози в крові натще. Після цього протягом 5хвилин треба випити 75 г глюкози, розчиненої в 250 мл води. Через 2 години визначається рівень глюкози в крові.

Оцінка результатів. Оцінити результати тесту можна за наведеною таблицею (дані стосуються вмісту глюкози в капілярній крові).

Догляд за дитиною,хворою на діабет

Психологом надаються дані щодо особисто-характерологічних особливостей хворого та рекомендації по їх корекції. В санаторії діти і підлітки, хворі на цукровий діабет, перебувають разом з батьками. В обов’язки батьків входить постійний нагляд за дітьми і контроль за дотриманням режиму інсулінотерапії, дієтичного харчування, фізичним і психоемоційним навантаженням.

Існує кілька основних режимів введення інсуліну:

11. дві ін’єкції інсулінів короткої і середньої дії перед сніданком і вечерею (традиційна схема);

12. дві ін’єкції інсулінів короткої і середньої дії перед сніданком і вечерею + ін’єкція інсуліну короткої дії перед обідом (інтенсифікована або базисно-болюсна схема);

13. інтенсифікована схема з переносом ін’єкції інсуліну середньої тривалості дії з вечері на 21-23 годину;

14. ін’єкції інсуліну короткої дії перед основними прийомами їжі та інсуліну тривалої дії на ніч;

15. подрібнене введення інсуліну короткої дії 4-5 разів на добу, у т.ч. 3 рази – перед основними прийомами їжі.

У дітей бажане застосування людських (напівсинтетичних або генноінженерних) інсулінів. Ознаками компенсації цукрового діабету і, відповідно, адекватності інсулінотерапії, є гарне самопочуття дитини, рівний адекватний настрій, задовільний рівень фізичної й інтелектуальної працездатності, показників фізичного і статевого розвитку, нормальні розміри печінки, стабільний перебіг хвороби (відсутність різких коливань рівня глікемії і схильності до гіпоглікемічного й кетоацидотичного станів). Поряд з цими ознаками найважливіше значення має контроль глікемічного і глюкозуричного профілів. Глікемія до їди (препрандіальна) повинна бути не вище 10 ммоль/л. У дітей молодшого віку у зв’язку з небезпекою гіпоглікемії зазначені показники можуть бути трохи вище. У нічний час рівень глікемії повинний бути в межах 6,5-8 ммоль/л. Фізичне навантаження повинне бути невід’ємною частиною лікування, його треба проводити через 1-2 години після їжі, коли рівень глюкози в крові підвищується. При цьому фізичне навантаження сприяє зниженню рівня глюкози в крові після їжі і у ряді випадків може замінити додаткове введення інсуліну, особливо якщо його доза невелика. Коли діабет компенсований, чи відмічається лише помірна гіперглікемія при відсутності ацетону в сечі, фізичні вправи приводять до зниження рівня глюкози в крові і потребі в інсуліні.

4.-тромбоцитопенія. зупинити носову кровотечу на до госпітальному етапі, госпіталізація: антигістамінні середники, дицинон (етамзилат), гормони ( преднізолон), переливання тромбоцитарної маси.

Невідкладна допомога при носовій кровотечі.

1. Посадити дитину з опущеним головним кінцем. • Профілактика аспірації та заковтування крові та появи кривавої блювоти.

2.Розщепити стискаючий одяг. • Забезпечення екскурсії легенів.

3. Забезпечити доступ свіжого повітря. • Полегшення дихання.

4. Створити спокійну обстановку. • Дитина збуджена, налякана.

5. Притисніть крило носа до носової перегородки з від-

повідного боку. • Механічна зупинка кровотечі.

6.Приложити холод до перенісся, потилиці, грілку до ніг. • Зменшення притоку крові до порожнини носа.

7.Затампонувати носовий хід ватним тампоном, попередньозмочивши його 3% розчином перекису во-

дню, розчином вікасолу, гіпертонічним розчином. • Забезпечення місцевої зупинки кровотечі.

• Перекис водню, гіпертонічний розчин мають припікаючий ефект.

• Вікасол має кровоспинну дію.

8.В/м ввести :Вікасол,Глюконат кальцію • Вікасол має кровоспинну дію.• Глюконат кальцію має кровоспинну дію і укріпляє судинну стінку. 0,1 мл/рік,1,0 мл/рік

9. Встановити причину носової кровотечі і постаратися

ліквідувати її. • Носова кровотеча – це симптом, а не діагноз.

10.Провести оксигенотерапію. • недостатності.

Білет 9.

1.Гострий ломерулонефрит-це одне з найбільш частих захворювань нирок у дітей, що призводять до розвитку хронічної ниркової недостатності та ранньої інвалідизації. За поширеністю він є другим після інфекції сечовивідних шляхів серед набутої патології нирок у дитячому віці. Назва захворювання походить від слів glomus - клубочок і nephros - нирка і свідчить про те, що уражуються ниркові клубочки, розташовані безпосередньо в тканині нирки.

Розвиток

Розвиток гломерулонефриту пов'язаний з гострими і хронічними захворюваннями різних органів, головним чином стрептококової природи. Найбільш часто це ангіни, скарлатина, гнійні ураження шкіри (стрептодермії), пневмонії. Причиною розвитку гломерулонефриту може послужити і ГРВІ, кір, вітряна віспа.

Лікування гломерулонефриту у дітей

В активній фазі гострого гломерулонефриту необхідний строгий постільний режим протягом 4-6 тижнів. Кількість хлориду натрію, включаючи утримання його в харчових продуктах не повинен перевищувати 1 грама на добу. Вміст натрію в дієті поступово збільшуються до фізіологічної норми до кінця першого місяця від початку хвороби (загостренні) в тому випадку, якщо клініко-лабораторні дані вказують на ремісію.

У залежності від причин захворювання та особливостей клінічного перебігу можуть використовуватися антибіотики. Доцільно застосування препаратів, спрямованих проти стрептококової інфекції - пеніциліну, напівсинтетичних пеніцилінів. Обов'язковою є санація хронічних вогнищ інфекції (карієс зубів, хронічний тонзиліт).

При розвитку нефротичного синдрому призначають гормони кори надниркових залоз (кортикостероїди) - преднізолон. Лікування рекомендується продовжувати не менше 4 тижнів після настання повної ремісії.

Препарати з групи цитостатиків, які пригнічують активність імунопатологічних реакцій, використовують при відсутності ефекту від гормонів і при затяжному перебігу захворювання.

Ефективне застосування препаратів, що нормалізують процеси кровообігу в капілярах - антикоагулянти непрямої дії, гепарин та його аналоги, нестероїдні протизапальні засоби (індометацин).

Для нормалізації артеріального тиску використовують каптоприл, еналаприл та інші гіпотензивні засоби.

Симптоматичну терапію проводять у відповідності з наявністю тих чи інших скарг та клінічних особливостей. Призначають за свідченнями серцеві глікозиди, препарати теофіліну, аспаркам, сечогінні засоби, вітаміни.

Одним з найбільш ефективних методів лікування хронічної ниркової недостатності є гемодіаліз.