Тема 11. Порушення митних правил як адміністративне правопорушення

11.1. Поняття адміністративного правопорушення

За скоєння правопорушень у галузі митної справи законодавством передбачено різні види відповідаль­ності: кримінальна, адміністративна, дисциплінарна.

Теоретичні підвалини кожного із видів відповіда­льності розглядаються в загальній теорії права та в роботах, що стосуються відповідальності в різних правових галузях: адміністративній, кримінальній, цивільній, трудовій та інших.

У даній лекції питання адміністративного правопо­рушення, його змісту, форм скоєння розглядаються зважаючи на те, що аудиторія попередньо вивчала чи в достатній мірі ознайомлена з основами навчальних дис­циплін «Адміністративне право», «Цивільне право», «Кримінальне право». Вивчення в цілому курсу «Пра­вові основи митної справи в Україні» передбачає, що окремі питання митного права як комплексної правової галузі є предметом вивчення таких юридичних дисци­плін, як кримінальне право, цивільне право, фінансове право, трудове право, банківське право тощо.

Доцільно зауважити, що назва теми «Порушення митних правил як адміністративне правопорушення» торкається однієї з важливих теоретичних проблем відносин між адміністративним і митним правом. Іс­нує досить впливова теоретична позиція, що митне право є нічим іншим, як тільки галузь адміністратив­ного права.

Разом з тим, митне право теоретично і практично визнано і визначено, має самостійний специфічний предмет регулювання — широке коло суспільних від­носин у митній галузі. Безперечно, в цих відносинах переважають управлінські, але вони не єдині. До складу предмета митно-правового регулювання входять суспільні від­носини, які регулюються також нормами конституційного, трудо­вого, міжнародного та інших галузей права.

Будучи різнорідними за складом, ці відносини інтегровані, або об'єднані, в єдине ціле — митні відносини — тільки однією ознакою, а саме переміщенням товарів і транспортних засобів че­рез митний кордон України. Таким чином ми визначили, що су­спільні митні відносини як складне утворення є єдиним цілим і як таке ціле є предметом комплексної правової галузі — митного права.

У другій лекції ми визначили, що митне право — це комплекс­на галузь українського права в цілому, яка є системою правових норм різної правогалузевої належності, які встановлюються (або санкціонуються) державою і призначені для регулювання суспіль­них відносин, що виникають у зв'язку з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, з митним оформленням, зборами митних платежів, митним контролем та іншими засобами проведення митної політики як складової час­тини внутрішньої і зовнішньої політики держави.

Для подальшого розгляду даної теми необхідно визначити су­купність суспільних відносин, що існують у митній галузі. Вони поділяються на такі групи:

1) суспільні відносини, що пов'язані з організацією митної справи. Вони виникають між митними структурами, які викону­ють покладені на них функції;

2) суспільні відносини, що пов'язані з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Вони вини­кають між митними органами та юридичними і фізичними осо­бами, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон;

3) суспільні відносини, що пов'язані із регулюванням різних митних режимів. Вони виникають як між митними органами, так і між митними органами та юридичними і фізичними особами, причетними до використання встановлених митних режимів при переміщенні товарів і транспортних засобів через митну терито­рію України;

4) суспільні відносини, що пов'язані зі збиранням митних платежів. Вони стосуються митних органів, юридичних і фізич­них осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через мит­ний кордон;

5) суспільні відносини, що пов'язані із попередніми операціями. Вони виникають у зв'язку із попередженням митних органів щодо наміру перетину митного кордону (в той чи інший напрямок), до­ставлениям товару у визначене митним органом місце тощо;

6) суспільні відносини, що пов'язані із митним оформленням. Виникають у зв'язку з операціями, що проводять посадові особи митних органів з метою забезпечення митного контролю за пере­міщенням через митний кордон товарів і транспортних засобів і застосуванням засобів державного регулювання такого перемі­щення;

7) суспільні відносини, що пов'язані із митним контролем то­варів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон. Виникають вони у зв'язку з перевіркою митними орга­нами документів і відомостей, необхідних для митних цілей, з митним оглядом, перевіркою митних платежів, обліком товарів і транспортних засобів тощо;

8) суспільні відносини, що пов'язані із валютним контролем. Виникають у зв'язку із забезпеченням митними органами дотри­мання валютного законодавства при здійсненні валютних опера­цій експортерами, імпортерами, а також бартерних операцій;

9) суспільні відносини, що пов'язані із веденням і функціону­ванням митної статистики і товарної номенклатури зовнішньоеко­номічної діяльності. Виникають у зв'язку зі збором, обробкою та аналізом митними органами інформації відносно товарів і транс­портних засобів, що переміщуються через митний кордон, веден­ням спеціальної статистики та виконанням функції щодо ведення товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності;

