8.Концепції та методи оцінки конкурентоспроможності продукції.

Вибір нормативних параметрів для оцінки конкурентоспро­можності забезпечується з допомогою альтернативного методу. Для цього застосовується показник, який має лише два значення: 1 або 0. Якщо товар відповідає нормі (наприклад вимогам безпе­ки) цей показник дорівнює 1, а якщо ні — то 0. Груповий показ­ник усієї сукупності нормативних параметрів дорівнює добутку одиничних показників кожного з них. Розрахунки здійснюються за формулою

де І_пр — груповий показник нормативних параметрів; Qni — одиничний показник і-го параметра; п — кількість нормативних параметрів, що підлягає оці­нюванню.

Нульове значення цього індексу свідчить про нульову конку­рентоспроможність товару на даному ринку.

За визначення сукупності порівнювальних параметрів кон­курентоспроможності товару виходять із того, що одна части­на показників дає характеристику споживчих властивостей то­вару (його споживчої цінності), а інша — оцінює економічні (вартісні) показники. Споживчі властивості товару, що фор­мують корисний ефект від нього, мають здебільшого суто тех­нічні характеристики. Останні випливають із конструктивних особливостей виробу (показники призначення, надійності, безпеки, стандартизації), а також із його дизайну (естетика, ерго­номічні властивості, упаковка).

Отримані результати використовують­ся для визначення середнього арифметичного коефіцієнтів ва­гомості кожного параметра за формулою

де А — середнє арифметичне коефіцієнтів вагомості; п — кількість параметрів товару; N— кількість експертів; aij — параметри вагомості і-то показника, що визначені j-м експертом.

Нормовані коефіцієнти вагомості q_j обчислюються за фор­мулою

При цьому задовольняється вимога:

Визначення групового показника, що характеризує відповід­ність технічних параметрів виробу ринковим потребам, здійсню­ється з допомогою одиничних показників якості з урахуванням ваги кожного з них за формулою

де I_tp — груповий показник за технічними параметрами; P_i — одиничний показник i-го технічного параметра (надій­ність, потужність, енергоємність); Qi — вага i-го параметра в загальній сукупності; п — кількість параметрів, узятих до оцінювання.

Аналогічні розрахунки здійснюються також і щодо товару-конкурента (товару-еталона).

Порівняння двох групових показ­ників дає змогу визначити рівень конкурентоспроможності това­ру проти товару-конкурента за технічними параметрами. Такі розрахунки здійснюються за формулою де K_t — показник конкурентоспроможності за технічними па­раметрами; I_tn1 , I_tn2— відповідні групові показники технічних параметрів товарів, що порівнюються.

Визначення сукупності економічних параметрів, їхню оцінку і «зважування» треба робити з такою самою точністю, що й техні­чних параметрів товару-зразка.

Груповий показник конкурентоспроможності за економічними параметрами обчислюється за формулою де І_еп — груповий показник за економічними параметрами; Z_i — економічний параметр i-то виду; Qi — вага і-го економічного параметра в загальній сукуп­ності; п — кількість економічних параметрів, узята до оцінювання.

На підставі загальних методичних положень здійснюється співвіднесення групових економічних показників товару, що оці­нюється, з показниками товару-еталона. Розрахунки проводяться за такою формулою

де К_е — показник конкурентоспроможності товару проти еталона;

І_еп1, І_еп2 — відповідно групові показники економічних параме­трів товару, що оцінюється, і товару-еталона.

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару зна­ходять за формулою де j_kt— зведений індекс конкурентоспроможності товару;

К_t — показник конкурентоспроможності за технічними пара­метрами; К_е —■ показник конкурентоспроможності за економічними по­казниками.

Якщо J_kt більше за 1 — виріб має переваги щодо конкурентос­проможності проти товару-еталона, за J_kt меншому за 1 — виріб програє товару-конкуренту.

Коли аналіз здійснюється за кількома конкурентними зразка­ми, інтегральний показник конкурентоспроможності для вибра­ної групи аналогів можна розрахувати як підсумок середньозва­жених показників кожного окремого виробу за формулою де Jcp — інтегральний показник конкурентоспроможності групи зразків;Ji — показник конкурентоспроможності i-го зразка; Qi — вагомість i-го зразка в групі аналогів; п — кількість аналогів.

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару де­монструє міру його привабливості для покупця. З погляду прода­вця ця привабливість ототожнюється з чистим прибутком. Ос­танній дорівнює контрактній ціні, зменшеній на витрати з прода­жу товару та інші витрати. Економічний зиск від продажу одини­ці товару обчислюють за формулою: Кпр = Вс/Зс, де Кпр — питомий ефект; Вс — чистий прибуток від продажу; Зс — повні витрати на виробництво, транспортування та реа-^: лізацію продукції.

Економічний зміст інтегрального показника конкурентоспро­можності і показника питомого ефекту свідчить, що вивчення конкурентоспроможності товару має здійснюватися безперервно, цілеспрямовано і комплексно, з орієнтацією на задоволення по­треб споживачів.

Отже, конкурентоспроможність передбачає вищу норму задо­волення потреб споживача за рахунок пропонування високоякіс­них товарів за помірними цінами.