8.3. Порядок вивезення транспортних засобів за межі україни

При вивезенні транспортних засобів громадянами-резидентами, які виїжджають на постійне місце проживання, громадянами-нерезидентами, які придбали транспортні засоби в Ук­раїні (про що є відмітки відповідних органів), митні органи вида­ють їм дозволи довільної форми, засвідчені підписом інспектора митниці, відбитком його особистої номерної печатки (яка має наз­ву особисте митне забезпечення) та гербової печатки митниці.

У дозволах обов'язково зазначається:

• дата видачі;

• найменування митниці;

• номер кузова, шасі, двигуна;

• відомості про сплату мита із зазначенням № квитанції фор­ми МД-1.

Коли транспортний засіб випускається без сплати мита, у доз­волі зазначається причина (виїзд на постійне місце проживання, придбання транспортного засобу за інвалюту в Україні, вивезення особами, що користуються в Україні митними пільгами, тощо).

Такі дозволи є підставою для зняття з обліку зазначених транспортних засобів у відповідних органах міліції, для їх виве­зення за межі України, для отримання в органах ДАІ номерних знаків «транзит» (коли новий транспортний засіб придбано гро-мадянином-нерезидентом і на обліку в органі ДАІ не перебував).

Вивезення громадянами-резидентами транспортних засобів, незареєстрованих в органах міліції, а також тимчасове вивезення громадянами-нерезидентами за дорученнями, виданими громадя­нами-резидентами, не допускаються.

Відчуження транспортних засобів, вивезених за межі України тимчасово під зобов'язання про зворотне ввезення, допускається тільки з дозволу митниці, в якій цей транспортний засіб знахо­диться на обліку, за умови сплати вивізного мита та інших пла­тежів згідно з чинним законодавства.

8.4. Порядок тимчасового ввезення транспортних засобів в україну

Указом Президента України від 16 липня 1999 р. вста­новлено, що експлуатація транспортних засобів, тимчасово ввезе­них на митну територію України під зобов'язання їх зворотного вивезення, «дозволяється виключно особам-нерезидентам, визна­ченими власниками таких транспортних засобів у момент перети­ну митного кордону України, або членам їх сімей (дружина, чоло­вік, діти, батьки). При цьому передача у володіння або користування таких транспортних засобів іншим особам не дозво­ляється. Такий же порядок застосовується і до транспортних засо­бів, які перевозяться через митну територію України транзитом».

Таким чином, згідно з Указом обмежене право управління транспортними засобами, а не право ввезення. Суб'єкти госпо­дарської діяльності (включаючи представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності незалежно від кількості філіалів) та фізичні особи — нерезиденти мають право тимчасового ввезення транспортних засобів, але не більше одного транспортного засо­бу один раз на три роки і терміном не більше одного року. При цьому продовження однорічного терміну тимчасового перебуван­ня транспортного засобу забороняється.

Щодо фізичних осіб — резидентів, оскільки постанову Кабміну України від 20 липня 1996 р. «Про вдосконалення порядку тим­часового ввезення транспортних засобів на митну територію України» ніхто ще не відмінив, вони мають право ввозити транс­портні засоби, але при ввезенні на митниці громадянин попере­джається, що користуватись таким транспортним засобом він не зможе (лист Держмитслужби від 13 квітня 2000 p.). Таким чином, фізичним особам — резидентам тимчасове ввезення транспор­тних засобів забороняється, тобто вони можуть ввезти і кори­стуватися ними лише за умови повного митного оформлення та сплати всіх належних податків.

Громадяни, які мають постійне місце проживання в Україні — громадяни, які постійно проживали в Україні протягом безперерв­ного строку, що перевищував 183 календарних дні з моменту в'їзду їх на постійне місце проживання в Україну. При цьому безперервним строком проживання вважається строк, який не мі­стить перерв у загальному періоді перебування громадян в Україні, що сукупно перевищують 60 календарних днів протягом 365 календарних днів.

Постановою Уряду від 13 липня 1999 р. № 1250 заборонено доручати (передоручати) тимчасово ввезені-транспортні засоби будь-кому іншому. Як відомо, до цього часу це дозволялося ро­бити у разі передачі цих транспортних засобів батькам, одному із подружжя, дітям, якщо родинні зв'язки підтверджуються відпо­відним державним свідоцтвом.