10) суспільні відносини, що пов'язані зі скоєнням криміналь­них злочинів у галузі митної справи. Вони виникають у зв'язку із наданням митним органам права провадження дізнання у справах на контрабанду;

11) суспільні відносини, що пов'язані зі скоєнням адміністра­тивних порушень у галузі митної справи. Виникають у зв'язку з порушенням митних правил і наданням митним органам права провадження дізнання по цих фактах та застосування заходів ад­міністративного впливу щодо порушників митних правил;

12) суспільні відносини, що пов'язані з інформуванням гро­мадськості, консультуванням, розглядом скарг, заяв. Виникають у зв'язку з правами та обов'язками митних органів надавати своє­часно правову інформацію населенню, приймати рішення віднос­но конкретних питань, які виникають у галузі митної справи;

13) суспільні відносини, які стосуються передачі у власність держави товарів і транспортних засобів. Виникають у зв'язку з вилученням, конфіскацією предметів відповідно до рішення суду як такі, що стали об'єктом чи засобом скоєння митного правопо­рушення, злочину в галузі митної справи;

14) суспільні відносини, що виникають у зв'язку з конститу­ційним правом оскарження та розгляду рішень, дій чи бездіяль­ності митних органів та їх посадових осіб. Виникають при звер­ненні юридичних і фізичних осіб до митних чи судових органів вищого рівня, до адміністративних органів влади;

15) суспільні відносини, що пов'язані з організацією держав­ної служби в митних органах і виконанням особовим складом по­кладених на них функцій і завдань. Це широке коло відносин, до якого входить і правове регулювання статусу службовців, посад, відбір і професійна підготовка, соціальне забезпечення тощо;

16) суспільні відносини, що пов'язані з участю України у міжнародно-правовому співробітництві, яке стосується митної справи.

Відносно всіх перелічених груп суспільних відносин митне право виступає як правова форма реалізації завдань, функцій і повноважень митних органів. У свою чергу, митні органи, реалі­зовуючи надані їм юридичні повноваження, які є власними пов­новаженнями, виступають як суб'єкт митних відносин. Це суттє­вий момент. Зокрема, комплексний характер суспільних відно­син, які регулюються митним правом, обґрунтовує застосування всього комплексу заходів впливу на учасників цих відносин: ад­міністративно-правового, цивільно-правового, кримінально-правового характеру тощо.

Разом з тим, з усього комплексу складових найбільше відно­шення до регулювання митно-правових відносин мають адмініс­тративно-правовий та цивільно-правовий методи впливу на ці відносини.

Адміністративно-правовий метод регулювання суспільних відносин ґрунтується на відносинах влади і підпорядкування, їх нерівності та одностороннього волевиявлення. Держава встано­влює правила, закони і забезпечує їх дотримання.

Цивільно-правовий метод регулювання ґрунтується на рівно­сті сторін, він виходить із принципу «дозволено все, що не забо­ронено».

Специфіка митної справи як об'єкта регулювання митного права полягає в цілеспрямованій діяльності держави щодо регу­лювання зовнішнього товарообороту шляхом установлення по­рядку і визначення умов переміщення через митний кордон това­рів і транспортних засобів. Тому в правовому регулюванні мит­них відносин переважає адміністративний метод. Він знаходить своє відображення в установленні обов'язкових приписів, забо­рон, обмежень і дозволів.

Обов'язковий припис у митній галузі — це покладання прямо­го юридичного обов'язку виконати ті чи інші дії в умовах, що пе­редбачені митно-правовою нормою. Можна констатувати, що мі­ра таких владних вказівок, приписів у митному праві посідає суттєве місце. Це пов'язано із цілеспрямованою діяльністю з ор­ганізації митної справи, яка потребує владних вказівок що і як потрібно робити.

Зауважимо, що в нормах митного права також чітко закріп­люються вимоги держави і щодо діяльності самих митних орга­нів. Вони повинні діяти чітко в межах своєї компетенції і дотри­муватися встановленого порядку. Митним органам заборонено все, що не дозволено нормативними актами, які визначають їх компетенцію.

Визначення і законодавче закріплення заборон у нормах мит­ного права обґрунтовується інтересами держави: забезпеченням економічної безпеки, захистом здоров'я населення, екології, за­хистом вітчизняного виробника тощо. Заборони виражаються у формах прямих заборон (заборона переміщення через митний кор­дон предметів із приховуванням від митного контролю — ст. 115 МК України) або через визначення вичерпного переліку дій, які потрібно виконати митному органу чи особі, що переміщує това­ри, транспортні засоби через кордон (порядок заповнення декла­рацій, порядок проведення митного контролю, огляду тощо). До­тримання заборон забезпечується встановленням кримінальної чи адміністративної відповідальності посадових осіб або фізичних і юридичних осіб.

