Хід роботи

Поляриметрія – це один з методів фізико-хімічного аналізу, оснований на визначенні кута обертання площини поляризації світла.

Згідно з теорією світлових явищ, з курсу фізики відомо, що електромагнітні коливання світлового проміння, направлені перпендикулярно-світловому промінню. А площина, у який розміщуються ці електромагнітні хвилі, носить назву площина поляризації.

Якщо розглянутий промінь природного світла, та його електромагнітні коливання проходять у всіх напрямках, то таке світло називається неполяризованим. Природних джерел поляризованого світла не існує. Отримати повністю поляризоване світло, можливо лише використовуючи характер проходження променів крізь кристалічні речовини. Найбільш підходяща для цього речовина – ісландський шпат або кальцит.

Вперше простий поляризатор використовував англійський вчений Улільян Ніколь. Він із ісландського шпату вирізав 2 прямокутні призми склеїв їх площинами катетів бальзамом, який поглинає ультрафіолетові проміні. Полізатор, виготовлений з ісландського шпату, є прозорим для світових промінів світла.

У природі існують речовини, при пропусканні крізь розчини яких поляризованого промінню світла площина поляризації поверхні повертається на деякий кут , величина якого залежить від концентрації цього розчину. Такі речовини мають назву оптично активних.

Таким чином, кут повертання площини поляризації залежить від концентрації розчину оптично-активної речовини, вимірюючи кут обертання, можливо визначити концентрацію якоїсь речовини.

Цей метод широко використовуються у цукровій, кондитерський, масложировій промисловості.

1. Будова та принцип роботи поляриметру.

Прилад встановлено на масивній станині, складається з освітлювача, поляризатору, траверсу прибору, куди встановлюють поляриметричну трубу з дистильованою водою або оптично-активною речовиною аналізатора, окуляра, шкала приладу і рукоятка, яка змінює положення аналізатору рухомого поляризатора, який дозволяє вимірювати кут відхилення.

Для визначення куту обертання спостерігати у полі зору в окулярі і повільно повертати рукоятку аналізатора до того, доки обидві половинки не будуть затемнені після першого затемненні, після перемінного затемнення то правої, то лівої половини поля:

Тільки після цього треба знімати показання шкали приладу, яка має шкалу з цілими градусами і допоміжну шкалу – шкалу корпусу, яка дозволяє виміряти десяту частку градусу.

2. Визначення кута обертання площини поляризації.

Спочатку проводимо заповнення поляриметричної трубки дистильованою водою, дивимось, щоб не утворився пузир повітря, який не дозволяє проводити вимірювання. Встановлюємо трубку у траверсу прибору, закриваємо його чохлом і нагріваємо прибор. Встановив 0 на приборі, можливо приступати до поляриметрування стандартних і досліджуємих розчинів глюкози. Поляриметричну трубку заповнюють послідовно стандартними розчинами глюкози з відомою концентрацією, а потім досліджуємим розчином глюкози. Після кожного вимірювання потрібно вимити поляриметричну трубку дистильованою водою. Всі визначення записуємо у таблицю і будуємо колібровочний графік: на осі “Х” відкладаємо концентрацію розчину глюкози, а на осі “У” – величина кута обертання. Потім знаходять кут обертання досліджуємого розчину, проводячи пряму, паралельну осі «Х», опускаємо перпендикуляр з точки перетину прямої з графіком, на осі “Х” знаходимо концентрацію досліджуємого розчину.

Конц. розчину	Кут повертання площин поляризації
С =
С =
С =
С =

Контрольні питання:

1. Особливості отримання поляризованого проміння світла.

2. Сутність поляриметричного методу аналізу.

3. Будова і принцип роботи поляриметру.

4. Застосування поляриметричного методу аналізу у харчовій промисловості.

5. Оптично-активні речовини.

Захист

________________________________________________________________________________________________________________

Оцінка викладача: ________________________________________________________

Лабораторна робота № 24

Тема: «Визначення вітаміну В₂ у досліджуємому розчині люмінесцентним методом аналізу.

Мета: вивчити будову флуориметру, навчитися працювати з ним, отримати навики у визначенні вітамінів групи В у харчових продуктах, у яких зі збільшенням кількості вітамінів збільшується якість цих продуктів.

Прилади та реактиви: флуориметр, стандартний розчин рибофлавіну з Т = 4 · 10^-5 г/см³, мірні колби ємкістю 100 см³, мікропіпетки і дистильована вода.