82

6. Маркшейдерські роботи при будівництві гірничо-технічних споруд

6.1. Задачі маркшейдерської служби при будівництві гірничих підприємств і етапи виконання маркшейдерських робіт

Основні задачі:

1) перенесення в натуру геометричних елементів будівель, споруд і капітальних гірничих виробок, які запроектовані для будівництва, (розбивочні роботи); задання напрямку виробкам;

2) контроль за дотриманням заданих проектом геометричних елементів;

3)проведення виконавчих зйомок, в т.ч. складання виконавчих планів і перерізів.

Початок робіт – це перевірка проектної документації: числових значень геометричних елементів на різних кресленнях, ув’язка їх.

Розбивочні роботи для шахт починають з перенесення центра і осей вертикальних стволів, після чого на проммайданчику шахти створюють планово-висотну розбивочну мережу у вигляді прямокутної сітки, від якої розбивають головні осі кожної будівлі і споруди. Далі проводять розбивку осей фундаментів, рядів колон, стін будівель і та ін.

Відхилення фактичного положення осей від проектного регламентується інструкцією по виконанню маркшейдерських робіт, СНіПами. На кар’єрі виносять в натуру осі виїзної і розрізної траншей і основних будівель та споруд.

Перед здачею шахти або іншого об’єкта в експлуатацію маркшейдер проводять виконавчі зйомки, на основі яких складається фактичний план проммайданчика, плани приствольного двору, план гірничих виробок на момент здачі шахти в експлуатацію.

6.2. Перенесення геометричних елементів проекту в натуру

6.2.1.Перенесення горизонтального кута.

Виконують в такому порядку:

орієнтування на вихідну точку А (рис. 6.1, а);

при КЛ – відкладають кут , закріплюють тимчасово т. В^’;

при КП – відкладають кут , закріплюють тимчасово т. В^’’;

закріплюють середнє положення т. В.

Після закріплення т. В перевіряють повним прийомом фактичний кут b.

6.2.2.Перенесення відстаней в натуру

На плані відстань АС розбивають на окремі ділянки з різними кутами нахилу l₁...l₄ і горизонтальну ділянку ВС довжиною d (рис. 6.1, б). Обчислюють похилі відстані ділянок

де d_і – кути нахилу окремих ділянок.

Рис. 6.1 Перенесення на місцевість проектних параметрів:

а – горизонтального кута; б – горизонтальної відстані

На місцевості в т. А встановлюють теодоліт і по заданому напрямку А-В-С відкладають відрізки L₁...L₄ і d та закріплюють їх тимчасовими точками.

6.2.3.Перенесення точки по заданих координатах точки

Для перенесення точки необхідні координати однієї з двох закріплених на місцевості точок О або А і дирекційний кут a_OA (рис. 6.2).

Рис. 6.2 Підготовка до перенесення на місцевість точки Р з заданими координатами

Дирекційний кут проєктної лінії ОВ, як потрібно винести на місцевість, знаходять з виразу . Прив’язочний кут дорівнює b = a_OB-a_OA; проекція лінії: ;

Довжина лінії на місцевості .

Безпосереднє винесення і закріплення точки Р на місцевості здійснюють одним з трьох способів.

а) Полярний спосіб. (рис. 6.3, а) застосовують при сприятливих умовах виміру L і відкритій місцевості. Від заданої лінії АВ відкладають напрям на точку Р (кут b) і довжину лінії l, або довжину похилу L, якщо вертикальний кут d>2^o.

Рис. 6.3 Способи перенесення точки Р на місцевість:

а – полярний; б – кутових засічок; в – лінійних засічок

б) Спосіб кутових засічок (рис. 6.3, б) застосовують при несприятливих умовах вимірювання довжин або при великих відстанях. Спочатку на місцевості фіксують задані напрямки з кутами b_A і b_B точками 1-2 і 3-4, закріплюючи ці відрізками шнурками, на перетині яких і буде точка Р.

в) Спосіб лінійних засічок (рис. 6.3, в). Застосовують у випадках коли відстані до точки Р від заданих точок базової лінії АВ менше довжини мірного приладу. На місцевості радіусами l_A і l_B накреслюють дуги, на перетині яких і буде точка Р.

При похилій місцевості використовують похилі відстані L_A і L_B.