Аналіз точки беззбитковості

Аналіз точки беззбитковості ґрунтується на взаємозв’язку “витрати – обсяг – прибуток”. Під точкою беззбитковості розуміють такий обсяг продажу продукції, при якому витрати дорівнюються виручці від реалізації всієї продукції у короткостроковому періоді.

При цьому мають на увазі, що період, протягом якого дають рекомендації, обмежений наявними виробничими потужностями. Аналіз точки беззбитковості дає також відповідь на запитання, наскільки реальною є загроза зазнати збитки. Чим менша величина запасу міцності, тим вищий ризик виникнення збитків. Для цього необхідно обчислити запас міцності

ЗМ = В_ф - В_тб , (2.34)

де В_ф – фактична виручка від реалізації продукції; В_тб – виручка від реалізації продукції в точці беззбитковості; ЗМ – запас міцності.

Використовуються три методи визначення точки беззбитковості: рівняння, маржинальний дохід, графічне зображення.

Метод рівняння ґрунтується на розрахунку прибутку за формулою

П = (К*Ц – К * Р_зм) - Р_пос , (2.35)

де П – прибуток від реалізації продукції; Ц – ціна одиниці продукції; Р_зм – змінні витрати на одиницю продукції; Р_пос – постійні витрати; К – кількість реалізованої продукції.

Звідси

К = (П + Р_пос) / (Ц – Р_зм). (2.36)

Метод рівняння можна використовувати при аналізі структурних зрушень. Вплив на прибуток буде залежати від того, як відбулася зміна асортименту – у бік низькорентабельної чи високорентабельної продукції.

Приклад 2.7 Припустимо, що підприємство випускає два види продукції (А та В) і має, такі показники, зазначені у таблиці 2.7.1.

Таблиця 2.7.1 – Показники діяльності підприємства щодо випуску продукції

Показник	А	В	Усього
Обсяг реалізації, од.	100000	20000	120000
Ціна за од., грн	2000	3000
Виторг від реалізації, тис.грн	200000	60000	260000
Змінні витрати на од., грн	1600	1900
Змінні витрати на весь обсяг реалізації, тис.грн	160000	38000	198000
Маржинальний дохід, тис.грн	40000	22000	62000
Постійні витрати, тис.грн			30000
Прибуток, тис.грн			32000

З таблиці видно, що на реалізацію одиниці продукції В припадає 5 од. продукції А.

Тоді 2000*5Х +3000Х – 1600*5Х – 1900Х – 30000000 = 0 , 3100Х = 30000000.

Х = 9677 од. продукції В, 9677 * 5 = 48385 од. продукції А, беззбитковий обсяг продукції буде 58062 од.

Припустимо, що відбулися такі зміни структури реалізованої продукції (табл. 3.7.2).

Таблиця 2.7.2 – Зміни у структурі реалізації продукції

Показник	А	В	Усього
1	2	3	4
Обсяг реалізації, од.	80000	40000	120000
Ціна за од., грн	2000	3000
Виторг від реалізації, тис.грн	160000	120000	280000
Змінні витрати на од., грн	1600	1900
Змінні витрати на весь обсяг реалізації, тис.грн	128000	76000	204000
Маржинальний дохід, тис.грн	32000	44000	76000
Постійні витрати, тис.грн			30000
Прибуток, тис.грн			46000

Зіставляючи структуру продукції, стає очевидним, що збільшилася частка продукції з високим маржинальним доходом і тому збільшився прибуток. Точка беззбитковості буде дорівнювати 2000*2Х + 3000Х – 1600*2Х – 1900Х – 30000000=0, 1900Х = 30000000.

Х = 15790 од. продукції В, продукція А = 31580 од.

Весь обсяг продукції = 47370 од.

Порівнюючи результат із попереднім розрахунком, відзначаємо, що беззбитковий обсяг реалізації продукції змінився на 1015 од. у бік зменшення. Отже, навіть при контролі загального обсягу продажів необхідно зробити аналіз структурних зрушень, тому що він дає картину відхилень фактичного прибутку від запланованого.

Метод маржинального доходу – різновид методу рівняння, ґрунтується на формулі

МД = В - Р_пос , (2.37)

де МД – маржинальний дохід, В – виручка від реалізації.

Тоді беззбитковий обсяг реалізації (ТБ) продукції буде

ТБ = Р_пос / МД . (2.38)

Маржинальний дохід лежить в основі управлінських рішень, пов'язаних з переглядом цін, зміною асортименту продукції.

Графічний метод виявляє теоретичну залежність доходу від реалізації, витрат і прибутку на основі побудови графіків економічної і бухгалтерської моделі беззбитковості.

Економічна модель поводження витрат - обсягу виробництва - прибутку представляє, наскільки і за яких умов підприємство може реалізувати зростаючу кількість продукції, що випускається. На її підставі можна визначити позитивний і негативний вплив зниження цін на збільшення обсягу продажів, отже, і на обсяг виробництва (рис. 2.2).

Лінія АД – загальні витрати – показує, що на проміжку АВ вони зростають при найбільших обсягах виробництва, на проміжку ВС лінія загальних витрат починає вирівнюватися. Це означає, що підприємство може повніше використовувати виробничі потужності, безупинний графік виробничого процесу і серійний випуск продукції.

Доходи і

витрати, грн

Д

В

С Е

А К

О Обсяг виробництва

Рисунок 2.2 – Графічне відображення економічної моделі беззбитковості

На проміжку вище точки С лінія загальних витрат починає зростати, що показує використання виробничого потенціалу вище проектного рівня: нестача сировини, постійні порушення графіка виробничого процесу, наявність понаднормових робіт та інші причини, що викликають різке збільшення витрат на одиницю продукції. Лінія АК показує величину постійних витрат, незалежних від зміни обсягу виробництва продукції. Загальні доходи підприємства зображені лінією ОС, що відображає зміну цін на продукцію.

