Загальні методи діагностики захворювань стравоходу

При клінічному обстеженні хворого варто звернути увагу на його загальний стан, активність, ступінь схуднення, наявність метастазів (Вірховський метастаз на шиї).

Основними методами, що встановлюють причину дисфагії, є рентгенологічне та ендоскопічне дослідження стравоходу.

Рентгенологічне дослідження

При оглядовому рентгенологічному дослідженні іноді на тлі клітковини заднього середостіння вдається виявити тінь пухлини, збільшені лімфовузли, зміни легеневої тканини. Патологію стравоходу успішно виявляють за допомогою техніки тугого наповнення, включаючи карциноми, що охоплюють стравохід по периферії, пептичні структури, великі виразки та хватальні грижі. Контрастне дослідження стравоходу проводиться суспензією сірчанокислого барію різної консистенції, а при різко порушеній прохідності стравоходу застосовуються водорозчинні препарати. Рентгенологічне дослідження стравоходу буде неповним, якщо не досліджено шлунок та дванадцятипалу кишку.

Ендоскопічне дослідження

Ендоскопічне дослідження обов'язково випливає за рентгенологічним:

• При ахалазії кардії відзначене розширення стравоходу з тим або іншим ступенем езофагіта. Кардія звужена рівномірно.

• При дивертикулах визначається вхід до нього. Іноді ендоскоп потрапляє у дивертикул. Виявляється езофагіт різного ступеня.

• При рубцевих стриктурах можна бачити вхід у стриктуру, езофагіт різного ступеня над стриктурою.

• При пептичних стриктурах визначається рівень стравосхідно-шлункового переходу, можна бачити рефлюкс зі шлунка у стравохід, картина езофагіта або стриктура нижньої третини стравоходу.

• При інтрамуральних доброякісних пухлинах - випинання незміненої або розтягнутої слизової. При внутрішньопросвітних пухлинах - м'яка рухлива поліповидна пухлина з незміненої слизової. Таким чином, повноцінне клінічне обстеження хворих дозволяє виявити причини дисфагії, уточнити стадію патологічного процесу і вибрати раціональний шлях лікування.

Тести для виявлення функціональних порушень

Стаціонарна (продовжена) манометрія

Стравохідна манометрія – це техніка, яку широко використовують для досліджень моторної функції стравоходу та його сфінктерів. Метод дозволяє виявити ступінь порушення перистальтики при ахалазії, дифузному спазмі стравоходу, гіпертензії нижнього сфінктера, а також ідентифікує неспецифічні розлади перистальтики стравоходу та її вторинні порушення, пов’язані з системними захворюваннями, такими як склеродермія, дерматомеозіт, поліміозит або змішані захворювання сполучної тканини. Комбінація 24-годинної стравохідної манометрії зі стравохідним та шлунковим рН-моніторингом - найбільш розповсюджений фізіологічний спосіб обстеження хворих з порушенням перистальтики верхнього відділу шлунково-кишкового тракту.

Стандартний тест на рефлюкс з використанням кислоти

Стандартний тест на рефлюкс з використанням кислоти здійснюють наступною манометрією за допомогою розташування рН-електроду на 5 см вище за верхній край нижнього сфінктера стравоходу. Катетер манометру потім тимчасово продвигають у шлунок та інфузують 300 мл 0,1н розчину НСL. рН стравоходу моніторують у той час, як пацієнт здійснює глибокий вдих, процедури Вальсальви та Мюллера, а також кахлевий рух. Зменшення рН стравоходу менш ніж на 4 одиниці свідчить про очевидність рефлюкса. У хворих з тяжким рефлюксом може бути зафіксована нездатність звільняти стравохід від кислоти після рефлюкса. Чуттєвість до стандартного тесту складає 59%, специфічність – 98%, точність – 81%.

Також застосовують такі методики: радіографічне визначення шлунково-стравохідного рефлюкса, сцинтіографічне визначення шлунково-стравохідного рефлюкса, відео/кіно радіографія, томографія стравоходу та середостіння.