2.9. Податкова звітність

Податкова звітність подається у відповідні органи згідно із Законом України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 р. №1251-ХІІ.

Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників.

Принципи побудови системи оподаткування такі :

• стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

• стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

• обов’язковість – впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

• рівнозначність і пропорційність – справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов’язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов’язкових платежів) - на більші доходи;

• рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

• соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

• стабільність – забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

• економічна обґрунтованість – встановлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

• рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

• компетенція – встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

• єдиний підхід – забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору (обов’язкового платежу), об’єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов’язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов’язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

• доступність – забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов’язкових платежів).

Встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів. Будь-які податки і збори (обов’язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Згідно із Законом всі податки і збори поділяються на загальнодержавні та місцеві.

До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов’язкові платежі):

1. податок на додану вартість;

2. акцизний збір;

3. податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

4. податок на доходи фізичних осіб;

5. мито;

6. державне мито;

7. податок на нерухоме майно (нерухомість);

8. плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) ;

9. рентні платежі;

10. податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11. податок на промисел;

12. збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13. збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14. збір за забруднення навколишнього природного середовища;

15. збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

16. збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

17. збір до Державного інноваційного фонду;

18. плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

19. фіксований сільськогосподарський податок;

20. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

21. гербовий збір;

22. єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

22. збір за використання радіочастотного ресурсу України;

22. збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

23. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

24. збір за проведення гастрольних заходів;

25. збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності;

28) судовий збір.

До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок;

3) податок з продажу імпортних товарів (в перелік податків включений лише в Декреті “Про місцеві податки і збори”).

До місцевих зборів (обов’язкових платежів) належать:

• збір за припаркування автотранспорту;

• ринковий збір;

• збір за видачу ордера на квартиру;

• збір з власників собак;

• курортний збір;

• збір за участь у бігах на іподромі;

• збір за виграш на бігах на іподромі;

• збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

• збір за право використання місцевої символіки;

• збір за право проведення кіно- і телезйомок;

• збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей;

• збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.

За загальнодержавними податками і зборами встановлюється звітність єдиної форми для всіх суб’єктів господарювання на всій території України центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики. У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій (розрахунків) з місцевих податків і зборів, що є обов’язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

Строки та порядок подання податкової звітності з податків і зборів (обов’язкових платежів) встановлені Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІП.

Згідно із Законом платник самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації. Під податковою декларацію розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки та за формою, встановленими законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Податкові декларації приймаються податковими органами без попередньої перевірки зазначених у них показників.

Встановлення форм або методів обов’язкової податкової звітності, які передбачають подання зведеної інформації щодо окремих доходів, витрат, пільг, інших елементів податкових баз, що були раніше відображені у податкових деклараціях з окремих податків, зборів (обов’язкових платежів) не дозволяється, якщо інше не встановлено законодавством з питань оподаткування.

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), – протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), – протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г” – протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), – до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.

Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену ним у податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації. Якщо згідно з відповідними законами за окремими податками передбачені інші строки сплати, то податки сплачуються у строки, передбачені законами.

У разі, коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними з порушенням податкового законодавства, платник податків зобов’язаний сплатити суму нарахованого податкового зобов’язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності – протягом 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Оподаткування прибутку підприємств здійснюється відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно із Законом, об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку і суму амортизаційних відрахувань.

Валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку – дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку,

• або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку – день їх видачі з каси платника податку;

• або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

При перерахуванні авансів нерезидентам, а також резидентам, які сплачують податок на прибуток за ставкою нижчою від загальної ставки, або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб’єктами згідно із законодавством, валові витрати визначаються за датою отримання товару. Це положення не стосується перерахування авансів страховикам.

Загальна ставка податку на прибуток з 1 січня 2004 р. складає 25% скоригованого прибутку, визначеного згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Операції, які не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за пільговими ставками.

При складанні декларації про прибуток підприємства слід враховувати, що поняття доходу згідно з П(С)БО 15 “Дохід” і витрат згідно з П(С)БО 16 “Витрати” не співпадають з поняттями валового доходу і валових витрат, які визначаються з метою оподаткування прибутку підприємств.

Форма та порядок складання декларації про прибуток підприємства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 р. № 143 і застосовується всіма платниками податку на прибуток підприємств, крім страховиків та банків, для яких встановлено окремі порядки складання декларацій. Для цілей Закону “Про оподаткування прибутку під-приємств” використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податковий період починається з першого календарного дня по­даткового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Відповідно до Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, декларації про прибуток підприємства, розраховані наростаючим підсумком з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності, подаються платниками податку протягом 40 днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу, півріччя, 9 місяців, року.

Платники податку мають право не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку подання документів надіслати їх податковому органу поштою з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, встановленим Кабінетом Міністрів України.

За звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року – повну. Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію за підсумками податкового (звітного) року в терміни, встановлені законом для річного базового податкового (звітного) періоду.

Декларація подається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді у платника податкове зобов’язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку.

Податок має бути сплачений не пізніше десяти днів після останнього строку подання декларації.

Достовірність даних підтверджується підписами керівника підприємства і головного бухгалтера, а за відсутності на підприємстві бухгалтерської служби – спеціаліста, який веде облік, та засвідчується печаткою.

У декларації вказуються всі передбачені в ній показники. Якщо через відсутність операції той чи інший рядок не заповнюється, то він прокреслюється. У декларації не повинно бути підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень (крім передбачених формою декларації).

