2. Оцінка руху виробничих запасів та її вплив на собівартість продукції.

Згідно із світовою практикою та положееннями бухгалтерського обліку, що впроваджуються в Україні з 2000 року при відпуску запасів у виробництво та іншому вибутті оцінка їх здійснює за одним з таких методів:

ідентифікованої СВ відповідн од запасів;

Запаси оцінюються за ідентифікованою СВ, якщо вони відпускаються для спеціальних замовлень і проектів та не замінюють один одного. Поряд з цим однакові види виробничих запасів можуть надходити від різних постачальників за різними цінами. Тому запаси, що використовуються у виробництві в специфічному порядку (коштовні метали, каміння та ін.), або запаси, що не можуть замінювати один одного, доцільно оцінювати за СВ кожної одиниці.

середньозваженої СВ;

Оцінка за середньозваженою СВ проводиться по кожній номенклатурній позиції запасів відношенням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів до загальної кількості запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

СВ перших за часом надходження запасів (ФІФО);

Оцінка запасів за методом ФІФО передбачає, що запаси використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство. Тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за СВ перших за часом надходжень. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного періоду визначається за СВ останніх за часом надходження запасів

СВ останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

Оцінка запасів за методом ЛІФО передбачає, що запаси використовуються у послідовності, яка протилежна їх надходженню на підприємство. Тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за СВ останніх за часом надходжень. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за СВ перших за часом одержання запасів.

нормативних затрат;

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

ціни продажу.

Вибір того чи іншого методу оцінки виробничих запасів має велике екон значення: він впливає на економічні результати діяльності підприємства. Тому доцільно дотримуватися наступних принципів: при зниженні цін на ресурси доцільніше використовувати метод ЛІФО; за умов інфляції та підвищення цін - метод ФІФО; при коливанні цін – метод середньозв вартості.

Зменшення матеріало- та енергомісткості продукції дозволяє підприємству:

покращити своє фінансове становище за рахунок зменшення СВ продукції та збільшення П;

збільшити обсяг випуску продукції за умов незмінності обсягів використання сировини та матеріалів;

за рахунок зменшення Ц на продукцію успішно конкурирувати з іншими підп-ми на ринках збуту;

зменшити нормативний обсяг обігових коштів, які необхідні підприємству для нормального функціонування.

3. Мінімізація витрат на поставку і зберігання матеріалів через визначення оптимальних партій поставок і величини запасів.

Таким чином, величина запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підприємства і вплив цей не однозначний. З одного боку, збільшення запасів унаслідок постачання великими партіями потребує більших оборотних коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів, компенсацію можливого псування та втрат. Ці втрати й витрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії поставки.

З іншого боку, постачання великими партіями зменшує кількість поставок і, відповідно, транспортно-заготівельні витрати, бо останні відносно мало залежать від величини партії поставки, а в більшій мірі обумовлені кількістю цих партій (витрати на оформлення, пересилання документів, роз’їзди агентів, транспортування тощо). Зменшення величини партії поставок спричиняє зворотній ефект: втрати й витрати, пов’язані зі зберіганням запасів, зменшуються, а транспортно-заготівельні витрати зростають

Використання критерію мінімізації сукупних витрат на зберігання запасів і повторне замовлення не мають сенсу, якщо термін виконання замовлення досить тривалий, попит і ціни на елементи виробничих запасів суттєво коливаються. В такому випадку недоцільна економити на зберіганні запасів. Це може призвести до порушення безперервного обслуговування споживача. В інших випадках визначення оптимальної величини запасу забезпечує зменшення витрат на їх зберігання без втрати якості обслуговування.

Оптимальна величина запасу за критерієм мінімізації сукупних витрат на зберігання та повторення запасів розраховується за формулою Вільсона:

,

де Мр – річна потреба у матеріалах;

Сп – транспортно-заготівельні витрати на одну партію поставки;

Цм – ціна одиниці матеріалу без урахування транспортно-заготівельних витрат;

Рн – коефіцієнт, що враховує втрати від відволікання коштів у запаси й витрати на зберігання матеріалів.