Економічна модель показує в основному зміну змінних витрат у ситуаціях зростання обсягу виробництва та його знижень. Економісти розрізняють два типи впливу: зростаючий ефект масштабу і негативний ефект масштабу. Зростаючий ефект масштабу – змінні витрати на одиницю продукції вище при низьких рівнях виробництва і вирівнюються при найбільш ефективному рівні виробництва. Негативний ефект масштабу – змінні витрати на одиницю продукції різко зростають за межами ефективного рівня виробництва внаслідок дефіциту ресурсів і кризових ситуацій.

Бухгалтерська модель беззбитковості – графік лінійної залежності загального доходу і загальних витрат від зміни обсягу виробництва (рис. 2.3). Підставою для аналізу служить розрахунок точки беззбитковості. Зона прибутку і зона збитку розміщуються відповідно праворуч і ліворуч від точки беззбитковості.

Доходи і

витрати, грн

С

Д

В

А К

О Обсяг виробництва

Рисунок 2.3 – Графік бухгалтерської моделі беззбитковості

На графіку наведена одна точка беззбитковості В і прийнятний діапазон обсягу виробництва. При цьому лінія АК показує постійні витрати, АД – загальні витрати, відрізок КД – характеризує величину змінних витрат, ОС – дохід від реалізації продукції.

Бухгалтерська модель показує зміну загальних витрат і доходів при рівні виробництва, що заплановане на майбутнє. На практиці поводження витрат залежить не тільки від обсягу виробництва, взаємодіють з ними ціни на сировину, матеріали, покупні напівфабрикати, продуктивність праці, зміна технологічного процесу, зміна законодавства і т.д. Тому в аналізі поводження прибуток - витрати - обсяг виробництва використовуються припущення, що обмежують точність і надійність розрахунків.

АВС- аналіз

АВС-аналіз – розподіл наявних ресурсів або можливостей підприємства на групи з виділенням показників, які за кількістю мають невелике значення, проте у вартісному обчисленні займають найбільшу питому частку у загальній сукупності.

Якщо в структурі собівартості матеріальні витрати займають вагому частку, то найбільше можливостей щодо виявлення резервів зниження собівартості можна знайти, аналізуючи елемент витрат “Матеріальні витрати”. Тому підприємствам доцільно проводити АВС-аналіз саме цього елемента витрат як у розрізі окремих постачальників, так і у розрізі окремих видів матеріалів.

Ван Хорн та інші¹ пропонують розподіляти витрати для здійснення АВС-аналізу на такі групи: група А – 15% загальної кількості запасів та 70% їх вартості; група В – 30% та 20% відповідно; група С – 55% та 10% відповідно. Згідно з Парето ці співвідношення такі: група А – на 20% найбільш цінних матеріалів припадає 80% вартості; група В – 30% та 15% відповідно; група С – 50% та 5 % відповідно. Зрозуміло, що найбільше резервів при найменших витратах часу можна виявити при аналізі запасів, які належать до групи А. Досить часто АВС-аналіз використовують з XYZ-аналізом, який використовують з метою нормування оборотних активів для створення виробничих запасів, де X – сировина, що рівномірно споживається у процесі виробництва; Y – сировина, що споживається з відчутними коливаннями (наприклад, залежність від сезонних робіт); Z – сировина, що споживається нерегулярно через значні коливання відповідної потреби. Надалі здійснюється прогнозування потреби в кожному з класів сировини, а також обчислюється оптимальне значення залишків. При цьому найбільш точним повинен бути прогноз запасів Х-класу.

Приклад 2.8 Припустимо, що підприємство з виробництва меблів має такі дані про матеріали (табл. 2.8.1).

Таблиця 2.8.1 – Вихідні дані про матеріали

Назва матеріалу	Ціна, грн	Кількість, од.	Вартість, грн
Фурнітура Ф-1	10	10000	100000
Тканина для оббивки меблів	100	200	20000
Шпон	85	100	8500
Шурупи Ш-12	3	5000	15000
Шурупи Ш-9	4	1000	4000
Синтипон	10	6000	60000
Дерев'яні бруси	300	2	600
ДВП	100	20	2000
Фанера	60	50	3000
Поролон	20	70	1400
Фурнітура Ф-10	30	3	90

Групування матеріалів згідно з методом АВС-аналізу наведено у табл. 2.8.2. Групуємо матеріали за зменшенням ціни матеріалів (колонка 2), потім визначаємо групи матеріалів за їх вартістю.

Таблиця 2.8.2 – Групування матеріалів

Назва матеріалу	Ціна, грн	Кількість, од.	Вартість, грн	Наростаючим підсумком
				грн	%
1 Дерев’яні бруси	300	2	600	600	0,3	63,3
2 ДВП	100	20	2000	2600	0,9
3 Тканина для оббивки меблів	100	200	20000	22600	9,4
4 Шпон	85	100	8500	31100	3,9
5 Фанера	60	50	3000	34100	1,4
6 Фурнітура Ф-10	30	3	90	34190	-
7 Поролон	20	70	1400	35590	0.7
8 Фурнітура Ф-1	10	10000	100000	135590	46,7
9 Синтипон	10	6000	60000	195190	27,9	27,9
10 Шурупи Ш-9	4	1000	4000	199590	1,9		8,8
11 Шурупи Ш-12	3	5000	15000	214590	6,9

Бачимо, що на перші вісім позицій матеріалу припадає 63,3% їх вартості, на позицію дев’ять – 27,9 %, на останні дві позиції – 8,8 %.