- •Міністерство освіти та науки україни
- •Ужгородський національний університет
- •Юридичний факультет
- •Кафедра конституційного права та порівняльного правознавства
- •1.1 Історія розвитку порівняльного правознавства
- •1.3 Розвиток ідей порівняльного правознавства в середні віки
- •1.4 Сучасний етап розвитку порівняльного правознавства
- •Розділ 2 порівняльне правознавство як наука та навчальна дисципліна
- •2.1 Поняття порівняльного правознавства
- •2.2 Об'єкт і предмет порівняльного правознавства
- •2.3 Структура порівняльного правознавства
- •2.4 Принципи порівняльного правознавства
- •Розділ 3 роль порівняльного правознавства в житті суспільства
- •3.1 Основні цілі і функції порівняльного правознавства
- •3.2 Місце і роль порівняльного правознавства в системі юридичної освіти
- •3.3 Наукова значимість порівняльного правознавства
- •3.4 Практична значимість порівняльного правознавства
- •4.1 Поняття методології порівняльного правознавства
- •4.2 Види порівняння
- •4.3 Об’єкт (предмет) порівняння. Рівні порівняння
- •4.4. Значення порівняння
- •Розділ 6 класифікація національних правових систем
- •Розділ 7 правові сім’ї
- •Розділ 8 романо-германський тип правової системи
- •8.1 Поняття та історія становлення романо-германського типу правової системи
- •8.2 Система права та її структура
- •8.3 Джерела романо-германської системи права а) нормативно-правовий акт у системі джерела права
- •Б) правовий звичай
- •Д) роль судової практики
- •Розділ 9 англо-американський тип правової системи
- •9.1 Система англійського права
- •Норма права
- •9.2 Джерела права Судовий прецедент.
- •Закон в англійській правовій системі.
- •Правова доктрина.
- •Делегована правотворчість.
- •Принципи права.
- •9.3 Специфічні риси американської правової системи
- •Можна виділити наступні відмінності між американською та англійською правовими системами:
- •10.2 Джерела права пострадянських правових систем
- •10.3 Структура права
- •10.4 Правова система України: процеси формування
- •Розділ 11 північноєвропейська (скандинавська) група правових систем
- •11.1 Загальна характеристика скандинавської групи правових систем
- •11.2 Джерела (форми) права скандинавських країн
- •11.3 Система права.
- •11.4 Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії
- •Розділ 12 мусульманське право
- •12.1 Поняття мусульманського права
- •12.2 Джерела мусульманського права
- •Мусульмансько-правова доктрина
- •Принципи права
- •12.4 Система мусульманського права та її структура
- •Норма мусульманського права
- •12.4 Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика
- •Розділ 13 порівняльне дослідження міжнародного та національного (внутрідержавного) права
- •13.1 Самостійний характер систем міжнародного і національного права
- •13.2 Загальне й особливе в міжнародному праві та національних правових системах
- •13.3 Характер взаємозв'язку і взаємодії міжнародного і внутрішньодержавного права
- •Глава 14 правові системи у федеративних і міждержавних об'єднаннях
- •14.1 Порівняльно-правовий аналіз у федераціях і об'єднаннях конфедеративного типу
- •14.2 Порівняльний аналіз законодавств держав — учасників Співдружності Незалежних Держав
- •14.3 Право Європейського Союзу
- •14.4 Правовий розвиток в рамках Ради Європи
- •Розділ 15
- •Розділ 16 розвиток галузей права в окремих державах
- •16.1 Конституційне право
- •16.2 Порівняльний аналіз цивільного права
- •16.3 Адміністративне право
- •16.4 Кримінальне право
- •Розділ 17 механізм зближення національних правових систем
- •17.1 Зближення національних законодавств
- •17.2 Модельні законодавчі акти й особливості уніфікації правових норм
- •Уніфікація правових норм
- •Бисага ю.М., палінчак м.М., сідак м.В., рогач о.Я., гарагонич о.В., бєлов д.М., митровка я.В.
- •В авторській редакції
3.4 Практична значимість порівняльного правознавства
Поряд із академічними, освітніми цілями порівняльне правознавство вирішує також виключно прагматичні, прикладні задачі.
У більшості вітчизняних виданнях з конституційного права, зустрічається положення, по цілком зрозумілим для сучасної України причинам, про можливість запозичення окремих норм, актів, принципів, положень й інститутів із правових систем зарубіжних країн.
