1.13. Організація обліку витрат виробництва і витрат діяльності.

Основною нормативною базою, яка регламентує організацію обліку витрат та визначення собівартості продукції є:

—П(С)БО 16 “Витрати”;

—П(С)БО 9 “Запаси”;

—Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно з П(С)БО 1 та 3 витрати — це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Синтетичний облік витрат і виходу продукції здійснюється на рахунку 23 „Виробництво” За дебетом рахунку відображаються прямі матеріальні, трудові та інші витрати, а за кредитом — суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт та послуг. На досліджуваному підприємстві до нього відкривають такі субрахунки:

• 231 „Основне виробництво”

• 232 „Холод і тепло”

• 233 „Утримання власного автотранспорту”

• 234 „Транспортно – заготівельні витрати”

• 235 „Ремонти”

Даний рахунок за своїм призначенням є операційним. За дебетом субрахунку 231 відображають суму витрат, понесених на виробництво продукції, а по кредиту – оприбуткування готової продукції. Субрахунок 232 по дебету включає суму витраченого холоду і тепла; на субрахунку 233 за дебетом відображається сума транспортних затрат, заробітна плата водіїв, сума амортизації транспортних засобів; по дебету субрахунку 234 зазначають суму затрат, понесених на заготівля сировини, а по кредиту відповідних субрахунків списання даних сум витрат на виробництво.

Виробничі витрати — вартісне вираження сукупності всіх явно спожитих ресурсів, які необхідні для виробництва продукції (робіт, послуг).

На ТОВ “Гайсинський консервний комбінат” визнання та відображення в обліку витрат здійснюють відповідно до вимог П(С)БО 16 “Витрати” на підставі принципу нарахування та відповідності.

Витрати підприємства поділяють на:

• витрати операційної діяльності;

• витрати інвестиційної діяльності;

• витрати фінансової діяльності;

• інші витрати звичайної діяльності.

Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

У бухгалтерському обліку витрати обліковують за елементами витрат та статтями калькуляції.

Елемент витрат — це сукупність економічно однорідних витрат. В національних стандартах обліку витрат операційної діяльності виділяється п’ять елементів витрат, а саме:

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші операційні витрати.

Основою організації обліку виробничої діяльності є економічно обґрунтована класифікація обліку витрат. Класифікація витрат здійснюються виходячи з певних цілій. Як правило, вона здійснюються з метою визначення собівартості продукції та встановлення цін на її окремі види. Основна класифікація здійснюється за видами витрат, за економічними елементами, за статтями калькуляції. Але на підприємстві можуть бути визначені й інші критерії класифікації витрат. Це викликано тим, що підприємство має безліч техніко-економічних, маркетингових, фінансових особливостей, які більш-менш впливають на формування собівартості.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість.

На досліджуваному підприємстві розрахунок виробничої собівартості здійснюють для кожного об’єкта обліку витрат окремо.

Виробнича собівартість складається з прямих та непрямих витрат.

Прямі витрати — це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом. Вони складаються з прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці та інших прямих витрат.

Непрямі витрати — це витрати, що не можуть бути віднесені до об’єкту витрат безпосередньо. В складі виробничої собівартості до непрямих витрат відносяться загальновиробничі витрати.

Загальновиробничі витрати поділяються на змінні (які залежать від обсягу виробництва) та постійні (які не залежать від обсягів виробництва).

ТОВ “Гайсинський консервний комбінат” у цілях визначення виробничої собівартості продукції встановлюють такий перелік змінних і постійних загальновиробничих витрат.

Змінні загальновиробничі витрати:

• основна і додаткова заробітна плата виробничого персоналу;

• відрахування на соціальне страхування виробничому персоналу;

• витрати на водопостачання для технологічного процесу;

• витрати, пов’язані з енергозабезпеченням технологічного процесу.

Постійні загальновиробничі витрати:

• заробітна плата та інші виплати апарату управління цеху та зарплата допоміжного виробництва;

• відрахування на соціальне страхування апарату управління цеху та допоміжного виробництва;

• витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інші послуги третіх осіб на утримання виробничих приміщень;

• операційна оренда основних засобів виробничого призначення;

• амортизація основних засобів виробничого призначення;

• амортизація нематеріальних активів виробничого призначення;

• витрати на поточний ремонт та технічне обслуговування обладнання цехів.

Встановлюють порядок розподілу загальновиробничих витрат пропорційно виробленим тонам.

Встановлюють порядок розподілу витрат електроенергії, води та палива

пропорційно виробленим тонам готової продукції.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включають до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення.

