23. Політика управління прибутком підприємства

Розподіл прибутку у контексті розвитку підприємств(5); норма розподілу прибутку(10); фактори, що впливають на формування прибутку(5)

Розподіл прибутку у контексті розвитку підприємств;

Основні напрямки використання прибутку у контексті розвитку підприємства: — Фінансування інвестиційних проектів (придбання основних засобів, нематеріальних активів, вкладення в коштовні папери, придбання контролю над іншими підприємствами); — Покриття потреби в операційному капіталі; — Покриття непокритого збитку минулих періодів; — Збільшення статутного капіталу; — Додаткові внески в резервний капітал; — Викуп акцій (інших корпоративних прав) власної емісії;

Напрямки використання прибутку, що споживається: — Резервування під грошові дивідендні виплати наступних періодів; — Гарантування виплати дивідендів по привілейованих акаціями. - виплата дивідендів акціонерам, (для підприємствам з акціонерною формою власності).

б)норма розподілу прибутку;

В економічній теорії показник норми прибутку визначається за формулою:

Нп= П/АК*100%, де Нп - норма при-ку, %; П - маса пр-ку;АК- сума авансового кап-лу

Показник норми прибутку дає можливість визначити ефективність використання всього авансового капіталу, ступінь його прибутковості. Чим вища норма прибутку підприємства, тим ефективніше використовується авансований капітал.

На показник норми прибутку впливають чинники: 1) величини маси прибутку. Збільшення маси прибутку при тій самій величині авансованого капіталу показує ступінь вигідності підприємництва; 2) зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції. При незмінному рівні цін економія витрат на засоби виробництва -один із найважливіших чинників зростання маси і норми прибутку в нинішніх умовах; 3) рівня ринкових цін на продукцію, які визначають у кінцевому рахунку величину прибутку, а отже, і норму прибутку; 4) швидкості обігу авансованого капіталу на виробництво капіталу. Збільшення швидкості обігу авансованого капіталу дає можли-вість отримати більшу масу прибутку без відповідного збільшення авансованого у виробництво капіталу, а отже, і зростання річної норми прибутку.

в)фактори, що впливають на формування прибутку

Чинники, що впливають формування прибутку:

1)Зовнішні (природні умови, соц..-ек.умови, рівень розвитку міжнародних зв’язків, ціни на енергоносії та виробничі ресурси, податкова політика в державі, політико-правове середовище.

2)Внутрішні: 2.1 Основні (Обсяг продаж, рівень витрат, асортимент, якість, ціна, структура витрат і продаж). 2.2. Неосновні (цінові порушення, порушення умов праці, порушення стандартів якості, порушення податкового законодавства)

24. Розподіл витрат і валова маржа

Види, класифікація витрат (5); графічна інтерпретація динаміки витрат (5); економічний зміст та основа операційного аналізу (10)

Види, класифікація витрат

Усі витрати можна поділити на перемінні й постійні, прямі і непрямі, релевантні і не релевантні.

Перемінні витрати змінюються в цілому прямо пропорційно об'єму виробництва продукції. Це можуть бути витрати на сировину й матеріали для основного виробництва, заробітна плата основних виробничих робітників, витрати на збут продукції й ін.

Постійні витрати необхідно розглядати в короткостроковому періоді, так називаному релевантному діапазоні. Це витрати що не залежать від обсягів виробництва. До постійних витрат можна віднести орендну плату, амортизаційні відрахування, заробітну плату керівників і ін. Постійні витрати також поділяють на постійні розподілені (включаються до собівартості продукції), постійні нерозподілені ( зменшують прибуток).

Прямі витрати - це витрати підприємства, пов'язані безпосередньо з процесом виробництва чи реалізацією товарів (послуг). Ці витрати можуть бути легко віднесені до конкретного виду продукції. Наприклад, сировина, матеріали, зарплата основних робітників, амортизація конкретних верстатів і інші.

Непрямі витрати не зв'язані безпосередньо з виробничим процесом, їх не можна легко співвідносити з певною продукцією. До таких витрат можна віднести зарплату керівників, торгових агентів, теплоенергію, електроенергію для допоміжного виробництва.

Релевантні витрати - це витрати, що залежать від прийняття управлінських рішень.

Нерелевантні витрати не залежать від прийняття управлінськи

в)економічний зміст та основа операційного аналізу.

Операційний аналіз (аналіз CVP витрат, обсягів реалізації та прибутку або аналіз беззбитковості) – аналітичний підхід до вивчення взаємозв’язку між витратами та доходами підприємства при різних рівнях виробництва. Доцільність CVP- аналізу витікає ще й з того, що моделювання різних комбінацій обсягів продаж, витрат і прибутку, дає можливість вибрати найбільш оптимальну їх комбінацію, що забезпечує вимоги не тільки покриття витрат, тобто беззбитковість, але й умови розширеного відтворення.

Головним у CVP- аналізі є аналіз беззбитковості. Він базується :

– на поділі витрат на змінні і постійні;

– на розрахунку точки беззбитковості, що дає можливість встановити її критичне значення, при якому рівень виробництва ( продаж) забезпечує нульовий фінансовий результат, тобто при рівності витрат виробництва і виручки від продажу –підприємство вже не несе збитків, але ще й не має прибутку.

При цьому, методика аналізу беззбитковості базується ще й на таких умовах, які повинні дотримуватися: 1)витрати і виручка від реалізації товарів визначені і знаходяться в лінійній залежності з лінією виробництва; 2) всі витрати поділяються на постійні і змінні, з обов’язковим дослідженням їх поведінки; 3) постійні витрати залишаються незалежними від обсягу в межах досліджуваного діапазону релевантності; 4) величини витрат і ціни залишаються незмінними протягом всього планового періоду; 5) обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації при незначній зміні залишків нереалізованої продукції на початок і кінець періоду.