Запозичення норм, принципів, положень і інститутів з державно-правових систем інших країн, безсумнівно, являє собою дуже важливий аспект змісту прикладної функції порівняльного правознавства. Але все-таки це лише один аспект, одна зі сторін тієї величезної і різнобічної практичної ролі, що відіграє порівняльне правознавство в житті міжнародного і національного співтовариства та окремої держави.
Звернемо увагу також і на такі важливі сторони порівняльного правознавства, як:
вплив порівняльного правознавства процесу правотворчості одних країн на аналогічні процеси, що відбуваються в інших країнах;
вплив порівняльного правознавства на правозастосовчий, особливо – судовий процес;
усе зростаючий вплив порівняльного правознавства на правоохоронний процес;
посилення його ролі і впливу на процес уніфікації і гармонізації права.
Аналізуючи сучасний стан порівняльного правознавства, компаративісти багатьох країн указують на те, що в порівнянні з довоєнними роками свого розвитку порівняльне правознавство як самостійна галузь знань наприкінці XX сторіччя зміцнилося не тільки в академічному плані, але і підсилило свої позиції в практичному плані.
Протягом тривалого часу, дисципліна розглядалася в основному з академічних позицій. Це було хоча і важке, але, безсумнівно, дуже цікаве заняття: адже кожному юристу завжди хочеться знати щось нове про право. У цей період практикуючі юристи, безумовно, розуміючи важливість порівняльного правознавства теоретично, не додавали йому належного значення практично.1
За останні десятиліття правовий клімат в усьому світі істотно змінився. Усе частіше порівняльно-правовий матеріал став використовуватися не тільки як джерело законодавчих, але і судових рішень. Причин для цього багато. Це — і європейська інтеграція, і зближуюча всі країни світу економічна кооперація, і просто — практична потреба юристів кожної країни при вирішенні нових правових проблем мати уявлення про те, як вирішуються вони в інших країнах.
Зміцнення і розширення "нашого глобального села", розвиває дані ідеї про посилення практичної значимості в даний час порівняльного правознавства, розкриває перед нами, "громадянами світу", небачені дотепер перспективи не тільки економічної, політичної і фінансової взаємодії, але і перспективи правового кооперування.
Зростання теоретичної і практичної значимості порівняльного правознавства, дозволило юристам з різних країн в останні роки не тільки краще розуміти свою власну діючу правову систему, але і набагато вдаліше підшукувати моделі для її удосконалювання. На це ж нерідко звертається увага й в американській літературі, з посиланням, як правило, на те, що зростання практичної значимості порівняльного правознавства повинне послужити також захисту національних інтересів США.
Розглядаючи конкретні прояви практичної значимості порівняльного правознавства для життєдіяльності кожного окремого національного співтовариства і світового співтовариства в цілому, звертаємо увагу, насамперед, на посилення його ролі і впливу на процес правотворчості.
Не випадково компаративісти в процесі аналізу функцій порівняльного правознавства й основних напрямків його впливу на навколишнє правове середовище звертали увагу в першу чергу на "законотворчу" спрямованість його діяльності. Розглядаючи порівняльне правознавство в якості "інструменту законотворчості", вони не безпідставно вказували на те, що в порівнянні з іншими напрямками його впливу, такими, наприклад, як науковий, для застосування порівняльного правознавства у законотворчій практиці характерна завжди була безперервність його прояву.
Це виражалося, зокрема, у тому, що в процесі правотворчості одних країн нерідко використовувалися законодавчі процедури, принципи, форми і прийоми правотворчості інших країн. Широко застосовувалися різні методи законодавчої діяльності. Зі сфери законодавства одних країн на законодавчу сферу діяльності інших країн періодично переносилися різні теорії, доктрини, уявлення і бачення найбільш оптимального правотворчого процесу, найбільш ефективного використання в правотворчості різних країн інститутів і форм представницької і безпосередньої демократії. Причому, практика взаємного використання досвіду правотворчої діяльності зовсім не обмежується межами окремих держав чи регіонів. Вона носить повсюдний, масовий характер і до того ж поширюється, у випадках з федераціями і конфедераціями, на складові держави та державні утворення.1
Порівняльне правознавство має справу не тільки з правовими системами і законодавчим процесом на рівні окремих країн. Не в меншому ступені воно стосується правових систем і законодавчих процесів усередині їх самих — на рівні окремих земель, провінцій чи штатів.
РОЗДІЛ 4
Методологія порівняльного правознавства