Розділ 2. Звітність підприємств

2.1. Загальні вимоги до звітності підприємств

Реєстрація господарських операцій за допомогою первинних документів дає підприємству можливість здійснювати повсякденний контроль за достовірністю та обґрунтованістю витрат господарських засобів. Підсумкові дані про господарську діяльність підприємства за визначений відрізок часу складають періодично. Систему цих даних (показників), що характеризує роботу підприємства за певний період, називають звітністю.

Бухгалтерський облік є сполучною ланкою між господарською діяльністю і людьми, які приймають рішення. Основні завдання бухгалтерського обліку такі:

• вимірювання господарської діяльності, шляхом реєстрації даних про неї для подальшого використання;

• обробка даних, збереження до потрібного моменту, а потім переробка їх таким чином, щоб вони стали корисною інформацією;

• передача шляхом звітності інформації тим, хто її використовує для прийняття рішень.

Отже, саме завдання бухгалтерської звітності виходить із завдань бухгалтерського обліку, тобто основне завдання звітності — передача інформації тим, хто її використовує для прийняття рішень.

Бухгалтерська звітність переважно ґрунтується на даних первинного, аналітичного та синтетичного обліку.

Звітність залежно від того, кому вона надається, поділяють на зовнішню та внутрішню.

Внутрішня звітність складається для передачі керівництву з метою прийняття на її основі управлінських рішень та для планування виробництва. Обсяг, показники, періодичність та форма надання внутрішньої звітності регламентуються внутрішніми нормативними документами з урахуванням оперативних, тактичних і стратегічних потреб підприємства.

Зовнішня звітність передається органам управління підприємством, податковим, статистичним та іншим органам і користувачам, визначеним законами та іншими нормативними документами України.

Поділ звітності на внутрішню і зовнішню дещо умовний, оскільки зовнішню звітність також використовує саме підприємство, його керівництво.

Методологічне керівництво як бухгалтерським обліком, так і фінансовою (зовнішньою) звітністю підприємств (суб’єктів підприємницької діяльності) здійснює Міністерство фінансів України (конкретно - Управління методології бухгалтерського обліку Департаменту фінансової статистики та аналізу, методології бухгалтерського обліку та контролю), яке відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” від 16 липня 1999 р. №996-ХІV, з урахуванням загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку та статистики, розробляє і затверджує План рахунків бухгалтерського обліку, національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку та інші нормативні документи щодо ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, обов’язкові для виконання всіма підприємствами, установами на території України, дає роз’яснення щодо їх застосування. Щодо бюджетних установ методологічне керівництво бухгалтерським обліком та фінансовою звітністю здійснює Державне казначейство України, а щодо банків – Національний банк України.

Подання податкової звітності визначається законами України, на основі яких податковими та іншими контролюючими органами розробляються форми та порядок подання. Форми податкової звітність, як правило, розробляються Державною податковою адміністрацією України.

Нормативні документи з питань бухгалтерського обліку і звітності, що використовуються в державній статистиці, погоджуються з Держкомстатом.

Звітність класифікують за різними ознаками. Вся звітність умовно поділяється на внутрішню та зовнішню. У свою чергу, зовнішня звітність поділяється на звітність фінансову, податкову, статистичну та адміністративну. Всі ці види звітності поділяються також на звітність річну і періодичну. Для одержання окремих даних застосовується оперативна звітність.

Крім того, звітність класифікують також за ступенем узагальнення, за обсягом, за охопленням видів діяльності, за поширенням на галузі народного господарства, за ступенем використання обчислювальної техніки, за способом відправки тощо.

За ступенем узагальнення звітність поділяють на первинну, яка подається окремим підприємством та зведену за даними первинної звітності. Зведення може здійснюватись у різному масштабі (корпорація, регіон, міністерство тощо).

За обсягом звітність поділяється на повну та коротку.

За охопленням видів діяльності звітність може висвітлювати, наприклад, всю діяльність підприємства, або обмежитись лише певними видами діяльності.