Пунктом 9 П(С)БО 16 визначено витрати, які не включаються до виробничої собівартості, а саме, попередня оплата вартості запасів, робіт, послуг платежі за договорами комісії, агентськими угодами на користь комітента, принципала та інші витрати. Згідно з нормами П(С)БО 16 і П(С)БО 3 до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) не включаються:

• адміністративні витрати;

• витрати на збут;

• інші операційні витрати.

Для обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт та послуг призначено рахунок 90 „Собівартість реалізації”. За дебетом цього рахунка відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів, за кредитом – списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 „Фінансові результати”.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

На рахунку 93 „Витрати на збут" підприємство обліковує та накопичує витрати, пов'язані зі збутом готової продукції, робіт і послуг. Щомісяця та наприкінці року заключним записом за рік сальдо витрат на збут (витрат обігу) списують з кредиту рахунка 93 на дебет субрахунку 791 „Результат основної діяльності”.

Для обліку інших витрат операційної діяльності використовують рахунок 94 „Інші витрати від операційної діяльності ”. На ньому ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 „Собівартість реалізації ”, 91 „Загальновиробничі витрати ”, 92 „Адміністративні витрати ”, 93 „Витрати на збут ”.

За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом – списання на рахунок 79 „Фінансові результати ”.

Система обліку витрат на підприємстві має відповідати його організаційній структурі. Кожен підрозділ підприємства, незалежно від того, чи є він виробничим чи іншим, здійснює витрати і його можна кваліфікувати як центр витрат. Отже, якщо на підприємстві є кілька виробничих підрозділів, то окремий облік витрат має здійснюватись за кожним з них. Це стосується і невиробничих підрозділів підприємства.

Призначення виробничих підрозділів — виробництво певних видів продукції (виконання робіт, надання послуг). Так, кожен вид продукції, що виробляється підрозділом може бути калькуляційною одиницею.

Калькулювання — це процес визначення собівартості певного об’єкта витрат.

Планом рахунків для обліку витрат фінансової діяльності передбачені рахунок 95 „Фінансові витрати”. За дебетом рахунка відображається сума визначених витрат, а за кредитом – списання на рахунок 79.

На рахунку 96 „Втрати від участі в капіталі” ведеться облік втрат від зменшення вартості інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі, що виникають в процесі інвестиційної діяльності підприємства.

На рахунку 97 „Інші витрати” ведеться облік витрат, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції та послуг, а також витрати страхової діяльності. За дебетом відображається сума визнаних витрат, за кредитом – списання на рахунок 79.

Для обліку витрат від надзвичайної діяльності призначено рахунок 99 „Надзвичайні витрати”, де обліковуються витрати, пов’язані з подіями та операціями, які не очікуються, що вони повторюватимуться періодично або в кожному звітному періоді. За дебетом відображається сума визначених витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 „Фінансові результати”.

Синтетичний облік по даних рахункіах ведеться у журналі-ордері №5г.

Для обліку податку на прибуток від звичайної діяльності Планом рахунків передбачено рахунок 98 „Податок на прибуток”. На ньому ведеться облік належної суми податку від звичайної діяльності та надзвичайних подій. За дебетом рахунку відображається нарахована сума податку, а за кредитом – включення до фінансових результатів на рахунок 79. Обліковим регістром є журнал-ордер №5г с.-г. Даний рахунок має такі субрахунки:

• 981 „Податок на прибуток від звичайної діяльності”, на якому обліковується нарахована сума податку, що визначається від прибутку, відображеного в бухгалтерському обліку;

• 982 „ Податок на прибуток від надзвичайних подій”.

Виділяють наступні основні методи калькулювання собівартості продукції: простий, позамовний, попередільний, нормативний, комбінований, параметричний.

На ТОВ “Гайсинський консервний комбінат” застосовувають попередільний метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.

Переділ — це певна сукупність технологічних операцій, внаслідок яких одержують продукт праці, який готовий для використання чи продажу.

Попередільний метод обліку застосовується на виробництвах з однорідною за вихідною сировиною, матеріалом і характером обробки масовою продукцією. Перетворення сировини в готову продукцію на таких підприємствах відбувається в умовах безперервного і короткого технологічного процесу чи ряду послідовних виробничих процесів, кожний з яких або група яких являють собою окремі самостійні переділи (фази, стадії) виробництва. Попередільний метод обліку застосовується також у виробництвах з комплексним використанням сировини.

При застосуванні попередільного методу облік витрат ведеться за калькуляційними статтями витрат у розрізі видів або груп продукції за переділами.