Тема 8. Правила переміщення через митний кордон транспортних засобів

8.1. Загальний порядок переміщення через митний кордон україни транспортних засобів

Загальний порядок митного контролю та оформлення транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, визначається Митним кодексом, поста­новами Кабінету Міністрів України, наказом Держмит-служби України від 26 червня 1999 р. «Про затверджен­ня Правил митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України» та низкою інших нормативних документів.

Ще 10 років тому митним законодавством не було передбачено сплати ніяких платежів за переміщення через кордон транспортних засобів. Достатнім було пред'явити іноземний паспорт з візою країни, де була придбана автомашина, та документи, що підтверджу­вали право на розпорядження цим авто, і митний кор­дон був відкритим.

Митне оформлення транспортних засобів стало ефек­тивним каналом надходжень до державного бюджету. Тому, починаючи з 1994 р., майже щороку приймалися нормативні документи для впорядкування роботи у цьо­му напрямку:

• Постанови Кабміну України № 526 від 5 серпня 1994 p., № 94 від 8 лютого 1995 p., № 949 від 28 лис­топада 1995 р., №341 від 31 травня 1994 р. «Щодо подальшого удосконалення порядку митного оформ­лення транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України».

«Правила митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщу­ються через митний кордон України, розроблені і затверджені Держмиткомом України у 1995 p.; за період з 9 червня 1994 р. по 4 січня 1996 р. видано 16 наказів Держмиткому України з цього питання.

• Постанова Верховної Ради України № 433/95-ВР від 16 лис­топада 1995 p.; Постанова Верховної Ради України № 217/96 від 24 травня 1996 р. про введення в дію Закону «Про ставки акциз­ного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них».

• Постанова Кабміну від 24 жовтня 1996 р. «Про мінімальну митну вартість імпортних автомобілів та шин до них», якою всі транспортні засоби поділено на «акцизні» і «безакцизні» (покла­дено початок масовому ввезенню «бусиків» та мікровантажних автомобілів).

• Постанова Кабміну від 7 вересня 1998 р. «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а та­кож самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мо­тоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів та мотоколясок».

Держмитслужба з метою попередження випадків уникнення сплати податків за митне оформлення транспортних засобів у пов­ному обсязі через неправильну класифікацію згідно з товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності, зокрема авто­мобілів у розібраному вигляді, розсилає лист від 8 вересня 1998 р. №11/1-2102, а також нормативні листи з питання регулювання тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України під зобов'язання їх зворотного вивезення. Кабмін з цього питання прийняв постанову від 20 липня 1996 р. №793. Голова Держмитслужби своїм розпорядженням від 11 січня 1999 р. вста­новлює 10-денний строк реєстрації таких транспортних засобів.

Етапними в цьому напрямку були постанови щодо обмеження ввезення в Україну транспортних засобів до 10, а потім до 5 років випуску.

У січні 2000 р. знову держава змінює свою політику щодо вве­зення транспортних засобів і під тиском Євросоюзу та МВФ до­зволяє ввозити в країну транспортні засоби з 8-річним строком випуску.

Держава змінює законодавство на вимоги часу та через обста­вини, що складаються. Разом з тим, є основні положення, які за­лишаються принциповими і їх треба знати пересічному юристу. Абсолютно точні та останні консультації з цих питань можуть дати співробітники відділу неторгових операцій Управління ор­ганізації митного контролю Держмитслужби, до якого щоденно надходить десятки і сотні листів і заяв щодо проблем, які вини­кають при митному оформленні транспортних засобів.

При ввезенні в Украшу транспортного засобу необхідно пред'явити митниці документи, що підтверджують правомірність володіння ним:

1) на придбані у приватних осіб нотаріально засвідчені в країні придбання або засвідчені в консульських установах Украї­ни (посольствах) в країні придбання договори купівлі-продажу, міни чи дарування;

2) на придбані в торговельних організаціях чи інших фірмах, організаціях або оформлені через такі установи — оформлені на фірмових бланках та завірені печатками рахунки, чеки, рахунки-фактури, інвойси та інші документи, видані торговельними орга­нізаціями країни продажу транспортного засобу. У них обов'яз­ково зазначається: дата продажу, номера шасі, кузова, двигуна, його модель, рік виготовлення, П.І.Б. особи, якій продано транс­портний засіб;

3) на транспортні засоби, подаровані закладами, фірмами, установами — нотаріально засвідчені в країні акти дарування або в консульській установі України (посольстві) в цій країні догово­ри дарування.

Документами, що підтверджують правомірність володіння транспортним засобом, також є: « технічні паспорти;

• технічні талони;

• сервісні книжки;

• реєстраційні свідоцтва, що видані та належним чином офор­млені в країні придбання транспортного засобу.

Страхові поліси, оформлені на транспортний засіб в країні придбання на власника транспортного засобу, товарно-супровідні та транспортні документи, засвідчені відповідними органами (митні, поліція) та оформлені на власника транспортного засобу, можуть розглядатися як додаткові документи на правомірність володіння особою транспортним засобом.

Правомірність користування підтверджують також такі доку­менти — доручення на право користування транспортним засо­бом (видані як приватними, так і юридичними особами), належ­ним чином оформлені договори найму або прокату, доручення на право розпорядження транспортним засобом.

Якщо транспортний засіб експлуатувався за межами України і був зареєстрований у відповідних органах іншої держави, обов'­язковим є подання до органів державтоінспекції реєстраційних документів цієї держави з відміткою про зняття транспортного засобу з обліку (у поліцейських установах).

