2.5. Звіт про власний капітал

Загальні вимоги до змісту статей Звіту про власний капітал та вимоги до розкриття інформації у фінансовій звітності наведено у П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”. Мета звіту – надання користувачам адекватної достовірної інформації про зміни в акціонерному капіталі (чистих активах) підприємства на протязі звітного періоду. Власний капітал підприємства визначається як різниця між його активами і зобов’язаннями.

У звіті про власний капітал наводиться узагальнена інформація про всі доходи і витрати, які впливали на акціонерний (власний) капітал на протязі звітного періоду, що дає можливість його користувачам оцінювати зміни у фінансовому стані підприємства та виявляти основні причини цих змін.

Доходи та витрати підприємства відображаються у Звіті про фінансові результати. Чистий прибуток (збиток) збільшує (зменшує) власний капітал підприємства. Крім того є доходи та витрати, які не відображаються у звіті про фінансові результати, а включаються безпосередньо до складу власного капіталу (наприклад, переоцінка основних засобів, довгострокові інвестиції, тощо). Акціонерний капітал також змінюється в результаті дій власників, тому що учасники отримують дивіденди, підприємство випускає додаткові акції чи вилучає їх.

Сума власного капіталу на початок періоду може бути також скоригована у результаті зміни облікової політики, або виправлення помилок попередніх періодів.

Інформація подана у Звіті про власний капітал дає користувачам змогу оцінювати причини та наслідки змін, що відбуваються з власним капіталом підприємства у результаті:

• діяльності на протязі звітного періоду;

• включення окремих прибутків та збитків безпосередньо у капітал;

• операції, пов’язані з діяльністю власників;

• коригувань, пов’язаних із виправленням помилок минулих періодів, зміною облікової політики і інших змін.

Акціонерний капітал є основним джерелом фінансування діяльності підприємства. Всі покупці та продавці акцій мають однакову інформацію і несуть рівні витрати за операціями. Якщо ціна підвищується, то підприємству легше випускати нові акції для фінансування майбутніх проектів та брати позики у банків. Незважаючи на те, що курс акцій може різко коливатися залежно від слухів та так званих передбачень, існує загальноприйнята думка, що курс акцій найбільш точно відображає істинну вартість підприємства. Чисті активи підприємства розраховують за формулою:

Чисті активи = Необоротні засоби + Оборотні активи ― Зобов’язання (поточні і довгострокові)

Отже, основне призначення звіту про власний капітал – надання користувачам докладної адекватної і достовірної інформації про зміни у акціонерному (власному) капіталі на протязі звітного періоду, що дає можливість інвесторам ставити запитання і скласти найбільш об’єктивне судження про власний капітал.

В акціонерних товариствах статутний капітал включає в себе прості та привілейовані акції.

Держателі привілейованих акцій отримують свої дивіденди раніше, ніж держателі простих акцій. Дивіденди на привілейовані акції встановлюються у вигляді або відсотка до вартості акції, або відсотка до прибутку, що підлягає розподілу між акціонерами. Власники привілейованих акцій вважаються власниками компанії, але вони не мають права голосу, на відміну від власників простих акцій.

Можуть випускатись також накопичувальні привілейовані акції. За такими акціями у разі відсутності доходу права акціонерів накопичуються, і дохід може бути сплачений у році, коли є прибуток, у першу чергу.

При заснуванні акціонерного товариства акції реалізуються у кілька етапів. Так, засновники мають бути держателями не менше ніж 25 % акцій товариства. Бажаючі придбати акції повинні внести на рахунок товариства не менше 10 % їхньої номінальної вартості, а акціонерне товариство вважається заснованим, якщо протягом 6 місяців відбулась підписка не менше ніж на 60 % акцій. До дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції, мають внести, з урахуванням попереднього внеску, не менше 30 % номінальної вартості акцій. Акціонер у терміни, встановлені установчими зборами, але не пізніше ніж за рік після реєстрації акціонерного товариства, зобов’язаний оплатити повну вартість акцій.

Підприємства можуть також мати інший додатковий капітал, до якого включається емісійний дохід, інший вкладений капітал, дооцінка активів, безоплатно одержані активи та інший додатковий капітал.

Емісійний дохід – це різниця між продажною і номінальною вартістю первісно розміщених акцій.

Інший вкладений капітал включає інший вкладений засновниками підприємств (крім акціонерних товариств) капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо без рішень про зміну розміру статутного капіталу.

Дооцінка активів – це суми дооцінки (уцінки) необоротних активів і фінансових інструментів, яку здійснюють у випадках, передбачених законодавством та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Залишок додаткового капіталу зменшується у разі уцінки та вибуття зазначених активів, зменшення їх корисності.

Безоплатно одержані необоротні активи – це вартість необоротних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших осіб. Залишок додаткового капіталу зменшується на суму визнаного доходу протягом строку корисного використання безоплатно одержаних об’єктів необоротних активів (окрім землі) і при вибутті таких активів і землі.

Інший додатковий капітал являє собою інші види додаткового капіталу, які не можуть бути віднесені до наведених вище.

У товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 % статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим за 5 % суми чистого прибутку. Це свідчить про те, що частина прибутку безумовно не може бути розподілена, а резервується для певних цілей.

До власного капіталу відноситься також нерозподілений чистий прибуток, який являє собою суму чистого прибутку, яка реінвестована в компанію і не розподілена між її власниками і не включена до складу резервів.

Неоплачений капітал – це різниця між об’явленим та оплаченим статутним фондом. Неоплачений капітал відображається зі знаком мінус (у дужках).

Вилучений капітал – у ньому акціонерні компанії відображають фактичну собівартість викуплених у акціонерів власних акцій, а інші господарські товариства – собівартість викуплених часток. Вартість викуплених акцій (часток) має бути вирахувана під час оцінки вартості капіталу, оскільки викуп є по суті зменшенням власного капіталу.

Заповнюючи Звіт про власний капітал дані беруть з рахунків капіталу, а тому записи у Звіті про власний капітал та Балансі мають збігатися.

У процесі складання звіту поетапно розкривається інформація за кожним видом власного капіталу, оскільки його структура останнього передбачає відображення кожного виду капіталу в окремій графі.

Для заповнення Звіту про власний капітал використовують інформацію: з балансу за формою № 1 та аналітичної інформації до нього; з Звіту про фінансові результати; засновницькі документи; інші документи та аналітичні дані бухгалтерського обліку.

Техніка складання Звіту полягає в технології заповнення окремих його граф. У відповідних рядках вказують: залишок капіталу на початок року; коригування капіталу внаслідок змін облікової політики й виявлених помилок та інших змін; чинники, які призвели до змін власного капіталу; підсумок суми змін та залишок капіталу на кінець року.

У звіті є також вільні рядки, у яких підприємство наводить необхідну інформацію, що не зазначена в формі звіту.

У загальному плані Звіт про власний капітал являє собою оборотну відомість з елементами шахової у розрізі елементів власного капіталу та причин їх зміни.

Усі підприємства розкривають у примітках до фінансових звітів призначення та умови використання кожного елемента власного капіталу (крім статутного капіталу).

Порядок та техніку складання звіту про власний капітал ТОВ “Гайсинський консервний комбінат” наведено у додатку 6.