16.4 Кримінальне право

Виділення цієї галузі права для порівняльного аналізу зумовлюється її стійкістю і важливим місцем в системі права всіх держав. Для неї характерні чітко фіксовані правові норми з властивим їм трьохелементним складом, переважна концентрація норм у кримінальних кодексах.

Кримінальне право з давніх часів виконує охоронну функцію в сфері взаємин держави і громадян. Воно має в собі історичні доктрини права, збагачуючи в 20 ст. новими ідеями. Демократичні принципи кримінального права одержують загальне визнання і підтримку міжнародних організацій.

Кримінальне право США розвивалося дуже суперечливо. З одержанням незалежності окремі штати підтверджували у своїх конституціях і ордонансах продовження дії старого, англійського права. Допускалася його переробка і включення окремих положень у нові акти. Протягом XIX ст. багато штатів приймають свої кримінальні кодекси, і цим самим формується "дворівневе" кримінальне право США і штатів. Дві кримінально-правові системи дотепер розвиваються паралельно.

У федеральному кримінальному законодавстві базова роль належить положенням Конституції 1787 р., що має кримінально-правовий характер. Але їхня деяка невизначеність дозволила розширювати сферу регулювання. У 1948 р. Конгрес видав акт, яким норми кримінального права були перероблені і включені у вигляді закону в розділ 18 (ч. 1) Зводу законів США. Перший розділ присвячений загальним положенням, інші глави розташовані за абеткою. Частина кримінально-правових норм знаходиться в інших розділах Зводу. Проте, дослідники — американські і вітчизняні — відзначають складність юридичних формулювань і відсутність термінологічної однаковості

Найбільш могутнім правотворчим фактором федерації можна вважати появу Зразкового кримінального кодексу 1962 р., підготовленого Комісією Інституту американського права. Багато штатів при відновленні своїх кримінальних кодексів сприйняли (повністю чи частково) його положення. І в даний час кримінальний кодекс штату звичайно включається в Звід законів штату (у виді його розділу чи глави).

Визначення злочину міститься найчастіше в статтях, присвячених роз'ясненню понять, термінів. Воно характеризується такими ознаками, як заборона діяння кримінальним законом і караність. Збережено колишній розподіл злочинів на фелонії як найбільш тяжкі і місдімінори зі своїми класами. Оновлено класифікацію основних форм винності, їх чотири ("з метою", "зі свідомістю", "необережно", "недбало"). Привертає увагу інститут кримінальної відповідальності корпорацій поряд з фізичними особами. Мова йде про їхню майнову відповідальність.

Мета покарання — кара, лякання, позбавлення можливості робити злочин, виправлення. Їхній баланс коливається в зв'язку з ростом злочинності.

Специфічний дуалізм кримінального права США обумовлює необхідність розмежування норм кримінального законодавства федерації і штатів. Федеральні акти безпосередньо діють на всій території країни за певних умов (при зазіханнях з "федеральним елементом") і у відношенні всіх злочинів на федеральних територіях (у національних парках, кораблях, літаках і т.п.). І проте не завжди вдається уникнути "подвійного покарання".

Французьке кримінальне право останніх двох сторіч розвивалося під впливом Декларації прав людини і громадянина 1789 р. У ній були такі принципово важливі положення, як рівність громадян перед законом, немає злочину і немає покарання, не зазначених у законі, презумпція невинності та ін. У Конституції Франції 1958 р. є посилання на цю Декларацію, що додає конституційний зміст названим положенням. Зазначимо, що в Конституціях ФРН і Італії містяться положення кримінально-правового характеру.

Кримінальний кодекс Франції 1810 р. був класичним джерелом кримінального права, що захищали від зазіхань право приватної власності. Надалі КК піддавався переглядам і уточненню, зміні цілого ряду його положень у 1832, 1863 роках. Зміни вносилися і підзаконними актами — декретами, ордонансами, декретами-законами. Така практика збереглася і після Конституції 1958 р., хоча саме нові закони демократизували зміст кримінального законодавства.

Найбільша реформа кримінального права відбулася в липні 1992 р., коли були затверджені чотири Закони: про зміни загальних положень кримінального кодексу, про зміни положень КК, що відносяться до покарання за злочини проти людини, про зміни положень КК, що відносяться до покарання за злочини і злочини проти власності, про зміни положень КК, що відносяться до покарання за злочини проти нації, держави і суспільного порядку.

Таким чином, після 180 років у Франції з'явився новий кримінальний кодекс. Автори передмови до видання КК російською мовою відзначають чотири основні ідеї кримінального кодексу:

1. захист прав людини, його життя, здоров'я, сприятливого навколишньої природного середовища, безпеки праці;

2. суворе дотримання принципу законності в правовій державі;

3. відновлення кодексу в зв'язку із сучасними потребами боротьби зі злочинністю;

4. гуманізація кримінальної відповідальності і покарання.

Кримінальне право Англії є відображенням доктрини загального права. Статути і судові прецеденти є його основними джерелами. У країні відсутній кримінальний кодекс, і в цьому полягає найбільш примітна особливість англійського кримінального законодавства. Воно розвивалося і розвивається переважно шляхом видання законів, що регулюють Особливу частину кримінального права. До них можна віднести Закон про убивство 1957 р., Закон про кримінальне право 1967 р., Закон про кримінальне право 1977 р. (відповідальність за змову), Закон про кримінально караний замах 1981 р., Закон про злочинне заподіяння шкоди майну 1971 р. (формула необережності), Закони про крадіжку 1968 р. і 1978 р., Закон про помилкові повідомлення 1988 р.¹

І в законах, що відносяться до інших галузей права, нерідко містяться кримінально-правові норми. Ними установлюється відповідальність за ті чи інші види злочинів. Фахівці відзначають також наявність норм матеріального карного права в законах карно-процесуального характеру.

У змістовному плані цікаві наступні положення. По-перше, в останні роки скасований розподіл злочинних діянь на фелонії і місдімінори, що було встановлено законом про кримінальне право 1967 р. Уведена нова класифікація злочинних діянь: "арештні" і "неарештні". По-друге, злочинні діяння розрізняють по процесуальних підставах (злочини, переслідувані по обвинувальному акту, у порядку сумарного виробництва магістратами, змішана юрисдикція). По-третє, до основних видів покарання віднесене позбавлення волі, пробація (іспит), штраф.