Громадяни, що переміщують через митний кордон транспорт­ний засіб, зобов'язані пред'явити митниці цей вид товару, а саме:

• номер кузова;

• номер двигуна, шасі;

• заповнити декларацію форми МД-7;

• документи, що підтверджують право володіння або користу­вання транспортним засобом;

• реєстраційні та технічні документи;

• документи на походження грошей для купівлі транспортного засобу (для громадян-резидентів).

Інспектор прикордонної митниці перевіряє відповідність фак­тично наявних даних, заявлених у МД-7, зазначених у докумен­тах на транспортний засіб, попереджує громадянина про відпові­дальність за недоставлення транспортного засобу у внутрішню митницю в призначений строк, заповнює графу «Службові відміт­ки митниці» і після цього в графі «В'їзд» проставляє дату ввезен­ня, яку засвідчує відбитком особистої номерної печатки. У графі «Примітки» проставляє прописом суму легально вивезеної інва­люти (згідно з виїзною декларацією) і завіряє це особистою но­мерною печаткою.

Термін доставления транспортного засобу до внутрішньої мит­ниці, в зоні діяльності якої проживає особа, не повинен переви­щувати 5 днів з моменту оформлення ввезення. Перший примір­ник МД-7 разом з документами, що підтверджують власність чи право користування транспортним засобом, з реєстраційними і технічними документами видаються на руки власнику (для по­дання до внутрішньої митниці); другий примірник залишається в справах обліку митниці для звітності разом з виїзною та в'їзною деклараціями.

До внутрішньої митниці для закінчення митного оформлення й отримання посвідчення особа подає:

■ перший примірник декларації МД-7 на транспортний засіб (залишається у внутрішній митниці для звітності);

■ реєстраційні та технічні документи на транспортний засіб (або їх ксерокопії, завірені нотаріально або митним органом, по­ліцією країни придбання);

■ документи, що підтверджують право власності або користу­вання;

и документи на валюту та факт придбання транспортного засобу;

■ закордонний паспорт з відмітками перетину кордону (під­тверджує факт перебування за кордоном, в країні придбання на деякий час).

Посвідчення виписується тільки згідно з документами, що підтверджують право власності (користування), та реєстраційни­ми і технічними документами на ім'я власника (користувача) пі­сля перевірки з даними транспортного засобу, сплати митних платежів і зборів за це посвідчення (еквівалент 15 дол. США) та інших митних платежів (у разі необхідності за збереження транс­портного засобу під митним контролем). У посвідчення вносять­ся дані на двигун, кузов, шасі.

Посвідчення завіряється відбитком особистої печатки інспек­тора, що здійснював митне оформлення, та видається власнику транспортного засобу для подання в органи міліції. Видані посві­дчення реєструються в окремому журналі.

Другий примірник посвідчення, МД-7, документи, що підтве­рджують право придбання транспортного засобу або користуван­ня ним, валюти з підтвердженням джерела її походження, зали­шаються в справах митниці для обліку і звітності. Зберігаються протягом 2-х років.

Митні обмеження — заборона на відчуження та на викорис­тання в підприємницьких цілях або в цілях інших, ніж ті, в зв'язку з якими були надані пільги, на видачу доручення на право користування (розпорядження) іншим особам (крім батьків, по­дружжя, дітей, рідних братів) або юридичним особам, — встано­влюються митним органом згідно з чинним законодавством:

•у випадку оформлення транспортного засобу з наданням пільг, передбачених законодавством;

• при тимчасовому ввезенні транспортного засобу в Україну;

• при поданні митному органу не належним чином оформлених документів на правомірність володіння (користування) транспорт­ним засобом та технічних (реєстраційних) документів на них;

• при відсутності технічних чи реєстраційних документів;

• при відсутності підтвердження джерела інвалюти;

• при відсутності відміток про зняття з обліку транспортного засобу у відповідних органах країни, в якій він був зареєстрований.

В Україні з 1997 р. діє обмеження на ввезення транспортних засобів більше 10-річного строку з дати випуску, з квітня 1998 р. — 5 років, а з березня 2000 р. — 8 років (Постанова КМУ від 29.03.2000 №575).

Визначення року випуску транспортного засобу здійсню­ється за ідентифікаційним номером кузова відповідно до вста­новленої таблиці: 1980 — А, 1982 — С, 1992 — N, і т. д. Дата (день) встановлення не впливає на визначення року: 01.01. чи 31.12. При неможливості встановити рік випуску митники і

міліція можуть використовувати дату першої реєстрації, що

вказана в техпаспорті.

Якщо двигун вироблено в одній країні, а кузов, шасі в інших, то країна виготовлення визначається за кузовом.

Забороняється ввезення в Україну для постійного користуван­ня транспортних засобів (у тому числі тих, що ввозяться з метою розукомплектування на запчастини), вузлів, агрегатів і запчастин до них, які на момент ввезення були виготовлені 8 і більше років

тому, за винятком:

• ввезення громадянами, які в'їжджають в Україну на постій­не місце проживання і є дані про придбання транспортного засо­бу раніше, ніж отримана віза;

• ввезення (отримання) громадянами України — резидентами транспортного засобу як спадщини;

• ввезення з метою розукомплектування для забезпечення технічного стану автобусів іноземного виробництва, що експлуа­туються підприємствами транспорту загального користування для перевезення пасажирів;

• ввезення в колекційних цілях на підставі дозволів Мінтран-

су, погоджених з Мінкультури;

• транспортних засобів для транзиту через територію України.