3. Зв’язок матеріальної відповідальності підприємства в цілому і його підрозділів.
Матеріальна відповідальність підприємства в цілому і його підрозділів тісно пов’язана, здійснюється на єдиній методичній основі. Слід зауважити, що економічні санкції адресовані підприємству, повинні доводитись в тій чи іншій мірі до його підрозділів, безпосередніх виновників заподіяних збитків стороннім контрагентам. Разом з тим, внутрішня матеріальна відповідальність має свої особливості, що суттєво впливають на її організацію.
Внутрішня матеріальна відповідальність обмежується відносинами між підрозділами підприємства, що не є юридичними особами і, відповідно, власниками майна, яке знаходиться в їх оперативному розпорядженні. Тому таку відповідальність майновою в юридичному розумінні цього слова назвати не можна. Внутрішня матеріальна відповідальність підрозділів організується самим підприємством і ним регулюється, хоча це й здійснюється на загальних засадах цивільного права і методики визначення збитків. Крім цього, треба мати на увазі, що внутрішні відносини і адекватна їм матеріальна відповідальність в більшості випадків грунтуються не на договірній, а на плановій основі, тобто вони здійснюються в процесі виконання встановлених планових завдань і є інструментом їх реалізації.
Незважаючи на певну обмеженість, внутрішня матеріальна відповідальність відіграє важливу стимулюючу і дисциплінуючу роль. Кожний організаційний підрозділ повинен нести матеріальну відповідальність за промахи в роботі, неякісне і несвоєчасне виконання робіт, спричинені збитки іншим підрозділам. Підрозділи підприємства поєднані технологічними і коопераційними зв’язками по виготовленню продукції та наданню послуг, працюють за чітко скоординованим планом. Тому невиконання одним із підрозділом своїх завдань призводить до негативних наслідків в інших підрозділах.
4. Особливості внутрішньовиробничої матеріальної відповідальності.
Внутрішня матеріальна відповідальність обмежується відносинами між підрозділами підприємства, що не є юридичними особами і, відповідно, власниками майна, яке знаходиться в їх оперативному розпорядженні. Внутрішня матеріальна відповідальність підрозділів організується самим підприємством і ним регулюється, хоча це й здійснюється на загальних засадах цивільного права і методики визначення збитків.
Незважаючи на певну обмеженість, внутрішня матеріальна відповідальність відіграє важливу стимулюючу і дисциплінуючу роль. Кожний організаційний підрозділ повинен нести матеріальну відповідальність за промахи в роботі, неякісне і несвоєчасне виконання робіт, спричинені збитки іншим підрозділам.
Внутрішня матеріальна відповідальність реалізується через систему економічних претензій виробничих, обслуговуючих підрозділів і функціональних служб у випадках порушень взаїмних зобов’язань.
Система внутрішньої матеріальної відповідальності на основі економічних претензій включає такі регламентуючі складові:
класифікатор претензій, в якому зазначається зміст типових порушень і наслідки, що призводять до втрат ;
документи, що фіксують факт порушень і на осн яких може бути оформ претензія;
порядок оформлення і подання претензії;
терміни подання, розгляду і задоволення чи відхилення претензії;
організація обліку пред’явлених і одержаних претензій;
вплив пред’явлених і одержаних претензій на результати діяльності підрозділів і їх економічні інтереси;
орган (комісія), що виконує арбітражні функції щодо взаємних внутрішніх і зовнішніх претензій;
методика обчислення збитків (втрат) і величини претензій.
В системі внутрішньої матеріальної відповідальності на основі взаємних претензій особливої уваги заслуговують методичні питання обчислення збитків (втрат) підрозділів внаслідок порушень планової (договірної) дисципліни та способи врахування цих збитків і компенсацій через відповідні санкції (претензії) в показниках кінцевих результатів діяльностіті.
Як відомо, із зменшенням обсягу виробництва частка постійних загальновиробничих витрат збільшується у загальній їх сумі (собівартості продукції) і собівартість одиниці продукції зростає. Відносне збільшення постійних витрат (собівартісті продукції) підрозділу можна обчислити за формулою:
ΔСП = СП (1-ІВ),
СП – планова величина постійних витрат за певний період, грн.;
ІВ – індекс зменшення обсягу в-ва внаслідок невиконання зобов’язань забезпеч підрозділом.
Величина ІВ обчислюється так:
,
де ВК.ПЛ – плановий обсяг в-ва кінцевої продукції в певному вимірі;
ВК.З – зниження обсягу в-ва внаслідок невикон зобов’язань забезпечуючим підрозділом.
Питання для обговорення і контролю:
1. Назвіть форми і зміст матеріальної відповідальності.
2. Охарактеризуйте методи обчислення збитків і економічних санкцій.
3.Зв’язок матеріальної відповідальності підприємства в цілому і його підрозділів.
4. Які особливості внутрішньовиробничої матеріальної відповідальності?
Тести:
1.До збитків, спричинених неналежним виконанням контрагентом своїх зобов’язань, належать:
а) додаткові витрати;
б) втрата або пошкодження майна;
в) неодержаний прибуток;
г) правильні відповіді а, б;
д) правильні відповіді а, б, в.
2. Матеріальна відповідальність підприємств і їх підрозділів за виконання своїх договірних зобов’язань здійснюється у формі:
а) поставки продукції;
б) штрафних санкцій;
в) відшкодування збитків;
г) виплат персоналу підприємства, якому спричинено збитки.
3. зі зменшенням обсягу виробництва частка постійних витрат у загальній їх сумі:
а) зменшується;
б) збільшується;
в) незмінна;
г) змінюється залежно від конкретних умов;
д) спочатку зменшується, а згодом збільшується
4. У разі зменшення обсягу виробництва і продажу продукції сума операційного прибутку зменшується на величину:
а) відносного зростання постійних витрат;
б) зменшення маржинального прибутку;
в) зменшення обсягу виробництва;
г) правильні відповіді а,б.
5. У разі доставлення продукції прискореним способом додаткові витрати дорівнюють:
а) фактичним транспортним витратам;
б) різниці між фактичними транспортними витратами і витратами за звичайне транспортування;
в) витрати на транспортування звичайним способом;
г) вартості вантажу.