- •1. Хірургічне лікування виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки
- •Класифікація
- •Ендоскопічна зупинка кровотечі.
- •Медикаментозна гемостатична терапія.
- •Пенетруюча виразка
- •Малігнізована виразка
- •2. Хвороби жовчного міхура і жовчних шляхів
- •Характер оперативних втручань при ускладнених формах холециститу
- •3. Ендоскопічна хірургія у лікуванні жовчнокам'яної хвороби
- •Ускладнення лапароскопічної холецистектомії Пошкодження позапечінкових жовчних протоків
- •Жовчевитікання
- •4. Захворювання підшлункової залози
- •5. Захворювання стравоходу
- •Загальні синдроми захворювань стрвоходу
- •Загальні методи діагностики захворювань стравоходу
- •Рентгенологічне дослідження
- •Ендоскопічне дослідження
- •Тести для виявлення функціональних порушень
- •Захворювання стравоходу
- •Дивертикули стравоходу
- •6. Захворювання середостіння
- •7. Гнійні захворювання легенів та плеври
- •8. Діагностика та лікування вроджених вад серця
- •Відкрита артеріальна протока
- •Дефекти міжшлуночкової перегородки
- •Дефекти міжпередсерцевої перегородки
- •Тетрада фалло
- •Ізольований стеноз легеневої артерії
- •9. Діагностика та лікування набутих вад серця
- •Класифікація набутих вад серця:
- •1. Мітральний стеноз
- •2. Мітральна недостатність
- •3. Аортальний стеноз
- •4. Аортальна недостатність (недостатність клапана аорти)
- •Клініка і діагностика, хірургічне лікування мітрального стенозу
- •Клініка, діагностика, хірургічне лікування вад аортального клапану
- •10. Обстеження та лікування хворих із захворюваннями артерій
- •11. Облітеруючі захворювання артерій
- •I. Перехресне стегново-стегнове шунтування.
- •II. Підключично-стегнове шунтування
- •III. Трансмедіастінальне аорто-стегнове біфуркаційне шунтування
- •12. Консервативна терапія облітеруючих захворювань
- •13. Діагностика та принципи хірургічного лікування оклюзійно-стенотичних уражень брахіоцефальних артерій
- •14. Аневризми черевної аорти
- •Показання і протипоказання до реконструктивної операції
- •Розрив аневризми черевної частини аорти.
- •15. Тромбози та емболії магістральних артерій
- •Диференційна діагностика
- •16. Гостра травма судин Класифікація травм судин
- •17. Варикозна хвороба вен нижніх кінцівок
- •Сеар - класифікація
- •I. Клінічна класифікація
- •II. Етіологічна класифікація
- •III. Анатомічна класифікація
- •18. Гострі тромбози вен нижніх кінцівок
- •19. Діагностика, лікування, профілактика тромбоемболіі легеневої артерії
- •20. Посттромбофлебітичний синдром нижніх кінцівок
- •21. Хірургія лімфатичних судин кінцівок
- •Посібник з хірургічних хвороб для студентів V – VI курсів медичних факультетів та інтернів-хірургів
- •69309 М. Запоріжжя, вул. Маяковського, 26
- •69309 М. Запоріжжя, вул. Маяковського, 26
8. Діагностика та лікування вроджених вад серця
Вроджені вади серця є розповсюдженою патологією, що займає перше місце серед вроджених аномалій розвитку внутрішніх органів. Несвоєчасна діагностика вади серця, неправильна тактика призводять до смерті дитини, у той час як своєчасна корекція гемодинамічних порушень гарантує нормальний розвиток дитини. Лікар будь-якої спеціалізації повинен знати основні принципи діагностики і тактики лікування хворого з вродженою вадою серця.
Вроджені вади серцево-судинної системи є досить розповсюдженою патологією і займають перше місце серед усіх вроджених каліцтв розвитку внутрішніх органів.
Діагностика вроджених вад серця у більшості випадків не має значних складностей, варто тільки твердо засвоїти, що підхід до топічної діагностики вади лежить через розуміння сутності гемодинамічних порушень при тій чи іншій ваді.
В основу багатьох класифікацій вад серця покладений характер гемодинамічних порушень, Найбільш прийнятною, з практичної точки зору, є класифікація, що розділяє вади за станом легеневого кровотоку на три групи: 1- пороки з гіперволемією, 2- гіповолемією, 3 – нормоволемією.
Практично всі відомі вади серця підпадають під цю класифікацію і мають ряд загальних клінічних і рентгенологічних ознак, що дозволяє у більшості випадків уточнити, до якої групи належить кожна конкретна вада. Диференціювати вади між собою доводиться у межах однієї гемодинамічної групи, що значно полегшує задачу визначення діагнозу.
З метою топічної діагностики вроджених вад серця запропоновано безліч різноманітних схем. Найбільш виправданою є схема синдромної діагностики, розроблена Є. М. Мєшалкіним. Синдромна діагностика ґрунтується на вивченні сутності клінічних симптомів і їхньої ролі у виявленні патогенетичних груп симптомів-синдромів, розпізнавання яких дає уявлення про захворювання і загальний стан хворого.
Синдромна діагностика вад серця заснована на наступних принципах:
Визначення вродженості захворювання.
Виявлення вад серця із раннім ціанозом: (первинно-сині).
3. Визначення характеру зміни кровотоку по малому колу кровообігу: гіповолемія, гіперволемія, нормоволемія.
Синдром недокровотоку (гіповолемія) по малому колу може бути обумовлений стенозом легеневої артерії, або скиданням крові праворуч-ліворуч. Обсяг скидання венозної крові в артеріальне русло залежить від виразності анатомічної перешкоди і величини дефекту перегородок. Наслідком скидання венозної крові в артеріальне русло є зменшення кровотоку через легені, гемодинамічна гіпоксія.
Ціаноз з'являється з моменту народження до 3-4 років. В анамнезі у хворих частими є задухо-ціанотичні напади, при огляді - зміни нігтьових лож за типом годинного скла, кінцевих фаланг – за типом барабанних паличок. При аускультації визначається ослаблення П тону на легеневій артерії. Рентгенологічно: підвищена прозорість легеневих полів, западання П дуги по лівому контуру серця, гіпертрофія правого шлуночка. В аналізах крові: поліцітемія, підвищення в'язкості крові, підвищення гематокрита. Синдром найбільш виражений при тетраді Фалло, крайнього ступеня стенозу легеневої артерії.
Синдром збільшеного кровотоку (гіперволемія) по малому колу спостерігається при вадах зі скиданням крові ліворуч - праворуч.
У хворих відзначається блідість шкірних покровів, часті респіраторні захворювання, посилення П тону на легеневій артерії, вибухання дуги легеневої артерії, посилення судинного малюнка легень. У подальшому з'являються симптоми легеневої гіпертензії.
Синдром гіперволемії спостерігається при дефектах перегородок серця, відкритій артеріальній протоці та ін.
Визначення локальних симптомів вади (аускультація, ехокардіографія).
Встановлення механізмів компенсації пороку: гіпертрофія лівого чи правого шлуночків, інші механізми компенсації.