- •В.Г. Боронос
- •І.М. Кобушко Управління фінансовою санацією підприємств
- •Тема 1 теоретичні основи управління Фінансовою санацією підприємства
- •1.1 Криза підприємства: економічний зміст та фактори, що її зумовлюють
- •Дослідження деяких вчених щодо сутності та особливостей стадій життєвого циклу підприємства
- •Деякі визначення змісту поняття «криза підприємства»
- •1.2 Економічна сутність та види санації
- •Підходи до визначення сутності терміна «санація»
- •Структурно-логічні схеми
- •Контрольні питання
- •Тема 2 стратегія запобігання банкрутству
- •2.1 Концепція антикризового менеджменту
- •2.2 Діагностика ймовірності банкрутства підприємства
- •Методи прогнозування банкрутства, що ґрунтуються на використанні порівняльного аналізу
- •2.3 Внутрішні механізми фінансової стабілізації підприємства
- •2.4 Економічне обґрунтування вибору заходів стабілізаційної програми
- •2.5 Контролінг і розроблення стратегії запобігання банкрутству
- •Факторний аналіз відхилень
- •Аналіз точки беззбитковості
- •Бюджетування
- •Портфельний аналіз
- •Функціонально-вартісний аналіз
- •Свот-аналіз
- •Структурно-логічні схеми
- •Контрольні запитання
- •Тема 3 Управління Джерелами фінансової санації підприємства
- •3.1 Порядок фінансування санаційних заходів
- •План санації (назва підприємства - боржника)
- •3 Заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, розрахунок необхідних коштів для реалізації цих заходів.
- •4 Прогноз соціально-економічних наслідків проведення санації:
- •План санації ват “кврз“
- •1 Загальні положення
- •1.7 Кадровий потенціал та оплата праці
- •1.8 Обсяги виробництва
- •Аналіз фінансово-господарського стану підприємства-боржника
- •3 Заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, розрахунок необхідних коштів для реалізації цих заходів
- •4 Прогноз соціально-економічних наслідків проведення санації
- •5 Відповідальність
- •3.2 Залучення фінансових ресурсів із внутрішніх та зовнішніх джерел
- •3.3 Санація балансу
- •2) У випадку списання (цілком чи частково) заборгованості кредиторами.
- •Структурно-логічні схеми
- •С хема 3.6 – Процедура оголошення санації самим боржником
- •Контрольні зАпитання
- •Тема 4 Управління Санаційною реструктуризацією підприємства
- •4.1 Сутність та види реструктуризації підприємства
- •Дослідження сутності реструктуризації деякими вченими-економістами
- •4.2 Реструктуризація підприємства: цілі, результати, етапи
- •4.3 Форми реорганізації підприємства
- •Структурно-логічні схеми
- •Контрольні зАпитання
- •Тема 5 Санаційний аудит
- •5.1 Сутність та методи санаційного аудиту
- •5.2 Методика проведення санаційного аудиту
- •5.3 Документальне оформлення результатів санаційного аудиту
- •Аудиторський висновок про проведення аудиту плану санації “кврз” по справі № 6879/11 від 31.10. 2007 у процедурі санації боржника
- •3 Думка аудитора
- •6 Реалізація передбачених планом санації заходів дозволить:
- •Структурно-логічні схеми
- •Контрольні запитання
- •Тема 6 економіко-правові засади банкрутстВа та ліквідації підприємстВа
- •6.1 Економічна сутність банкрутства та його види
- •Методичні підходи щодо виявлення прихованого банкрутства
- •6.2 Провадження у справі про банкрутство
- •Мирова угода
- •6.3 Фінансові процедури процесу ліквідації при банкрутстві підприємства
- •Структурно-логічні схеми
- •Контрольні зАпитання
- •Розділ I
- •Розділ II
- •Розділ III ліквідаційна процедура
- •Розділ IV мирова угода
- •Розділ V
- •Розділ VI
- •Розділ VII
- •2. Інформаційно-організаційне забезпечення проведення аналізу
- •3. Методичне забезпечення аналізу
- •3.1. Загальні інформаційні дані про підприємство
- •3.2. Оцінка підприємства з позиції неплатоспроможності та наявності ознак банкрутства
- •3.2.1. Оцінка фінансового стану підприємства
- •3.2.2. Аналіз наявності (відсутності) ознак фіктивного, приховуваного банкрутства або доведення до банкрутства підприємства
- •3.2.2.1. Визначення ознак фіктивного банкрутства
- •3.2.2.2 Визначення ознак доведення до банкрутства
- •3.2.2.3. Визначення ознак приховуваного банкрутства
- •3.3. Аналіз факторів, що призвели до неплатоспроможності, та визначення доцільності санації підприємства
- •3.3.1. Аналіз основних засобів та інших необоротних активів
- •3.3.2. Оцінка структури оборотних засобів
- •3.3.3. Аналіз власних оборотних засобів
- •3.3.4. Поглиблений аналіз стану дебіторської заборгованості
- •3.3.5. Аналіз кредиторської заборгованості
- •3.3.6. Аналіз прибутковості підприємства
- •3.4. Аналіз використання виробничого апарату та трудових ресурсів
- •3.4.1. Аналіз витрат на виробництво
- •3.4.2. Аналіз використання трудових ресурсів
