1. Предмет історії економічної думки.

2. Метод дослідження в історії економічної думки.

3. Періодизація історії економічної думки.

4. Економічні погляди в країн стародавнього світу та середньовіччя.

5. Економічні погляди Стародавнього Китаю. Конфуцій . Легізм . Трактат "Гуань-цзи"

6. Економічна думка Стародавньої Греції.Ксенофонт Платон Аристотель

7. Економічні погляди Стародавнього Риму. Катон Тиберій Гай

8. Економічні погляди середньовіччя. Вчення каноністів про „справедливу ціну”. Фома Аквінський

9. Економічні ідеї феодалізму. Ібн Хальдун

10. Ранній меркантилізм. Теорія грошового балансу. В.Стаффорд, Г.Скаруффі.

11. Зрілий меркантилізм. Теорія торгового балансу. Т. Мен, Ж. Кольбер, А. Монкретьєн.

12. В.Петті

13. Французьке відгалуження класичної політекономії. П.Буагільбер

14. Економічні погляди Р. Кантільона Перший погляд на оборот суспільного капіталу.

15. Історичні умови виникнення фізіократизму Аналіз чистого продукту.

16. «Економічна таблиця» Ф.Кене

17. Подальше поглиблення вчення фізіократів. А.Р.Ж.Тюрго

18. А.Сміт Вчення про багатство нації. Дослідження про природу і причини багатства націй”

19. А. Сміт про розподіл праці, причини виникнення та його обмеження, про походження грошей.

20. Вчення А. Сміта про дійсну і номінальну цінність товару.

21. А. Сміт про складові частини ціни товару. «Догма» Сміта.

22. А. Сміт про природну і ринкову ціну товарів.

23. А. Сміт про капітал, його нагромадження та застосування.

24. Д.Рікардо - Початки політичної економії та оподаткування” Визначення предмета економічної науки. Вчення про вартість.

25. Д.Рікардо про земельну ренту, заробітну платню та прибуток.

26. Т. Мальтуса: закон народонаселення,

27. Наукові здобутки Ж.Б.Сея

28. Дж. Ст. Мілль (1806–1873)

29. Зародження системи національної політичної економії в Німеччині. Історична школа

30. Витоки маржиналізму. О. Курно Й. Тюнен Госсен

31. Австрійська школа маржиналізму. К.Менгер Ф.Візер

32. Лондонська школа маржиналізму. В. Джевонс

33. Лозанська школа. Л. Вальрас і В. Парето

34. Американське відгалуження маржиналізму. Дж. Б. Кларк

35. «Капітал» К. Маркса

36. Російське відгалуження марксизму. Ленін

37. Економічні здобутки М.І.Туган-Барановського М. Кондратьєва

38. Кембриджська школа. «Принципи економікс» А. Маршалла

39. Розвиток А. Маршаллом теорії попиту та пропозиції.

40. Зрівноважена модель А Маршалла. Механізм встановлення ринкової рівноваги.

41. Розвиток кембриджської школи. А. Пігу

42. Кейнсіанство. Дж. М. Кейнс Критика постулатів класичної школи.

43. Задані, залежні і незалежні величини в моделі Дж. М. Кейнса.

44. Соціалізація інвестицій і теорія зайнятості Дж. М. Кейнса. Теорія мультиплікатора Р. Кана

45. Рекомендації Дж. М. Кейнса щодо державного регулювання економіки.

46. Інституціоналізм та основні етапи його розвитку.

47. Т. Веблен (1857-1929 р.р.)

48. Кон'юнктурно-статистичний напрям в інституціоналізмі. В. Мітчелл

49. Дж. Коммонс

50. „Нове індустріальне суспільство” Дж. К. Гелбрейта. Теорія конвергенції.

51. Критика кейнсіанства. Наступ консерватизму. Ф. Хайєк, Л. Мізес.

52. Причини виникнення монетаризму у 70-х р.р. ХХ ст. М.Фрідмен

53. Загальні положення та практичні рекомендації сучасного монетаризму.

54. Теорія економіки пропозиції. Крива Лаффера.

55. Теорії адаптивних та раціональних передбачень. Р. Лукас

56. Теорії економічного зростання та економічного розвитку. Римський клуб.

57. Теорія соціального ринкового господарства. Реформи Л. Ерхарда.

58. П. Самуельсон .Концепція «кейнсіансько-неокласичного синтезу».

59. Неоінституціоналізм. Методологічні особливості та загальні напрямки дослідження.

