Тема 5. Виробнича програма та її ресурсне обґрунтування
Порядок розробки та обґрунтування виробничої програми підрозділів.
Обгрунтування вироб програми виробн потужністю(ВП).
Забезпечення виробничої програми трудовими ресурсами..
1.Порядок розробки та обґрунтування виробничої програми підрозділів основного виробництва
Виробнича програма підрозділів основного виробництва – це сукупність продукції певної номенклатури і асортименту, яка повинна бути виготовлена в план періоді в заданих обсягах згідно зі спеціал і вироб потужн цих підрозділів
Порядок розробки виробничої програми підрозділів підприємства суттєво залежить від призначення їх продукції і економічного статусу. Передусім тут має значення технологічний зв’язок між підрозділами, ступінь завершеності в них виробничого циклу виготовлення продукції, спрямування її на подальшу обробку, внутрішньокоопераційні потреби чи на ринок за межі підприємства.
План виробництва включає виготов продукції за номенклатурою і загагальним обсягом у певному вимірі.
При визначенні номенклатури і обсягу виробництва продукції підрозділами підприємства важливе значення має вирішення питання про співвідношення власного виробництва і купівлі на ринку окремих частин виробів.
Завдання цехам у натуральному вимірі розробляються у порядку, зворотному послідовності технолог процесу, тобто від випускних цехів до заготівельних. Цей загальний порядок розробки виробн програми цехів можна представити так:
NВ =NП +NС +NН –NФ
де NВ – плановий випуск виробів у натуральному вимірі в певному цеху;
NП – поставка виробів наступним за технологічним маршрутом цехам-споживачам;
NС –поставка виробів на склад гот продукції;
NН, NФ – відповідно нормативний і фактичний міжцеховий запас цього виробу.
Основним показником обсягу продукції підрозділу є його кінцева (готова) продукція:
,
n – кількість найменувань виробів (деталей, комплектів), що виготовляються у підрозділі;
Nі - випуск виробів і-го найменування у натуральному вимірі;
Ці - загальний вимірник (Ца) і-го виробу.
Валова продукція:
,
де ВВ - обсяг виробництва в певному вимірі;
Н
– зміна залишків НВ за розрахунковий
період в тому ж вимірі.
В дрібносерійному виробництві досить часто обчислюється умовна кількість виробів у НВ:
ТН.В. – трудомісткість НВ, нормо-годин;
t - трудомісткість 1 виробу, нормо-годин.
Універсальним, загальним вимірником обсягу продукції є ціна. Досить часто вони й використов для визначення обсягу продукції підрозділів підприємства: в підрозділах, що виробляють готову продукцію на ринок – ринкові ціни, у внутрішньокоопераційних підрозділах – трансфертні .
На практиці досить широко обсяг продукції (виконаної роботи) вимірюється у нормованому часі на її виготовлення – у нормо-годинах.
На середніх і великих підприємствах з розвиненою виробничою інфраструктурою поряд з розробкою вироб програм підрозділів основного виробництва складаються плани виробництва допоміжних підрозділів, в першу чергу це стосується інструментального, ремонтного цехів і енергетичного господарства.