- •3.4.3. Аналіз інвестицій та інновацій
- •3.4.4. Аналіз об’єктів житлово-комунального
- •3.5. Висновок щодо подальшого розвитку підприємства
- •Рентабельність окремих видів продукції
- •Загальні відомості про підприємство
- •Положення про порядок погодження планів санації та мирових угод Розділ 1. Загальні положення
- •Розділ 3. Порядок подання до Фонду документів, необхідних для прийняття рішення про надання згоди керівникові боржника на подання заяви до господарського суду про порушення справи про банкрутство
- •Розділ 4. Порядок прийняття Фондом рішення про погодження планів санації боржників (надання згоди на проведення санації керівником)
- •Від 17 березня 2000 р. N 515
- •Порядок проведення досудової санації державних підприємств
- •Положення про порядок погодження Міністерством промислової політики України планів санації підприємств, що належать до сфери його управління, наказ Мінпромполітики №153 від 17.03.08 р.
- •I. Загальні положення
- •II. Порядок подання до Міністерства промислової політики України планів судової санації
- •IV. Порядок повернення плану санації для доопрацювання
- •V. Структура плану санації
- •VI. Зміст плану санації
- •Типовий план реструктуризації та досудової санації господарських товариств, у статутних фондах яких державна частка становить більше ніж 50 відсотків, наказ фдму № 2502 від 17.11.04 р.
- •1. Вимоги до Плану
- •2. Структура та склад Плану
- •Від 19 червня 2007 р. N 832
- •Порядок здійснення контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності
- •Критерії визначення ефективності управління об'єктами державної власності
- •Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного капіталу акціонерного товариства
- •Розділ I. Загальні положення
- •Глава 1. Джерела та шляхи (способи) збільшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства
- •Глава 2. Збільшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок додаткових внесків
- •Глава 3. Збільшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок реінвестиції дивідендів
- •Глава 4. Збільшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок спрямування прибутку до статутного капіталу
- •Глава 5. Порядок повідомлення про збільшення статутного капіталу
- •Розділ III. Зменшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства
- •Глава 1. Шляхи та порядок зменшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства
- •Глава 2. Порядок повідомлення про зменшення статутного капіталу та розкриття інформації про зменшення статутного капіталу
- •Розділ I загальні положення
- •Розділ IV порядок проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг
- •Розділ V права та обов'язки аудиторів і аудиторських фірм
- •Розділ VI відповідальність аудиторів та аудиторських фірм
- •Витяг з кримінального кодексу
- •Витяг з цивільного кодексу
- •Витяг із господарського кодексу
- •Глава 23 визнання суб'єкта підприємництва банкрутом
- •Глосарій
- •Список літератури
- •Управління фінансовою санацією підприємств
Методи прогнозування банкрутства, що ґрунтуються на використанні порівняльного аналізу
Методика якісного аналізу В. Ковальова
Ковальов В., базуючись на розробках західних аудиторських фірм і адаптуючи ці розробки до вітчизняної специфіки бізнесу, запропонував таку дворівневу систему показників.
Д о першої групи відносять критерії і показники, несприятливі поточні значення або динаміка зміни яких свідчать про можливі в майбутньому значні фінансові ускладнення, в тому числі й банкрутство. До них належать:
істотні втрати, що повторюються в основній виробничій діяльності;
перевищення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості;
надмірне використання короткострокових позикових коштів як джерела фінансування довгострокових вкладень;
стійко низькі значення коефіцієнтів ліквідності;
хронічна нестача зворотних коштів;
стійка частка позикових коштів, яка збільшується до небезпечної межі в загальній сумі джерел коштів;
неправильна реінвестиційна політика;
перевищення розмірів позикових коштів над встановленими лімітами;
хронічне невиконання зобов’язань перед інвесторами, кредиторами та акціонерами (стосовно своєчасності повернення позик, виплати процентів і дивідендів);
висока питома вага простроченої дебіторської заборгованості;
наявність наднормативних товарних та виробничих запасів;
погіршення відносин з установами банківської системи;
використання (вимушене) нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах;
застосування у виробничому процесі обладнання, терміни експлуатації якого вже вийшли;
потенційні втрати довгострокових контрактів;
несприятливі зміни в портфелі замовлень.
