- •Міністерство освіти та науки україни
- •Ужгородський національний університет
- •Юридичний факультет
- •Кафедра конституційного права та порівняльного правознавства
- •1.1 Історія розвитку порівняльного правознавства
- •1.3 Розвиток ідей порівняльного правознавства в середні віки
- •1.4 Сучасний етап розвитку порівняльного правознавства
- •Розділ 2 порівняльне правознавство як наука та навчальна дисципліна
- •2.1 Поняття порівняльного правознавства
- •2.2 Об'єкт і предмет порівняльного правознавства
- •2.3 Структура порівняльного правознавства
- •2.4 Принципи порівняльного правознавства
- •Розділ 3 роль порівняльного правознавства в житті суспільства
- •3.1 Основні цілі і функції порівняльного правознавства
- •3.2 Місце і роль порівняльного правознавства в системі юридичної освіти
- •3.3 Наукова значимість порівняльного правознавства
- •3.4 Практична значимість порівняльного правознавства
- •4.1 Поняття методології порівняльного правознавства
- •4.2 Види порівняння
- •4.3 Об’єкт (предмет) порівняння. Рівні порівняння
- •4.4. Значення порівняння
- •Розділ 6 класифікація національних правових систем
- •Розділ 7 правові сім’ї
- •Розділ 8 романо-германський тип правової системи
- •8.1 Поняття та історія становлення романо-германського типу правової системи
- •8.2 Система права та її структура
- •8.3 Джерела романо-германської системи права а) нормативно-правовий акт у системі джерела права
- •Б) правовий звичай
- •Д) роль судової практики
- •Розділ 9 англо-американський тип правової системи
- •9.1 Система англійського права
- •Норма права
- •9.2 Джерела права Судовий прецедент.
- •Закон в англійській правовій системі.
- •Правова доктрина.
- •Делегована правотворчість.
- •Принципи права.
- •9.3 Специфічні риси американської правової системи
- •Можна виділити наступні відмінності між американською та англійською правовими системами:
- •10.2 Джерела права пострадянських правових систем
- •10.3 Структура права
- •10.4 Правова система України: процеси формування
- •Розділ 11 північноєвропейська (скандинавська) група правових систем
- •11.1 Загальна характеристика скандинавської групи правових систем
- •11.2 Джерела (форми) права скандинавських країн
- •11.3 Система права.
- •11.4 Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії
- •Розділ 12 мусульманське право
- •12.1 Поняття мусульманського права
- •12.2 Джерела мусульманського права
- •Мусульмансько-правова доктрина
- •Принципи права
- •12.4 Система мусульманського права та її структура
- •Норма мусульманського права
- •12.4 Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика
- •Розділ 13 порівняльне дослідження міжнародного та національного (внутрідержавного) права
- •13.1 Самостійний характер систем міжнародного і національного права
- •13.2 Загальне й особливе в міжнародному праві та національних правових системах
- •13.3 Характер взаємозв'язку і взаємодії міжнародного і внутрішньодержавного права
- •Глава 14 правові системи у федеративних і міждержавних об'єднаннях
- •14.1 Порівняльно-правовий аналіз у федераціях і об'єднаннях конфедеративного типу
- •14.2 Порівняльний аналіз законодавств держав — учасників Співдружності Незалежних Держав
- •14.3 Право Європейського Союзу
- •14.4 Правовий розвиток в рамках Ради Європи
- •Розділ 15
- •Розділ 16 розвиток галузей права в окремих державах
- •16.1 Конституційне право
- •16.2 Порівняльний аналіз цивільного права
- •16.3 Адміністративне право
- •16.4 Кримінальне право
- •Розділ 17 механізм зближення національних правових систем
- •17.1 Зближення національних законодавств
- •17.2 Модельні законодавчі акти й особливості уніфікації правових норм
- •Уніфікація правових норм
- •Бисага ю.М., палінчак м.М., сідак м.В., рогач о.Я., гарагонич о.В., бєлов д.М., митровка я.В.