Метод заборон у митному праві тісно пов'язаний із застосу­ванням методу офіційного дозволу на здійснення визначених дій. Зміст цього методу полягає в тому, що переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон дозволяється митни­ми органами лише за умов дотримання встановлених правил — митних режимів, тобто сукупності правил і умов, які визначають правовий статус товарів, що переміщуються через кордон.

Важливо підкреслити, що встановлення заборон і дозволів державою — це і є метод управління, тобто адміністрування, що притаманно адміністративному праву. В цьому аспекті теж виді­ляємо залежність митного права від адміністративного, митної справи від державного управління.

Перед тим як визначити, що таке адміністративне правопору­шення, розглянемо ще один теоретичний аспект, пов'язаний із відповідальністю за правопорушення в митній справі. В юридич­ній літературі прийнято говорити про інститут відповідальності за правопорушення стосовно до різних галузей права: інститут цивільно-правової відповідальності, кримінально-правової відпо­відальності, адміністративно-правової відповідальності тощо.

Якщо цей перелік продовжувати, може постати питання щодо обґрунтованості існування самостійного інституту митно-право­вої відповідальності. Але враховуючи самостійний і незалежний характер митного права як комплексної правової галузі, можна говорити і про самостійний інститут митно-правової відповіда­льності як внутрішньо взаємопов'язану сукупність юридичних норм.

Разом з тим законодавець (та й теорія права) обмежується і задовольняється наявною можливістю вирішення питання щодо інституту митно-правової відповідальності шляхом визначення такого положення: оскільки митне право має комплексний харак­тер, тому воно вимагає і різні види відповідальності, які передба­чені нормами різних галузей права (адміністративного, трудово­го, кримінального, фінансового, податкового, банківського то­що). Ці норми різних галузей права регламентують відносини, пов'язані зі скоєнням правопорушень у галузі митної справи, і тому відповідальність за них одночасно входить у відповідні блоки митного права.

Такі правові норми, що входять у митне право як комплексне утворення, можуть бути з певною мірою визначені як інститут митно-правової відповідальності. Але при цьому залишається очевидним вплив інститутів кримінальної та адміністративної відповідальності, які різною мірою регламентуються нормами митного законодавства.

Адміністративна відповідальність — це вид юридичної від­повідальності, яка полягає у застосуванні повноважним органом або посадовою особою адміністративного стягнення до фізичної чи юридичної особи, що скоїла правопорушення. Адміністратив­на відповідальність встановлюється як законами, так і підзакон-ними актами. Підставою для застосування адміністративної відповідальності є скоєння адміністративно-правового правопо­рушення — проступку.

Підставою для виникнення кримінальної відповідальності є злочин; дисциплінарної — дисциплінарний проступок. Суб'єктами адміністративно-правової відповідальності можуть бути як фізич­ні, так і юридичні особи. Суб'єктами кримінальної відповідаль­ності — тільки фізичні особи.

Таким чином, закон вирізняє різні за негативними наслідками посягання на встановлені державою митні норми — проступки і злочини. Ті й інші діяння по суті є порушеннями митних правил і націлені на суспільні відносини, що охороняються нормами мит­ного права. Але критерієм їх розподілу є розмір шкоди, яка зав­дається суспільним відносинам.

Таким чином, у галузі митної справи можуть бути такі право­порушення:

- злочини;

- порушення митних правил;

- адміністративні правопорушення, що посягають на нормаль­ну діяльність митних органів.

Відповідно до чинного законодавства, і зокрема Митного ко­дексу, кримінальна відповідальність встановлена тільки за скоєн­ня контрабанди. При цьому митні органи виступають тільки як органи дізнання, потім справи передаються в СБУ.

За всі інші передбачені МК України правопорушення встанов­лена адміністративна відповідальність. Об'єктивно це обґрунто­вано тим, що порушення митних правил за своєю природою і ха­рактером є адміністративним правопорушенням у галузі митної справи, шкода від порушення цих правил не настільки велика, щоб передбачати кримінальну відповідальність.

Зауважимо, що чинний Митний кодекс України на відміну від Митного кодексу Російської Федерації не визначає поняття «по­рушення митних правил». Ст. 230 Митного кодексу РФ говорить: «Нарушением таможенных правил признаются противоправные деяния, посягающие на установленный ТК РФ и другими законо­дательными актами порядок перемещения, таможенного контро­ля, а также таможенного оформления товаров и транспортных средств, перемещаемых через таможенную границу РФ, обложе­ния таможенными платежами и их уплаты, предоставления та­моженных льгот и пользование ими».

Види митних правопорушень визначено у відповідних статтях Митного кодексу.

Тому звернемося до ст. 9 Кодексу України про адміністратив­ні правопорушення:

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнаєть­ся протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяль­ність, яка посягає на державний або громадський порядок, влас­ність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.