Постановою також урегульовано питання в'їзду на легкових автомобілях на територію України іноземних громадян (бізнес­менів, туристів, відпочиваючих тощо). Раніше чимало митниць та органів ДАІ вимагали реєстрації таких автомобілів уже через 15 днів після в'їзду на територію України. Тепер чітко і однознач­но встановлено, що такі громадяни можуть користуватися своїм автомобілем без реєстрації строком до 2-х місяців.

Слід зазначити, що заборона запроваджена на всі транспортні засоби громадського користування, легкові автомобілі всіх кла­сів, вантажні автомобілі, а також автомобілі спеціального при­значення (далі вживатиметься термін «автомобілі»).

Прийняття постанови від 13 липня 1999 р. стало новим, не­ординарним, хоча і давно очікуваним кроком у боротьбі за справляння податків з імпортних легкових автомобілів у пов­ному обсязі.

Як відомо, до травня 1996 р. оподаткування імпортних авто­мобілів в Україні було досить ліберальним. Після прийняття у травні 1996 р. Верховною Радою Закону «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них» ситуація на ринку легкових автомобілів докорінно змінилася. Рівень оподаткування легкових автомобілів в Україні піднявся в середньому до 60% їх митної вартості, що відчутно зачепило ін­тереси підприємців, які займалися доставкою і перепродажем ім­портних автомобілів. Хоча слід зазначити, що рівень оподатку­вання автомобілів в Україні і до цього часу залишається значно нижчим, ніж у Росії та деяких інших країн світу.

У відповідь на підвищення податків ряд підприємців і окремі громадяни швидко знайшли ефективний спосіб не платити подат­ки взагалі шляхом оформлення автомобілів у митниці як тимча­сово ввезених, що передбачено ст. 71 Митного кодексу України. Внаслідок цього надходження податків від імпортних автомобі­лів різко впало, що змусило Уряд уже 20 липня 1996 р. прийняти постанову «Про вдосконалення порядку тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України». Постановою заборонялося підприємствам та окремим громадянам тимчасово ввозити більше одного транспортного засобу, до того здійснюва­ти це дозволялося лише один раз на три роки. Цей захід дав змо­гу значно скоротити обсяги тимчасово ввезених легкових авто­мобілів, особливо тих, які ввозилися підприємствами.

Постанова Уряду від 20 липня 1996 р. була дещо вдосконале­на змінами, які були внесені постановою від 27 січня 1997 р. № 68. Зокрема, цією постановою було встановлено, що у режимі тимчасового ввезення можуть бути оформлені лише ті транс­портні засоби, які зареєстровані за межами України. Цей захід став початком кампанії по ввезенню імпортних автомобілів, за-. реєстрованих у Литві, де рівень мита чи не найнижчий у світі, а відстань до України не така вже й значна.

Дворічний досвід щодо застосування заходів з обмеження тимчасового ввезення легкових автомобілів показав, що реальне зменшення торкнулося лише тих транспортних засобів, які вво­зяться підприємствами. Стосовно громадян, то тут відчутних по­зитивних змін не відбулося. Лише у 1998 p., наприклад, в Україну було ввезено на тимчасових умовах більше 60 тис. легкових автомобілів, з них майже 80 % — громадянами; у 1999 р. тимчасо­во було ввезено вже близько 140 тис. транспортних засобів під зобов'язання зворотного вивезення.

Звичайно, що далеко не всі громадяни, які ввезли ці автомобі­лі, мали намір експлуатувати їх постійно, виїжджаючи періодич­но за кордон для переоформлення довіреності, але все-таки біль­шість з них саме таким шляхом обійшла сплату податків.

Ось чому прийняття постанови від 13 липня 1999 р. № 1250 було логічним кроком Уряду щодо упорядкування даної проблеми.

Постановою Кабінету Міністрів від 14 червня 2000 р. «Про митне оформлення транспортних засобів, увезених на територію України громадянами для тимчасового користування під зо­бов'язання про зворотне вивезення», враховуючи значну кіль­кість таких транспортних засобів на території України, громадя­нам, що є потенційними порушниками митних правил (зрозуміло, що ці транспортні засоби фактично є їх власністю), було дозво­лено до 1 січня 2001 р. оформити їх у митному відношенні зі сплатою всіх належних митних платежів (лист Держмитслужби від 27 червня 2000 p.). Ця постанова фактично на сьогодні ста­вить крапку на питаннях тимчасового ввезення транспортних за­собів на митну територію України.