До другої групи входять критерії та показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний. Разом з тим вони вказують, що за певних умов або неприйнятті дієвих заходів ситуація може різко погіршитися. До них належать:
втрата ключових співробітників апарату управління;
вимушені зупинення, а також порушення виробничо-технологічного процесу;
недостатня диверсифікація діяльності підприємства, тобто надмірна залежність фінансових результатів від якогось одного конкретного проекту, типу обладнання, вигляду активів та ін.;
зайва ставка на успішність, що прогнозується, і прибутковість нового проекту;
участь підприємства в судових розглядах з непередбачуваним кінцем;
втрата ключових контрагентів;
недооцінка технічного та технологічного оновлення підприємства;
неефективні довгострокові угоди;
політичний ризик, пов’язаний з підприємством взагалі або його ключовими підрозділами.
Що стосується критичних значень цих критеріїв, то вони повинні бути деталізовані по галузях, а їх розроблення може бути виконане після накопичення певних статистичних даних.
М етод Скоуна
Метод Скоуна базується на таких підходах:
- компанії менше п’яти років;
- компанія працює в циклічній галузі;
- короткострокові зобов’язання більше оборотних активів;
- співвідношення позикових і власних коштів більше 100%;
- за останні чотири роки виручка збільшилася більше ніж на 50%;
- резерви негативні і за абсолютною величиною перевищують вартість статутного капіталу;
- компанія переїжджає або має намір переїхати;
- чи використовує компанія «творчий» бухоблік;
- чи не занадто сильно збільшилося співвідношення позикових і власних коштів за минулий рік;
- чи не змінила компанія останнім часом банк, аудиторів, директорів;
- чи не є голова ради директорів одночасно виконавчим директором;
- чи не перевищує сума короткострокового капіталу величини довгострокового капіталу;
- чи не є облік і звітність надмірно докладними або представленими в нестандартному форматі.
Якщо на більш ніж п’ять з цих питань відповідь – «так», то компанія переживає ускладнення. Якщо відповідь на більш ніж вісім питань позитивна – фінансовий стан надто важкий.
Методика, рекомендована українським законодавством
З метою забезпечення однозначності підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств і виявлення ознак імовірності банкрутства Міністерством економіки України розроблені «Методичні рекомендації з виявлення ознак неплатоспроможності підприємств і ознак дій з прихованого банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства»1.
Згідно з цими рекомендаціями проводяться:
оцінка підприємства з позиції неплатоспроможності та наявності ознак банкрутства;
аналіз факторів, що призвели до неплатоспроможності та визначення доцільності санації підприємства (аналіз основних засобів та інших необоротних активів; оцінка структури оборотних активів; аналіз власних оборотних коштів; аналіз стану дебіторської заборгованості; аналіз кредиторської заборгованості; аналіз прибутковості; аналіз трудових ресурсів; аналіз витрат виробництва; аналіз інвестицій та інновацій).
Аналіз результатів використання різних тестів для оцінки ймовірності банкрутства, наведений Ю. Великим та О. Проскурою2, показує, що не виключені протилежні судження про рівень кризового стану на підприємстві та можливість його банкрутства (табл. 2.3).
Таблиця 2.3 – Діагностика банкрутства вітчизняних підприємств за різними моделями
№ пор. |
Моделі |
Сутність загрози банкрутства, частка підприємств у відсотках до загальної кількості аналізованих |
|||
мала |
можлива |
велика |
банкрут |
||
1 |
Двофакторна Альтмана |
100 |
|
|
|
2 |
П'ятифакторна Альтмана |
95 |
|
5 |
|
3 |
Лиса |
49 |
|
51 |
|
4 |
Таффлера |
44 |
18 |
38 |
|
5 |
Спрингейта |
52 |
|
48 |
|
6 |
О. Терещенка |
40 |
32 |
24 |
4 |
7 |
Методичні рекомендації Мінекономіки України з виявлення ознак неплатоспроможності |
5 |
73 |
19 |
3 |
Щоб уникнути помилок при прийнятті управлінських рішень, з розмаїття моделей треба обрати найнадійніші.
Як свідчать дані табл. 2.3, застосування моделей не гарантує точної, адекватної оцінки фінансового стану українських підприємств. Так, обидві моделі Альтмана майже не фіксують існуючого стану вкрай незадовільної платоспроможності наших підприємств. Моделі Лиса, Таффлера, Спрингейта оцінюють ситуацію набагато точніше. Ще достовірніші результати можна отримати, використавши багатоступеневу шкалу моделі О. Терещенка та нормативні вимоги «Методичні рекомендації Мінекономіки України з виявлення ознак неплатоспроможності».