- •Міністерство освіти та науки україни
- •Ужгородський національний університет
- •Юридичний факультет
- •Кафедра конституційного права та порівняльного правознавства
- •1.1 Історія розвитку порівняльного правознавства
- •1.3 Розвиток ідей порівняльного правознавства в середні віки
- •1.4 Сучасний етап розвитку порівняльного правознавства
- •Розділ 2 порівняльне правознавство як наука та навчальна дисципліна
- •2.1 Поняття порівняльного правознавства
- •2.2 Об'єкт і предмет порівняльного правознавства
- •2.3 Структура порівняльного правознавства
- •2.4 Принципи порівняльного правознавства
- •Розділ 3 роль порівняльного правознавства в житті суспільства
- •3.1 Основні цілі і функції порівняльного правознавства
- •3.2 Місце і роль порівняльного правознавства в системі юридичної освіти
- •3.3 Наукова значимість порівняльного правознавства
- •3.4 Практична значимість порівняльного правознавства
- •4.1 Поняття методології порівняльного правознавства
- •4.2 Види порівняння
- •4.3 Об’єкт (предмет) порівняння. Рівні порівняння
- •4.4. Значення порівняння
- •Розділ 6 класифікація національних правових систем
- •Розділ 7 правові сім’ї
- •Розділ 8 романо-германський тип правової системи
- •8.1 Поняття та історія становлення романо-германського типу правової системи
- •8.2 Система права та її структура
- •8.3 Джерела романо-германської системи права а) нормативно-правовий акт у системі джерела права
- •Б) правовий звичай
- •Д) роль судової практики
- •Розділ 9 англо-американський тип правової системи
- •9.1 Система англійського права
- •Норма права
- •9.2 Джерела права Судовий прецедент.
- •Закон в англійській правовій системі.
- •Правова доктрина.
- •Делегована правотворчість.
- •Принципи права.
- •9.3 Специфічні риси американської правової системи
- •Можна виділити наступні відмінності між американською та англійською правовими системами:
- •10.2 Джерела права пострадянських правових систем
- •10.3 Структура права
- •10.4 Правова система України: процеси формування
- •Розділ 11 північноєвропейська (скандинавська) група правових систем
- •11.1 Загальна характеристика скандинавської групи правових систем
- •11.2 Джерела (форми) права скандинавських країн
- •11.3 Система права.
- •11.4 Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії
- •Розділ 12 мусульманське право
- •12.1 Поняття мусульманського права
- •12.2 Джерела мусульманського права
- •Мусульмансько-правова доктрина
- •Принципи права
- •12.4 Система мусульманського права та її структура
- •Норма мусульманського права
- •12.4 Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика
- •Розділ 13 порівняльне дослідження міжнародного та національного (внутрідержавного) права
- •13.1 Самостійний характер систем міжнародного і національного права
- •13.2 Загальне й особливе в міжнародному праві та національних правових системах
- •13.3 Характер взаємозв'язку і взаємодії міжнародного і внутрішньодержавного права
- •Глава 14 правові системи у федеративних і міждержавних об'єднаннях
- •14.1 Порівняльно-правовий аналіз у федераціях і об'єднаннях конфедеративного типу
- •14.2 Порівняльний аналіз законодавств держав — учасників Співдружності Незалежних Держав
- •14.3 Право Європейського Союзу
- •14.4 Правовий розвиток в рамках Ради Європи
- •Розділ 15
- •Розділ 16 розвиток галузей права в окремих державах
- •16.1 Конституційне право
- •16.2 Порівняльний аналіз цивільного права
- •16.3 Адміністративне право
- •16.4 Кримінальне право
- •Розділ 17 механізм зближення національних правових систем
- •17.1 Зближення національних законодавств
- •17.2 Модельні законодавчі акти й особливості уніфікації правових норм
- •Уніфікація правових норм
- •Бисага ю.М., палінчак м.М., сідак м.В., рогач о.Я., гарагонич о.В., бєлов д.М., митровка я.В.
- •В авторській редакції
1.4 Сучасний етап розвитку порівняльного правознавства
Розкриваючи даний етап у першу чергу варто з'ясувати питання яке стосується часу виникнення сучасного порівняльного права, часу, з якого починається його сучасний відлік. Існують дві точки зору з цього приводу:
1. Одні автори схильні вважати датою його виникнення 1900 р. — рік проведення першого у світі Міжнародного конгресу порівняльного правознавства. Як відомо порівняльне правознавство зародилося в Парижі в 1900 р., у період проведення там Всесвітньої виставки. А це дало можливість французьким ученим Э. Ламберту і Р. Салею як організаторам успішно провести в цей же час провест Міжнародний конгрес порівняльного правознавства. Конгрес став серйозним стимулом для розвитку науки порівняльного правознавства і методу порівняльного правознавства. Дискусія, що розгорнулася на ньому, дала поштовх для сучасних продуктивних досліджень у цій новій сфері правознавства.
2. Інші автори виходять з того, що сучасне порівняльне правознавство веде свій відлік із другої половини XIX ст. Датою його народження вважається 1869 р. — рік виникнення органызації по вивченню порівняльного законодавства у Франції і появи перших у світі кафедр по вивченню та викладанню порівняльної юриспруденції у Кембриджі й Оксфорді — в Англії.