60. Теорія прав власності та трансакційні витрати. Теорема Р. Коуза.

1. Предмет історії економічної думки.

ИЭМ относится к общественным наукам.Однако прежде чем говорить о предмете науки обратимся к ее простейшему элементу – экономической мысли. Она начала зарождаться в глубокой, древности.Прорыв в осмыслении экономической действительности произошел в Древней Греции в V-ІІІвв. до н.э., когда удалось вычленить экономическую мысль в виде объекта анализа. Выделение экономической мысли связано с именем греческого философа Аристотеля. Именно ему на уровне формальной логики удалось отделить от обыденного мышления абстрактное. Результатом этого процесса стало появление категорій.Экономическая мысль имеет с одной стороны объективную действительность, а с другой результат ее отражения, собственно саму мысль. Законы мышления человека, как и действительность ее породившая объективны, а значит по сути объективна и экономическая мысль, хотя субъективна по форме.

Следует помнить и о периоде времени, когда появляется экономическая мысль. Одно дело отражение экономических процессов в начале формирования общества , другое дело его развитое состояние и третье – период упадка. Мысль может иметь разные степени глубины познания явлений. Прежде чем ее изучать, нужно найти ту сторону действительности, которую она отражает. Это четко укажет на проблемы, которые в ней подняты и те которых в ней нет.ПРЕДМЕТ истории экономических учений. Им является исторический процесс возникновения, развития, борьбы и смены системы экономических взглядов. В советской истории экономической мысли преобладали взгляды, относящиеся к политэкономии. Она сердцевина истории экономических учений, хотя предмет науки шире и включает в себя историю развития всех экономических наук. В предмете "Истории, экономических учений", акцент сделан не только на сами теории, но и их реальное воздействие на ход экономического развития. Они объективный фактор экономического развития. Таким образом, теперь мы можем дать полное определение предмета «Истории экономической мысли» как исторический процесс возникновения, развития, борьбы и смены экономических идей в связи с решением задач хозяйственной практики.

2.Метод дослідження в історії економічної думки.

Метод истории экономических учений включает в себя все богатство методов отдельных экономических теорий, но имеет свой собственный отражающий экономический процесс как органическое целое.Наиболее обстоятельно данный подход был применен К.Марксом. Он применяется и в ИЭМ. В его основе, как указывалось ранее, лежит формационный подход, который является одним их наиболее разработанных, но не единственным.Экономической мысли присущ классовый характер. Господствующий класс формирует господствующую идеологию.

Другой подход к истории экономической мысли - цивилизационный и связан с размывом классовой структуры. Так в нем отсутствует единое мнение на центральную категорию – цивилизацию.

Имеется и третий подход к исследованию экономической мысли – метод истории культур, принадлежащий русскому философу Петериму Сорокину.Методологию изучения ИЭМ можно свести к следующим правилам:

1. Выяснение влияния экономической среды на сущность экономических теорий. Правда, одни и те же факты могут не одинаково трактоваться. Интересно, что экономист и математик Курно сомневался во влиянии экономистов на экономическую политику также как на язык преподавателей грамматики.

2. Привязка теории ко времени и странам.

3. Изучение зрелых форм теории.

4. Изучение наиболее важной для страны теории.

5. Рассмотрение теорий во временном аспекте и по экономическим школам. Семейный подход.

6. Изучение теорий на языке оригинала.

Историко-генетический метод исследования дает возможность выявить исторические условия возникновения и развития экономических идей, их наследственность, общие закономерности и историческую специфику в содержании и познавательных приоритетах экономических теорий, взаимосвязь экономических учений с полити кой и хозяйственной практикой.

Системно- структурный метод исследования способствует пониманию эволюции экономической науки как целостного системного процесса во всем разнообразии его внутренних и внешних связей, структурных элементов и уровней.

Проблемно- логический метод исследования раскрывает глубинные сущностные характеристики истории экономических учений на основе выявления внутренней логики экономических теорий, их категориального и понятійного апарата. Такое построение анализа дает возможность представить историю экономических учений как объективно обусловленную историю постановки и решения теоретических и практических проблем..

Компаративный (сравнительно- исторический) метод исследования дает возможность выявить общее и особенное в разных экономических учениях, проследить роль традиций и революций в истории идей, взаимодействие общего, особенного и одиничного в тот или иной период развития экономической науки, что способствует усовершенствованию критериев классификации и типологизации экономических учений, взвешенной оценки их содержания и структуры.