Декларація заповнюється в тисячах гривень з одним десятковим знаком. Оригінал декларації подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника. Подання ксерокопії не допускається.

Дані, наведені в декларації, мають підтверджуватись первинними документами, даними бухгалтерського обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Форму декларації з податку на прибуток ТОВ “Гайсинського консервного комбінату” наведено у додатку 12.

Податок на додану вартість справляється з підприємств на підставі Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР.

Закон визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Платниками податку згідно із Законом є такі особи:

• будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

• будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку у разі:

• коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов’язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість);

• особа, що уповноважена вносити консолідований податок з об’єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв’язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

• особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг) у сумі 300 тис. грн, чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

• будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб – ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України;

• у разі ввезення (пересилання) товарів (предметів) фізичними особами, не зареєстрованими як платники цього податку, в обсягах, що перевищує неторговий оборот, який підлягає оподаткуванню, такі особи сплачують податок на додану вартість під час перетину такими товарами (предметами) митного кордону України без реєстрації виходячи з митної вартості товарів (предметів), що перевищують розмір неторгового обороту.

Згідно із Законом об’єктом оподаткування є такі операції:

• поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю);

• ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі імпорту).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Об’єкти оподаткування, що визначені Законом, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з Законом, оподатковуються за ставкою 20 %.

Законом визначено поняття “податковий кредит” та “податкове зобов’язання” .

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з Законом.

Податкове зобов’язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з Законом.

Виходячи з вимог Закону підприємство – платник податку сплачує в бюджет різницю між податковим зобов’язанням і податковим кредитом. Від’ємна різниця між податковим зобов’язанням і податковим кредитом підлягає відшкодуванню з бюджету.

Для подання в орган державної податкової служби передбачено застосування 2-х форм декларацій: повної та скороченої.

Повна форма декларації з податку на додану вартість ТОВ “Гайсинський консервний комбінат” знаходиться у додатку 13, порядок її заповнення і подання до державної податкової служби затверджена наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 166.

Скорочена форма податкової декларації з податку на додану вартість, затверджена наказом ДПА України від 23 жовтня 1998 р. № 499. Скорочену декларацію подають платники податку у яких згідно з чинним законодавством суми податку на додану вартість повністю залишаються в розпорядженні цих платників податку для цільового використання. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених вказаними пунктами. Додатково до скороченої декларації подається Довідка щодо цільового використання сум податку на додану вартість.

Форма повної декларації складається з вступної частини та чотирьох розділів:

I. Податкові зобов’язання;

II. Податковий кредит;

3. Розрахунки з бюджетом за звітний період;

4. Заповнюється службовими особами ДПІ.

Вступна частина та перші три розділи заповнюються платником податку, а розділ IV - податковою службою.

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним реєстрів отриманих та виданих податкових накладних. Достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник – фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) – підписами відповідальних посадових осіб (директора, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі – електронним підписом підзвітних осіб, зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

До повної декларації з податку на додану вартість затверджено 3 додатки: розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість; розрахунок суми, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету; розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Сплата податку здійснюється не пізніше 10 днів після закінчення граничного строку подання декларації.

Платники податку на додану вартість та їхні посадові особи несуть відповідальність за правильність його обчислення і своєчасність сплати до бюджету відповідно до чинного законодавства України .

Звітність з податку на доходи фізичних осіб введена на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 р. № 1232 “Про заходи щодо запровадження ідентифікаційних номерів фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів” та відповідно Закону України “Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів”.

Наказом Державної податкової адміністрації від 29 вересня 2003 р. № 451 затверджено “Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку” за формою № 1ДФ, який враховує вимоги Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 р. № 889-ІV.

Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається. Якщо останній день терміну подання податкового розрахунку припадає на вихідний чи святковий день, то останнім днем терміну вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

У разі коли податковий агент протягом звітного кварталу не виплачує доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, податковий розрахунок не подається або подається по тих платниках податку, яким нараховані (сплачені) доходи.

Податковий розрахунок готується у двох примірниках. Один примірник подається до органу державної податкової служби. Другий – з підписом особи, відповідальної за приймання розрахунку, штампом та проставленим номером порції, отриманим при обов’язковій реєстрації розрахунку в органі державної податкової служби, – повертається податковому агенту.

Коригування поданого і прийнятого податкового розрахунку проводяться на підставі самостійно виявлених податковим агентом помилок, а також на підставі повідомлень про помилки, виявлені органом державної податкової служби.

У разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку до закінчення терміну приймання (протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу) подається новий звітний податковий розрахунок.

Уточнюючий податковий розрахунок подається у разі необхідності проведення коригувань після закінчення терміну приймання.

Податковий розрахунок подається податковими агентами із штатною чисельністю працівників до 1000 осіб єдиним документом на всіх, що працюють з обов’язковим заповненням їхніх десятирозрядних ідентифікаційних номерів – однією порцією. Якщо штатна чисельність працівників є більшою ніж 1000 осіб, можливе подання податкового розрахунку кількома порціями, кожна з яких являє собою окремий податковий розрахунок із своїм номером порції. Термін подання останньої порції не повинен перевищувати встановленого терміну подання податкового розрахунку. Аркуші окремого податкового розрахунку зшиваються.

ТОВ “Гайсинський консервний комбінат” проводить податковий розрахунок комунального податку, податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності методику його заповнення наведено у додатках 14,15,16.