Тема 8. Соціальна сфера: склад та призначення.

Сутність соціальної сфери, її склад та призначення окремих видів діяльності та галузей. Структура соціальної сфери: галузі та види діяльності, характеристика окремих напрямків діяльності соціальної сфери та галузей.

Особливості державного регулювання соціальної сфери в Україні.

Сутність торгівлі, громадського харчування та їх організація. Роль органів місцевого управління в забезпеченні розвитку підприємств торгівлі та громадського харчування на території регіону.

Забезпеченість житлом як фактор стабілізації трудових ресурсів, важлива ланка в системі умов, що формують спосіб та якість життя населення, сприяють підвищенню продуктивності праці трудівника. Рівень забезпеченості населення житлом та його диференціація по регіонах України. Вдосконалення форм і методів управління житловим господарством. Створення нових організаційних форм управління будинками, забезпечення охорони домового господарства, впровадження автоматизованих систем управління технологічними процесами та інженерним обладнанням житлових будинків.

Роль та значення медичного обслуговування в сучасних умовах. Державна політика в сфері охорони здоров’я населення України на сучасному етапі. Стан здоров’я населення та шляхи його поліпшення. Фактори, що впливають на потребу в послугах закладів охорони здоров’я та розвиток системи охорони здоров’я в Україні. Посилення взаємної відповідальності центральних та місцевих органів управління за стан здоров’я населення. Формування та виховання стратегії поведінки населення орієнтованої на “здоровий спосіб життя” та гармонійний розвитку особистості. Забезпеченість населення медичними кадрами та місцями в лікарняних установах. Розвиток мережі лікарняних закладів, їх обладнання сучасними засобами діагностики та лікування. Вітчизняний та зарубіжний досвід розробки та впровадження в дію програм медичного обслуговування різних категорій населення. Організація роботи соціальних працівників. Вітчизняний та зарубіжний досвід в реформуванні системи охорони здоров’я. Обов’язкове медичне страхування, напрямки вдосконалення основ законодавчо-правової бази системи загальнообов’язкового державного медичного страхування та питань захисту прав пацієнта. Створення додаткових джерел фінансування охорони здоров’я, а саме: страхування працівників працедавцями (підприємствами, незалежно від форм власності); створення ініціативних фондів для надання певної медичної послуги члену фонду; страхові медичні фонди територіальних громад.

Економічні та соціальні проблеми рекреаційного обслуговування населення. Забезпечення населення курортними послугами, які пов’язані з лікуванням та реабілітацією хворих. Напрямки розвитку закладів, що забезпечують відпочинок та туристичне обслуговування населення.

Освітньо-кваліфікаційний потенціал робочої сили як базовий компонент нематеріального накопичення. Комплексність духовного виробництва, його прояв та особливості перетворення в реальний економічний ресурс. Роль кваліфікованих кадрів у освоєнні і застосуванні в господарській, технічній, науковій та культурній сферах накопичених знань та передача їх іншим поколінням. Вплив освітнього рівня населення на продуктивність суспільної праці.

Розвиток інтелектуального потенціалу країни, фактори, що його визначають: загальний культурний рівень розвитку робочої сили, зумовлений комплексом життєвих умов; рівень загальної і спеціальної освіти, що отримана на протязі всього життя з врахуванням її якості; накопичений виробничий досвід робочої сили.

Масштаби розвитку галузей духовного виробництва та їх вартісна і натуральна оцінка, підрахунок фактичних комулятивних витрат на освіту за певний період часу, оцінка реальної виробничої цінності запасу знань, навичок, досвіду, який має робоча сила у певний період часу.

Кількісна оцінка розвитку освіти і науки в Україні. Демографічна ситуація в країні та напрямки розвитку закладів освіти.

Система суспільного дошкільного виховання та управління нею. Загальна освіта, проблеми вдосконалення форм і методів навчання та виховання. Напрямки реформування загальної середньої освіти.

Співвідношення кількості освітніх закладів різних рівнів акредитації. Професійна освіта та напрямки її розвитку. Динаміка розвитку системи професійно-технічної освіти та напрямки її вдосконалення на сучасному етапі. Створення освітніх комплексів та управління ними. Безперервна освіта населення і напрямки забезпечення її отримання.

Світовий та вітчизняний досвід розвитку та управляння освітнім потенціалом населення.

Сутність культури та її роль у формуванні людини. Цілі соціальної політики держави у розвитку культури. Завдання і повноваження державних органів щодо регулювання суспільних відносин у сфері культури. Основні принципи реалізації державної політики у сфері культури.

Аналіз та прогнозування розвитку підприємств культури та мистецтва на територіальному рівні. Основні фактори, що впливають на розвиток культурно-мистецьких закладів не території регіону.

Фінансування та матеріально-технічне забезпечення підприємств культури.

Сутність та критерії соціальної діяльності: соціальний ефект, економічний ефект, ефективність соціальної діяльності, ефективність виконання соціального запиту, ефективність якості виконання запиту.

Методи вимірювання соціальних результатів і витрат. Метод комплексного підходу до розв’язання соціальних проблем. Методи оцінки соціального захисту: методики оцінки ефективності форм і методів управління; методика оцінки результативності соціальної діяльності; методика оцінки цільових програм.

Соціальна ефективність та методи і показники її оцінювання.

Управління суспільством, поняття соціальної відповідальності. Соціальна відповідальність як свідоме ставлення суб’єкта соціальної діяльності до вимог соціальної необхідності. Види відповідальності суб’єкта управлінської діяльності: економічна, політична, правова, моральна, тощо. Основні форми соціальної відповідальності: за чистоту навколишнього середовища, перед найнятими працівниками, перед споживачами.

Соціальна відповідальність держави та уряду перед підприємництвом і суспільством. Регулювання взаємовідносин: держава – підприємництво -суспільство.

Вимоги до соціальної відповідальності уряду у відповідності із Конституцією України. Здійснення заходів щодо забезпечення прав і свобод людини, громадянина, загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку країни. Відповідальність уряду перед працівниками у питаннях розміру та регулярності виплати заробітної плати, пенсії, матеріальної допомоги.