- •Міністерство освіти та науки україни
- •Ужгородський національний університет
- •Юридичний факультет
- •Кафедра конституційного права та порівняльного правознавства
- •1.1 Історія розвитку порівняльного правознавства
- •1.3 Розвиток ідей порівняльного правознавства в середні віки
- •1.4 Сучасний етап розвитку порівняльного правознавства
- •Розділ 2 порівняльне правознавство як наука та навчальна дисципліна
- •2.1 Поняття порівняльного правознавства
- •2.2 Об'єкт і предмет порівняльного правознавства
- •2.3 Структура порівняльного правознавства
- •2.4 Принципи порівняльного правознавства
- •Розділ 3 роль порівняльного правознавства в житті суспільства
- •3.1 Основні цілі і функції порівняльного правознавства
- •3.2 Місце і роль порівняльного правознавства в системі юридичної освіти
- •3.3 Наукова значимість порівняльного правознавства
- •3.4 Практична значимість порівняльного правознавства
- •4.1 Поняття методології порівняльного правознавства
- •4.2 Види порівняння
- •4.3 Об’єкт (предмет) порівняння. Рівні порівняння
- •4.4. Значення порівняння
- •Розділ 6 класифікація національних правових систем
- •Розділ 7 правові сім’ї
- •Розділ 8 романо-германський тип правової системи
- •8.1 Поняття та історія становлення романо-германського типу правової системи
- •8.2 Система права та її структура
- •8.3 Джерела романо-германської системи права а) нормативно-правовий акт у системі джерела права
- •Б) правовий звичай
- •Д) роль судової практики
- •Розділ 9 англо-американський тип правової системи
- •9.1 Система англійського права
- •Норма права
- •9.2 Джерела права Судовий прецедент.
- •Закон в англійській правовій системі.
- •Правова доктрина.
- •Делегована правотворчість.
- •Принципи права.
- •9.3 Специфічні риси американської правової системи
- •Можна виділити наступні відмінності між американською та англійською правовими системами:
- •10.2 Джерела права пострадянських правових систем
- •10.3 Структура права
- •10.4 Правова система України: процеси формування
- •Розділ 11 північноєвропейська (скандинавська) група правових систем
- •11.1 Загальна характеристика скандинавської групи правових систем
- •11.2 Джерела (форми) права скандинавських країн
- •11.3 Система права.
- •11.4 Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії
- •Розділ 12 мусульманське право
- •12.1 Поняття мусульманського права
- •12.2 Джерела мусульманського права
- •Мусульмансько-правова доктрина
- •Принципи права
- •12.4 Система мусульманського права та її структура
- •Норма мусульманського права
- •12.4 Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика
- •Розділ 13 порівняльне дослідження міжнародного та національного (внутрідержавного) права
- •13.1 Самостійний характер систем міжнародного і національного права
- •13.2 Загальне й особливе в міжнародному праві та національних правових системах
- •13.3 Характер взаємозв'язку і взаємодії міжнародного і внутрішньодержавного права
- •Глава 14 правові системи у федеративних і міждержавних об'єднаннях
- •14.1 Порівняльно-правовий аналіз у федераціях і об'єднаннях конфедеративного типу
- •14.2 Порівняльний аналіз законодавств держав — учасників Співдружності Незалежних Держав
- •14.3 Право Європейського Союзу
- •14.4 Правовий розвиток в рамках Ради Європи
- •Розділ 15
- •Розділ 16 розвиток галузей права в окремих державах
- •16.1 Конституційне право
- •16.2 Порівняльний аналіз цивільного права
- •16.3 Адміністративне право
- •16.4 Кримінальне право
- •Розділ 17 механізм зближення національних правових систем
- •17.1 Зближення національних законодавств
- •17.2 Модельні законодавчі акти й особливості уніфікації правових норм
- •Уніфікація правових норм
- •Бисага ю.М., палінчак м.М., сідак м.В., рогач о.Я., гарагонич о.В., бєлов д.М., митровка я.В.
- •В авторській редакції
16.4 Кримінальне право
Виділення цієї галузі права для порівняльного аналізу зумовлюється її стійкістю і важливим місцем в системі права всіх держав. Для неї характерні чітко фіксовані правові норми з властивим їм трьохелементним складом, переважна концентрація норм у кримінальних кодексах.
Кримінальне право з давніх часів виконує охоронну функцію в сфері взаємин держави і громадян. Воно має в собі історичні доктрини права, збагачуючи в 20 ст. новими ідеями. Демократичні принципи кримінального права одержують загальне визнання і підтримку міжнародних організацій.
Кримінальне право США розвивалося дуже суперечливо. З одержанням незалежності окремі штати підтверджували у своїх конституціях і ордонансах продовження дії старого, англійського права. Допускалася його переробка і включення окремих положень у нові акти. Протягом XIX ст. багато штатів приймають свої кримінальні кодекси, і цим самим формується "дворівневе" кримінальне право США і штатів. Дві кримінально-правові системи дотепер розвиваються паралельно.