Зрозуміло, що для глибокого і різнобічного розуміння сучасного порівняльного правознавства, так само як і будь-якого іншого етапу його розвитку, встановлення точної дати його виникнення і завершення не має принципового значення. Більш того, далеко не завжди принципово важливим є також визначення абсолютно точних тимчасових меж існування тих чи інших стадій (у рамках окремих етапів) розвитку порівняльного правознавства.
Можна виділити чотири умовні стадії розвитку сучасного порівняльного правознавства:
перша стадія розвитку порівняльного правознавства, хронологічно визначається приблизно другою половиною XIX — початком XX ст. Саме в цей час одержали широке поширення ідеї Ламберта і Салея про так називаний droit commun legislatif, що послужили своєрідним імпульсом для міжнародної уніфікації права;
друга стадія розвитку сучасного порівняльного правознавства, що охоплює 20—40-і роки двадцятого сторіччя, характеризується як стадія розвитку і досить широкого поширення думки серед учених-компаративістів про те, що порівняльне правознавство — це не окрема наука, не самостійна галузь знань, а лише особливий порівняльно-правовий метод дослідження;
характерною рисою третьої стадії розвитку сучасного порівняльного правознавства, хронологічно обмеженої рамками кінця 40—50-х років, є те, що саме в цей час починаються посилені спроби дослідження його в практичному плані як інструменту вирішення повсякденних практичних задач і одночасно приділяється підвищена увага порівняльно-правовій освіті, особливо в Європі й Америці;
четверта стадія розвитку сучасного порівняльного правознавства, що почалася в 60-х рр., відрізняється насамперед тим, що вона прямо асоціюється з цілеспрямованою розробкою компаративістами різних країн і в першу чергу відомим французьким вченим Рене Давидом доктрини "великих систем" — правових сімей1.
Досліджуючи сучасний період розвитку порівняльного правознавства, слід звернути увагу, насамперед на наступні його основні особливості і риси:
1. Сучасний етап розвитку порівняльного правознавства характеризується завершенням процесу становлення порівняльного правознавства і державознавства як самостійної галузі знань і академічної дисципліни.
Це свідчить про те, що порівняльне право, незалежно від того, чи розглядається воно як реальна чи лише як потенційна академічна дисципліна, поступово набирає силу, перетворюється у відносно самостійний академічний феномен.
2. Характерною рисою сучасного етапу розвитку порівняльного правознавства є безпрецедентне за всі роки його існування розширення сфери і географічного поширення його впливу.
Якщо раніше порівняльно-правові дослідження і практика застосування порівняльного правознавства обмежувалися головним чином сферою комерційних, торгових і інших по суті своєї цивільно-правових відносин, то на нинішньому етапі його розвитку порівняльне правознавство в тому чи іншому ступені поширює свій вплив фактично на всі сфери суспільних відносин, опосередковуваних нормами права.
Радикально розширилася і географія застосування порівняльного правознавства. В даний час уже неможливо стверджувати, як це було раніше, що основним регіоном і центром генерування ідей порівняльного права є континентальна Європа чи Англія. Що ж стосується сьогодення, то зараз у світі практично немає такої держави чи регіону, де б не розвивалися чи не використовувалися ідеї порівняльного правознавства1.
3. Важливою особливістю сучасного етапу розвитку порівняльного правознавства є його глобалізація, повсюдна інституціоналізація.
Це виявляється, зокрема, у тому, що саме на сучасному етапі створюються в ряді країн асоціації чи товариства по вивченню проблем порівняльного правознавства, відкриваються нові спеціалізовані кафедри й інститути. В університетських навчальних планах і програмах пропонуються численні спецкурси з порівняльного правознавства. У багатьох країнах випускаються спеціалізовані періодичні видання. Регулярно проводяться міжнародні конгреси, конференції і симпозіуми з порівняльного правознавства.
4. Сучасний етап розвитку порівняльного правознавства відрізняється від колишніх етапів його еволюції більш глибокою і різнобічною розробкою проблем порівняльного правознавства і державознавства, яскраво вираженим прагненням до створення на основі раніше зібраного й узагальненого емпіричного матеріалу цільної концепції порівняльного правознавства.
В даний час, у силу ряду об'єктивних обставин і, зокрема, глобальних інтегративних процесів (Західна Європа, Північна Америка та ін.), що відбуваються у світі, як ніколи виникла гостра потреба в усвідомленні і глибокому розумінні всього того, що відбувається в сучасному політичному і державно-правовому житті світу, у прагненні не тільки глибоко і всебічно осмислити сьогодення, але і спробувати передбачити хід розвитку подій, а головне — їхні наслідки в майбутньому. Це неможливо зробити за допомогою колишніх емпіричних методів і підходів. Потрібна чітка, добре розроблена теорія. Потрібні нові, що відповідають запитам і потребам нового часу ідеї2.
Виходячи з цього у вітчизняній і закордонній юридичній літературі за останні десятиліття починалися численні спроби створення "теоретичної структури" порівняльного правознавства, рішення проблем визначення статусу даної галузі знань і дисципліни, створення її понятійного апарату, установлення виконуваних нею функцій і вирішення задач, визначення його методології, установлення місця і ролі порівняльного правознавства серед інших юридичних і неюридичних наук та ін.