- •1. Хірургічне лікування виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки
- •Класифікація
- •Ендоскопічна зупинка кровотечі.
- •Медикаментозна гемостатична терапія.
- •Пенетруюча виразка
- •Малігнізована виразка
- •2. Хвороби жовчного міхура і жовчних шляхів
- •Характер оперативних втручань при ускладнених формах холециститу
- •3. Ендоскопічна хірургія у лікуванні жовчнокам'яної хвороби
- •Ускладнення лапароскопічної холецистектомії Пошкодження позапечінкових жовчних протоків
- •Жовчевитікання
- •4. Захворювання підшлункової залози
- •5. Захворювання стравоходу
- •Загальні синдроми захворювань стрвоходу
- •Загальні методи діагностики захворювань стравоходу
- •Рентгенологічне дослідження
- •Ендоскопічне дослідження
- •Тести для виявлення функціональних порушень
- •Захворювання стравоходу
- •Дивертикули стравоходу
- •6. Захворювання середостіння
- •7. Гнійні захворювання легенів та плеври
- •8. Діагностика та лікування вроджених вад серця
- •Відкрита артеріальна протока
- •Дефекти міжшлуночкової перегородки
- •Дефекти міжпередсерцевої перегородки
- •Тетрада фалло
- •Ізольований стеноз легеневої артерії
- •9. Діагностика та лікування набутих вад серця
- •Класифікація набутих вад серця:
- •1. Мітральний стеноз
- •2. Мітральна недостатність
- •3. Аортальний стеноз
- •4. Аортальна недостатність (недостатність клапана аорти)
- •Клініка і діагностика, хірургічне лікування мітрального стенозу
- •Клініка, діагностика, хірургічне лікування вад аортального клапану
- •10. Обстеження та лікування хворих із захворюваннями артерій
- •11. Облітеруючі захворювання артерій
- •I. Перехресне стегново-стегнове шунтування.
- •II. Підключично-стегнове шунтування
- •III. Трансмедіастінальне аорто-стегнове біфуркаційне шунтування
- •12. Консервативна терапія облітеруючих захворювань
- •13. Діагностика та принципи хірургічного лікування оклюзійно-стенотичних уражень брахіоцефальних артерій
- •14. Аневризми черевної аорти
- •Показання і протипоказання до реконструктивної операції
- •Розрив аневризми черевної частини аорти.
- •15. Тромбози та емболії магістральних артерій
- •Диференційна діагностика
- •16. Гостра травма судин Класифікація травм судин
- •17. Варикозна хвороба вен нижніх кінцівок
- •Сеар - класифікація
- •I. Клінічна класифікація
- •II. Етіологічна класифікація
- •III. Анатомічна класифікація
- •18. Гострі тромбози вен нижніх кінцівок
- •19. Діагностика, лікування, профілактика тромбоемболіі легеневої артерії
- •20. Посттромбофлебітичний синдром нижніх кінцівок
- •21. Хірургія лімфатичних судин кінцівок
- •Посібник з хірургічних хвороб для студентів V – VI курсів медичних факультетів та інтернів-хірургів
- •69309 М. Запоріжжя, вул. Маяковського, 26
- •69309 М. Запоріжжя, вул. Маяковського, 26
Розрив аневризми черевної частини аорти.
Розрив аневризми черевної частини аорти є однією зі складних проблем хірургії судин, обумовлених крововтратою, труднощями виконання операції, операційними і післяопераційними ускладненнями. У зв'язку з цим стає зрозумілим інтерес хірургів до питання про частоту розриву аневризм черевної частини аорти. Разом з тим ця необхідність диктується також альтернативою: що є більш небезпечним для життя хворого - реконструктивна операція з приводу аневризми черевної частини аорти або погроза її розриву, з огляду на те, що розриви аневризми черевної частини аорти є "драматичним" природним результатом. Випливає також, що розрив аневризми у кожному конкретному випадку загрожує життю хворого. Летальність при розриві аневризми черевної частини аорти на тлі геморрагічного шоку складає 100%. За даними літератури, частота розриву аневризми черевної частини аорти складала 0,06 на 1000 населення, для осіб старших за 60 років вона досягала 0,29 на 1000 населення. Розрив аневризм черевної частини аорти напряму залежить від їхнього діаметра. При діаметрі аневризми 7 см ризик розриву складає 70-80%, при діаметрі від 5 до 7 см - 30%, при діаметрі до 5 см - лише 5%.