- •В авторській редакції
14.3 Право Європейського Союзу
Одним з найбільших міждержавних об'єднань є Європейські співтовариства (ЄС). Європейські співтовариства – Європейське Економічне Співтовариство, Європейське об'єднання вугілля та сталі, Європейське об’єднання з атомної енергії – єдине національне об'єднання 12 західноєвропейських країн з метою створення економічного і політичного союзу держав, що входять до ЄС.
У 1992 р. у відповідності з Маастрихтським договором Європейські співтовариства перетворюються в Європейський Союз з більш суворими правилами інтеграції.
Вищим органом ЄС, що приймає рішення з найбільш важливих принципових питань діяльності цієї організації, а також обговорює вузлові міжнародні проблеми, є Європейська рада, у яку входять глави держав і урядів країн-учасниць. Робота Евроради проходить у формі засідань її учасників не рідше двох разів на рік. У них також беруть участь голова Комісії ЄС і міністри закордонних справ країн — учасниць ЄС. Рішення приймаються, як правило, консенсусом.
Керівна роль у процесі узгодження позицій країн-учасниць належить Раді ЄС. Їі сесії не рідше 4 разів на рік проводяться в різному складі, найчастіше — міністрів закордонних справ, але також і міністрів фінансів, сільського господарства, транспорту і т.д.
В організаційну структуру Ради ЄС входять більш 50 комітетів. Найважливішим з них є Комітет постійних представників, що керує всім адміністративним механізмом Ради ЄС. Об'єднані в Комітеті постійні представники урядів держав — членів ЄС мають ранг послів і виконують важливі політичні функції, у першу чергу за попередньім узгодженням позицій країн-учасниць. У структуру Комітету входять більш 40 постійних і тимчасових робочих груп.
Серед інститутів ЄС ключове становище займає утворена в 1965 р. Комісія ЄС (КЕС). Її члени, хоча і призначаються відповідними урядами, не одержують від них інструкцій і не несуть перед ними відповідальності. КЕС подає на затвердження Ради ЄС проекти рішень, може виступати як представник ЄС на переговорах із третіми країнами й у міжнародних організаціях.
Важливою ланкою в ЄС є Європейський парламент (ЕП). У нього входять 518 депутатів, що представляють більш 80 політичних партій. З 1979 р. депутати обираються шляхом прямих виборів терміном на 5 років. Його повноваження трохи розширилися. "Процедура консультацій" Ради ЄС з ЕП замінена "процедурою співробітництва", відповідно до якої Рада ЄС виносить остаточне рішення тільки після схвалення його проекту Європарламентом. У випадку відмови ЕП схвалити представлений проект він передається на доробку інститутам, що його ініціювали. З 1970 р. Європарламент щорічно затверджує бюджет ЄС. Рішення приймаються абсолютною більшістю голосів.
У число інститутів Співтовариств входить Суд ЄС. Він складається з 13 суддів, що призначаються терміном на 6 років із загальної згоди країн-учасниць. Рішення Суду ЄС обов'язкові для ЄС у цілому, а також для окремих країн і юридичних осіб ЄС. Суд контролює законність дій органів ЄС, регулює суперечки КЕС з державами-членами, дає тлумачення й уточнення умов практичного застосування правових норм ЄС.
Дослідники відзначають ряд особливостей розвитку права Співтовариства – Європейського Союзу і правових систем держав-членів. Коротко їх можна підсумовувати в такий спосіб.
