29. Управління прибутком підприємства

Сутність та основні підходи до визначення прибутку (10) основна мета та механізм управління формування операційного прибутку (10)

Прибуток – перевищення доходів від продажу товарів і послуг над витратами на виробництво і продаж цих товарів; узагальнюючий показник фінансових результатів господарської діяльності; визначається як різниця між виторгом від реалізації продукту господарської діяльності і сумою витрат факторів виробництва на цю діяльність у грошовому вираженні

Характеризуючи надлишок надходжень над витратами ресурсів, прибуток є метою підприємницької діяльності та основним її економічним показником.

Прибуток виконує дві найважливіші функції:

1) характеризує кінцеві фінансові результати діяльності підприємства,

розмір його грошових нагромаджень;

2) є головним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний

розвиток підприємства (податок на прибуток — найважливіший елемент доходів

державного бюджету).

В економічній теорії і господарській практиці розрізняють економічний прибуток,

бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток

Бухгалтерський прибуток — різниця між загальним доходом і явними

витратами. Економісти називають такий прибуток бухгалтерським (чи інакше

госпрозрахунковим), тому що вона враховує при розрахунку тільки явні (грошові)

платежі, що фіксуються в бухгалтерській звітності підприємства.

BP = TR — EC,

де ВР — бухгалтерський прибуток;

TR — загальний доход;

ЕС — явні витрати.

Економічний прибуток — різниця між загальним доходом і загальними

витратами фірми, явними і неявними.

EP = TR — TC,

де ЕР — економічний прибуток;

ТС = ЕС + IC;

IC — неявні витрати.

Нормальний прибуток — це той мінімальний прибуток, що повинний заробити

підприємець, якщо він хоче залишитися у своєму бізнесі і продовжувати

діяльність. Це — плата за виконання підприємницьких функцій.

Поняття «нормальний прибуток» часто використовують для позначення

альтернативних (неявних) витрат капіталу фірми. Нормальний прибуток — це

прибуток, від якого власник фірми відмовляється, використовуючи свої власні

ресурси у своїй фірмі, але яку він міг би одержати, вкладаючи свої ресурси в

іншу справу.

Операційний прибуток, який часто називають прибутком, рівний по величині валового прибутку за мінусомневиробничих витрат. 

Управління формуванням прибутку є складовою системою загального

управління прибутком, що, окрім цього, охоплює і управління його розподі-

лом. Ця система виконує такі завдання: збільшення обсягу прибутку загалом

за рахунок збільшення його від основної та інших видів діяльності; зниження

витрат у процесі його формування; забезпечення стабільності в одержанні

прибутку; розподіл одержання прибутку в часі.

Для ефективного управління прибутком необхідно мати достатню ін-

формаційну базу для прийняття оптимальних управлінських рішень. Такою

базою виступають результати аналізу прибутку, доходів та витрат. Джерелом

вихідних даних для проведення такого аналізу слугує річна фінансова звіт-

ність підприємства та маркетингові дослідження ринку.

Для ефективного управління прибутком підприємства доцільно виок-

ремлювати такі системи його аналізу:

● горизонтальний – порівняння показників прибутку в динаміці;

● вертикальний (структурний) – визначення структури прибутку за сферами

діяльності, видами продукції, а також структурний аналіз податків, активів,

капіталу; структурний аналіз розподілу прибутку;

● порівняльний аналіз прибутку;

● аналіз коефіцієнтів рентабельності, ефективності розподілу прибутку, ін-

ших фінансових коефіцієнтів;

● інтегральний аналіз прибутку

система управління прибутком дає змогу

вирішувати такі завдання:

● забезпечення максимізації обсягу прибутку, що формується відповідно до ре-

сурсного потенціалу підприємства;

● забезпечення оптимальної пропорційності між рівнем прибутку і допусти-

мим рівнем ризику;

● забезпечення високої якості прибутку, що формується;

● забезпечення виплат необхідного рівня доходу на інвест