21. Дивідендна політика підприємства

Типи дивідендної політики(10); фонд виплати дивідендів: механізм формування, коефіцієнт виплат(10)

Дивідендна політика — це політика щодо розподілу отриманого підприємством прибутку за умови, що власники підприємства мають право на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів. Дивідендна політика включає рішення щодо виплати прибутку власникам та реінвестування його у виробничу діяльність і тому тісно пов'язана з одним із основних напрямів діяльності фінансових менеджерів — управлінням структурою капіталу.

Типи дивідендної політики

Консервативна – згідно з якою пріоритетною метою розподілу прибутку є виробничий розвиток, а не поточне споживання у формі дивідендних виплат. Зростає вартість чистих активів підприємства, а відповідно й ринкова вартість;

Поміркована (компромісна) – згідно з якою в процесі розподілу прибутку поточні інтереси акціонерів щодо дивідендних виплат стабільно збалансовані з потребами формування власних фінансових ресурсів для забезпечення розвитку підприємства;

Агресивна – яка передбачає постійне зростання дивідендних виплат незалежно від результатів фінансової діяльності. Забезпечує високу ринкову вартість акцій то формує позитивний імідж підприємства серед потенційних інвесторів, проте може призвести до фінансових ускладнень, оскільки можливості самофінансування підприємства за рахунок прибутку стають обмеженими.

2. Для виплати дивідендів формується фонд виплати дивідендів

Коефіцієнт виплати, або дивідендний вихід, характеризує пропорції розподілу чистого прибутку (після погашення фіксованих зобов'язань) на виплату дивідендів та фінансування інвестиційних потреб. До фіксованих зобов'язань належить виплата за рахунок прибутку основної суми боргу за кредитом, погашення облігаційних позик, виплата дивідендів за привілейованими акціями.

Є два способи визначення коефіцієнта виплати дивідендів: 1-й спосіб:

К_в=Д_в/ЧП_а*100%

де Кв — коефіцієнт виплати дивідендів;

Да — поточний дивіденд на одну акцію, виплачений грошима; ЧПа — чистий прибуток акціонерного товариства в розрахунку на одну акцію після погашення фіксованих зобов'язань.

2-й спосіб:

К_в=ФВД/ЧП*100%

де ФВД — фонд виплати дивідендів за вирахуванням фіксованих зобов'язань (або інакше називається "масою" дивідендів);

ЧП чистий прибуток AT після погашення фіксованих зобов'язань.

22. Політика управління прибутком підприємства

Визначення прибутку та його розподіл у контексті розвитку підприємств(10); поняття політики управління прибутком та механізм його розподілу (10)

Прибу́ток — це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Чистий прибуток це прибуток після сплати податків. Прибуток також визначають як суму, на яку зріс власний капітал компанії за даний період у результаті діяльності цієї компанії.

Використанню прибутку передує його розподіл. Це важливий економічний важіль, що забезпечує гармонізацію економічних інтересів держави, підприємства як господарюючого суб'єкта ринку, його трудового колективу. Порядок розподілу прибутку підприємства залежить від чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини підприємства з бюджетом, формами власності й організаційно-правовим статусом підприємства.

Отриманий підприємством прибуток направляється на виплату податків та обов'язкових платежів, що сплачуються з прибутку, і на утворення чистого прибутку. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, використовується для матеріального заохочення і соціального розвитку, формування резервного фонду, фондів комерційного ризику, виробничого розвитку, виплати дивідендів, поповнення інших фондів, що формуються за рішенням підприємства. Розмір фондів фінансових коштів, що утворюються підприємством за рахунок чистого прибутку, не регламентується, за винятком резервного фонду (для акціонерних товариств)

Поняття управління прибутком є багатооб'ємним, а сам прибуток виконує багато різноманітних функцій, але головними напрямками управління прибутком: його формування та розподіл.

Для ефективного ведення політики розподілу прибутку необхідно дотримуватись наступних принципів:

1. першочергове виконання зобов’язань перед державою;

2. встановлення зацікавленості у кращих результатах господарювання;

3. створення пільгових умов для окремих суб’єктів господарювання, діяльність яких має велике економічне значення для інвесторів.

Відповідно до принципів та напрямків розподілу прибутку, можна виділити наступні питання, розв’язання яких має забезпечити оптимальний розподіл прибутку підприємства:

— забезпечення погашення податкових зобов’язань суб’єкта господарювання (сплата податку на прибуток підприємств);

— обслуговування залученого у попередніх періодах власного капіталу суб’єкта господарювання;

— формування фондів-коштів та резервів для використання наступних періодах.