Передача державами-членами частини своїх суверенних прав ЄС привела до значного розширення правотворчої і правозастосовчої компетенції ЄС. Але вони не втратили право на розвиток національних законодавств. Швидше за усе відбулося "переплетення" двох шарів правового регулювання в окремих галузях — європейського і національного.1
Пріоритетна дія європейського права перед національним не означає скасування чи обмеження останнього. Сумнівний пріоритет у сфері конституційного права, особливо в частині прав і свобод людини і громадянина, тому що зберігається стандарт відповідності всіх норм Конституції. Норми європейського права скоріше не скасовують, а впливають на національні правові системи з метою їхньої гармонізації. Колізійні норми в установчих договорах ЄС дозволяють вирішувати питання на користь європейського права у випадку суперечності положень національних законодавств. Причому мова йде не про скасування, а про незастосування останніх.
Держави-члени зобов'язуються сприяти праву ЄС для досягнення ними своїх цілей. Це досягається шляхом стримування від поведінки, що суперечить європейському праву, скасування або змін національних актів, консультування з КЕС перед виданням актів, що можуть порушити норми європейського права. Суд ЄС уповноважений тільки офіційно констатувати порушення державами-членами норм європейського права. Причому національним судам як би передається "виклад" права ЄС з урахуванням тлумачень і рішень Європейського суду.
Як міждержавне об'єднання ЄС впливає на багато сторін розвитку національних законодавств держав-членів. Розв’язання цього питання істотно полегшується тим ступенем правової спільності, що належить цим законодавствам. Приналежність переважно до родини континентального права цілком пояснюється органічна подібність систем законодавства і багатьох правових ідей і рішень. Збіг і спільність інтересів держав — членів ЄС полегшує гармонізацію законодавств у широкому змісті і зближення юридичних режимів у більш вузькому. У сферах, визнаних загальними, створюваними інститутами ЄС норми служать знищенню юридичних розходжень і введенню єдиних, загальних чи погоджених способів законодавчого чи договірного регулювання.
У рамках ЄС певним чином видозмінюються кордони між національним правом і правом міждержавних об'єднань. Пошлемося на досвід Англії, де договори ЄС не володіють самі по собі "виконавчою владою" і вимагають визнання й оформлення у внутрішньому праві. Це досягається або шляхом видання парламентом ряду статутів чи доповнень до них, чи шляхом видання загального закону, у якому імплементовані норми договорів, або шляхом прямого введення договору з відповідною преамбулою до складу англійського права. Усі процедури були врегульовані Законом про Європейські співтовариства 1972 р. і низкою інших законів.
Інтерпретація норм права Співтовариств англійськими судами допускає відповідь на питання, чи є вони безпосередньо діючими. Тому на основі Положення про порядок застосування рішення суду Європейських співтовариств (1972 р.) залучається Суд ЄС для тлумачення того, як і яким чином ці норми діють в Англії. Суд або прямо впливає на застосування права у випадку недотримання зобов'язань, або непрямо (шляхом попередніх постанов) використовується процедура запитів у Суд ЄС.
Своєрідним путівником може служити збірник "Основні закони Співтовариства", що періодично видається в ЄС. У збірнику містяться всі договори й угоди, укладені при створенні ЄС і в процесі його функціонування, обновлені і доповнені на момент випуску. У п'ятому виданні збірника поміщені, по-перше, базові, первинні договори про утворення окремих співтовариств, про що говорилося вище, протоколи і доповнення до них, найбільш важливі договори й акти. По-друге, "вторинне законодавство" і інші документи — про вільний рух товарів, робочої сили, про вільне виробництво і надання послуг, про соціальні гарантії для мігрантів, про суспільні трудові контракти, про конкуренцію, про відповідальність за неякісну продукцію, директиви Ради в соціальній сфері. По-третє, інші документи (про вибори Європарламенту та ін.).1
Не треба думати, що розвиток права й інститутів у ЄС відбувається спокійно і без суперечностей. Вони є і поперемінно виникають то у відношенні квот на сільськогосподарську продукцію, то в різному ставленні до безвізового в’їзду-виїзду громадян, то по відношенню до великих проектів в галузі транспорту і зв'язку. Не закінчилися суперечки з приводу способів боротьби з тероризмом і організованою злочинністю. І це цілком природно для великих міждержавних об'єднань.