Клінічна картина розриву аневризм черевної частини аорти різноманітна і не має типової симптоматики. Розвиток ускладнених форм аневризм черевної частини аорти нерідко є першою клінічною ознакою захворювання.
Характерними клінічними ознаками розриву аневризм черевної частини аорти є: гострий, наростаючий біль у животі і поперековій області, колапс, наявність пульсуючого пухлиновидного утворення у животі або зменшення його у розмірах при розриві аневризми у черевну порожнину. Однак, ця характерна тріада симптомів /колапс, біль і пульсуючі утворення у животі/ спостерігається лише у 34,6% хворих.
Колапс або шок у хворих з розривом аневризм черевної частини аорти обумовлені великою крововтратою, особливо небезпечною при розриві аневризми у вільну черевну порожнину. Розрив аневризми черевної частини аорти в заочеревинний простір звичайно протікає у два періоди. Перший, бурхливий період клінічних проявів розриву аневризм змінюється періодом вдаваного благополуччя, обумовленого тампонадою розриву стінки аорти. Цей період може тривати протягом декількох годин або доби.
Розрив аневризми в органи травного тракту характеризується розвитком клініки шлунково-кишкової кровотечі, вираженим болем у животі.
При розриві аневризми черевної частини аорти у нижню порожнисту вену розвивається клініка прогресуючої правошлункової недостатності.
Серед інших клінічних проявів розриву аневризм черевної частини аорти відзначають перитонеальні ознаки (13,3% хворих), блювоту (у 8%), понос і ішемію нижніх кінцівок (4%).
Ультразвукова ехолокація ускладнених аневризм черевної частини аорти має високу діагностичну цінність. Методика ультразвукової діагностики включає подовжнє і поперечне сканування черевної частини аорти. Характерною ознакою розриву аневризми черевної частини аорти при ультразвуковому скануванні є наявність гематоми у заочеревинному просторі. На розрив аневризми вказує також наявність дефекту в стінці аневризми і рідини у черевній порожнині.
Показання до невідкладної операції при розриві аневризми черевної частини аорти є абсолютними. Тому, хірургічна тактика при встановленому розриві аневризми повинна бути активною, спрямованою на зупинку кровотечі, боротьбу із шоком і виконання реконструктивної операції.
Хірургічний доступ при оперативному лікуванні розриву інфраренальної аневризми черевної частини аорти повинний займати мінімальний відрізок часу, забезпечити вільний підхід до аорти, аневризми та здухвинних артерій. При ускладнених інфраренальних аневризмах черевної частини аорти значних розмірів застосовується серединна лапаротомія від мечоподібного відростка до лобка.
Хірургічне лікування розривів інфраренальних аневризм черевної частини аорти може бути радикальним або паліативним. При застосуванні цих операцій варто прагнути того, щоб складність їхнього виконання була мінімальною, а час оперативного втручання - максимально коротким.
При радикальному лікуванні розриву аневризм черевної частини аорти необхідна наступна послідовність операційної техніки: виділення і накладення затисків на черевну аорту проксимальніше і дистальніше від аневризми, подовжнє розсічення аорти по передній стінці, видалення тромбів, формування проксимального анастомозу без перетинання задньої стінки черевної частини аорти. Бранши протеза анастомозують із зовнішніми здухвинними або загальними стегновими артеріями.
Таким чином, оперативне лікування або ендопротезування аневризми черевної частини аорти доволяє при планових операціях досягти у більшості випадків добрих результатів.
При розривах аневризми черевної аорти результати значно гірші, і летальність досягає у спеціалізованих відділеннях від 30 до 50 відсотків.
Тому необхідно більш раннє виявлення аневризми і планове оперативне лікування або ендопротезування.