У федеральному кримінальному законодавстві базова роль належить положенням Конституції 1787 р., що має кримінально-правовий характер. Але їхня деяка невизначеність дозволила розширювати сферу регулювання. У 1948 р. Конгрес видав акт, яким норми кримінального права були перероблені і включені у вигляді закону в розділ 18 (ч. 1) Зводу законів США. Перший розділ присвячений загальним положенням, інші глави розташовані за абеткою. Частина кримінально-правових норм знаходиться в інших розділах Зводу. Проте, дослідники — американські і вітчизняні — відзначають складність юридичних формулювань і відсутність термінологічної однаковості
Найбільш могутнім правотворчим фактором федерації можна вважати появу Зразкового кримінального кодексу 1962 р., підготовленого Комісією Інституту американського права. Багато штатів при відновленні своїх кримінальних кодексів сприйняли (повністю чи частково) його положення. І в даний час кримінальний кодекс штату звичайно включається в Звід законів штату (у виді його розділу чи глави).
Визначення злочину міститься найчастіше в статтях, присвячених роз'ясненню понять, термінів. Воно характеризується такими ознаками, як заборона діяння кримінальним законом і караність. Збережено колишній розподіл злочинів на фелонії як найбільш тяжкі і місдімінори зі своїми класами. Оновлено класифікацію основних форм винності, їх чотири ("з метою", "зі свідомістю", "необережно", "недбало"). Привертає увагу інститут кримінальної відповідальності корпорацій поряд з фізичними особами. Мова йде про їхню майнову відповідальність.
Мета покарання — кара, лякання, позбавлення можливості робити злочин, виправлення. Їхній баланс коливається в зв'язку з ростом злочинності.
Специфічний дуалізм кримінального права США обумовлює необхідність розмежування норм кримінального законодавства федерації і штатів. Федеральні акти безпосередньо діють на всій території країни за певних умов (при зазіханнях з "федеральним елементом") і у відношенні всіх злочинів на федеральних територіях (у національних парках, кораблях, літаках і т.п.). І проте не завжди вдається уникнути "подвійного покарання".
Французьке кримінальне право останніх двох сторіч розвивалося під впливом Декларації прав людини і громадянина 1789 р. У ній були такі принципово важливі положення, як рівність громадян перед законом, немає злочину і немає покарання, не зазначених у законі, презумпція невинності та ін. У Конституції Франції 1958 р. є посилання на цю Декларацію, що додає конституційний зміст названим положенням. Зазначимо, що в Конституціях ФРН і Італії містяться положення кримінально-правового характеру.
Кримінальний кодекс Франції 1810 р. був класичним джерелом кримінального права, що захищали від зазіхань право приватної власності. Надалі КК піддавався переглядам і уточненню, зміні цілого ряду його положень у 1832, 1863 роках. Зміни вносилися і підзаконними актами — декретами, ордонансами, декретами-законами. Така практика збереглася і після Конституції 1958 р., хоча саме нові закони демократизували зміст кримінального законодавства.
Найбільша реформа кримінального права відбулася в липні 1992 р., коли були затверджені чотири Закони: про зміни загальних положень кримінального кодексу, про зміни положень КК, що відносяться до покарання за злочини проти людини, про зміни положень КК, що відносяться до покарання за злочини і злочини проти власності, про зміни положень КК, що відносяться до покарання за злочини проти нації, держави і суспільного порядку.
Таким чином, після 180 років у Франції з'явився новий кримінальний кодекс. Автори передмови до видання КК російською мовою відзначають чотири основні ідеї кримінального кодексу:
захист прав людини, його життя, здоров'я, сприятливого навколишньої природного середовища, безпеки праці;
суворе дотримання принципу законності в правовій державі;
відновлення кодексу в зв'язку із сучасними потребами боротьби зі злочинністю;
гуманізація кримінальної відповідальності і покарання.
Кримінальне право Англії є відображенням доктрини загального права. Статути і судові прецеденти є його основними джерелами. У країні відсутній кримінальний кодекс, і в цьому полягає найбільш примітна особливість англійського кримінального законодавства. Воно розвивалося і розвивається переважно шляхом видання законів, що регулюють Особливу частину кримінального права. До них можна віднести Закон про убивство 1957 р., Закон про кримінальне право 1967 р., Закон про кримінальне право 1977 р. (відповідальність за змову), Закон про кримінально караний замах 1981 р., Закон про злочинне заподіяння шкоди майну 1971 р. (формула необережності), Закони про крадіжку 1968 р. і 1978 р., Закон про помилкові повідомлення 1988 р.1
І в законах, що відносяться до інших галузей права, нерідко містяться кримінально-правові норми. Ними установлюється відповідальність за ті чи інші види злочинів. Фахівці відзначають також наявність норм матеріального карного права в законах карно-процесуального характеру.
У змістовному плані цікаві наступні положення. По-перше, в останні роки скасований розподіл злочинних діянь на фелонії і місдімінори, що було встановлено законом про кримінальне право 1967 р. Уведена нова класифікація злочинних діянь: "арештні" і "неарештні". По-друге, злочинні діяння розрізняють по процесуальних підставах (злочини, переслідувані по обвинувальному акту, у порядку сумарного виробництва магістратами, змішана юрисдикція). По-третє, до основних видів покарання віднесене позбавлення волі, пробація (іспит), штраф.