Оцінюючи вплив згаданих рішень Уряду щодо тимчасового ввезення автомобілів на загальну ситуацію, можна дійти таких висновків: найбільш складним буде становище тих власників легкових автомобілів, ввезених тимчасово, які не вивезуть за ко­рдон за місцем постійної реєстрації транспортні засоби після 1 січня 2001 p., оскільки продавати його там не вигідно або ж не­можливо взагалі. Отже єдиний вихід — продати такий автомо­біль в Україні, розібравши його попередньо на запасні частини, але і в цьому випадку митницею буде порушена справа про по­рушення митних правил за недотримання зобов'язання про зво­ротне вивезення зі сплатою штрафу та конфіскацією автомобіля. Майбутні власники автомобілів, що імпортуються, змушені від­мовитись від тимчасового їх ввезення, а замість цього намагати­муться ввозити їх у розібраному вигляді, що дасть змогу уникну­ти акцизних зборів, а також знизити суму ввізного мита та ПДВ.

При зверненні громадян з приводу митного оформлення для постійного користування на території України зазначених у по­станові Кабміну «Про митне оформлення транспортних засобів, увезених на територію України громадянами для тимчасового користування під зобов'язання про зворотне вивезення» транспо­ртних засобів нарахування платежів (мита, акцизного та митних зборів, податку на додану вартість) необхідно проводити згідно з вимогами законів України «Про ставки акцизного збору і ввізно­го мита на деякі транспортні засоби», «Про Єдиний митний та­риф», «Про податок на додану вартість», Декрету Кабінету Міні­стрів України від 11 січня 1993 р. «Про порядок обкладення митом предметів, які ввозяться (пересилаються) громадянами в Україну», постанови Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1998 р. «Про затвердження Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України».

Митне оформлення для постійного користування на території України транспортних засобів, зазначених у постанові Кабміну, проводиться тільки після зняття таких транспортних засобів з ре­єстраційного обліку у відповідних органах іноземних держав та подання громадянами митниці документів про право розпоря­дження (володіння) цими транспортними засобами.

При зверненні громадян з приводу митного оформлення за­значених транспортних засобів:

• громадянин подає в письмовій формі заяву в митницю щодо митного оформлення транспортного засобу;

• при прийнятті рішення щодо митного оформлення транспорт­ного засобу інспектор митниці у свідоцтві про реєстрацію транс­портного засобу (техпаспорті) робить запис «Направляється для зняття з обліку», який засвідчує відбитком особистої номерної печатки;

• на зворотному боці доручення робить запис «Направляється для зняття з обліку» і засвідчує підписом та відбитком особистої номерної печатки.

У разі вивезення з України транспортного засобу з метою зняття його з обліку у відповідних органах іноземних держав оформляється автомобільна митна декларація форми МД-7 (у двох примірниках). Пропуск (вивезення, ввезення) транспорт­ного засобу може бути здійснений за наявності відповідного за­свідченого запису на зворотному боці доручення, а також від­повідних документів про право користування (володіння, розпорядження).

Увезення в Україну такого транспортного засобу після зняття його з обліку у відповідних органах іноземних держав здійсню­ється на підставі оформленої декларації форми МД-7, яка зали­шається у громадянина при вивезенні та є підставою (за наявнос­ті документів про право власності, розпорядження тощо) для пропуску транспортного засобу в Україну. Громадянин подає декларацію і документи, необхідні для здійснення митного оформ­лення, митниці, у зоні діяльності якої він проживає та сплачує відповідні платежі.

Митне оформлення транспортних засобів, які після закінчення терміну, зазначеного митними органами в наданому громадяни­ном зобов'язанні про зворотне вивезення, не були вивезені за межі України, може бути здійснене у порядку, викладеному ви­ще, після розгляду відповідних справ про порушення митних правил або за рішенням суду.

Можна передбачати, що встановлений порядок митного офор­млення транспортних засобів не є останнім. Динаміка зовнішньо­економічної діяльності на цьому напрямку передбачає подальші зміни у митному законодавстві та у законодавстві про зовнішньо­економічну діяльність. Обґрунтувати це припущення можна поши­реним сьогодні в країні твердженням: «Хто має гроші на автомо­біль, знайде гроші і на сплату всіх податків на нього».