За способом відправки звітність поділяють на поштову, телеграфну та ту, яка відправляється за допомогою електронної пошти.

При потребі звітність класифікують і за іншими ознаками.

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

До фінансової звітності належать такі форми:

• 1 – Баланс підприємства;

• 2 – Звіт про фінансові результати;

• 3 – Звіт про рух грошових коштів;

• 4 – Звіт про власний капітал;

• 5 – Примітки до річної фінансової звітності;

• 6 – Додаток до річної фінансової звітності “Інформація за сегментами”.

Міністерства і відомства за погодженням з Мінфіном і Держкомстатом можуть встановлювати додаткові спеціалізовані форми бухгалтерської звітності не пізніш як за 45 днів до початку звітного періоду. Подання бухгалтерської звітності за формами, не затвердженими в установленому порядку, а також за невстановленими адресами, забороняється.

Основним завданням форм 1—5 є задоволення інформаційних потреб зовнішніх користувачів у повній, правдивій та неупередженій інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Фінансова звітність супроводжується примітками, які є сукупністю показників та пояснень, що забезпечують деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також іншою інформацією, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Вся звітність складається з використанням підрахунку, групування та спеціальної обробки даних бухгалтерського обліку, що і є завершальною його стадією.

Головні вимоги, які ставляться до бухгалтерської звітності такі:

• реальність;

• ясність;

• своєчасність;

• єдність методики звітних показників;

• порівнянність звітних показників з минулими.

Фінансова звітність має відображати наростаючим підсумком майнове та фінансове становище підприємства, установи, результати господарської діяльності за звітний період (місяць, квартал, рік) і ґрунтуватися на даних синтетичного і аналітичного обліку. Особливістю фінансової звітності є відсутність у ній будь-яких планових та нормативних показників.

Підприємство, установа складає місячну, квартальну і річну бухгалтерську звітність, у якій відображається склад майна та джерела його формування, включаючи майно виробництв, філій, представництв та інших відособлених підрозділів, виділених на окремий баланс. Об’єднання, до яких входять підприємства, складають самостійний баланс.

Звітним роком для всіх підприємств, установ і організацій вважається період з 1 січня по 31 грудня включно, а для сільськогосподарських товаровиробників – з 1 липня поточного по 30 червня наступного року.

Першим звітним роком для підприємств, установ, що створюються, вважається період з дати набуття прав юридичної особи по 31 грудня включно, а для тих, що набули цього права після 1 жовтня, – по 31 грудня наступного року включно.

Дані вступного балансу мають відповідати даним затвердженого заключного балансу за період, що передує звітному, розбіжності повинні бути пояснені.

Зміни даних бухгалтерської звітності внаслідок їх перекручення, що належать як до поточного, так і до минулого року (після затвердження цієї звітності), провадяться у тому звітному періоді, в якому були виявлені перекручення.

Виправлення помилок у бухгалтерській звітності здійснюється відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №6. Виправлення, як правило, супроводжуються примітками до звітів.

Податкова звітність – звітність про нарахування та сплату суб’єктами господарської діяльності і фізичними особами податків, внесків та зборів, визначених законодавством України.

Податкова звітність та періодичність її подання визначається в основному Законами України про відповідні види податків, внесків і зборів. Підприємства подають податковим органам, наприклад, декларацію про прибуток підприємства згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Форми податкової звітності та порядок їх заповнення розробляє в основному Державна податкова адміністрація України, в окремих випадках за участю заінтересованих міністерств чи відомств. Періодичність подання по­даткової звітності за місцевими податками і зборами затверджується місцевими органами влади (наприклад, щодо звітності за комунальним податком).

Статистична інформація – це офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя.

Статистична звітність подається в органи статистики і її періодичність та строки подання визначаються також відповідними нормативними актами України. Статистична звітність підприємств належить до зовнішньої звітності підприємства і її призначення – моніторинг господарських процесів у часі та просторі з метою аналізу та прийняття управлінських рішень. Форми статистичної звітності розробляються Держкомстатом України.

