Тема 12. Провадження у справах про порушення митних правил

12.1. Загальний порядок провадження у справах про порушення митних правил

Для кращого розуміння даної теми доцільно нага­дати дефініції відповідних понять.

Порушенням митних правил (ПМП) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на встановлений порядок управління в галузі митної справи і за яку Митним кодексом передбачена відповідальність.

ПМП визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний харак­тер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

ПМП визнається вчиненим з необережності, коли особа, що скоїла це діяння, передбачала можли­вість настання шкідливих наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч могла і повинна була їх передбачити.

Знання особливостей складових частин порушення митних правил допомагають усвідомити діяльність дізнавача в процесі провадження по них. Згідно з МК боротьба з порушеннями покладена на митні органи. Це завдання вирішується за допомогою митних роз­слідувань.

Митні розслідування — це система процесуаль­них дій, встановлених МК, а в частині, яка не перед­бачена ним, — Кодексом України про адміністратив­ні порушення для виявлення та документування митних правопорушень.

Основними завданнями митного розслідування є виявлення та припинення правопорушення, своєчасне всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, її ви­рішення відповідно до чинного законодавства, забезпечення ви­конання постанов у справах, а також виявлення причин та умов, що сприяли скоєнню митних правопорушень, і зміцнення право­порядку та законності.

Приводом порушення справи є:

• виявлення самого факту інспектором митниці;

• інформація в засобах масової інформації про правопорушення;

• інформація інших правоохоронних органів;

• матеріали, які отримуються від митних та інших органів іно­земних держав;

• заяви громадян.

Службові особи підлягають відповідальності за порушення митних правил, якщо в їх обов'язки входило забезпечення вико­нання вимог, установлених МК.

При вчиненні правопорушення юридичними особами відпові­дальності підлягають службові особи — керівники цих підпри­ємств (ст. 103 МК).

Іноземні громадяни та особи без громадянства за правопору­шення на митній території України несуть відповідальність на за­гальних підставах.

Не є порушенням митних правил дія, яка хоч і передбачена МК, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усу­нення небезпеки, яка загрожувала порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засо­бами і якщо заподіяна шкода є меншою, ніж відвернута шкода. Наприклад, 3 серпня 1998 р. на митному переході «Ягодин» скупчилося до 40 рефрежераторів з курячими стегнами. Температура повітря — 45°С. З 1 серпня запроваджувався новий порядок мит­ного оформлення — подання попередньої декларації. Люди були не готові до нововведень, почався страйк: водії перекрили мит­ний перехід. Начальник митниці звернувся до керівництва Держ­митслужби і Голова Служби прийняв рішення — пропускати їх без огляду, тільки поставити штампи, печатки про перетин мит­ного кордону. Такі дії в нормальних умовах є порушенням мит­ного законодавства щодо порядку митного огляду транспорту та товару. Треба враховувати, що правопорушники можуть штучно створювати такі ситуації. При малозначності вчиненого пору­шення особа, яка розглядає справу, може звільнити правопоруш­ника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням (ст. 142 МК).

Розслідування порушення митних правил та підготовка мате­ріалів справи до розгляду проводиться:

♦ оперативно — інспекторським складом ( службовими осо­бами митних органів, які згідно зі штатним розписом і службо­вими обов'язками здійснюють функції митного оформлення та пропуску через митний кордон України предметів, транспортних засобів, валюти, цінностей і які безпосередньо виявили факт по­рушення митних правил);

♦ посадовими особами Управління організації боротьби з кон­трабандою та порушеннями митних правил Держмитслужби та відповідних підрозділів регіональних митниць і митниць;

♦ за рішенням голови Держмитслужби або начальника регіо­нальної митниці — іншими посадовими особами митної служби України. Вони приймають до провадження, як правило, найбільш складні справи, у тому числі справи по відношенню до підпри­ємств, юридичних осіб;

♦ службовими особами Держмитслужби, уповноваженими у встановленому порядку (за наказом Голови Держмитслужби, від­повідно до займаної посади).

Провадження у справах про порушення митних правил здійс­нюють:

♦ начальник митниці;

♦ особа, що його заміщує;

♦ службові особи митниці.

Начальник митниці (особа, що заміщує його) у справі, що він розглядає, приймає рішення:

♦ про порушення справи;

♦ про відмову у порушенні справи;

♦ про адміністративне затримання особи, яка скоїла порушення;

♦ про проведення перевірки окремих сторін діяльності під­приємства;

♦ про порушення кримінальної справи та проведення дізнання.

Начальник підрозділу митниці, який спеціально уповноваже­ний для проведення митного розслідування (відділ по боротьбі з контрабандою та порушенням митних правил):

♦ бере участь в організації розслідування;

♦ здійснює контроль за розслідуванням;

♦ дає методичні вказівки щодо проведення розслідування;

♦ узагальнює практику розслідувань та дає рекомендації щодо правильної діяльності інспекторського складу;

♦ безпосередньо бере участь у розслідуваннях, приймає до свого провадження найбільш складні справи;

♦ відповідає за облік справ, дотримання строків провадження по них.

