25. Як розвивається особистість у цілісному пед.. Процесі? Що таке базова культура особистості

Сучасне розуміння поняття «педагогічний процес» та його сутності є у підручнику «Педагогіка» І. П. Підласого: «Педагогічним процесом називається розвиткова взаємодія вихователів і вихованців, що спрямована на досягнення заданої цілі й приводить до заздалегідь наміченої зміни стану, перетворення властивостей і якостей вихованця. Інакше кажучи, педагогічний процес – це процес, у якому соціальний досвід переплавляється в якості особистості... Забезпечення єдності навчання, виховання і розвитку на основі цілісності й спільності є головною сутністю педагогічного процесу».

Основне призначення педагогічного процесу визначає зміст його складових – виховання, навчання, розвитку, які водночас є його функціями. Безумовно, ці функції нерівнозначні.

Основною функцією є виховна, яка являє собою вищий рівень педагогічного процесу. В ній синтезуються всі інші структурно-функціонально-змістові компоненти і реалізуються як загальні (формування особистості громадянина України, закладення основ саморозвитку й самоактуалізації), так і специфічні (підготовка конкретного фахівця до певного виду професійної діяльності) завдання цього процесу.

Процес В.- це цілеспрямована вхаємодія вчителів та вихованців на досягненні поставленої мети В.- гармонічного(єдності свідомості і поведінки) і всбічного розвитку особистості

Структура процесу В. за цільовим критерієм спрямована на :

· Цілісне формування особистості з врахуванням завдань псих-го та гармонійного розвитку;

· Формування моральних якостей особистості на базі загальнолюдських цінностей, соц-но-зорієнтованій мотивації;

· Звернення школярів до сусп-них цінностей в галузі науки і мистецтва;

· Врахування життєвої позиції, що відповідає вимогам сучасног сус-ва;

· Розвиток нахилів, здібностей, інтересів, в співвідносності до можливостей і бажань;

· Орг-ція пізнавальної д-сті школярів;

· Розвиток соціальної ф-ції: спілкування в умовах, що змінюються

Структура на основі осн. етапів:

1. Формування умінь і звичок у поведінці

2. Формування почуттів

3. Формування переконань

4. Формування знань оволодіння нормами і правилами поведінки

Закономірності:

· Зв’язок В. та Навчання

· Взаємодія сукупності діючих чинників

· Опора у виховному процесі на позитивні якості дитини, стимуляція активних, особистісних, позитивних емоцій від досягнених успіхів

· Результати В. залежать від впливу на внутр. світ дитини, на її внутріш. І духовну сферу

Базова культура особистості – це система ціннісних орієнтацій, духовних потреб, генетично заданих обдарувань, які реалізуються за сприятливих соціокультурних умов.

26. Якщо керуватися принципами диференціації, індивідуалізації навчання, то якими способами їх можливо реалізувати під час уроку?

Реалізація кожного дидактичного принципу здійснюється за допомогою розроблених практикою й дидактикою дидактичних вимог, якими обов’язково керується педагог.

Їх дотримання гарантує реалізацію принципів, у змісті яких діють закони й закономірності дидактики (кремі), педагогіки (особливі) і діалектики (загальні, або універсальні).

Принцип диференціації та індивідуалізації навчально-виховного процесу означає врахування у виховній роботі рівнів фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку вихованців, стимулювання активності, розкриття творчої індивідуальності кожного.

Принцип індивідуального підходу до учнів. Означає врахування рівня розумового розвитку, знань та умінь, працездатності, пізнавальної та практичної самостійності учнів, їх особливостей пізнавальних інтересів, вольового розвитку учнів, їх ставлення до навчання.

Принцип диференціації навчального процесу. Передбачає дозування навчального матеріалу для учнів з урахуванням їх загального розвитку, намаганням кожного школяра розвивати свої здібності на основі відповідних умов у школах-ліцеях, школах-гімназіях.

Принцип диференційованого підходу у навчанні

ураховувати рівень розумового розвитку учня; здійснювати аналіз досвіду учнів; вивчати мотиви учіння школярів; надавати індивідуальну допомогу учням у навчанні; ураховувати рівень пізнавальної і практичної самостійності учня; ураховувати рівень вольового розвитку учня; об’єднувати в диференційовані підгрупи учнів, які мають однакові навчальні можливості; корегувати зміст і форми навчання, надавати допомогу учням без суттєвого зниження складності змісту навчального матеріалу; досліджувати індивідуальну систему діяльності учня. .Виконання диференційованих за рівнями складності завдань у гомогенних групах (за однаковим за успішністю складом учнів). Адаптивна система взаємонавчання у статичних і динамічних парах

Принцип індивідуального навчання

1 Адресно-цільове поясненім навчального матеріалу з врахуванням індивідуальних інтересів учнів та їх темпу у сприйнятті матеріалу. 2. Завдання підготувати індивідуальні повідомлення за матеріалом, цікавим для конкретних учнів. 3. Індивідуалізація у самостійній роботі: а) творчі завдання для учнів з високим рівнем знань; б) створеній "ситуації успіху" у завданнях для учні» з низьким рівнем знань, посильних для них. 4.Частіша перевірка зошитів слабовстигаючих учнів