29. Управління продукцією на підприємстві та її форми.

Рівень різноманітності продукції, що виготовляється окреми­ми підприємствами, визначається з допомогою показників її но­менклатури та асортименту. Товарна номенклатура — це сис­тематизований перелік усіх асортиментних груп і товарних одиниць, що пропонуються виробником для реалізації (product mix).

Під товарним асортиментом здебільшого розуміють набір (підбір) однойменної продукції (послуг), конкретизований на­звами, видами, ґатунками, розмірами, артикулами (product line).

Рішення про товарний асортимент виробники приймають, виходячи із обставин, що склалися, а також керуючись певним різновидом стратегії маркетингу. Найчастіше показники ширини і глибини товарного асортименту беруть до уваги, коли приймають рішення щодо збільшення випуску окремих найменувань або марок продукції, а також для оцінки насиченості асортименту в цілому. Існують такі варіанти товарного асортименту:

	Не глибокий	Глибокий
Вузький	Одна модель для кожної з кількох аналогічних груп товарів	Багато моделей для кожної з кількох аналогічних груп товарів
Широкий	Одна модель для кожної з кількох різних груп товарів	Багато моделей для кожної з кількох різних груп товарів

Рішення, що можуть бути прийняті, щодо товарної номенклатури:

• оцінка портфеля товарів, які пропонуються Фімою

• розподіл ресурсів між товарними асортиментами

• створення (додавання) нових товарних ліній

• зняття з виробництва асортиментних груп товарів

Між това­рною номенклатурою і асортиментом має місце зв'язок цілого і часткового. Водночас, номенклатура характеризує виробничу ді­яльність на вищому організаційному рівні, ніж асортимент. Тому для кількісної характеристики товарного асортименту використо­вується система наступних показників:

1. Показник ширини дає чисельну оцінку різноманітності продукції фірми. Він свідчить, скільки окремих за призначенням або інши­ми властивостями видів продукції виготовляє підприємство.

2. Насиченість асортименту дає змогу визначити загальну кількість товарів, що її складають.

3. Кількість пропонувань кожного із окре­мих видів продукції визначає глибину номенклатури продукції підприємства.

4. Рівень подібності товарів різних асортиментних груп за призначенням, технологією виготовлення, організацією обороту оцінюється з допомогою показника гармонічності.

Найчастіше пока­зники ширини і глибини товарного асортименту беруть до уваги, коли приймають рішення щодо збільшення випуску окремих найменувань або марок продукції, а також для оцінки насиченос­ті асортименту в цілому. Такі рішення виробники приймають, виходячи із обставин, що склалися, а також керуючись певним різновидом стратегії маркетингу, відповідно до якого широкий асортимент уможливлює так само широку диверсифікацію про­понування. ількість видів, різновидів, найменувань товарів (неоднорідних, однорідних).

30. Організаційна структура, її види.

Організаційна структура – це склад і підпорядкованість взаємопов’язаних ланок управління.

Ланка управління – самостійна частина організаційної структури на певному ступені (рівні), яка складається з апарату управління та виробничих підрозділів.

Ступінь (рівень) управління – поєднання ланок управління, однаково віддалених від верхньої ланки (вершини) організаційної структури.

У теорії управління розрізняють декілька видів організаційних структур управління: лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, матрична.

- Лінійна структура реалізує принципи одноосібності і централізму Передбачає виконання одним керівником всіх функцій на кожному рівні управління з повним підпорядкуванням йому на правах єдиноначальності всіх нижчестоящих підрозділів. У свою чергу вони підпорядковуються тільки одному вищестоящому керівникові. Цей вид структури характерний для нижчих рівнів управління: начальник дільниці – ст. майстер – майстер.

- Функціональна структура заснована на поділі функцій між структурними підрозділами (спеціалістами) з підпорядкуванням їм усіх нижчестоящих підрозділів. Вона передбачає підпорядкування одного працівника (підрозділу) декільком вищестоящим керівникам, які реалізують свої функції. Внутрішня структура підрозділу, як правило, будується за лінійним принципом. Ця структура нині характерна для вищих рівнів управління господарством.

- Лінійно-функціональна структура заснована на дотриманні єдиноначальності, лінійної побудови структурних підрозділів і розподілу функцій управління між ними. Реалізується принцип демократичного централізму, при якому підготовка й обговорення рішення здійснюється колегіально, а прийняття рішення і відповідальність – тільки першим керівником особисто. Вона синтезує кращі властивості лінійної структури (чіткі зв’язки підпорядкованності, централізація управління в одних руках) і функціональної структури (розподіл праці, кваліфікована підготовка рішень) та найбільш характерна для середніх ланок управління.

- Матрична структура направлена на реалізацію цільових програм (проектів), які стоять перед підприємством і для виконання яких виділяються спеціальні керівники. Структурні підрозділи підприємства, побудовані за лінійним чи функціональним принципом, розподіляються між керівниками програм зі збереженням підпорядкування вищестоящому керівникові. Матрична структура допускає подвійне підпорядкування підрозділів і окремих керівників (рис.6.2.5).

Вона почала використовуватись у 50-х роках у США і СРСР для реалізації атомних і космічних проектів, а потім одержала поширення в крупних міжнародних компаніях.