У чинному МК не відпрацьовано багато аспектів правової ос­нови провадження по справах з порушень митних правил, окре­мих дій слідчого чи дізнавача.

В юридичній практиці визнано, що справа про ПМП вважа­ється заведеною, а провадження по ній розпочатим з моменту складання протоколу про порушення митних правил або адмініс­тративного затримання особи чи посадової особи, яка притягу­ється до відповідальності за ПМП.

Службова особа митного органу, в провадженні якої знахо­диться справа про ПМП:

♦ проводить всі процесуальні дії, передбачені МК (за винят­ком випадків, коли рішення про призначення окремих проце­суальних дій приймається тільки начальником митниці або його заступником), по остаточному документальному оформленню факту правопорушення, про що складаються відповідні процесу­альні документи;

♦ в процесі провадження в справі посадова особа готує мате­ріали для розгляду керівництвом митниці;

♦ вживає передбачені законом процесуальні та інші необхідні для провадження заходів виконання постанов митного органу;

♦ виявляє причини та умови, які сприяли здійсненню право­порушення;

♦ відповідає за своєчасність, повноту, якість та законність проведення процесуальних дій.

При безпосередньому виявленні факту порушення митних правил складається протокол у 2-х примірниках про порушення митних правил і починається провадження невідкладно.

Письмова заява чи повідомлення реєструється в книзі реєст­рації заяв та повідомлень про порушення митних правил, після чого передається на розгляд начальнику митниці (строк розгляду — до 3-х діб) для прийняття рішення про необхідність проведення митного розслідування. У протоколі зазначається:

♦ дата і місце його складання;

♦ посада, П. І. Б. службової особи, що склала протокол;

♦ необхідні для справи відомості про особу, яка вчинила по­рушення;

♦ місце, час, суть вчиненого порушення;

♦ стаття МК, що передбачає відповідальність за таке пору­шення;

♦ прізвища та адреси свідків (якщо вони є);

♦ пояснення особи, що вчинила порушення митних правил, відомості про предмети та документи, вилучені відповідно до ст. 128 МК;

♦ інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписують посадова особа, що його склала, та осо­ба, що вчинила порушення. При наявності свідків-понятих — во­ни теж підписують.

До складання протоколу особа, що вчинила порушення мит­них правил, має право давати пояснення щодо свого вчинку, по­яснювати мотиви відмови від підписання протоколу. При скла­данні протоколу особі, що вчинила правопорушення, роз'ясню­ють її права, про що робиться відмітка в протоколі (хоча на да­ний час законом не встановлено перелік цих прав, вони передба­чені в бланку протоколу про ПМП). Протокол та вилучені пред­мети доставляються посадовою особою, що провадить справу, до митного органу.

При виявленні під час митного розслідування ознак злочину, який не відноситься до компетенції митного органу, необхідні матеріали у строк до 3-х діб направляються прокуророві, органу попереднього слідства чи дізнання. (Про це дивись ст. 97 Кримі­нально-процесуального кодексу). Відповідно до загального по­ложення, митний орган повинен забезпечити припинення злочи­ну та закріплення слідів злочину, виявлення свідків тощо.

Доказами у справах про ПМП, згідно із законодавством, є будь-які фактичні дані, на основі яких у певному порядку встано­влюється наявність чи відсутність правопорушення, винність да­ної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Протоколи про правопорушення та протоколи процесуальних дій, складені і оформлені в порядку, передбаченому МК, є джерелами доказів, оскільки в них підтверджуються обставини і фа­кти, що мають значення для вирішення справи. До переліку таких протоколів відносяться:

♦ протоколи опитування осіб по суті справи;

♦ протоколи про адміністративне затримання особи, що скої­ла правопорушення (з метою припинення порушення митних правил, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи та винесення постанови по ній);

♦ витребування від імені митного органу документів, необхід­них для розгляду справи;

♦ протокол проведення митних обстежень (території, транс­портних засобів, приміщень, предметів) за участю спеціалістів;

♦ протокол пред'явлення предметів і документів для впізна­вання.

Коли при провадженні у справі про порушення митних правил виникає потреба у спеціальних знаннях, то посадова особа мит­ного органу, яка проводить провадження, може прийняти рішен­ня про проведення експертизи. Це рішення є обов'язковим для експерта, якому цим рішенням доручено провести експертизу, та для службової особи підприємства, якій надіслано рішення про проведення експертизи.

Посадова особа митного органу, що проводить провадження у справі, після закінчення підготовки справи до розгляду, передає матеріали начальнику митного органу (його заступнику), а в Держмитслужбі — уповноваженій особі, призначеній наказом.

Справи про порушення митних правил розглядають:

♦ від імені Держмитслужби — уповноважена особа;

♦ від імені митниці України — начальник митниці чи його за­ступник.

Справа про порушення митних правил розглядається у 15-денний строк з дня одержання митним органом матеріалів, необхід­них для вирішення справи.