Адміністративна інформація (дані) – це офіційні документовані дані, які кількісно характеризують явища та процеси, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній, інших сферах життя. Ці дані збираються, використовуються, поширюються та зберігаються органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування, юридичними особами відповідно до законодавства з метою виконання адміністративних обов’язків та завдань, що належать до їх компетенції.

Організація складання зовнішньої звітності регламентується низкою нормативних документів, у яких визначаються перелік та зразки форм, методика і техніка складання, терміни подання тощо.

Внутрішні нормативні документи з організації складання та подання звітності за призначенням готує до затвердження, як правило, головний бухгалтер з участю інших функціональних підрозділів.

Зовнішня звітність підлягає обов’язковій формальній, арифметичній перевірці та перевірці за суттю.

Мета формальної перевірки – виявлення повноти даних та відповідності звітності затвердженим формам, у тому числі повного заповнення необхідних реквізитів та своєчасності її подання. При арифметичній перевірці перевіряють взаємну ув’язку даних, вірність підсумків, порівняння з іншими даними. Перевірка за суттю передбачає перевірку взаємної ув’язки показників між формами звітності, достовірності даних. Виявлені в процесі перевірки помилки виправляються, а виправлення підтверджуються підписами осіб, які раніше підписали звітні форми. Про внесені до звітності зміни повідомляють усі організації, яким її було направлено.

Порядок подання фінансової звітності затверджено постановою Кабінету Міністрів України.

Дія порядку поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Підприємство подає фінансову звітність:

• учасникам, засновникам – відповідно до установчих документів;

• трудовим колективам на їхню вимогу;

• органу, до сфери управління якого воно належить;

• органу державної статистики;

• фінансовому органу – у випадках одержання асигнувань з бюджету;

• іншим адресатам відповідно до законодавства.

Квартальна бухгалтерська звітність подається підприємством (за винятком спільних підприємств з іноземними інвестиціями) не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним періодом, річна – не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції подають консолідовану фінансову звітність власникам (засновникам) у визначені ними терміни, але не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.

Мінфін може подовжувати термін подання підприємством квартальної бухгалтерської звітності.

Установа, що утримується за рахунок бюджету, подає місячну, квартальну і річну бухгалтерську звітність про виконання кошторисів витрат вищестоящому органу у встановлені ним терміни.

Датою подання бухгалтерської звітності для підприємства, установи вважається день фактичної передачі її за належністю, а у разі надіслання її поштою з повідомленням про вручення адресату – дата його одержання, зазначена на штемпелі підприємства зв’язку, що обслуговує адресата.

Якщо остання дата подання звітності випадає на неробочий день, то термін подання звітності переноситься на перший після вихідного робочий день.

Бухгалтерські звіти підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства, установи, а при відсутності на підприємстві, в установі бухгалтерської служби – спеціалістом, який веде облік.

Річна бухгалтерська звітність підприємства, для якого законодавством передбачено обов’язкове проведення аудиту, підтверджується аудиторським висновком про її достовірність і повноту. Аудиторським висновком також підтверджується достовірність звітності, що публікується.

З метою забезпечення доступності, гласності та відкритості для заінтересованих користувачів річна бухгалтерська звітність підприємств про наслідки фінансово-господарської діяльності, майновий і фінансовий стан є відкритою для опублікування, крім випадків, передбачених законодавством.

Перед складанням річної фінансової звітності має бути проведена інвентаризація активів та зобов’язань підприємства.

Проведення інвентаризації також обов’язкове у таких випадках:

• передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворення державного підприємства в акціонерне товариство;

• зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);

• встановлення фактів крадіжок або зловживань, зіпсуття цінностей, а також за приписом судово-слідчих органів;

• пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії;

• ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Порядок проведення інвентаризації та врегулювання розбіжностей щодо фактичної наявності активів та зобов’язань з даними бухгалтерського обліку визначається Мінфіном.