46. Управління чистим оборотним капіталом

Поняття чистого оборотного капіталу, його значення та механізм розрахунку (10); поточні фінансові потреби: механізм розрахунку, способи їх регулювання, зв'язок з чистим оборотним капіталом(10)

А)У загальному вигляді чистий оборотний капітал, або чисті оборотні кошти, можна визначити як різницю між оборотними активами підприємства та короткостроковими зобов'язаннями (короткостроковими позиковим капіталом). перевищення чистого оборотного капіталу над оптимальною потребою є свідченням неефективного використання ресурсів на підприємстві. Недолік чистого оборотного капіталу говорить про неможливість підприємства своєчасно розраховуватися за своїми короткостроковими зобов'язаннями, що може привести до банкрутства.

Чистый оборотный капитал необходим для поддержания финансовой устойчивости предприятия, поскольку превышение оборотных средств над краткосрочными обязательствами означает, что предприятие не только может погасить свои краткосрочные обязательства, но и имеет резервы для расширения деятельности

Існує два варіанти визначення величини чистого оборотно-го капіталу1:

1-й варіант: ЧОК = ВК + ДЗ – НОА

2-й варіант: ЧОК = ОА – КО

ВК- власний капітал;

ДЗ - довгострокові зобов'язання;

НОА - необоротні активи;

ОА - оборотні активи;

КО - короткострокові зобов’язання.

Б) Політика управління оборотним капіталом підприємства являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, раціоналізації і оптимізації структури джерел їх фінансування. Реалізація вказаної політики має забезпечити довгострокову виробничу і ефективну фінансову діяльність підприємства, що досягається через пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи.

Таке досягнення компромісу зводиться до рішення двох важливих завдань:

- Забезпечення платоспроможності. Для будь-якого підприємства достатній рівень ліквідності, тобто здатність вчасно розраховуватись за короткостроковою кредиторською заборгованістю, є однією з найважливіших характеристик стабільності господарської діяльності. Втрата ліквідності загрожує додатковими витратами і періодичними зупинками виробничого підприємства.

- Забезпечення прийнятного обсягу, структури і рентабельності активів. Різні рівні різних поточних активів по-різному впливають на прибуток. Тому кожне рішення, пов’язане з визначенням рівня грошових коштів, дебіторської заборгованості і виробничих запасів, необхідно розглядати як з позицій рентабельності даного виду активів, так і з позицій оптимальної структури оборотних засобів

Консервативний підхід до фінансування оборотних активів передбачає, що за рахунок власного і довгострокових зобов’язань повинні фінансуватися необоротні активи, постійна частина оборотних активів і близько половини змінної їх частини. Друга половина змінної частини оборотних активів повинна фінансуватися за рахунок короткострокового позикового капіталу. Такий тип політики фінансування оборотних активів забезпечує високий рівень фінансової стійкості підприємства (за рахунок мінімального обсягу використання короткострокових позикових коштів), однак збільшує витрати власного капіталу на їх фінансування, що призводить до зниження рівня його рентабельності.

Вартість такого капіталу за такого фінансування дуже висока, але ризик залишитись без коштів є мінімальним.

Помірний (або компромісний) підхід до фінансування оборотних активів передбачає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу мають фінансуватися необоротні активи, постійна частина оборотних активів, в той час як за рахунок короткострокового позикового капіталу – весь обсяг змінної їх частини. Такий тип політики фінансування поточних активів забезпечує прийнятний рівень фінансової стійкості підприємства і рентабельність використання власного капіталу, наближену до середньоринкової норми прибутку на капітал.

Агресивний підхід до фінансування оборотних активів передбачає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу фінансуються необоротні активи, невелика частка постійної їх частини (не більше половини), в той час як за рахунок короткострокового позикового капіталу – переважна частина постійної і вся змінна частина оборотних активів. Така модель фінансування створює проблеми у забезпеченні поточної платоспроможності і фінансової стійкості підприємства. Разом з тим, вона дозволяє здійснювати операційну діяльність з мінімальною потребою у власному капіталі, а отже, забезпечувати найбільш високий рівень його рентабельності. За такого фінансування вартість капіталу мінімальна, проте ризик, пов’язаний з проблемою ліквідності, досить високий